Рішення № 21566373, 23.02.2012, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-3959/11/0121

Справа № 2-3959/2011

2/0121/451/12.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23 лютого 2012 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі :

головуючого судді Блейз І.Г.

за участю секретаря Копосової Н.І.

представника позивача Корабельникова О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосія цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставлене майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, що є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставлене майно, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № SIF0AN19980095 від 17.07.2007 року ОСОБА_2 17.07.2007 року отримала кредит у розмірі 14044.63 долларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17.07.2014 року. Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконала. Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобовязання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У звязку з зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором відповідач станом на 23.08.2011 року має заборгованість - 14082.24 Доларів США, що у гривнях складає 112235, 45 грн. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»і відповідач 17.07.2007 р. уклали договір застави рухомого майна. Згідно з договором застави відповідач надав в заставу автомобіль DAEWOO, модель: Nexia, рік випуску: 2007, тип ТЗ: седан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1). Договором застави передбачено, що у випадку порушення Заставодавцем/Позичальником зобовязань за кредитним договором або за договором застави, Заставодавець зобовязаний передати предмет застави Заставодержателю в заклад. В порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, Відповідач зобовязання за кредитним договором не виконує; предмет застави в заклад банку не передав. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано (ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про заставу»). Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором застави (ч. 6 ст. 20 ЗУ «Про заставу»). Згідно з договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу Предмету застави від імені Заставодавця. Відповідно до ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду. Вказані вище обставини стали підставою для звернненя із відопвдною позовною заявою.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не зявився, про місце та час судового засідання був повідомлений належним чином.

У судове засідання зявився представник відповідача ОСОБА_3, повноваження якого підтверджені довіреністю, що завірено підприємством КП «Леді С». Зі слів ОСОБА_3, відповідачем довіреність завірено за місцем її роботи. Оскільки суду не надано доказів роботи відповідача на вказаному підприємстві, представника не було допущено до розгляду справи.

Суд зі згоди представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 526, 1048, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та кредитним договором, договорами застави, Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Згідно ст.526 ЦК України зобовязання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки. Судом встановлено, що відповідач по теперішній час ухиляється від узятих на себе зобовязань перед позивачем, тому суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов у повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № SIF0AN19980095 від 17.07.2007 року ОСОБА_2 17.07.2007 року отримала кредит у розмірі 14044.63 долларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17.07.2014 року (а.с.10-12)

Позивач умови кредитного договору виконав належним чином.

Умови договору відповідачем не виконуються належним чином, у звязку з чим утворилася заборгованість у розмірі 14082,24 долари США, що у гривнях складає 112235, 45 грн, яка складається з

- 8743.32 Доларів США - заборгованість за кредитом;

- 3264.12 Доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 419.72 Доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

- 1655.08 Доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (7-8)

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про заставу»застава має похідний характер від забезпеченого нею зобовязання.

Стаття 20 вищазазначеного Закону передбачає, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»і відповідач 17.07.2007 р. уклали договір застави рухомого майна від 17 липня 2007 року №SIF0AN19980095. Згідно з договором застави відповідач надав в заставу автомобіль DAEWOO, модель: Nexia, рік випуску: 2007, тип ТЗ: седан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) (а.с.13-15)

Відповідно до п 24 договору, реалізація предмета застави здійснюється за вибором заставодержателя (позивача) будь-яким із перелічених способів, а також іншим способом, не забороненим законом.

Статтею 25 Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»передбачено, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону. Пунктом 2 частини 1 ст 26 Закону встановлено, що звернення стягнення на предмет застави можливо шляхом продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем . Таким чином, вимоги позивача щодо звернення стягнення на заставлене майно шляхом продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем ґрунтуються на законі та договорі, та є такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги щодо передачі майна у заклад не підлягають у звязку із тим, що заклад, відповідно до ст. 44 Закону України «Про заставу», - застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя. За угодою заставодержателя із заставодавцем предмет застави може бути залишено у заставодавця під замком та печаткою заставодержателя (тверда застава). Індивідуально визначена річ може бути залишена у заставодавця з накладенням знаків, які засвідчують заставу.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони вільні в укладені договору, виборі контрагенту та визначення умов договору.

Заявлення вимог про передачу предмета у заклад це фактично вимога про укладення договору застави із передачею майна у володіння заставодержателя.

У даному випадку майно вже передано у заставу, згідно п.7 договору застави майно залишається у володінні відповідача.

Із вимогами про зміну умов договорів застави або забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, із обґрунтуванням необхідності застосування даних заходів позивач не звертався. Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача повинно бути стягнуто судові витрати на користь позивача.

Повний текст рішення складено 24 лютого 2012 року

На підставі ст.ст.526, 1048, 1054 ЦК України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», керуючись ст.ст. 10, 14, 57, 88, 213-215, 224 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет застави за договором застави майна 17 липня 2007 року №SIF0AN19980095, укладеним між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_2, а саме, на автомобіль DAEWOO, модель: Nexia, рік випуску: 2007, тип ТЗ: седан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 112235, 45 грн (сто дванадцять тисяч двісті тридцять пять грн. 45 коп)

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний бакн «Приватбанк»(49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, рахунок для відшкодування судових витрат 6499391940001) державне мито у розмірі 1122, 57 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим м. Феодосія через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.Г.Блейз