Постанова № 21567320, 25.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2011 р. (13:02) Справа №2а-6185/08/15/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Рульовій О.О., за участю: представника позивача - Андреевої А.М.,

представників відповідача - Єршової Ю.О., Шкурай Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Комунального підприємства «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства»

до Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції АР Крим

про визнання недійсним податкового-повідомлення рішення,

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з адміністративним позовом Комунальне підприємство «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства» (далі позивач) до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі АР Крим (далі відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 01.10.2008 року №0001232301/2, №0001242301/2, №0001262301/2, №0001272301/2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 14.04.2008 року по 24.04.2008 року ДПІ в Красногвардійському районі АР Крим проведена виїзна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питання дотримання Комунальним підприємством «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства» вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 р. За результатами перевірки складений акт №748/23-1/03348258 від 06.05.2008 року, у висновках якого встановлені порушення, зокрема:

1) ст. 2 Закону України «Про плату за землю» №2535-XII від 03.07.1992 року, в результаті чого занижено плату за землю у розмірі 2450,88 гривень, у тому числі за 1 квартал 2006 року 816,96 гривень, за 2 півріччя 2007 року 1633,92 гривень;

2) ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» №1264- XII від 25.06.1991 року, п. 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року №303, п.2, п. 3.1., п. 6.1., п. 6.2, п. 6.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Мінекобезпеки України, ДПА України від 19.07.1999 року, №162/379, в результаті збір за забруднення навколишнього природного середовища був занижений на 3982,50 гривень, в тому числі: за 2005 рік 883,67 гривень, 2006 рік 1693,50 гривень, 2007 рік 1405,33 гривень;

3) п. 5 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою КМУ від 16.08.99 р. № 1494, як наслідок, підприємство зменшило податкові зобовязання на 4232,51 гривень, в тому числі: за 1 квартал 2006 року збільшено на 28.34 гривень, за 2 півріччя зменшено на 4260,85 гривень;

4) ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року №1251- XII, підприємство зменшило своє податкове зобовязання на 61440,75 гривень, в тому числі: в 2005 році 14455,07 гривен, в 2006 році 30728,18 гривень, 2007 році 16257,50 гривень;

5) п. 13-1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 N115, за не подання розрахунку збору за базовий податковий період, в результаті чого нараховані штрафні санкції в сумі 1360,00 гривень: 1 квартал 2005 року 170,00 грн., 2 квартал 2005 року 170,00 грн., 3 квартал 2005 року 170.00 грн., 4 квартал 2005 року 170,00 грн., 3 квартал 2006 року 170,00 грн., 4 квартал 2006 року 170,00 грн., 1 квартал 2007 року 170,00 грн., 2 квартал 2007 року 170,00 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001272301/0 від 17.05.2008 року на суму 5973,75 гривень (за порушення ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» №1264- XII від 25.06.1991 року), №0001232301/0 від 17.05.2008 року на суму 6348,77 гривень (за порушення п. 5 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою КМУ від 16.08.99 р. № 1494), №001262301/0 від 17.05.2008 року на суму 3676,32 гривень (за порушення ст. 2 Закону України «Про плату за землю» №2535-XII від 03.07.1992 року), № 0001242301/0 від 17.05.2008 року на суму 93521,13 гривень (за порушення ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року №1251- XII). Зазначені податкові повідомлення рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку відповідно до ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року. Позивач вважає, що податкові повідомлення рішення, які є предметом оскарження, прийняті з порушенням норм податкового законодавства, без урахування фактичних обставин, тому підлягають визнанню недійсними.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.11.2008 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.03.2009 року по справі призначена комплексна судова економічно-землевпорядна експертиза, зупинено провадження у справі, у звязку з призначенням експертизи, до одержання результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.05.2009 року поновлено провадження по справі для розгляду клопотання експерта.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.05.2009 року зупинено провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.01.2010 року поновлено провадження по справі у звязку з отриманням висновку експерта.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.03.2010 року по справі призначена повторна комплексна судова економічно-землевпорядна експертиза, зупинено провадження у справі у звязку з призначенням експертизи до одержання результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.03.2010 року поновлено провадження по справі для розгляду клопотання експерта.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.03.2010 року зупинено провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.05.2010 року справу прийнято до провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.09.2010 року поновлено провадження по справі у звязку з отриманням висновку експерта.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.10.2010 року здійснена заміна відповідача у справі його правонаступником Джанкойською обєднаною державною податковою інспекцією АР Крим.

Представник позивача в судовому засіданні 14.12.2010 надав заяву про збільшення позивних вимог, відповідно до якої просив визнати протиправними податкові повідомлення-рішення, зокрема:

№ 0001272301/0 від 17.05.2008 року на суму 5973,75 гривень, № 0001272301/1 від 04.06.2008 року на суму 5973,75 гривень, № 0001272301/2 від 01.10.2008 року на суму 5603,72 гривень, № 0001272301/3 від 23.10.2008 року 5603,72 гривень (за порушення ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» №1264- XII від 25.06.1991 року);

№0001232301/0 від 17.05.2008 року на суму 6348,77 гривень, №0001232301/1 від 04.06.2008 року на суму 6348,77 гривень, №0001232301/2 від 01.10.2008 року на суму 5379,24 гривень, №0001232301/3 від 23.10.2008 року на суму 5379,24 гривень (за порушення п. 5 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою КМУ від 16.08.99 р. № 1494),

