Постанова № 21567507, 21.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 квітня 2011 р. (17:46) Справа №2а-13850/10/15/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Рульової О.О., за участю: представника позивача - Аметової Е.М.

представника відповідача Гайдамака О.О.

представника третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕК-ОІЛ» - не зявився;

представника третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» - не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс «Современник»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову з боку позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ»,Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕК-ОІЛ»

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось з адміністративним позовом Приватне підприємство Паливно-енергетичний комплекс «Современник» (далі позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000209410/0 від 14.10.2010 року на суму 200000,40 гривень, в тому числі, за основним платежем 166667,00 гривень, за штрафними санкціями 33333,40 гривень; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002054101/0 від 30.10.2010 року на суму 448079,90 гривень, в тому числі, за основним платежем 307649,00 гривень, за штрафними санкціями 140430,90 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим була проведена документальна невиїзна перевірка ПП ПЕК «Современник» з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» за період: лютий, березень, травень 2010 року. За результатам перевірки був складений акт № 311/41-01/24870616 від 17.09.2010 року, яким встановлено порушення пп. 7.4.1, п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», донараховано податку на додану вартість у сумі 307649,00 гривень, в тому числі: у лютому 2010 року на суму ПДВ 93292,00 гривень, у березні 2010 року на суму ПДВ 80421,00 гривень, у травні 2010 року на суму ПДВ 133936,00 гривень. На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002054101/0 від 30.10.2010 року на суму 448079,90 гривень, в тому числі, за основним платежем 307649,00 гривень, за штрафними санкціями 140430,90 гривень. 30.09.2010 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим була проведена документальна невиїзна перевірка ПП ПЕК «Современник» з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» за період: з 01.07.2010 року по 31.07.2010 року 2010 року. За результатам перевірки був складений акт № 332/41-01/24870616 від 30.09.2010 року, яким встановлено порушення пп. 7.4.1, п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», донараховано податку на додану вартість у сумі 166667,00 гривень, в тому числі: у липні 2010 року на суму 166667,00 гривень. На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000209410/0 від 14.10.2010 року на суму 200000,40 гривень, в тому числі, за основним платежем 166667,00 гривень, за штрафними санкціями 33333,40 гривень. Позивач зазначає, що спірні рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про податок на додану вартість», тому спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.10.2010 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.12.2010 року за клопотанням представника позивача до участі у справі із сторони позивача залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕК-ОІЛ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ».

Представник позивача надав заяву про збільшення позивних вимог, відповідно до якої просив:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000209410/0 від 14.10.2010 року, № 000209410/1 від 20.12.2010 року на суму 200000,40 гривень, в тому числі, за основним платежем 166667,00 гривень, за штрафними санкціями 33333,40 гривень;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002054101/0 від 30.10.2010 року, № 0002054101/1 від 20.12.2010 на суму 448079,90 гривень, в тому числі, за основним платежем 307649,00 гривень, за штрафними санкціями 140430,90 гривень;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002334101/0 від 20.12.2010 року на суму 13393,60 грн. штрафних санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові та заяві про збільшення позивних вимог.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що податкові повідомлення рішення, оскаржувані позивачем, прийняті за результатами проведених перевірок у звязку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для їх скасування немає.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача зазначив про встановлення під час перевірки взаємовідносин ПП ПЕК «Современник» з ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» та ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» на підставі договорів купівлі-продажу нафтопродуктів. Представник відповідача підкреслив, що при дослідженні первинних документів (звіт про прибуткування бензину, податкова накладна) не має можливості встановити особу, яка понесла дані витрати. Згідно реєстраційної інформації по платнику податків, матеріалів отриманих з інших джерел, перевірочним аналізом встановлено, що ТОВ «ЛЕК -ОІЛ» та ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» згідно базам даних програмного забезпечення «Автоматизоване співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» має стан 32 (фактична адреса не встановлена). Проведеним аналізом податкової звітності ПП ПЕК «Современник» (додатки №5 до податкових декларацій з ПДВ) було встановлено, що податковий кредит сформований в лютому у сумі 93292,00 грн., в березні 80421,00 грн., в травні 133936,00 грн. (відносно контрагенту «ЛЕК-ОІЛ») у липні 166667,00 грн. (відносно контрагенту ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ»). Згідно даним програмного забезпечення «Автоматизоване співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» по підприємству ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» податкові декларації з ПДВ за лютий, березень, травень 2010 року, та ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» податкова декларація за липень 2010 року ДПІ в Печерському районі м. Києва прийняті до відома. Станом на 15.09.2010 року декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» не надавалися. Згідно додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року основні фонди ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» складають суми 7,2 тис грн., ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» - 63,2 тис. грн. Згідно розрахунку комунального податку за перший квартал 2010 року за базовий звітний період у ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» кількість працюючих осіб складає 7 чоловік, у ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» - 12 чоловік. Тобто відсутні трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, що, на думку представника відповідача, свідчить про її відсутність. Таким чином, представник відповідача вважає, що на підприємствах в періоді, що перевірявся, були відсутні необхідні умови для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: трудові ресурси (персонал), основні фонди, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби, а відтак укладені договори купівлі-продажу є нікчемними, оскільки укладені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства та, одночасно, суперечать моральним засадам суспільства. Представник відповідача зазначив, що ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» та ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» не задекларовано ніяких обсягів поставок і обсягів придбання відносно контрагента ПП ПЕК «Современник» та зазначені підприємства не здійснювали перерахування сум ПДВ в бюджет. Таким чином, представник відповідача вважає, що в порушення п.п.7.4.1, 7.4.5п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємство зависило податковий кредит, у звязку з чим податковим органом визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість та штрафні санкції, тому підстав для задоволення адміністративного позову немає.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Треті особи явку представників у судове засідання не забезпечили, сповіщені належним чином про розгляд справи, про причини неявки суд не повідомили.

