Рішення № 21566381, 20.02.2012, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-4394/11/0121

Справа № 2-4394/2011

2/0121/715/2012

.

РІШЕННЯ

Іменем України

20 лютого 2012 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі :

головуючого судді Блейз І.Г.

при секретарі Копосової Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосія цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 04.03.2008 року між ВАТ «Ощадбанк»в особі керуючого філією Феодосійським відділенням № 4550 ВАТ “Ощадбанк” ОСОБА_2, що діяв на підставі Положення і довіреності № 45 від 16.01.2008 року, з одного боку, та відповідачем ОСОБА_1, був укладений кредитний договір № 40 від 04.03.2008 року на суму 280 000,00 гривень, з оплатою 17,0 % річних за користування кредитом. Згідно п. 1.2. Договору кредит надавався на 36 місяців зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 03.03.2011 року. На протязі дії договору ОСОБА_1 постійно порушує умови кредитного договору. Згідно пунктів 1.1, 1.5., 1.6., 3.2.,3.3.1.,5.2. кредитного договору несвоєчасно проводила погашення кредиту та несвоєчасно сплачувала відсотки по кредиту. У звязку зі закінченням терміну на який надавався кредит та невиконанням зобовязань за договором Відповідачем, станом на 29.04.2011 року заборгованість перед позивачем складає 271937,30 гривень.

04 травня 2011 року позивачем уточнено позовні вимоги, а саме, збільшено розмір позовних вимог, згідно уточнень, позивач посилається на те, що для забезпечення виконання основного зобовязання між позивачем та ОСОБА_3 (заставодавцем) було укладено договір застави, за яким остання передала в забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1 у заставу метало - пластикові павільйони, що належать їй на праві приватної власності. Після утворення заборгованості за кредитом Банк подав позовну заяву до Феодосійського міського суду АР Крим про звернення стягнення на предмет застави. Рішенням суду першої інстанції від 28.02.2011 року позовні вимоги залишенні без задоволення, після чого 12.04.2011 року Апеляційним судом АР Крим у м. Феодосії таке рішення скасовано та позовні вимоги ВАТ „Ощадбанк” задоволенні на суму 221753,23 грн. Таким чином сума заборгованості за кредитом ОСОБА_1 неохоплена рішенням Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 12.04.2011 року станом на 29.04.2011 року складає 50184,07 грн. (розрахунок заборгованості додається). Відповідно до п. 1.1 Кредитному договору Позичальник зобовязується належним чином використати та повернути Кредит в сумі 280000,00 гривень, а також сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 17,0 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором. Пункт 8.1. передбачає дію Договору до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань. Згідно пункту 1.5. Кредитного договору Позичальник зобовязується сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку, розмірах та строки, визначених в цьому Договорі. Відповідно до п. 3.3.1. Кредитного договору Позичальник зобовязується точно в строки обумовлені цим Договором, погашати Кредит та своєчасно сплачувати відсотки за користування Кредитом, комісійні винагороди, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобовязань по цьому Договору на першу вимогу сплатити штрафні санкції, як це передбачено в Договорі. Згідно пункту 5.2. за порушення взятих на себе зобовязань по поверненню основної суми Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом Позичальник зобовязується сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0,05 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення. На підставі п. 3.2.1. Договору банк має право вимагати від позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобовязань по цьому договору. При виникненні простроченої заборгованості за кредитом та/або відсотками за його користування, банк має право стягнути заборгованість в примусовому порядку (п. 3.2.2. Договору).п. 3.3.1. Договору визначає зобовязання позичальника щодо повернення кредиту, відсотків та інших обовязкових платежів точно в строки обумовленні в Договорі. Позичальник зобовязується відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобовязаннях, що випливають с цього Договору (п. 3.3.2. Договору) Відповідно до ст. 1049 ЦК України Позичальник зобовязується повернути позивачу позику в порядку та строки, обумовленні Договором. Ст. 1054 ЦК України визначає поняття кредитного договору це договір за яким банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та уплатити відсотки. Позичальник не звільняється від відповідальності за неможливість виконати грошове зобовязання (ст.. 625 ЦК України). Оскільки відповідач продовжує порушувати умови договору, позивач просить стягнути з відповідача донараховану пеню у розмірі 50184, 07 грн та судові витрати у примусовому порядку.

