Постанова № 21567347, 05.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2011 р. 11:50 Справа №2а-1370/11/15/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Рульовій О.О., за участю:

представника позивача - Руденко В.Ф.

представника відповідача Кирюхіна Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

за позовом Державного підприємства "Айвазовське"

до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Державне підприємство "Айвазовське" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим (далі - відповідач) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001251502/1 від 06.09.2010 року на суму 61438,65 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 58513,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2925,65 грн., по декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.07.2010 року Державною податкової інспекції в м. Алушта Автономної Республіки Крим була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість. За результатам перевірки був складений акт № 1110/15-2/04792883 від 23.07.2010 року, за висновками якого податковим органом на підставі п. 7.7.1,7.7.2 та 7.7.5 пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року збільшена сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на суму 58513,00 гривень, зменшена сума відємного значення попереднього звітного періоду у сумі 2315737,00 гривень та зменшена сума, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту 2257224,00 гривень.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001251502/0 від 09.08.2010 року на суму у розмірі 61438,65 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 58513,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2925,65 грн., по декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року.

Вказане рішення було оскаржено позивачем до податкового органу в порядку адміністративного оскарження, та за результатами розгляду скарги відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0001251502/1 від 06.09.2010 року на суму у розмірі 61438,65 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 58513,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2925,65 грн.

Позивач зазначає, що спірне рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про податок на додану вартість», не прийнято до уваги фактичні обставини, встановлені рішеннями суду, тому спірне рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Позивач вказує, що підставою для нарахування податкових зобовязань стало невизнання органами ДПС уточнюючих розрахунків до Декларації з ПДВ від 15.10.2009 року, як податкової звітності, та надання їй статуту "До відома" у звязку з тим, що податковим органом встановлена невідповідність бази даних АІСР РПП ДПІ відносно головного бухгалтера ДП "Айвазовське", та відомостями, зазначеними в уточнюючому розрахунку до Декларації з ПДВ від 15.10.2009 року, які підписані головним бухгалтером ОСОБА_3

Однак, ДП "Айвазовське" листом №52 від 14.10.2009 року повідомило ДПІ в м. Алушті про необхідність внесення змін в базу АІСР РПП у зв'язку зі зміною головного бухгалтера та надало копію наказу №71 від 11.08.2008 року про призначення на посаду головного бухгалтера ДП "Айвазовське" ОСОБА_3

Позивач стверджує, що обставини правомірності подачі до ДПІ в м.Алушті уточнюючих розрахунків по податковим зобов'язанням з податку на додану вартість за травень, липень 2008 року підтверджуються постановою Окружного адміністративного суду АРК від 29.07.2010 року, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 року.

Позивач вважає, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач порушив норми чинного законодавства та неправомірно нарахував ДП "Айвазовське" податкові зобов'язання за травень 2010 року на загальну суму 61438,65 грн.

Ухвалами суду від 04.03.2011 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 05.04.2011 року надав заяву про збільшення позивних вимог, відповідно до якої просив визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення рішення №0001251502/0 від 09.08.2010 року. Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяви, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, зазначених письмових запереченнях. Представник відповідача зазначив, що податкове повідомлення рішення, оскаржуване позивачем, було прийнято за результатами проведеної перевірки у звязку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для його скасування не має. Представник відповідача зауважує, що постанова Окружного адміністративного суду АР Крим, на яку посилається представник позивача, набрало законної сили вже після проведення перевірки та прийняття спірного рішення, тому підстав для прийняття до уваги зазначеного судового рішення у податкового органу не було.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»), в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Такім чином, органи державної податкової служби, в даному випадку, Державна податкова інспекція в м. Алушта АР Крим є субєктами владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізують надані владні управлінські функції, а тому спори за участю відповідача є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобовязаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у звязку прийняттям такого повідомлення рішення, яким позивачеві визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкцій, чи прийнято спірне рішення на підставі закону, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням основних принципів адміністративної юстиції, встановлених ст. 2 КАС України.

Судом встановлено, що Державне підприємство “Айвазовське”(код ЄДРПОУ 04792883, юридична адреса: 98542, АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт) зареєстровано Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим 17.01.1992 року, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою ГУС в АР Крим.

Позивач перебуває на обліку в ДПІ в м. Алушті АР Крим, зареєстровано як платник податку на додану вартість (свідоцтво НБ №225161 від 07.05.2004 року .

23.07.2010 року Державною податкової інспекції в м. Алушта Автономної Республіки Крим була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість.