№001262301/0 від 17.05.2008 року на суму 3676,32 гривень, №001262301/1 від 04.06.2008 року на суму 3676,32 гривень, №001262301/2 від 18.08.2008 року на суму 3676,32 гривень, №001262301/2 від 01.10.2008 року на суму 3676,32 гривень, №001262301/3 від 23.10.2008 року на суму 3676,32 гривень (за порушення ст. 2 Закону України «Про плату за землю» №2535-XII від 03.07.1992 року);

№ 0001242301/0 від 17.05.2008 року на суму 93521,13 гривень, № 0001242301/1 від 04.06.2008 року на суму 93521,13 гривень, № 0001242301/2 від 01.10.2008 року на суму 93521,13 гривень, № 0001242301/3 від 23.10.2008 року на суму 93521,13 гривень (за порушення ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року №1251- XII),

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, зазначивши, що податкові повідомлення рішення, оскаржувані позивачем, були прийняті за результатами проведеної перевірки, у звязку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для їх скасування немає.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов, письмові пояснення, заперечення на висновки експертизи.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Такім чином, відповідач є субєктом владних повноважень, якій у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю відповідача є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобовязаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у звязку прийняттям такого повідомлення рішення, яким позивачеві визначені податкові зобовязання зі збору на спеціальне водокористування та нараховані штрафні санкцій, чи прийнято податкове повідомлення-рішення на підставі закону, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, добросовісно, розсудливо з дотриманням принципу пропорційності.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства», є юридичною особою, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №447287.

Посадовими особами ДПІ в Красногвардійському районі АР Крим з 14.04.2008 року по 24.04.2008 року проведена виїзна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питання дотримання Комунальним підприємством «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства» вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 р.

За результатами перевірки складений акт №748/23-1/03348258 від 06.05.2008 року, у висновках якого встановлені порушення, зокрема:

1) ст. 2 Закону України «Про плату за землю» №2535-XII від 03.07.1992 року, в результаті чого занижена плата за землю у розмірі 2450,88 гривень, у тому числі за 1 квартал 2006 року 816,96 гривень, за 2 півріччя 2007 року 1633,92 гривень;

2) ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» №1264- XII від 25.06.1991 року, п. 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року №303, п.2, п. 3.1., п. 6.1., п. 6.2, п. 6.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Мінекобезпеки України, ДПА України від 19.07.1999 року, №162/379, в результаті збір за забруднення навколишнього природного середовища був занижений на 3982,50 гривень, в тому числі: за 2005 рік 883,67 гривень, 2006 рік 1693,50 гривень, 2007 рік 1405,33 гривень;

3) п. 5 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою КМУ від 16.08.99 р. № 1494 підприємство зменшило податкові зобовязання 4232,51 гривень, в тому числі: за 1 квартал 2006 року збільшено на 28.34 гривень, за 2 півріччя 2007 року зменшено на 4260,85 гривень;

4) ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року №1251- XII підприємство зменшило своє податкове зобовязання на 61440,75 гривень, в тому числі: в 2005 році 14455,07 гривен, в 2006 році 30728,18 гривень, 2007 році 16257,50 гривень;

5) п. 13-1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 N115 за неподання розрахунку збору за базовий податковий період, в результаті чого нараховані штрафні санкції в сумі 1360,00 гривень: 1 квартал 2005 року 170,00 грн., 2 квартал 2005 року 170,00 грн., 3 квартал 2005 року 170.00 грн., 4 квартал 2005 року 170,00 грн., 3 квартал 2006 року 170,00 грн., 4 квартал 2006 року 170,00 грн., 1 квартал 2007 року 170,00 грн., 2 квартал 2007 року 170,00 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001272301/0 від 17.05.2008 року на суму 5973,75 гривень (за порушення ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» №1264- XII від 25.06.1991 року), №0001232301/0 від 17.05.2008 року на суму 6348,77 гривень (за порушення п. 5 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою КМУ від 16.08.99 р. № 1494), №001262301/0 від 17.05.2008 року на суму 3676,32 гривень (за порушення ст. 2 Закону України «Про плату за землю» №2535-XII від 03.07.1992 року), № 0001242301/0 від 17.05.2008 року на суму 93521,13 гривень (за порушення ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року №1251- XII).

Зазначені податкові повідомлення рішення були оскаржені позивачем до ДПІ в Красногвардійському районі АР Крим та податкових органів вищого рівня в адміністративному порядку відповідно до ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

За результатами розгляду скарг відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення зокрема: № 0001272301/1 від 04.06.2008 року на суму 5973,75 гривень, №0001272301/2 від 01.10.2008 року на суму 5603,72 гривень, № 0001272301/3 від 23.10.2008 року 5603,72 гривень (за порушення ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» №1264- XII від 25.06.1991 року); №0001232301/1 від 04.06.2008 року на суму 6348,77 гривень, №0001232301/2 від 01.10.2008 року на суму 5379,24 гривень, №0001232301/3 від 23.10.2008 року на суму 5379,24 гривень (за порушення п. 5 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою КМУ від 16.08.99 р. № 1494), №001262301/1 від 04.06.2008 року на суму 3676,32 гривень, №001262301/2 від 18.08.2008 року на суму 3676,32 гривень, №001262301/2 від 01.10.2008 року на суму 3676,32 гривень, №001262301/3 від 23.10.2008 року на суму 3676,32 гривень (за порушення ст. 2 Закону України «Про плату за землю» №2535-XII від 03.07.1992 року); № 0001242301/1 від 04.06.2008 року на суму 93521,13 гривень, № 0001242301/2 від 01.10.2008 року на суму 93521,13 гривень, № 0001242301/3 від 23.10.2008 року на суму 93521,13 гривень (за порушення ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року №1251- XII), які є предметом оскарження.

