Постанова № 21568009, 11.01.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2012 р. Справа № 2а/0270/5458/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,

при секретарі судового засідання: Бурбела О.В.

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю;

відповідача : ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представники за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фермерського господарства "Злагода-Агро-1"

до: Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2011р. № 0000362300

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Фермерського господарства "Злагода-Агро-1" (надалі позивач) до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2011р. № 0000362300.

Адміністративний позов мотивований тим, що 07.11.2011р. податковим органом винесено податкове повідомлення рішення № 0000362300 (надалі - податкове повідомлення- рішення від 07.11.2011р.), яким визначено суму грошового зобовязання в розмірі 39838 грн. Дане рішення прийняте на підставі порушень виявлених під час проведення перевірки позивача, результат якої оформлений актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 04.11.2011р. № 1572/2300/33420581 (надалі - акт від 04.11.2011р.). Оскільки порушення встановлені в ході перевірки не відповідають дійсності, позивач змушений був звернутись до суду з позовом, щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2011р.

Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити в повному обємі.

Представники відповідача, щодо позову заперечували, посилались на заперечення, які містяться в матеріалах справи. Додатково зазначили, що донарахування податкового зобовязання відбулось на підставі того, що частина договорів оренди укладенні однак не зареєстровані в установленому законом порядку, у звязку з чим сільськогосподарська продукція вироблена на даних територіях не є продукцією виробленою на власних або орендованих потужностях.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фермерське господарство "Злагода-Агро-1" зареєстроване як юридична особа Гайсинською районною державною адміністрацією від 03.03.2005р. за ідент. № 33420581 (а.с.17). А у відповідності до свідоцтва № 100187578 зареєстрований як субєкт спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість, видом діяльності є вирощування зернових та технічних культур код 01.11.0, надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту - код 01.41.0 (а.с.18).

На підставі наказу від 19.10.2011р. № 658 про проведення позапланової виїзної перевірки, 04.11.2011р. уповноваженим особами Гайсинської МДПІ проведено перевірку ФГ "Злагода-Агро-1 за період з 01.01.2008р. по 30.06.2011р., результат якої оформлений актом від 04.11.2011р.

В ході якої встановлено порушення:

- п.п.7.7.1 п.7.7, п.п.7.3.1 п.7.3, ст.7, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4,п.8/1.15.1 п.8/1.15п.8/1.2 ст. 8/1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97- ВР (з змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 31870 грн. в тому числі по періодах грудень 2009р. в сумі 2107 грн., вересень 2010 в сумі 29763 грн.;

- п.301.6 ст.301 п.п.308.6.2.п.308.6 ст. 308 Податкового кодексу в результаті чого позивач не може бути платником фіксованого сільськогосподарського податку на 2011р.

Дані обставини стали причиною винесення Гайсинською МДПІ податкового повідомлення рішення від 07.11.2011р., у відповідності до якого сума грошового зобовязання становить 39 838 грн.(а.с.72).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Згідно до п. 75.1.ст 75 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як вбачається із матеріалів справи, наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 19.10.2011р. № 658 винесено податковим органом, який отримано позивачем 19.10.2011р. (а.с.73), факт предявлення направлення на перевірку позивачем не спростовувались.

Положення п. 86.1. ст.86 ПК України передбачають, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У відповідності до п. 58.1. ст.58 ПК України, визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, даними нормами визначено право податкового органу на проведення перевірки, водночас судом встановлено, що Гайсинською МДПІ під час проведення перевірки ФГ "Злагода Агро-1" не порушено порядок та строки проведення позапланової перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення.