Представник ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» надав письмові пояснення на адміністративний позов, відповідно до яких зазначив, що між ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» та позивачем був укладений договір поставки нафтопродуктів. Протягом дії договору ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» було поставлено ПП ПЕК «Современник» нафтопродукти загальною вартістю 38552907,14 гривень з ПДВ. В тому числі на виконання умов договору позивачем було сплачено на розрахунковий рахунок ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» грошові кошти у сумі 1000000,00 гривень, в тому числі ПДВ 166667,00 гривень з метою придбання дизельного пального Л-02-62 у кількості 227,57 тон, факт отримання якого підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: видатковою накладною №РН-080304 від 03.08.2010 року, актом прийому-передачі №03/08 від 03.08.2010 року. На виконання вимог Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» було надано податкову накладну №73112 від 31.07.2010 року.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Такім чином, органи державної податкової служби, в даному випадку, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим є субєктом владних повноважень, який у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю відповідача є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобовязаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у звязку прийняттям таких повідомлень рішень, яким позивачеві визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції.

Судом встановлено, що Приватне підприємство Паливно-енергетичний комплекс «Современник» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 10.07.1997 року, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №634338, є платником податків і зборів, в тому числі податку на додану вартість.

Таким чином, судом встановлено, що Приватне підприємство Паливно-енергетичний комплекс «Современник» являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязаний виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим була проведена документальна невиїзна перевірка ПП ПЕК «Современник» з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» за період: лютий, березень, травень 2010 року.

За результатами перевірки був складений акт № 311/41-01/24870616 від 17.09.2010 року, за висновками якого встановлено порушення пп. 7.4.1, п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», донараховано податку на додану вартість у сумі 307649,00 гривень, в тому числі: у лютому 2010 року на суму ПДВ 93292,00 гривень, у березні 2010 року на суму ПДВ 80421,00 гривень, у травні 2010 року на суму ПДВ 133936,00 гривень.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002054101/0 від 30.10.2010 року на суму 448079,90 гривень, в тому числі, за основним платежем 307649,00 гривень, за штрафними санкціями 140430,90 гривень.

Посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим 30.09.2010 року була проведена документальна невиїзна перевірка ПП ПЕК «Современник» з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» за період: з 01.07.2010 року по 31.07.2010 року 2010 року. За результатами перевірки був складений акт № 332/41-01/24870616 від 30.09.2010 року, яким встановлено порушення пп. 7.4.1, п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», донараховано податку на додану вартість у сумі 166667,00 гривень, в тому числі: у липні 2010 року на суму 166667,00 гривень. На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000209410/0 від 14.10.2010 року на суму 200000,40 гривень, в тому числі, за основним платежем 166667,00 гривень, за штрафними санкціями 33333,40 гривень.

