Постанова № 21567492, 11.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2011 р. (18:20) Справа №2а-16447/10/15/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., суддів Сидоренко Д.В., Латинін Ю.А. при секретарі Рульовій О.О.., за участю: представника позивача - Муртазаєвої С.Р.

представника відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" Регіонального управління в АР Крим

до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України

про визнання незаконною постанови,

Суть спору: Державна спеціалізована фінансова установа "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" Регіонального управління в АР Крим (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - відповідач) про визнання незаконною Постанову про накладання штрафу за порушення вимог законодавства про фінансові послуги №134/42/3-ап від 21.05.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.04.09р. Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України проведена перевірка фінансової діяльності Регіонального управління в АРК Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву». За результатами перевірки був складений акт № 11/23-п/ФМ від 30.04.09р. 01.06.2009 року. На підставі зазначеного акту відповідач застосував захід впливу у вигляді розпорядження про усунення порушення вимог законодавства про фінансові послуги від 25.05.09р. № 306/10/4-ФМ, яким зобов'язав позивача в термін до 01.07.09 письмово повідомити відповідача та надати підтверджуючі документи про усунення порушення вимог законодавства. Постановою № 11/23-п/ФМ від 25.05.2009р. у звязку з невиконанням розпорядження до позивача застосований штраф у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят)грн. 00 коп. Позивач зазначає про негайне усунення встановлених порушень вимог законодавства, зазначених у розпорядженні, про що листом від 24.06.09 № 182 повідомив відповідача. Між тим, згідно акту від 11.05.10р. №134/42/3-ап був встановлений факт невиконання позивачем вимог розпорядження про усунення порушень від 25.05.09р. № 306/10/4-ФМ. Позивач зазначає, листом від 18.05.10р. №218 додатково повідомив про виконання вимог вищевказаного розпорядження та повторно направив завірені копії підтверджуючих документів. Позивач вважає, що, оскільки ним у встановлені строки виконані вимоги розпорядження та усунути порушення, зазначені в розпорядженні, підстав для прийняття Постанови про накладання штрафу за порушення вимог законодавства про фінансові послуги №134/42/3-ап від 21.05.2010 року у відповідача були відсутні, тому вважає зазначену постанову незаконною.

Ухвалами суду від 21.01.2011 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження справу і призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 11.04.2011 року підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяви, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника відповідача та письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що спірна постанова була прийнята за результатами проведеної перевірки у звязку з невиконанням розпорядження про усунення порушення вимог законодавства про фінансові послуги від 25.05.09р. №306/10/4-ФМ з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для визнання незаконною постанову про накладання штрафу за порушення вимог законодавства про фінансові послуги №134/42/3-ап від 21.05.2010 рок не має.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг. Так, державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 № 157 Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Статтею 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначенні повноваження уповноваженого органу в сфері регулювання ринків фінансових послуг. Відповідно до вказаної статті Уповноважений орган у межах своєї компетенції: видає фінансовим установам відповідно до законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг відповідні дозволи та на провадження діяльності з надання фінансових послуг; затверджує умови провадження діяльності з надання фінансових послуг, здійснення яких потребує відповідної ліцензії чи дозволу, та порядок контролю за їх додержанням: проводить самостійно чи разом з іншими уповноваженими органами нагляду виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових установ; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів уповноваженого органу застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Такім чином, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є субєктом владних повноважень, яка у правовідносинах з юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю відповідача є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання незаконною Постанову про накладання штрафу за порушення вимог законодавства про фінансові послуги 3134/42/3-ап від 21.05.2010 року, суд зобовязаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у звязку прийняттям такого рішення, чи прийнято спірне рішення на підставі закону, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням основних принципів адміністративної юстиції, встановлених ст. 2 КАС України.

Судом встановлено, що Регіональне управління в АРК Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (ідентифікаційний код 25627303), юридична адреса: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Рози Люксембург, 17, к 302) зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 23.04.1998 року, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

27.04.09р. Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України проведена перевірка фінансової діяльності Регіонального управління в АРК Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».