Щодо встановлених в ході перевірки порушень, судом встановлено наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.1998 р. №320-XIV, який діяв на момент виникнення правовідносин (закон втратив чинність на підставі Кодексу № 2755-VІ (2755-17) від 02.12.2010 року), в преамбулі якого зазначено, що саме цей закон визначає механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку (далі ФСП), що сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі. Даний закон зазначає умови, при виконанні яких підприємству надається статус платника фіксованого сільськогосподарського податку, підстави для зняття з податкової реєстрації у якості платника ФСП, обєкт оподаткування, ставки ФСП, порядок нарахування та строки сплати податку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

- податку на прибуток підприємств;

- плати (податку) за землю;

- комунального податку;

- збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

- плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;

- збору за спеціальне водокористування.

Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України "Про систему оподаткування", сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" не містить визначення понять: сільськогосподарське підприємство, сільськогосподарська продукція, сільськогосподарська продукція власного виробництва та продукти її переробки тощо.

Поняття сільськогосподарської продукції визначено Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24.06.2004 р. №1877-IV. Згідно з частиною 1 статті 1 даного Закону він визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення.

Згідно статті 2 зазначеного Закону сільськогосподарська продукція - товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, перероблюються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені га власних або орендованих потужностях (площах).

Визначення понять сільського господарства (сільськогосподарське виробництво), сільськогосподарського товаровиробника і сільськогосподарського підприємства надані Законом України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 рр. №2238-III. Згідно з преамбулою даного Закону він визначає основні засади державної політики на період реформування сільського господарства протягом 2001 - 2004 років як пріоритетної галузі народного господарства. Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що на час розгляду даної справи зазначений Закон не скасовано, не припинено його дію та не визнано неконституційним, у звязку з чим даний Закон є діючим та його норми підлягають застосуванню, враховуючи, що Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України" та будь-яким іншим законом зазначені поняття не визначені та їх зміст не суперечить нормам зазначеного Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України".

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років":

сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі;

сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією;

сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке господарства) - юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки.

У відповідності до свідоцтва № 100187578 Фермерське господарство "Злагода-Агро-1" зареєстрований як субєкт спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість видом діяльності є вирощування зернових та технічних культур код 01.11.0, надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту - код 01.41.0.

Особливості спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства встановлені статтею 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість". Згідно з пунктом 8-1.1 зазначеної статті резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до пункту 8-1.6 статті 8 зазначеного Закону сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником (пункт 8-1.7 статті 8 Закону України “Про ПДВ”).

Порядок видачі свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування встановлений пунктом 8-1.10 зазначеної статті, згідно з яким для його отримання сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені статтею 9 цього Закону для реєстрації платників податку на додану вартість. У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

Законом України "Про податок на додану вартість" визначено поняття діяльності у сфері сільського господарства (підпункт 8-1.15.2 пункту 8-1.15 статті 8 зазначеного Закону). Такою діяльністю є, зокрема: виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, їх обробка, переробка та/або консервація; а також виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; їх обробка, переробка та/або консервація.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач є сільськогосподарським підприємством, та продукція, що ним виробляється (вирощується), є сільськогосподарською продукцією, а тому посилання відповідача щодо того, що у зв'язку з тим, що частина договорів оренди не укладенні та не зареєстровані в установленому законом порядку тому сільськогосподарська продукція вироблена на даних територіях не є продукцією виробленою на власних або орендованих потужностях.

Як вбачається із матеріалів акту перевірки від 04.11.2011р. податковим органом встановлено, що у своїй діяльності позивач використовував землі орендовані у фізичних осіб власників земельних часток( паїв), органів місцевого самоврядування згідно укладених договорів, зареєстрованих в органах ДЗК, а також землі договори оренди які не були укладенні та (або) укладенні проте не зареєстровані в органах ДЗК, а також землі категорії не витребуванні земельні частки (паї). Питома вага земельних площ договори оренди на які не були укладенні та ( або) не зареєстровані до загальної земельної площі становила: станом на 01.01.2009р.- 4,61 %, станом на 01.01.2010р. -18,96%.