Судом встановлено, що позивач заперечував проти висновків, викладених в актах перевірки та у порядку, передбаченому статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, звернувся до податкового органу зі скаргами, в яких просив скасувати зазначені податкові повідомлення рішення. За результатами розгляду скарг прийняті податкові повідомлення - рішення № 000209410/1 від 20.12.2010 року на суму 200000,40 гривень, в тому числі, за основним платежем 166667,00 гривень, за штрафними санкціями 33333,40 гривень, № 0002054101/1 від 20.12.2010 на суму 448079,90 гривень, в тому числі, за основним платежем 307649,00 гривень, за штрафними санкціями 140430,90 гривень;податкове повідомлення-рішення № 0002334101/0 від 20.12.2010 року на суму 13393,60 грн., яким донараховано позивачеві штрафні санкції.

Перевіряючи обґрунтованість нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість та штрафних санкцій ПП ПЕК «Современник», суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

Подальше посилання на Закон України «Про податок на додану вартість» та Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, які втратили чинність з 01.01.2011 року у звязку з набранням чинності Податкового кодексу України, є цілком правомірним, оскільки норми зазначених законів діяли на час перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата послуг відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Закону, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, ПП ПЕК «Современник» мав господарські відносини з ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» на підставі договору купівлі-продажу нафтопродуктів №Л42/08 від 17.11.2008 року та додаткових угод до нього. Відповідно до умов договору продавець був зобовязаний поставити, а покупець прийняти і оплатити товар: бензин А-95, А-80. На підставі договору продавцем були виписані рахунок-фактура №СФ-0000034 від 02.02.2010 року на загальну суму 559 754,05 гривень, в тому числі ПДВ 93 292,34 гривень, № СФ-0000093 від 12.03.2010 року на загальну суму 482 527,80 грн., в тому числі ПДВ 80 421,30 гривень, СФ-0000185 від 07.05.2010 року на загальну суму 803 614,22 грн., в тому числі ПДВ 133 935,70 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжних доручень №91 від 05.02.2010 року на суму 100 000,00 грн., в тому числі ПДВ -16 666,67 грн., №102 від 09.02.2010 року на суму 100000,00 грн., в тому числі ПДВ 16 666,67 грн., №142 від 10.02.2010 року на суму 59 754,05 грн., в тому числі ПДВ 9 959,01 грн., №149 від 11.02.2010 року на суму 50 000,00 грн., в тому числі ПДВ -8333,33 грн., № №180 від 15.02.2010 року на суму 100 000,00 грн., в тому числі ПДВ 16 666,67 грн., № 198 від 17.02.2010 року на суму 50 000,00 грн., в тому числі ПДВ 8 333,33 грн., №211 від 19.02.2010 року на суму 50 000,00 грн., в тому числі ПДВ 8 333,33 грн., № 268 від 24.02.2010 року на суму 50 000,00 грн., в тому числі ПДВ -8 333,33 грн., відповідно до умов договору позивач здійснив оплату у лютому 2010 р. за нафтопродукти на загальну суму 559 754,05 грн., в тому числі ПДВ 93292,34 грн.

Судом встановлено, що згідно платіжних доручень №402 від 15.03.2010 року на суму 150000,00 грн., в тому числі ПДВ 25 000,00 грн., № 404 від 16.03.2010 року на суму 100000,00 грн., в тому числі ПДВ 16 666,67 грн., №419 від 17.03.2010 року на суму 132 527,80 грн., в тому числі ПДВ 22 087,97 грн., № 492 від 25.03.2010 року на суму 50 000,00 грн., в тому числі ПДВ 8 333,33грн., відповідно до умов договору позивач здійснив оплату у березні 2010 р. за нафтопродукти на загальну суму 482 527,80 грн., в тому числі ПДВ 80 421,30 грн.