Перевіряючи обґрунтованість нарахування податкового зобовязання та штрафних санкцій по збору за забруднення навколишнього природного середовища, суд зазначає наступне.

Статтею 14 Закону України "Про систему оподаткування", в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища відноситься до складу загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до розділу X статті 44 частини 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище.

Пунктом 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 р. N 303, передбачено, що суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.

Згідно таблиці 2.3. додатку 2 до зазначеного Порядку передбачено, що регіональний (басейновий) коефіцієнт для річок Кримського півострова становить 2,8.

Відповідно до п. 10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, збір сплачується платниками протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору, за місцем податкової реєстрації.

Згідно п. 3.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Мінекобезпеки України, ДПА України від 19.07.1999 року, №162/379 об'єктами обчислення збору є: для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах; для пересувних джерел забруднення - обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до висновків акту перевірки підприємство в порушення ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» №1264- XII від 25.06.1991 року, п. 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року №303, п.2, п. 3.1., п. 6.1., п. 6.2, п. 6.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Мінекобезпеки України, ДПА України від 19.07.1999 року, №162/379 нараховувало збір за скиди у водні обєкти використовуючи коефіцієнт до нормативів збору 1 замість 2,8 згідно Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року №303.

Відповідно до інформації Красногвардійського міжрайонного управління водного господарства (вих. № 381/03 від 13.05.2008 року) по території Красногвардійського району протікають річки: Салгір, Четирлик, Бурульча, Побідна, Зелена. Так, в інформації зазначено, що до річок відносяться розчищені русла річок, які знаходяться на балансі Красногвардійського міжрайонного управління водного господарства, в тому числі: річка Побідна (система Гк-5) 6,587 км: Гк-5 - 0,5 км, Гк-5-2 - 6,087 км.

Відповідно до листа Республіканського комітету АР Крим по екології та природних ресурсах вих. №3119/5-4 згідно дозволу на спеціальне водокористування, висновку Кримського БУВР від 19.10.2007 року №1240-03 водовідведення КП «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства» здійснюється в ріку Побідна (ГК-5-2).

Згідно висновку №34/10 повторної комплексної судово-економічної і будівельно-технічної експертизи від 10.09.2010 року експертним дослідженням встановлено, що дренажний колектор ГК-5-2, який відноситься до водойму комунально-побутового водокористування, збирає колекторно-дренажні і скидні води і відводить їх по руслу річки Побідна в залів Сиваш. Відповідно до висновків експертизи висновки по акту перевірки підтверджуються первинними документами Комунального підприємства «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства» в частині заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 3982,50 гривень.

Згідно листа-відповіді від 25.02.2011 року 3212/03 також зазначено, що дренажний колектор ГК-5-2 відноситься до басейну рік побережжя Азовського моря.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що ГК-5-2 є обєктом водного фонду відноситься до розчищених русел річки Побідна.

Таким чином твердження представника позивача, що ГК-5-2 не є річкою, а насамперед є колекторно-дренажною системою, у звязку з чим позивач зазначає, що підприємство не здійснює скиди забруднених речовин безпосередньо у річку Побідна, а тому збір за забруднення навколишнього природного середовища повинен розраховуватися виходячи з коефіцієнту 1, а не 2,8, суд вважає необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи.

З цих міркувань суд не приймає до уваги висновки експертного дослідження №38/09 комплексної судово-економічної та землевпорядної експертизи від 20.01.2010 року, відповідно до якої під час дослідження встановлено, що скидання стоків здійснюється в колектор ГК-5-2, а потім в річку Побідна, та посилання представника позивача на ту обставину, що дренажний колектор ГК -5-2 відповідно до Інструкції щодо заповнення форми 2-ТП (водгосп), затвердженої Наказом Держкомстату України від 30.09.1997 року №230 має код водного обєкту 73, що відповідає колекторно-дренажним водам, що накопичуються на підприємстві та відноситься до категорії КД - вода колекторно-дренажна, оскільки як встановлено судом ГК-5-2 насамперед є руслом річки Побідна та відноситься до басейну рік побережжя Азовського моря не залежно від того, до якого коду та категорії ГК-5-2 відноситься згідно зазначеної Інструкції.

Суд також звертає увагу позивача, що дозволи на спеціальне водокористування п. 6 п.п. ж) (водокористування дозволено при дотримання наступних умов) передбачають обєм стічних вод, які скидаються в річку Побідна.

Суд також зауважує, що існування зазначеного збору зумовлено необхідністю часткової компенсації негативного впливу на природу різного роду шкідливих та небезпечних факторів, що виникають у процесі господарської діяльності підприємств, в тому числі позивача.

Відповідно до п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, заниження платником податків суми податкового зобов'язання, яке було виявлено контролюючим органом, тягне за собою накладення на нього контролюючим органом штрафу шляхом прийняття такої форми акта ненормативного характеру, як податкове повідомлення, яке, виходячи з вимог п. 1.9 зазначеної вище норми Закону, є повідомленням про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

При розгляді справи суд зясував у сторін питання достовірності та правильності розрахунків, зроблених відповідачем в акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях щодо визначення збору за забруднення навколишнього природного середовища та штрафних санкцій, на що сторони зазначили про відсутність спору щодо правильності визначення податкових зобовязань та необхідності проведення судово-економічної експертизи, оскільки спір є суто правовим, не потребуючим оцінки первинних бухгалтерських документів.

