Постанова № 21565846, 20.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 липня 2011 р. Справа №2а-388/11/16/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Александрова О.Ю., при секретарі Сидельової М.В.,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, НОМЕР_1, довіреність від 25.11.10р.;

від відповідача - не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 4" Товариство з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-фармація"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішень

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека №4» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

№ 0006302330 від 27.09.2010 року - на суму 694,01 грн.,

№ 0006312330 від 28.09.2010 року - на суму 43384,15 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.01.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 20.07.11 року, підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачем при проведенні перевірки відповідачем невірно застосовано діюче законодавство, а відповідно протиправно прийняті рішення, які є предметом спору, без здійснення дійсних обставин, упереджено, з порушенням вимог чинного законодавства. Враховуючи зазначене, представник позивача просив скасувати рішення податкового органу щодо нарахування штрафних санкцій.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 16.06.11 року, проти позову заперечувала, вважає прийняте рішення про застосування фінансових санкцій законним та обґрунтованим, підтримала доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що долучені до справ. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність застосування фінансових санкцій тим, що під час проведення перевірки позивача встановлено порушення пп.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за №40/10320), у вигляді не оприбуткування готівкових грошових коштів в книзі обліку розрахункових операцій. Відповідач вважає, що позивач повинен був здійснити оприбуткування грошових коштів як шляхом підклеювання звітів, так і шляхом здійснення відповідних записів в КОРО, а також придбати торговий патент.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України.

Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, спеціалізовані та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Згідно із ст. Закону України «Про державну податкову службу в Україні» основним завданням органів державної податкової служби є завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим 12.09.2001 року проведено державну реєстрацію юридичної особи Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека № 4» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 690639 від 12.09.2001 року (а.с.57).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 006789 від 10.06.2008 року (а.с.54) основними видами діяльності ДП «Центральна районна аптека № 4»за КВЕД є роздрібна торгівля фармацевтичними товарами, виробництво фармацевтичних препаратів, оптова торгівля фармацевтичними товарами.

Метою діяльності товариства згідно з п.3.1 статуту ДП «Центральна районна аптека № 4» ТОВ «РК «Крим-Фармація», затвердженого протоколом № 20 від 07.11.2005 року загальних зборів учасників, 11.01.2006 року зареєстрованого державним реєстратором Сімферопольської РДА в АР Крим (а.с.46-53), є повне і своєчасне задоволення соціальних потреб у виконанні робіт на наданні послуг у сферах, визначених дійсним статутом що є предметом діяльності товариства, здійснення зовнішньоекономічної торговельної, посередницької та виробничо-господарської діяльності, спрямованих на одержання прибутку, що використовується на задоволення соціально-економічних інтересів учасників і членів трудового колективу товариства.

Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі АР Крим на підставі направлення від 10.09.2010 року №3754, 14.09.2010 року проведено виїзну планову перевірку ДП «Центральна районна аптека № 4» ТОВ «РК «Крим-Фармація» (ЄДРПОУ 01978080) з питань дотримання вимог Законів України від 06.07.1995 року № 265/95 - ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", від 23.03.1996 року №98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", від 19.12.1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів", постанов Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 673 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

За результатами перевірки складено акт № 004539 від 14.09.2010 року (а.с.42-43), в якому зазначено про порушення позивачем, зокрема:

- п. 1, 2, 5, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95 - ВР від 06.07.1995 року;

- ч. 1 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96-ВР від 23.03.1996 року;

- п. 2.6 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 673 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

Судом встановлено, що з актом перевірки від 14.09.2010 року ознайомлено фельдшера ОСОБА_2, яка зазначила, що забила внести звіти до книги обліку розрахункових операцій з 28.07.2010 року. Крім того як свідчать відмітки на акті перевірки ОСОБА_2, з актом перевірки ознайомлена, зауважень не висловила, отримала копію акту перевірки, що підтверджено її підписом.