20 грудня 2011 року позивачем знов змінено позовні вимоги, збільшено суму стягнення до 257120, 20 грн. Зміни мотивовано тим, що рішенням Апеляційного суду АРК було звернено стягнення на предмет застави було звернуто стягнення на предмет застави у рахунок погашення заборгованості у розмірі 221753, 23 грн, яка виникла станом на 12 травня 2010 року. Дану суму заборгованості було стягнуто шляхом звернення стягнення на майно майнового поручителя ОСОБА_3, однак дану заборгованість не було стягнуто з ОСОБА_1 Вартість заставного майна складає 48900 грн. Таким чином, вартість даного майна не покриває повністю суми заборгованості, що стало підставою для звернення із відповідним позовом. Станом 20 грудня 2011 року розмір заборгованості, із відрахуванням вартості павільйонів, складає 257120 грн 20 коп.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснила, що заставне майно ще не реалізоване, встановлена початкова вартість павільйонів, однак вже зараз з досвіду банку відомо, що продаж даного майна буде здійснено за меншу ціну, ніж вони оцінені, а тому банк навіть зазнає збиток, оскільки суму заборгованості розрахував з врахуванням того, що павільйони будуть продані за 48900 грн.

Відповідач в судове засідання не зявилася, про місце та час судового засідання повідомлена належним чином.

Представник відповідача у судове засідання 20 лютого 2012 року не зявилася, про причини неявки не повідомила, сповіщена належним чином. У раніше проведених судових засіданнях проти задоволення позову заперечувала з тих підстав, що заборгованість станом на 12 травня 2010 року стягнуто вже за рішенням Апеляційного суду АРК. Крім того, банк не надав точного розрахунку наявної заборгованості за період до 12 травня 2010 року. Заяви банку, що заставне майно буде продане за ще меншу ціну ніж у оцінці є припущенням. Оскільки зараз не відомо, яка сума заборгованості залишиться після продажу майна ОСОБА_3, вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, що виникла до 13 травня 2010 року є передчасними.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 526, 1048, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та кредитним договором.

Згідно ст.526 ЦК України зобовязання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 04.03.2008 року між ВАТ «Ощадбанк»в особі керуючого філією Феодосійським відділенням № 4550 ВАТ “Ощадбанк” ОСОБА_2, що діяв на підставі Положення і довіреності № 45 від 16.01.2008 року, з одного боку, та відповідачем ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_3 виданий Феодосійським МВ ГУМВС України в АР Крим 10.10.2000 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_2, з іншого боку, був укладений кредитний договір № 40 від 04.03.2008 року на суму 280 000,00 гривень, з оплатою 17,0 % річних за користування кредитом. (а.с.8-12)

Згідно п. 1.2. Договору кредит надавався на 36 місяців зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 03.03.2011 року.

На протязі дії договору ОСОБА_1 постійно порушує умови кредитного договору. Згідно пунктів 1.1, 1.5., 1.6., 3.2.,3.3.1.,5.2. кредитного договору відповідач несвоєчасно проводила погашення кредиту та несвоєчасно сплачувала відсотки по кредиту.

Для забезпечення виконання основного зобовязання між позивачем та ОСОБА_3 (заставодавцем) було укладено договір застави, за яким остання передала в забезпечення зобовязань ОСОБА_1 метало - пластикові павільйони, що належать їй на праві приватної власності. Після утворення заборгованості за кредитом Банк подав позовну заяву до Феодосійського міського суду АР Крим про звернення стягнення на предмет застави. Рішенням суду першої інстанції від 28.02.2011 року позовні вимоги залишенні без задоволення, після чого 12.04.2011 року Апеляційним судом АР Крим у м. Феодосії таке рішення скасовано та позовні вимоги ВАТ „Ощадбанк” задоволенні на суму 221753,23 грн. Дана сума заборгованості є станом на 12 травня 2010 року.