За таких обставин збір за забруднення навколишнього природного середовища правомірно визначений органами державної податкової служби як обов'язковий загальнодержавний збір, який підлягає обов'язковій сплаті, а, відповідно, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим № 0001272301/0 від 17.05.2008 року на суму 5603,72 гривень, № 0001272301/1 від 04.06.2008 року на суму 5603,72 гривень, з урахування рішення ДПА в АРК №2484/10/25-023 від 26.09.2008 року, відповідно до якого скасовано податкове повідомлення-рішення №0001272301/0 від 17.05.2008 року на загальну суму 370,03 гривень (збір за забруднення навколишнього природного середовища - на 246,69 гривень та застосовані штрафні санкції по збору за забруднення навколишнього природного середовища - на 123,24 гривень), № 0001272301/2 від 01.10.2008 року на суму 5603,72 гривень, №0001272301/3 від 23.10.2008 року 5603,72 гривень в частині нарахування позивачу збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 3735,81 гривень та штрафних санкцій 1867,91 гривень є такими, що відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим підстави для визнання протиправними зазначених податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим відсутні.

Перевіряючи обґрунтованість нарахування податкового зобовязання та штрафних санкцій по збору за спеціальне водокористування, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України (далі - Кодекс) водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб відповідно до ст. 48 Кодексу.

Статтею 48 Кодексу визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Слід зауважити, що ст. 49 Кодексу передбачено, що спеціальне водокористування є платним. Статтею 49 Кодексу також встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволів, порядок погодження та видачі яких регулюється нормами Порядку.

Відповідно до ст. 30 Кодексу збір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об'єктів та за скидання забруднюючих речовин.

Розмір збору за використання води визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів використання води (ч. 2 ст. 30 Кодексу).

Збір за воду, втрачену при її транспортуванні, стягується з власників мереж водопостачання (ч. 5 ст. 30 Кодексу).

Платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва (ч. 7 ст. 30 Кодексу).

Згідно зі ст. 43 Закону України від 25.06.91 р. N 1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" збір за спеціальне використання природних ресурсів установлюється на основі нормативів збору і лімітів їх використання.

Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.99 р. N 1494 (далі - Порядок).

Пунктом 5 Порядку визначено, що об'єктом обчислення збору за спецводокористування є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання відповідно до встановлених нормативів.

Збір за спецводокористування справляється за використання води з водних об'єктів, що забрана із застосуванням спеціальних споруд або технічних пристроїв, та скидання в них зворотних вод. Обсяг використаної води визначається водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку за показниками вимірювальних приладів (лічильників). У разі їх відсутності обсяг використаної води визначається за технологічними даними (тривалістю роботи агрегатів, обсягом виробленої продукції чи наданих послуг, витратами електроенергії тощо).

Як вбачається з матеріалів справи позивач є платником збору за спеціальне водокористування водних ресурсів, має дозволи на спеціальне водокористування від 11.06.2003 року, від 01.07.2005 року, від 29.12.2006 року.

Відповідно до акту перевірки обсяг використаної води у 3 кварталі 2007 року за даними підприємства складав 800 куб. м., за даними перевірки 44700 куб. м., у 2 півріччя 2007 року за даними підприємства 1600 куб. м., за даними перевірки 66700 куб. м., відповідно за даними перевірки сума збору за спеціальне водокористування за 3 квартал 2007 року складала - 53,68 гривень, за даними перевірки 2999,37 гривень, за 2 півріччя 2007 року за даними підприємства 107,36 гривень, за даними перевірки 4368,21 гривень.

У звязку з чим податковим органом було встановлено заниження податкових зобовязань із збору за спеціальне водокористування водних ресурсів за 2 півріччя 2007 року на 4260,85 гривень.

Судом встановлено, що відхилення між даними підприємства та даними податкового органу виникли у звязку з тим, що підприємство здійснювало розрахунок збору за спеціальне водокористування водних ресурсів виходячи з обсягу використаної води без урахування втрат в системах водопостачання.

На думку позивача, оскільки зазначені системи водопостачання не є власністю підприємства, та не знаходяться на його балансі відповідно до п. 5 Порядку підприємство правильно визначило суму збору за спеціальне водокористування без урахування втрат в системах водопостачання.

Перевіряючи обґрунтованість позиції Комунального підприємства «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Красногвардійської селищної ради від 21.02.2008 року № 561 виконавцем послуг по водопостачанню та водовідведенню визначено Комунальне підприємство «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства».

Згідно листу Красногвардійської селищної ради від 19.03.2009 року №145/03-1 Комунальне підприємство «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства» визначено виконавцем послуг по водопостачанню споживачам смт. Красногвардійське, система водопостачання та свердловини, які забезпечують споживачів смт. Красногвардійське водою, знаходяться у власності Красногвардійської територіальної громади, в користування та на баланс підприємства передані не були.

Зазначені обставини знайшли підтвердження під час проведення експертних досліджень. Так, за висновками експертного дослідження №38/09 комплексної судово-економічної та землевпорядної експертизи від 20.01.2010 року та висновками №34/10 повторної комплексної судово-економічної і будівельно-технічної експертизи від 10.09.2010 року КП «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства» здійснює фактичне використання систем водопостачання та водовідведення, зазначені системи водопостачання на балансі підприємства не знаходяться.