Згідно платіжних доручень №860 від 12.05.2010 року на суму 100 000,00 грн., в тому числі ПДВ 16 666,67 грн., № 909 від 14.05.2010 року на суму 150 000,00 грн., в тому числі ПДВ 25000,00 грн., №954 від 18.05.2010 року на суму 100000,00 грн., в тому числі ПДВ 16666,67 грн., №916 від 17.05.2010 року на суму 163614,22 грн., в тому числі ПДВ 27 269,04 грн., №957 від 18.05.2010 року на суму 50 000,00 грн., в тому числі ПДВ 8 333,33 грн., №960 від 19.05.2010 року на суму 100 000,00 грн., в тому числі ПДВ 16 666,67 грн., №967 від 21.05.2010 року на суму 50 000,00 грн., в тому числі ПДВ 8 333,33 грн., №998 від 25.05.2010 року на суму 50 000,00 грн., в тому числі ПДВ 8 333,33 грн., №1010 на суму 40 000,00 в тому числі ПДВ 6 666,67 грн., відповідно до умов договору позивач здійснив оплату у травні 2010 р. за нафтопродукти в повному обсязі на загальну суму 803 614,22 грн., в тому числі ПДВ 133935,70 грн.

Таким чином, судом встановлено, що суми податку на додану вартість були сплачені ПП ПЕК «Современник», зазначені суми увійшли до складу ціни придбаних товарів та були перераховані на розрахунковій рахунок продавця ТОВ «ЛЕК-ОІЛ».

Судом встановлено, що позивачем від ТОВ «ЛЕК ОІЛ» були отримані податкові накладні: № 55 від 01.02.2010 року на суму 559 754,05 грн., в т.ч. ПДВ на суму 93 292,34 грн., № 125 від 12.03.2010 року на суму 482 527,80 грн. в т.ч. ПДВ на суму 80 421,30 грн.,№ 250 від 07.05.2010 року на суму 803 614,22 грн. в т.ч. ПДВ на суму 133 935,70 грн.

Зазначені суми податку на додану вартість, згідно отриманих податкових накладних, були включені ПП ПЕК «Современник» до складу податкового кредиту у Деклараціях з податку на додану вартість за лютий, березень, травень 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, ПП ПЕК «Современник» мав господарські відносини з ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» на підставі договору №110908 купівлі-продажу нафтопродуктів від 02.09.2008 року. Відповідно до умов договору (додаткова угода №1/10 від 29.07.2010 року) продавець був зобовязаний відвантажити із ст. Айвазовська, а покупець прийняти і оплатити товар: дизельне пальне Л 0,2-62 на умовах поставки СРТ (станція призначення), у кількості 240 т + 10%. Загальна вартість по договору складає 1742880,00 грн., в т.ч. ПДВ 290480,00 грн. Умови оплати : 60% - передоплати в строк до 29.07.2010 року, 40% - оплата протягом 1 доби з моменту відвантаження.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжних доручень №1541 від 29.07.2010 року на суму 1 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ -166 666,67 грн., відповідно до умов договору позивач здійснив оплату у липні 2010 р. за нафтопродукти 1 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ 166 666,67 грн.

Таким чином, судом встановлено, що суми податку на додану вартість були сплачені ПП ПЕК «Современник», зазначені суми увійшли до складу ціни придбаних товарів та були перераховані на розрахунковій рахунок продавця ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ».

Судом встановлено, що позивачем від ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» отримана податкова накладна № 73112 від 31.07.2010 року на суму 1000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 166 666,67 грн.

Зазначена суми податку на додану вартість згідно отриманої податкової накладної була включена ПП ПЕК «Современник» до складу податкового кредиту у Деклараціях з податку на додану вартість за липень 2010 року.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Судом встановлено, що ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» та ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» у період, коли ним були виписані податкові накладні, були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що не заперечував представник відповідача у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд дійшов висновку, що на момент складання податкових накладних ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» та ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» були юридичними особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість і тому відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Суд зазначає, що згідно положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України “Про податок на додану вартість” свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Фактичне отримання товару для подальшого використання у господарської діяльності ПП ПЕК «Современник» та сплата за послуги підтверджуються матеріалами справи, а саме: копіями договорів, платіжними дорученнями, залізничними накладними, актами приймання передачі, приймальнями актами.

Посилання представника відповідача на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: трудових ресурсів (персоналу), основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, що, на думку представника відповідача, свідчить про нікчемність договорів підряду, суд вважає необґрунтованим виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку між ТОВ «ЛЕК-ОІЛ», ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» та позивачем були укладені договори поставки, купівлі-продажу нафтопродуктів, відповідно до умов яких останній отримував нафтопродукти: бензин, дизельне пальне. Доказом виконання умов договору є платіжні доручення акти приймання - передачі нафтопродуктів, залізничні накладні, податкові накладні. Оплата за договорами була здійсненна позивачем в повному обсязі. Крім того, матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджено фактичне отримання товару за договорами, тобто наявність матеріального результату господарської діяльності.