За результатам перевірки був складений акт № 1110/15-2/04792883 від 23.07.2010 року, яким встановлено, що ДП «Айвазовське» надані уточнюючи розрахунки на збільшення податкового кредиту у сумі 2558294,00 грн. №29918 від 15.10.2009 року за травень 2008 року та №29919 від 15.10.2009 року за червень 2008 року, які не визнані органами ДПС як податкова звітність і яким надані статусу "До відома" згідно з п.4 п.п. 4.6 Наказу ДПА України від 31.12.2008 р. №827 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, під час перевірки встановлено порушення позивачем "Порядку заповнення та надання податкової декларації з ПДВ", затвердженого наказом ДПА України №213 від 15.06.2005 р., а саме: при заповненні декларації з ПДВ за травень 2010 року, які привели до завищення рядку 23 «Залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 23.1. (0 грн.) + рядок 23.2. (2315737,00 грн.) + рядок 23.3. (0,00 грн.) + рядок 23.4. (0,00 грн.)», платником відображена сума 2315737,00 грн., а повинно бути 0,00 гривень; відповідно завищено рядок 24 («Залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 23 (2315737,00 грн.) рядок 20 (58513,00 гривень))», платником відображено 2257224,00 гривень, а повинно бути 0,00 гривень; та рядок 26 «Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 (2257224,00 гривень рядок 25 (0,00 грн.)), на суму 2257224,00 гривень, повинно бути 0,00 гривень; та, як слідство, занижено рядок 27 «Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду (рядок 20 ( 58513,00 грн.) рядок 23 (0,00 грн.) на суму 58513,00 грн.

За висновками акту на підставі п. 7.7.1,7.7.2 та 7.7.5 пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на суму 58513.00 гривень, зменшується сума відємного значення попереднього звітного періоду у сумі 2315737,00 гривень та зменшується сума, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту 2257224 гривень.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001251502/0 від 09.08.2010 року на суму у розмірі 61438,65 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 58513,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2925,65 грн., по декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року.

Позивач не погодився з прийнятим ДПІ в м. Алушті АР Крим податковим повідомленням - рішенням у зв'язку з чим оскаржив його в адміністративному порядку.

За результати оскарження позивачем прийнятого рішення в адміністративному порядку, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0001251502/1 від 06.09.2010 року, де сума податкових зобов'язань залишилася незмінною.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд враховує наступні обставини справи та норми, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ “Про систему оподаткування”, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону 2181 визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 7.2.8 пунктом 7.2 статтею 7 Законом про ПДВ визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Пунктом 10.6 ст. 10 Закону про ПДВ визначено, що форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону.

Пп. 4.1.2 Закон 2181 встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N166, що зареєстрований у Мінюсті України 09.07.1997 за №250/2054, зі змінами та доповненнями (далі Порядок №166).

Пунктом 1.1 Порядку N 166 визначено, що подання податкової декларації з податку на додану вартість (далі - декларація) передбачено пунктом 4.1 статті 4 Закону 2181. Пунктом 1.2 - декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону про ПДВ.

Певні вимоги до заповнення податкової звітності викладені у відповідних розділах Порядку №166, де у пункті 3.3. зазначено, що декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Судом встановлено, що підставою для нарахування податкового зобовязання послугували висновки перевірки податкової декларації позивача минулого періоду, а саме травень та червень 2008 року. 15.10.2009 до ДПІ в м.Алушта позивачем надані уточнюючи розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлений помилок за травень та липень 2008 року. Суми уточнюючих розрахунків відображені в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року. Вказані розрахунки були прийняти відповідачем з наданням статусу “до відома”. Підставою для невизнання уточнюючих розрахунків послугувало те, що вони були підписані головним бухгалтером, що не був зазначений в базі АІСР РПП ДПІ в м. Алушті АР Крим та подані за податкові (звітні) періоди, за які вже було проведено планову виїзну документальну перевірку.

Дослідивши надані позивачем під час розгляду справи уточнюючі розрахунки, суд зазначає, що вони підписані керівником позивача ОСОБА_2 та головним бухгалтером ОСОБА_3, що відповідачем під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось, а також підтверджено листом відповідача від 20.10.2009 року.

Суд зазначає, що як на час подання зазначених уточнюючих розрахунків від 15.10.2009 року, так і на час направлення на адресу позивача листа від 20.10.2009 року, відповідачу було достовірно відомо про те, що ОСОБА_3 прийнята на посаду головного бухгалтера ДП “Айвазовське”, що підтверджується наявністю відбитка штампу про отримання повідомлення позивача та наказу про призначення на посаду головного бухгалтера ДП “Айвазовське”ОСОБА_3 Відсутність зазначених даних в базі податкового органу АІС РПП Автоматизованій інформаційній системі "Реєстр платників податків", яка згідно з Порядком взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2007 р. №110, заповнюється працівниками податкового органу, не свідчить про необізнаність відповідача про те, що зазначена особа на дату подання уточнюючих розрахунків була посадовою особою ДП “Айвазовське” та мала право на підписання податкових декларацій та уточнюючих розрахунків позивача.