Разом з тим, як було зазначено, згідно із ст. 30 Водного кодексу України збір за воду, втрачену при її транспортуванні, стягується з власників мереж водопостачання, що також кореспондується з п. 5 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.99 р. N 1494 . Таким чином, законодавець читко визначив платника збору за воду, яка втрачена в системах водопостачання, яким є власник мереж водопостачання.

Враховуючі, що матеріали справи свідчать, що позивач не є власником систем водопостачання, вони не були передані йому у користування, не знаходяться на його балансі, позивач вірно обчислював збір за спеціальне водокористування виходячи з обсягу води, який використовувався позивачем без урахування обсягу води, втраченої під час її транспортування.

Зазначені обставини підтверджуються висновком повторної комплексної судово-економічної і будівельно-технічної експертизи №34/10 від 10.09.2010 року, відповідно до якої висновки акту перевірки про заниження збору за спеціальне водокористування водних ресурсів первинними документами КП «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства» не підтверджені та не відповідають діючому законодавству саме у звязку з тим, що системи водопостачання на знаходяться на балансі підприємства.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність нарахуванню позивачу податкових зобовязань із збору за спеціальне водокористування водних ресурсів за 2 півріччя 2007 року на 4260,85 гривень, та, як слідство, нарахування штрафних санкцій, а відтак податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим №0001232301/0 від 17.05.2008 року на суму 5379,24 гривень, №0001232301/1 від 04.06.2008 року на суму 5379,24 гривень з урахування рішення ДПА в АРК №2484/10/25-023 від 26.09.2008 року, відповідно до якого скасовано податкове повідомлення-рішення №0001232301/0 від 17.05.2008 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 969,52 гривень, №0001232301/2 від 01.10.2008 року на суму 5379,24 гривень, №0001232301/3 від 23.10.2008 року на суму 5379,24 гривень в частині нарахування позивачу збору за спеціальне використання водних ресурсів та штрафних санкцій є такими, що не відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим є протиправними.

Суд також зазначає, що у звязку з тим, що рішенням ДПА в АРК №2484/10/25-023 від 26.09.2008 року скасовано податкове повідомлення-рішення №0001232301/0 від 17.05.2008 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 969,52 гривень, не підлягає скасуванню у судовому порядку рішення №0001232301/0 від 17.05.2008 року, №0001232301/1 від 04.06.2008 року на суму штрафних санкцій у розмірі 969,52 гривень.

Перевіряючи обґрунтованість нарахування податкового зобовязання та штрафних санкцій з податку на землю, суд зазначає наступне.

Преамбулою Закону України "Про плату за землю" від 3 липня 1992 року N 2535-XII, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, (надалі Закон № 2535), встановлено, що цим Законом визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно зі статтею 14 Закону N 2535 платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 17 Закону N 2535 податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Справляння земельного податку здійснюється відповідно до Закону N 2535, яким визначено коло платників земельного податку, ставки податку, порядок його обчислення і сплати, а також пільги окремим категоріям платників.

Згідно зі статтею 2 Закону N 2535 використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а платниками - власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, в тому числі орендарі (стаття 5 Закону N 2535), тобто безпосередньо ті суб'єкти господарювання, яким земельні ділянки передані у власність або надані в користування, в тому числі на умовах оренди.

Підставою для нарахування земельного податку, як встановлено статтею 13 Закону N2535, є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 15 Закону N2535 власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Порядок та підстави набуття і реалізації права власності на землю та права користування землею, в тому числі у разі переходу права власності на будівлю і споруду, визначаються Земельним кодексом України.

Частиною першою статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

В силу ж вимог статті 125 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Таким чином, платниками земельного податку до бюджету у встановлених розмірах на загальних підставах є власники земельних ділянок та землекористувачі, яким земельні ділянки передані у власність або надані в користування.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є платником податку на землю.

Відповідно до акту перевірки позивач згідно земельно-кадастрового обліку має у власності на території Красногвардійської селищної ради земельну ділянку площею: 5,28 га житлова забудова під багатоповерховими будинками, 1,68 га землі промисловості, 2.2 га для водозабезпечення та очистки стічних вод; на території Марьянівської сільської ради: 10,7 га для водо забезпечення та очистки стічних вод; на території Восходенської сільської ради 5,84 га для водозабезпечення та очистки стічних вод.

Згідно акту перевірки сума податку на землю у 1 кварталі 2006 року за даними підприємства складала 2222,00 гривень, за даними перевірки 3038,96 гривень, відхилення 816,96 гривень, 2 півріччя 2007 року за даними підприємства 4234,00 гривень, за даними перевірки 5867,92 гривень, відхилення 1633,92 гривень.

У звязку з чим податковим органом було встановлено заниження податкових зобовязань з податку на землю на суму 2450,88 гривень, у тому числі за 1 квартал 2006 року на 816,96 гривень, за 2 півріччя 2007 року - 1633,92 гривень.

Судом встановлено, що відхилення між даними підприємства та даними податкового органу виникли у звязку з тим, що підприємство здійснювало розрахунок плати за землю без урахування земельної ділянки 5,84 га, яка знаходиться на території Восходенської сільської ради.

На думку позивача, оскільки зазначена земельна ділянка не передавалася позивачу у власність або в користування, та розташовані на ній споруди не знаходяться на балансі підприємства, відповідно до норм законодавства, які регулюють коло платників земельного податку, порядок його обчислення і сплати, підприємство у даному випадку не є платником земельного податку за земельну ділянку, яка знаходиться на території Восходенської сільської ради, у звязку з чим розрахунок земельного податку підприємством був здійсненій вірно.

