Постанова № 21567629, 10.05.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2011 р. (15:10) Справа №2а-3094/11/0170/15 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Рульової О.О., а участю: від позивача Корницька В.М.,

від відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

про стягнення

Суть спору: Сакська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим (далі позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 12035,36 грн.

Позивні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплачує узгоджені суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно декларацій з ПДВ за липень, серпень, вересень 2010 р. Крім того, податковим органом були проведені перевірки своєчасності подання ФОП ОСОБА_2 податкових декларацій з податку на додану вартість, за результатами яких було встановлено неподання податкових декларацій у встановлені законодавством строки. На підставі актів перевірок податковим органом прийняти податкові повідомлення рішення №0014601702/0 від 11.05.2010 року на суму 680,00 гривень та № 000041702 від 19.01.2011 року на суму 850,00 гривень, які були одержані відповідачем, але сума боргу не була сплачена. Сума податкового боргу з податку на додану вартість на час звернення до суду складає 12035,36 гривень. Позивач зазначає, що податковим органом були вжити заході примусового погашення боргу, передбачені Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000 року, але заходи стягнення позитивних результатів не дали, у звязку з чим податковий орган звернувся до суду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.03.2011 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду

Представник позивача у судовому засіданні 10.05.2011 року підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору

Відповідач у судові засідання 12.04.2011 року та 10.05.2011 року не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією за адресою реєстрації фізичної особи-підприємця, про причини неявки судне повідомив, заперечень на адміністративний позов, будь-які докази суду не надав.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для зясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі ст.128 КАС України розглядати справу у відсутності відповідача, повідомленого належним чином на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши доказів в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований виконавчим комітетом Сакської міської ради АР Крим, як фізична особа-підприємець, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Судом встановлено, що відповідач знаходиться на обліку в Сакській обєднаній державній податковій інспекції АР Крим та є платником податку на додану вартість.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обовязкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обовязки і відповідальність платників встановлені Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-ХІІ, який діяв на час виникнення податкового боргу.

Згідно зі статтею 4 Закону України “Про систему оподаткування”, платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обовязок сплачувати податки і збори.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобовязані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач являється субєктом господарювання, платником податків, зобовязаний виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181 ІІІ (надалі - Закон №2181).

Подальше посилання на Закон України «Про податок на додану вартість» та Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які втратили чинність з 01.01.2011 року у звязку з набранням чинності Податкового кодексу України, є цілком правомірним, оскільки норми зазначених законів діяли на час виникнення спірних правовідносин щодо порядку нарахування та сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість, порядку подання податкової звітності з податку на додану вартість та відповідальність за неподання такої звітності.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону №2181 податкове зобовязання - це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.п.1.3. ст.1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 4.1 статті 4 даного Закону №2181 встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "а" пп.4.1.4 п.4.1 даної статті податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим періодом є один календарний місяць. Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Судом зясовано, що відповідач самостійно задекларував податкові зобовязання з ПДВ у податковій декларацій за липень 2010 року на суму 7870,00 грн., за серпень 2010 року 1340,00 грн., за вересень 2010 року- 1303,00 грн. згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні податкові періоди липня-вересня 2010 року.

Відповідно до 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 5.4.1. пункту 5.4. статті 5 Закону №2181 встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином, податковий борг з податку на додану вартість за звітні податкові періоди липня-вересня 2010 року відповідача складає10513,00 гривень.

Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Підпунктом 4.1.4. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до 7.8. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР податковим періодом є один календарний місяць.

Судом встановлено, податковий період для відповідача дорівнює одному місяцю, тому він зобовязане щомісячно протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, подавати до ДПІ у м. Сімферополі АРК декларації з податку на додану вартість

Згідно з п.п. 17.1.1. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом 11.05.2010 року була проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності подання податкової декларації з ПДВ за листопад, грудень 2009 року, січень, лютий 2010 року, за результатами якої складено акт № 759/17-02/НОМЕР_1 від 11.05.2010 року, яким встановлені порушення п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», а саме: ненадання звітності - податкової декларації з ПДВ за листопад, грудень 2009 року, січень, лютий 2010 року.

На підставі акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення №0014601702/0 від 11.05.2010 року на суму 680,00 гривень, яке отримано відповідачем, про що свідчить відмітка на коринці зазначеного податкового повідомлення-рішення.

За результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової декларації з ПДВ за травень-вересень 2010 року складено акт № 1916/17-02/НОМЕР_1 від 07.12.2010 року, яким встановлені порушення п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», а саме: ненадання податкової декларації з ПДВ за травень-вересень 2010 р.

На підставі акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення № 00000411702 від 19.01.2011 року на суму 850,00 грн., яке отримано відповідачем, про що свідчить копія поштового повідомлення.

Згідно з пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пп.6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону №2181).

На адресу відповідача позивачем були направлені перша податкова вимога №1/17 від 16.05.2006 р., однак, ним не отримана, у звязку з чим податкова вимога була розміщена на дошці податкових оголошень, що підтверджується актом №9/24 від 26.06.2006 року.

Судом встановлено, що на адресу позивача направлена друга податкова вимога№2/20 відвід 26.07.2006 року, яка отримана відповідачем, про що свідчить копія поштового повідомлення.

Згідно з п.6.6 ст.6 Закону №2181 у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення. Донарахована сума податкового зобов'язання, визначена у такому окремому податковому повідомленні, повинна бути сплачена або може бути оскаржена платником податків за процедурою, передбаченою статтею 5 цього Закону, із застосуванням строків, установлених для сплати або оскарження нового податкового зобов'язання.

У звязку з викладеним суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено застосування позивачем заходів досудового стягнення сум податкового боргу, передбачених статтею 6 Закону №2181.

Судом встановлено, що сума податкового боргу з податку на додану вартість відповідача станом на день розгляду справи складає 12035,36 гривень, що підтверджується розрахунком суми позову.

На підставі викладеного, суд вважає, що факт несплати відповідачем податкового боргу з податку на додану вартість у встановлені Законом України «Про податок на додану вартість», Законом №2181 порядку та строки, є повністю доведеними позивачем та підтверджується доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Суд зазначає, що відповідно до п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідачем відповідно до вимог ст. 71 КАС України не надано доказів сплати заборгованості з податку на додану вартість.

Враховуючи, що заборгованість у розмірі 12035,36 гривень відповідачем станом на день розгляду справи не сплачена, суд відповідно до п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України вважає необхідним задовольнити позов про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 12035,36 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи, що позивач не здійснював судових витрат по справі, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Під час судового засідання, яке відбулось 10.05.2011 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 13.05.2011 рокую

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України заборгованість з податку на додану вартість у сумі 12035,36 гривень на р/р №31117029700021, код платежу 14010100, до Державного бюджету ЄДРПО 34740887, у Головному управлінні державного казначейства України в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Тоскіна Г.Л.

<Текст >