Суд також звертає увагу відповідача, що характер отриманих товарів свідчить про те, що отримання нафтопродуктів відповідає основному предмету діяльності позивача придбання, переробка, реалізація нафти, нафтопродуктів, оптова та роздрібна торгівля горюче-змащувальними матеріалами, передбаченому п. 2.2. Статуту позивача.

Зазначене свідчить про те, що укладення договорів було спрямовано на реальне настання правових наслідків і при виконанні цих договорі кожна сторона діяла в межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що даний правочин є нікчемним та суперечить інтересам держави та суспільства.

Суд також зазначає, що положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України, застосовується з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, умовою визнання правочину нікчемним, у даному випадку, є встановлення факту здійснення діяльності без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Судом встановлено, що в матеріалах справи є копії податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» та ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» спрямованих на адресу податкового органу,, де відносно контрагента ПП ПЕК «Современник» зазначений обсяг поставки без ПДВ, що підтверджує наявність податкових зобовязань з податку на додану вартість ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» та ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» відносно контрагента ПП ПЕК «Современник.

На думку суду неперерахування контрагентами позивача - ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» та ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» сум податку на додану вартість, отриманих від позивача під час оплати товарів (робіт, послуг), на виконання вимог договорів, та невключення зазначених сум до складу податкового зобовязання при наданні податковим органам звітності по ПДВ, на чому наполягав представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі, є підставою для донарахування першому сум податкових зобовязань по ПДВ та застосуванню до нього штрафних санкцій в порядку передбаченому чинним законодавством, а не підставою визнання вказаних правочинів нікчемними, зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування з ПДВ за зазначені звітні періоди.

Відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість» відсутність податкових зобовязань у постачальника товарів (послуг) за цей період не є перешкодою та не позбавляє права покупця товарів (послуг) на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно на зменшення податкових зобовязань з ПДВ за звітні податкові періоди за умови виконання вимог Закону щодо порядку включення сум до складу податкового кредиту.

Виходячи з встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту здійснення діяльності позивачем без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, а відтак не має підстав вважати договори поставки, купівлі-продажу, які укладені між ПП ПЕК «Современник» та ТОВ «ЛЕК-ОІЛ», ТОВ «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ» нікчемними.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних, допустимих доказів, що позивач та контрагент позивача діяли узгоджено протиправно, суми податкового кредиту за господарськими операціями, були фіктивними, що діяльність має ознаки фіктивного підприємництва, не надані докази протиправного характеру договорів.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість та, як слідство, штрафних санкцій, нарахованих у звязку із виключенням цієї суми з податкового кредиту, який був сформований відповідно до податкових накладних у період їх фактичного отримання позивачем.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення рішення № 000209410/0 від 14.10.2010 року, № 000209410/1 від 20.12.2010 року на суму 200000,40 гривень, в тому числі, за основним платежем 166667,00 гривень, за штрафними санкціями 33333,40 гривень; № 0002054101/0 від 30.10.2010 року, № 0002054101/1 від 20.12.2010 на суму 448079,90 гривень, в тому числі, за основним платежем 307649,00 гривень, за штрафними санкціями 140430,90 гривень; № 0002334101/0 від 20.12.2010 року на суму 13393,60 грн. штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.04.2011 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 26.04.2011 року

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим № 000209410/0 від 14.10.2010 року, № 000209410/1 від 20.12.2010 року на суму 200000,40 гривень, в тому числі, за основним платежем 166667,00 гривень, за штрафними санкціями 33333,40 гривень.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим № 0002054101/0 від 30.10.2010 року, № 0002054101/1 від 20.12.2010 на суму 448079,90 гривень, в тому числі, за основним платежем 307649,00 гривень, за штрафними санкціями 140430,90 гривень.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим № 0002334101/0 від 20.12.2010 року на суму 13393,60 грн. штрафних санкцій.

5. Стягнути на користь Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс «Современник» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Тоскіна Г.Л.

<Текст >