Перевіряючи обґрунтованість позиції позивача судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Згідно листа Красногвардійського районного відділу земельних ресурсів вих. № 191 від 10.04.2008 року відповідно до земельно-кадастрового обліку КП «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства» на території Восходенської сільської ради має земельну ділянку 5,84 га для водовідведення та очистки стічних вод.

Відповідно до листа Красногвардійського районного відділу земельних ресурсів від 09.09.2008 року вих. №427 документів, які засвідчують право власності на земельну ділянку, розташовану на території Восходенської сільської ради площею 5,84 га, на якій розміщені обєкти водовідведення і очистки стічних вод, які належать КП «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства», відсутні. Зазначена земельна ділянка використовується підприємством без правовстановлюючих документів на землю, оскільки в постійне користування вона не передавалася, та державний акт на право постійного користування не видавався.

Згідно інформації Красногвардійського районного відділу земельних ресурсів за вих. №68 від 12.02.2009 року та інформації Восходенської сільської ради Красногвардійського району АР Крим вих. №77/03-10 від 17.03.2009 року за даними проведеної інвентаризації землекористувачів в межах Восходенської сільської ради Красногвардійського району всі облікові данні внесені в форму державної статистичної звітності Ф. 6-зем. Відповідно до експлікації земель власників землі та землекористувачів в межах Восходенської сільської ради за №12 числиться Красногвардійський жилкомунгосп, загальна площа земельної ділянки 8,0 га.

Відповідно до висновків експертного дослідження №38/09 комплексної судово-економічної та землевпорядної експертизи від 20.01.2010 року та повторної комплексної судово-економічної і будівельно-технічної експертизи №34/10 від 10.09.2010 року на території Восходенської сільської ради знаходяться не завершені будівництвом очисні споруди на земельній ділянці площею 5,84 га, які не експлуатуються та не знаходяться на балансі КП «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства», не перебувають у фактичному користуванні позивача. Згідно експертному дослідженню повторної комплексної судово-економічної і будівельно-технічної експертизи №34/10 від 10.09.2010 року очисні споруди два не завершені будівництвом водойма глибиною біля 8 метрів, утворені земляними насипами (дамбами), які укріплені з внутрішньої сторони бетонним покриттям (водойм №1 і водойм №2). Водойм №1 має прямокутну форму з розмірами в плані: ширина 210 м., довжина 340 м. загальна площа водойма №1 71400 кв. м. або 7,14 га. З матеріалів проекту встановлення меж сільських рад в Красногвардійському районі ДП «Кримський НІДіП землеустрою» водойм №1 розташований на території Восходенської сільської ради. За планом території Восходенської сільської ради йому відповідає земельна ділянка під. номером №12 площею 8 га, землекористувач Красногвардійський жилкомунгосп.

Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає про невідповідність та суперечливість між даними щодо користування позивачем земельної ділянкою на території Восходенської сільської ради, зазначених в акті перевірки, та даними, встановленими експертним дослідженням, а також даним ф. 6 зем. щодо розміру земельної ділянки. Так актом перевірки встановлено користування позивачем земельною ділянкою площею 5,84 га, на якій знаходяться очисні споруди, а відповідно до експертного дослідження та відомостей кадастрового обліку очисні споруду займають площу 7,14 га, розмір земельної ділянки 8 га, землекористувач - Красногвардійський жилкомунгосп.

Крім того, відповідно до висновків експертних досліджень встановлено, що очисні споруди, розташовані на території Восходенської сільської ради, є обєктом незавершеного будівництва, не здані в експлуатацію і в фактичному користуванні позивача не знаходяться.

З тих самих міркувань суд не приймає до уваги інформацію Красногвардійського районного відділу земельних ресурсів, викладену у листі № 191 від 10.04.2008 року, оскільки вона суперечить наданим Красногвардійським районним відділом земельних ресурсів даним відомостям з кадастрового обліку Ф 6.зем, та висновкам експертизи.

Суд також зазначає, що аналіз наведених законодавчих приписів, які регулюють спірні правовідносини, свідчить, що до оформлення державного акта на земельну ділянку або договору оренди, а також при відсутності відомостей щодо передачі у володіння чи користування майна, при відсутності фактичного користування чи володіння майном, яке розташовано на земельній ділянці, у фізичних чи юридичних осіб не має правових підстав для нарахування та сплати земельного податку.

Таким чином, платниками земельного податку до бюджету є власники земельних ділянок або землекористувачі, а орендної плати за землю - орендарі земель державної або комунальної власності на підставі укладених з відповідними органами місцевого самоврядування чи органами виконавчої влади договорів оренди землі.

Враховуючи відсутність доказів щодо отримання позивачем державного акту на право власності чи користування зазначеної земельної ділянки, відсутність доказів щодо фактичного користування земельною ділянкою та очисними спорудами, які розташовані на земельній ділянці, з боку підприємства, та приймає до уваги, що відповідно до наведених норм законодавства власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, суд дійшов висновку про протиправність нарахуванню позивачу податкових зобовязань з земельного податку у розмірі 2450,88 гривень, та, як слідство, нарахування штрафних санкцій, а відтак податкові повідомлення-рішення №001262301/0 від 17.05.2008 року на суму 3676,32 гривень, №001262301/1 від 04.06.2008 року на суму 3676,32 гривень, №001262301/2 від 18.08.2008 року на суму 3676,32 гривень, №001262301/2 від 01.10.2008 року на суму 3676,32 гривень, №001262301/3 від 23.10.2008 року на суму 3676,32 гривень є протиправними та підлягають скасуванню.