Таким чином, позивачем вже стягнуто суму заборгованості по 12 травня 2010 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 591 ЦК України, реалізація предмету застави, на яке звернено стягнення, здійснюється шляхом його продажу на публічних торгах, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо публічні торги обявлено такими, що не відбулися, предмет застави може бути передано за угодою заставодавця та заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо сума, отримана від реалізації предмету застави, не покриває вимог заставодержателя, він має право отримати недоотриману суму з іншого майна боржника у порядку черговості відповідно до ст. 112 Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення встановлені ст. ст. 20, 21, 24 Закону України «Про заставу»

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про заставу», якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.

Таким чином, грошова сума, отримана від реалізації предмету застави, може як буди недостатньою для погашення заборгованості, так й перевищувати суму заборгованості, для погашення якої звернено стягнення на предмет застави, а тому суд позбавлений можливості встановити, яка сума заборгованості, яку зафіксовано станом на 12 травня 2010 року, не охоплена заставою.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень.

Частиною 4 ст 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вказані вище положення ЦПК України, суд не приймає до уваги пояснення представника позивача, що з досвіду банку можливо встановити, що реалізація заставного майна фактично буде ще й за меншу суму, оскільки це є припущенням та не підтверджено певними доказами. Крім того, позивачем не надано розрахунків, з яких можливо б було бути встановлено, на погашення чого тіла кредиту, відсотків, штрафних санкцій, буде направлено грошові кошти, отримані від реалізації заставного майна.

Вказані вище обставини свідчать про відсутність, момент розгляду даної справи, правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, що виникла на 12 травня 2010 у розмірі 221753, 23 грн.

Таким чином сума заборгованості за кредитом ОСОБА_1 неохоплена рішенням Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 12.04.2011 року станом на 20 грудня 2011 року згідно наданого розрахунку, складає 84266, 97 грн, що складається з нарахованих відсотків 24226, 51 грн, нарахованої пені 60040, 46 грн.

Відповідно до п. 1.1 Кредитному договору позичальник зобовязується належним чином використати та повернути Кредит в сумі 280000,00 гривень, а також сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 17,0 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором.

Згідно пункту 1.5. Кредитного договору Позичальник зобовязується сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку, розмірах та строки, визначених в цьому Договорі.

Відповідно до п. 3.3.1. Кредитного договору Позичальник зобовязується точно в строки обумовлені цим Договором, погашати Кредит та своєчасно сплачувати відсотки за користування Кредитом, комісійні винагороди, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобовязань по цьому Договору на першу вимогу сплатити штрафні санкції, як це передбачено в Договорі.

Згідно пункту 5.2. за порушення взятих на себе зобовязань по поверненню основної суми Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом Позичальник зобовязується сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0,05 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Пункт 8.1. передбачає дію Договору до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань.

Умови договору відповідачем не виконуються належним чином, у звязку з чим позивач має права вимагати сплати пені та нарахованих відсотків.

Відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та при наявності інших обставин, що мають суттєве значення для справи.

Враховуючи, що розмір пені втричі перевищує розмір несплачених відсотків, суд вважає за можливе зменшити розмірі пені та стягнути пеню у розмірі 30000 грн.

Враховуюче вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, сума, що підлягає стягненню, складає 54226, 51 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача повинно бути стягнуто судові витрати на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Повний текст рішення складено 23 лютого 2012 року.

На підставі ст.ст.526, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 14, 57, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії Феодосійського відділення № 4550 ВАТ „Ощадбанк” заборгованість за відсоткам у розмірі 24226, 51 грн, пеню у розмірі - 30000 гривень, а загалом 54226, 51 грн (пятдесят чотири тисячі двісті двадцять шість грн. 51 коп), витрати на судовий збір за розгляд позову у розмірі - 357 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120,00 гривень на р/р 3739905, ЄДРПОУ 02761973, МФО 384049.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим м. Феодосія через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.Г.Блейз