Так дійсно у відповідності до виду своєї діяльності, позивач здійснював вирощування зернових та технічних культур, надавав послуги у рослинництві, облаштування ландшафту, для реалізації якої необхідні земельні ресурси. Однак податковим органом не вказано яким чином та на підставі чого була вирахувана питома вага. В судовому засіданні по даному факту жодного пояснення представниками відповідача не було надано.

В ході судового розгляду справи, судом встановлено що орендар (ФГ "Злагода- Агор-1") володів та користувався на платній основі земельними ділянками орендодавців, що посвідчується договорами оренди землі від 19.08.2008р., 16.08.2008р., 24.09.2008р., 18.08.2008р., (а.с.20-53, том № 1).

Даний факт підтверджується довідкою виконкому Харпацької сільської ради, про те що позивач орендує земельні ділянки загальною площею 432,08 га. та платіжним дорученням № 9 про сплату орендної плати.

Наведене свідчить про наявність у використані (на праві оренди) у ФГ "Злагода- Агро-1" площ сільськогосподарських угідь, що є ще однією із дотриманих позивачем умов ФСП.

Державна податкова адміністрація України листом від 06.12.2005 р. №11924/6/15-0616 надала розяснення щодо питань оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком, в якому зокрема, зазначено, що платниками ФСП не можуть бути господарства, які не мають об'єкту оподаткування, визначеного статтею 3 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", але відповідають вимогам абзацу першого статті 2 цього ж Закону.

Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що зазначеним Законом не передбачено інших вимог до підприємства для того, щоб набути статус платника ФСП, окрім того, що юридична особа повинна бути сільськогосподарським підприємством, у якого в наявності є сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду - об'єкт обкладення ФСП - та у якого сума, отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу підприємства.

З викладеного слідує, що аргументація викладена податковим органом у Акті перевірки стосовно того, що позивачем не дотримано умов, які є достатніми правовими підставами для сплати ФСП не знайшла свого підтвердження.

Отже, є безпідставним встановлене порушення п.301.6 ст.301 п.п.308.6.2.п.308.6 ст. 308 Податкового кодексу в результаті чого позивач не може бути платником фіксованого сільськогосподарського податку на 2011р.

Так дійсно, позивачем не заперечувався той факт, що частина договорів дійсно в порушення ст.20 Закону України "Про оренду плату" не була зареєстрована, однак відсутність обовязкової реєстрації Гайсинська МДПІ прирівнює до його недійсності.

Так, відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.2. ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

З урахуванням вищевикладеного, суд не бере до уваги доводи відповідача з приводу того, що донарахування податкового зобовязання відбулось на підставі того, що частина договорів оренди не укладенні та не зареєстровані в установленому законом порядку, у звязку з чим сільськогосподарська продукція вироблена на даних територіях не є продукцією виробленою на власних або орендованих потужностях ФГ "Злагода Агро-1".

В судовому засіданні представником відповідача зазначено, що сума податкового зобовязання, яку донараховано позивачу визначено податковим органом на підставі журналу книги - головної; синтетичного та аналітичного обліку по рахунках, податкових накладних, банківських виписок, платіжних документів, договори майна та землі, акт прийому-передачі. Під час дослідження вищезазначених доказів в головуючого судді виникло питання, що до того яким чином з вищезазначених документів можна було встановити, що сума податкового зобовязання становить 39838 грн., на що представником відповідача відповіді не надано.

Таким чином, суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, повно і всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, приходить до висновку про задоволення даного позову повністю.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряючи, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Згідно частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000362300 від 07.11.2011р., яким донараховано Фермерському господарству "Злагода-Агро-1" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 39 838 грн. з них основного платежу 31 870 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 7 968 грн. за актом документальної перевірки № 1572/2300/33420581 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.06.2011р.

Стягнути з державного бюджету на користь Фермерського господарства "Злагода-Агро-1" (вул.Леніна,30, с.Харпачка, Гайсинський район, Вінницька область) судові витрати 29 ( двадцять дев'ять) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяЧернюк Алла Юріївна

11.01.2012