Перевіряючи обґрунтованість нарахування позивачу збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Порядок користування надрами врегульований Кодексом України про надра, відповідно до якого надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни. Надра надаються у користування зокрема для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення.

Відповідно до статті 13 Кодексу України про надра до надрокористувачів віднесено підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни. Таким чином, платниками плати за користування надрами та збору за геологорозвідувальні роботи можуть бути лише юридичні або фізичні особи, які отримали спеціальні дозволи на користування надрами.

Відповідно до ст. 4 Закону України від 25.06.91 р. N 1251-XII "Про систему оподаткування" платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Таке визначення підтверджується ст. 19 Кодексу України Про надра, згідно з якою надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Таким чином, користування надрами без отримання спеціального дозволу на користування надрами є порушенням ст. 19 Кодексу України про надра незалежно від наявності дозволів водоохоронних організацій, місцевих органів виконавчої влади тощо.

Відповідно до ст.28 Кодексу України про надра користування надрами є платним, крім випадків, передбачених статтею 29 цього Кодексу. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Плата за користування надрами справляється у вигляді:

1) платежів за користування надрами;

2) відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

3) збору за видачу спеціальних дозволів;

4) акцизного збору.

Плата за користування надрами не звільняє користувачів від сплати інших обов'язкових платежів, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 19 Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.99 р. N 1494 справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів не звільняє водокористувачів підземних вод від відшкодування витрат на проведення геологорозвідувальних робіт

Згідно п.6 Указу Президента “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності субєктів малого підприємництва” суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на спеціальне використання природних ресурсів.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про систему оподаткування", в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, збори за спеціальне використання природних ресурсів і за забруднення навколишнього природного середовища віднесені до загальнодержавних.

Поняття збору за спеціальне використання природних ресурсів наведено у ст.43 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, відповідно до якого, збір за спеціальне використання природних ресурсів встановлюється на основі нормативів збору і лімітів їх використання.

Окремим п.12 у ст.14 закону України “Про систему оподаткування”, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, вказаний збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

У звязку з чим суд дійшов висновку, що оскільки Закон України “Про систему оподаткування” в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, є загальним законом, що визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, то при визначенні наявності або відсутності пільг зі сплати того, чи іншого податку платники податків повинні користуватися саме цим законом.

Таким чином, суд визнає безпідставним посилання позивача на наявність пільг зі сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок бюджету, у звязку з находженням позивача на спрощеній системі оподаткування.

Абзацом другим пункту 1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року N 115, визначено, що платниками збору за геологорозвідувальні роботи є надрокористувачі незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах з попередньо оціненими запасами, які за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для промислового освоєння.

Єдиний порядок обчислення і сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету (далі - збір за геологорозвідувальні роботи), складання розрахунків та їх подання до органів державної податкової служби, визначений Інструкцією про порядок справляння збору, затвердженою спільним наказом Комітету України з питань геології та використання надр і Державної податкової адміністрації України від 23 червня 1999 р. № 105/309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 липня 1999 р. за № 474/3767 (далі Інструкція).

За п.3.1, 3.2. Інструкції об'єктом обчислення збору за геологорозвідувальні роботи є обсяг видобутих корисних копалин для підземних вод (прісних, мінеральних, термальних, промислових). Обсяги видобутих (погашених запасів) корисних копалин за квартал приймаються за даними оперативних обмірів чи підрахунків (з уточненням за підсумками року), які здійснює геолого-маркшейдерська служба надрокористувача або інші служби, на які покладено обов'язки ведення обліку обсягів видобутих (погашених запасів) корисних копалин.

Відповідно до п. 2.1. Інструкції платниками збору за геологорозвідувальні роботи є всі надрокористувачі, незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах:

раніше розвіданих та переданих в установленому порядку для промислового освоєння;

з попередньо оціненими запасами, що за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для дослідно-промислової розробки та промислового освоєння.

З системного аналізу наведених норм законодавства суд дійшов висновку, що підставою для нарахування та сплати збору за геологорозвідувальні роботи є, по-перше, наявність спеціального дозволу на користування ділянкою надр, по друге, відбуток корисних копалин, зокрема підземних вод, з родовищ з раніше розвіданих та переданих в установленому порядку для промислового освоєння або попередньо оціненими запасами, які за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для промислового освоєння, по-третє, користування надрами для геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення.

Отже, сплачувати платежі за користування надрами та збір за геологорозвідувальні роботи має суб'єкт господарювання - власник спеціального дозволу на користування надрами, який здійснює, зокрема, видобування корисних копалин з родовищ з раніше розвіданих або з родовищ з попередньо оціненими запасами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав спеціальний дозвіл на користування надрами 23.05.2007 року. Згідно зазначеного дозволу вид користування - геологічне вивчання, у т.ч. дослідно-промислова розробка, обєкт надрокористування - Красногвардійська ділянка Північно-Сиваського родовища (свердловини №№ 2021,2011,2027,2022,1943,2020,1948,1999), мета надрокористування - геологічне вивчання, у т.ч. дослідно-промислова розробка питних підземних вод для централізованого та нецентралізованого водопостачання, затвердження запасів у ДКЗ України. Тобто після отриманням спеціального дозволу на користування надрами позивач повинен сплачувати збір за геологорозвідувальні роботи.