За результатами перевірки був складений акт № 11/23-п/ФМ від 30.04.09р.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято розпорядження від 25.05.09р. №306/10/4-ФМ, відповідно до якого позивач зобовязаний усунути порушення вимог законодавства про фінансові послуги, зазначені в розпорядженні, про що письмово повідомити Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України та надати відповідні підтверджуючи документи, до 01.07.2009 року.

Постановою № 11/23-п/ФМ від 25.05.2009р. у звязку з невиконанням вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» до позивача застосований штраф у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят)грн. 00 коп.

Листом від 24.06.09 № 182 позивач повідомив відповідача про сплату штрафу, затвердження посадової інструкції працівників, відповідальних за проведення фінансового моніторингу, розроблення та затвердження Програми здійснення фінансового моніторингу, Правил проведення внутрішнього фінансового моніторингу.

Згідно акту від 11.05.10р. №134/42/3-ап був встановлений факт невиконання позивачем вимог розпорядження про усунення порушень від 25.05.09р. № 306/10/4-ФМ, за висновками якого встановлено порушення п 6.12 розділу 6 Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 13.11.03 № 125 в частині невиконання Фондом рішення про застосування заходу впливу після набрання ним чинності, яке є обовязковим для виконання Фондом, зокрема Фондом не виконано вимоги розпорядження про усунення порушень вимог законодавства про фінансові послуги від 25.05.09р. №306/10/4-ФМ.

Листом від 18.05.10р. №218 позивач повідомив про виконання вимог вищевказаного розпорядження та направив завірені копії підтверджуючих документів.

Постановою про накладання штрафу за порушення вимог законодавства про фінансові послуги №134/42/3-ап від 21.05.2010 року до позивача застосований штраф у розмірі 340,00 гривень.

Зазначена постанова була оскаржена до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. За результатом розгляду скарги 05.10.2010 року №12979/47-б прийнято рішення, яким скарга залишена без задоволення, постанова №134/42/3-ап від 21.05.2010 року без змін.

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем Постанови про накладання штрафу за порушення вимог законодавства про фінансові послуги №134/42/3-ап від 21.05.2010 року, суд враховує наступні обставини справи та норми, що регулюють спірні правовідносини.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року N 2664-III (далі Закон N 2664-III), встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Відповідно до пункту першого статті 1 цього Закону N 2664-III, фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать, зокрема, кредитні спілки.

Відповідно до статті 7 Закону N 2664-III особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ.

У разі, якщо відповідно до Закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Відносини у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та спрямований на боротьбу з фінансуванням тероризму врегульовані Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28 листопада 2002 року N 249-IV (надалі Закон N 249-IV).

Відповідно до ст. 17 Закону N 249-IV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність згідно із законом. Такі особи також можуть бути позбавлені права провадити певні види діяльності згідно із законодавством.

Юридичні особи, які здійснювали фінансові операції з легалізації (відмивання) доходів або фінансували тероризм, можуть бути ліквідовані за рішенням суду.

У разі невиконання (неналежного виконання) суб'єктом первинного фінансового моніторингу вимог цього Закону до нього може застосовуватися в порядку, встановленому законодавством, штраф у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У випадку відсутності згоди щодо сплати штрафу рішення про накладення штрафу чи у його відмові приймається судом за поданням органу, що регулює діяльність суб'єкта первинного фінансового моніторингу та надає ліцензії або інший спеціальний дозвіл.

Неодноразове порушення суб'єктами первинного фінансового моніторингу вимог цього Закону тягне за собою за рішенням суду обмеження, тимчасове припинення дії та позбавлення ліцензії чи іншого спеціального дозволу на право провадження певних видів діяльності в порядку, встановленому законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки позивача був встановлений факт порушення Закону N 249-IV. Суд зазначає, що факт наявності порушень вимог Закону N249-IV позивач не оскаржує.

Відповідно до пункту 4 Порядку застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України штрафів за невиконання (неналежне виконання) вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", затвердженим розпорядженням Держфінпослуг 13.11.03 N 120, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.11.03 за N 1087/8408 (далі - Порядок № 120), підставою для застосування штрафу є невиконання (неналежне виконання) установою встановлених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до наданих законом повноважень, на підставі акту від 30.04.09 № 11/23-п/ФМ, відповідачем було прийнято рішення про застосування до Позивача заходу впливу у виді розпорядження про усунення порушень від 25.05.09 № 306/10/4-ФМ та постанова про застосування штрафу за невиконання (неналежне виконання) вимог Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 25.05.09 № 11/23-п/ФМ. У резолютивній частині Розпорядження зазначено, що Позивач повинен усунути порушення вимог законодавства про фінансові послуги, зазначені в розпорядженні, про що письмово повідомити Держфінпослуг та надати відповідні підтверджуючи документи до 01.07.2009 року.