Абзацом 2 пункту 5.1 Закону №2181 передбачено наступне: «… якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок».

Строки давності для надання уточнюючого розрахунку, встановлені ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, позивачем не пропущено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм Закону, суд дійшов висновку, що для усунення помилок під час визначення податкових зобовязань та сум податкового кредиту, платник податків має право надати уточнюючий розрахунок, в якому може бути зазначено як збільшення податкового зобовязання, так і його зменшення, що повязано з помилкою платника податків.

Суд зазначає, що ніхто не може обмежувати платника податків у його праві на самостійне усунення недоліків при визначенні податкових зобовязань, та відповідно, не може бути обмежено також його право на подання уточнюючого розрахунку, яким усуваються зазначені помилки, а органи податкової служби на загальних підставах мають перевірити достовірність відомостей, зазначених в уточнюючому розрахунку.

Судом встановлено, що зазначені уточнюючі розрахунки подані позивачем 15.10.2009 року за травень та липень 2008 року у межах строку 1095 днів, встановленого ст.15 Закону №2181. Зазначена обставина відповідачем під час розгляду справи не оспорювалась та не заперечувалась, будь-які відомості про нормативно-правовий акт, вимоги якого порушені під час подання позивачем уточнюючих розрахунків за перевірений період, представником відповідача під час розгляду справи суду не повідомлено та позивачу не відомо.

Вказані обставини встановлені судовим рішення Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.07.2010 по справі №2-3754/10/10/0170 за позовом державного підприємства “Айвазовське” до Державної податкової інспекції в м.Алушта АР Крим, що залишено без зміни ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010. Згідно статті 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до статті 72 КАС України не належить доказувати обставини, встановлені в іншому судовому рішенні, що набрало законної сили. Обставини вважаються встановленими в іншому судовому рішенні, якщо про це зазначено у мотивувальній чи резолютивній частинах цього рішення. Існування такої підстави звільнення від доказування обумовлено тим, що особа, яка мала можливість спростовувати ту чи іншу обставину в іншому (адміністративному, цивільному, господарському) процесі і не зробила цього, не може спростовувати цю обставину і при розгляді адміністративної справи. Це правило застосовується у разі, якщо всі особи, які беруть участь у справі, брали участь й у справі, у якій було встановлено обставини.

Суд підкреслює, що в судовому засіданні представник відповідача не надав доказів, що в уточнюючих податкових деклараціях з податку на додану вартість стосовно визначення розміру податкового кредиту були зазначені недостовірні відомості та не навів доказів, що такими діями позивач порушив будь-які приписи законів про оподаткування.

Таким чином суд зазначає, що оскільки правомірність формування залишку відємного значення попереднього податкового періоду за травень, червень 2008 року підтверджена судовим рішенням, що набуло чинності, наступні дії відповідача по зменшенню розміру відємного значення попереднього податкового періоду та зменшення суми податкового кредиту наступного податкового періоду є протиправними.

У звязку з чим суд робить висновок про протиправність визначення позивачу податкового зобовязання з ПДВ за травень 2010 року з цих підстав, що уточнюючи розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлений помилок за травень та липень 2008 року не були визнані податковим органом як податкова звітність, що, відповідно, стало підставою для збільшення суми, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на суму 58513,00 гривень, зменшення сума відємного значення попереднього звітного періоду у сумі 2315737,00 гривень та зменшення сума, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту 2257224,00 гривень.

Таким чином суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, позивачем помилково зазначені вимоги про визнання спірних податкових повідомлень-рішень неправомірними замість протиправними, як це передбачено ст. 162 КАС України для рішень субєкту владних повноважень індивідуальної дії, у звязку з чим суд вважає за можливим в цій частині вийти за межи позивних вимог та визнати спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та їх скасувати.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У судовому засіданні, що відбулося 05.04.2011 проголошена вступна та резолютивна частина постанови. У повному обсязі постанова складена 08.04.2011.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим №0001251502/0 від 09.08.2010 року, №0001251502/1 від 06.09.2010 року на суму у розмірі 61438,65 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 58513,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2925,65 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Айвазовське" ( ідентифікаційний код 04792883) 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Тоскіна Г.Л.

<Текст >