Суд звертає увагу відповідача, що згідно пояснювальної записки гідрогеолога 1 категорії ОСОБА_4 експлуатаційні родовища №№ 2021, 2011, 2027, 2022, 1943, 2020, 1948, 1999 прорублені для господарсько-питного водозабезпечення смт. Красногвардійське. Територія, на якій проводився попередній підрахунок запасу прісних підземних вод, охоплює тільки південну частину Красногвардійського району, яка відноситься до Білогірського родовища підземних вод. На іншій території району експлуатаційні запаси підземних вод не підраховувалися. У звязку з чим ліцензійний видобуток підземних вод на Красногвардійській ділянці передбачає гідрогеологічне дослідження з підрахунком запасів з наступним затвердженням ДКЗ України.

Таким чином, суд зазначає, що будь-яких доказів щодо здійснення видобутку прісної води з родовищ з попередньо оціненими запасами або з родовищ раніше розвіданих та переданих в установленому порядку для промислового освоєння, що є підставою для нарахування та сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, відповідач суду не надав.

Більш того, матеріали справи свідчать про відсутність на Красногвардійській ділянці проведення таких робіт, а відтак підстав для нарахування збору за геологорозвідувальні роботи з видобутку прісної води не має.

Суд погоджується з позицією представників відповідача, відповідно до якої наявність дозволу на спеціальне водокористування є підставою для взяття на облік органами податкової служби надрокористувачів, що повинні сплачувати збір за геологорозвідувальні роботи, але при наявності умов, передбачених нормами законодавства, які наведені вище, а саме: здійснення видобутку прісної води з родовищ з попередньо оціненими запасами або з родовищ раніше розвіданих та переданих в установленому порядку для промислового освоєння.

Виходячи з встановлених судом обставин та наведених норм діючого законодавства, суд вважає, що у даному випадку позивач зобовязаний надавати розрахунки збору за геологорозвідувальні роботи виключно з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами та саме у звязку з геологічним вивчанням, у т.ч. дослідно-промисловою розробкою, тобто з 23.05.2007 року.

Таким чином суд приходить до висновку, що визначення податкового зобовязання зі збору за геологорозвідувальні роботи та штрафних санкцій, нарахованих згідно п.п. 17.1.1., 17.1.3. п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року за 2005 року, 2006 рік 1, 2 квартал 2007 року є неправомірним.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами, у розумінні ст.69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За встановленою ч.2 ст.71 КАС України презумпцією винуватості субєкта владних повноважень, тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень.

На вимогу суду, викладену в ухвалі про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду та про відкриття провадження в адміністративній справі відповідачу було запропоновано надати суду письмові заперечення проти позову та докази, які в нього є.

Відповідно до принципів адміністративної юстиції, сформульованих у ч.3 ст.2 КАС України, рішення субєкта владних повноважень, повинне бути обґрунтовано, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2, суд вказує, що встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених у ст.2 КАС України критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Таким чином, суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення № 0001242301/0 від 17.05.2008 року на суму 93521,13 гривень, № 0001242301/1 від 04.06.2008 року на суму 93521,13 гривень, № 0001242301/2 від 01.10.2008 року на суму 93521,13 гривень, №0001242301/3 від 23.10.2008 року на суму 93521,13 гривен не відповідають принципам адміністративної юстиції, а відтак є протиправними.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання податкових повідомлень рішень протиправним, без зазначення про їх скасування, що відповідно до ст. 162 КАС України являється наслідком визнання протиправним акта індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів позивача по справі та визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Красногвардійської державної податкової інспекції АР Крим №0001232301/0 від 17.05.2008 року на суму 5379,24 гривень, №0001232301/1 від 04.06.2008 року на суму 5379,24 гривень, №0001232301/2 від 01.10.2008 року на суму 5379,24 гривень, №0001232301/3 від 23.10.2008 року на суму 5379,24 гривень; №001262301/0 від 17.05.2008 року, №001262301/1 від 04.06.2008 року, №001262301/2 від 18.08.2008 року, №001262301/2 від 01.10.2008 року, №001262301/3 від 23.10.2008 року на суму 3676,32 гривень; № 0001242301/0 від 17.05.2008 року № 0001242301/1 від 04.06.2008 року, № 0001242301/2 від 01.10.2008 року №0001242301/3 від 23.10.2008 року на суму 93521,13 гривен.

У звязку зі складністю справи судом 25.03.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 29.03.2011р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Красногвардійської державної податкової інспекції АР Крим №0001232301/0 від 17.05.2008 року на суму 5379,24 гривень, №0001232301/1 від 04.06.2008 року на суму 5379,24 гривень, №0001232301/2 від 01.10.2008 року на суму 5379,24 гривень, №0001232301/3 від 23.10.2008 року на суму 5379,24 гривень.

3.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Красногвардійської державної податкової інспекції АР Крим №001262301/0 від 17.05.2008 року, №001262301/1 від 04.06.2008 року, №001262301/2 від 18.08.2008 року, №001262301/2 від 01.10.2008 року, №001262301/3 від 23.10.2008 року на суму 3676,32 гривень.

4.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення №0001242301/0 від 17.05.2008 року, №0001242301/1 від 04.06.2008 року, №0001242301/2 від 01.10.2008 року №0001242301/3 від 23.10.2008 року на суму 93521,13 гривен.

5.Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства» 3,40 гривень судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Тоскіна Г.Л.

<Текст >