Судом встановлено, 24.06.09 позивачем було надіслано до Держфінпослуг листа про усунення порушень вимог законодавства про фінансові послуги № 182, в якому було зазначено, що Керівником РУ в АРК Фонду затверджено посадову інструкцію працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу та що РУ в АРК Фонду розроблено та затверджено Програму здійснення фінансового моніторингу та Правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача про належне виконання вимог Розпорядження від 25.05.09 № 306/10/4-ФМ, оскільки будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин, а саме: доказів направлення на адресу відповідача документів на виконання вимог Розпорядження, позивач суду не надав.

Суд зазначає, що факт повідомлення про виконання вимог розпорядження листом без надання відповідних підтверджуючих документів не свідчить про належне виконання вимог розпорядження, оскільки згідно з зазначеним розпорядженням позивач був зобовязаний надати підтверджуючи документи.

Крім того, за відсутністю підтверджуючих документів позивач був позбавлений можливості перевірити факт виконання розпорядження.

На підставі пункту 3 частини 1 статті 40 Закону N 2664-III уповноважений орган може застосовувати такі заходи впливу, зокрема, накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону;

Пунктом 3 частини 1 статті 41 Закону N 2664-III встановлено, що уповноважений орган застосовує до суб'єктів підприємницької діяльності штрафні санкції, зокрема, за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень, рішень Уповноваженого органу про усунення порушень щодо надання фінансових послуг - у розмірі до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що вчинила правопорушення.

Відповідно до пункту 6.12. розділу 6 Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 13.11.03 № 125 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 03.12.03 за № 1115/8436 рішення про застосування заходів впливу після набрання ним чинності є обов'язковим до виконання Особами. У разі невиконання рішення Держфінпослуг вживає заходів щодо його виконання у порядку, визначеному законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що актом про порушення законодавства у сфері фінансових послуг Регіональним управлінням в Автономній Республіці Крим Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 11.05.10 № 134/42/3-ап встановлено порушення Позивачем вимог чинного законодавства про фінансову послуги: а саме, пункту 6.12 розділу 6 Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 13.11.03 № 125 щодо невиконання Фондом рішення про застосування заходів впливу після набрання ним чинності, яке є обов'язковим до виконання Фондом, зокрема, Фондом не виконано вимоги розпорядження про усунення порушень вимог законодавства про фінансові послуги від 25.05.09 № 306/10/4-ФМ.

Суд звертає увагу представника позивача, що на час складання акту від 11.05.10 № 134/42/3-ап розпорядження від 25.05.09 № 306/10/4-ФМ позивачем виконано не було, у звязку з чим суд не приймає до уваги посилання представника позивача на лист від 18.05.10р. №218, яким позивач повідомив про виконання вимог вищевказаного розпорядження та направив завірені копії підтверджуючих документів, оскільки зазначені дії були вчинені після проведення перевірки та встановлення факту невиконання розпорядження від 25.05.09 № 306/10/4-ФМ.

Суд зазначає, що наслідком встановлення порушення - невиконання Фондом застосованого до нього заходу впливу, є відповідно до пункту З частини першої статті 40 та пункту 3 частини першої статті 41 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", накладення штрафу за порушення вимог законодавства про фінансові послуги.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що Постанова про накладання штрафу за порушення вимог законодавства про фінансові послуги №134/42/3-ап від 21.05.2010 року прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та не порушує права позивача, а відтак позовні вимоги Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» Регіональне управління в Автономній Республіці Крим не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні, що відбулося 11.04.2011 проголошена вступна та резолютивна частина постанови. У повному обсязі постанова складена 15.04.2011.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Суддя Тоскіна Г.Л.

Судді Сидоренко Д.В.

Латинін Ю.А.

<Список ><підпис ><Суддя >

<Текст >