На підставі акту перевірки від 14.09.2010 року керуючись п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та згідно з п. 1 ст. 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 року № 98/96-ВР рішенням відповідача №0006302330 застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 694,01 грн., а також згідно абз. 3 ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 436/95 рішенням відповідача №0006312330 застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 43384,15 грн. (8676,83 грн. х 5)

Зазначенні рішення отримані позивачем.

Позивач, не погодившись з прийнятими відповідачем рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся зі скаргами до Державної податкової адміністрації в АР Крим та Державної податкової адміністрації України.

Рішенням Державної податкової адміністрації в АР Крим від 28.10.2010 року за №2682/10/25-023 залишено без змін рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Сімферопольському районі від 28.09.10 року №0006312330.

Рішенням Державної податкової адміністрації в АР Крим від 28.10.2010 року за №2683/10/25-023 сума штрафних санкцій у розмірі 694,01 грн., яка визначена в рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі від 27.09.10 № 0006302330 визнана узгодженою.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 24.11.2010 року №12570/6/25-0415 залишено без змін рішення ДПІ у Сімферопольському районі від 28.09.2010 року №0006312330 про сплату застосованої до дочірнього підприємства "Центральна районна аптека №4" ТОВ "Республіканська компанія "Крим-Фармація" штрафної (фінансової) санкції та рішення ДПА в АР Крим від 28.10.2010 року №2682/10/25-023 та №2683/10/25-023, прийняті за розглядом скарги, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

При вирішенні цього спору суд керується законодавством, що діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Перевіряючи правомірність нарахування та стягнення позивачем фінансових санкцій за порушення абз.3 п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за №40/10320), на підставі Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання готівки” від 12.06.1995 року №436/95 за рішенням від 03 листопада 2009 року №0021842303 року судом встановлено наступне.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (надалі - Положення №637) визначено порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями).

Відповідно до пункту 2.6 п.2 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися (абзац 1 пункту).

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів (абзац 2 пункту 2.6).

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК) (абзац 3 пункту 2.6).

Відповідно до п.3.2. Положення №637 касові операції, що проводяться відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” оформляються згідно з вимогами цього Закону.

У ст.1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” встановлено, що за не оприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки до юридичних осіб застосовуються штрафні санкції у пятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Суд зазначає, що під час перевірки позивача відповідачем встановлено, неоприбуткування готівкових коштів в день їх надходження в книзі ОРО, а саме в розділі №2 про облік руху готівки та сум розрахунків за фіскальними чеками, сума неоприбуткування склала 8676,83 грн.

Проте, проаналізувавши матеріали справи, надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що не можна вважати суму у розмірі 8676,83 грн. такою, що була не оприбуткована виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки сума у розмірі 8676,83 грн. була проведена позивачем через РРО відповідно до вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, що підтверджується фіскальним звітними чеками (Z-звітом) позивача №0774 від 28.07.2010 року (роздрукований о 13:38), №0775 від 28.07.2010 року (роздрукований 13:46), №0776 від 28.07.2010 року (роздрукований о 13:59), №0777 від 28.07.2010 року (роздрукований 14:16), №0778 від 29.07.2010 року (роздрукований о 13:20), №0779 від 30.07.2010 року (роздрукований 13:47), №0780 від 31.07.2010 року (роздрукований о 12:18), №0781 від 02.08.2010 року (роздрукований о 14:50), №0782 від 03.08.2010 року (роздрукований о 13:13), №0783 від 04.08.2010 року (роздрукований о 14:07), №0784 від 05.08.2010 року (роздрукований о 13:47), №0785 від 06.08.2010 року (роздрукований о 13:00), №0786 від 07.08.2010 року (роздрукований о 11:26), №0787 від 10.08.2010 року (роздрукований о 11:38), №0788 від 10.09.2010 року (роздрукований о 13:55), №0789 від 11.09.2010 року (роздрукований о 12:06), №0790 від 13.09.2010 року (роздрукований о 14:42), №0791 від 14.09.2010 року (роздрукований о 12:53).

Також позивачем відповідно до вимог п.7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №614 від 01.12.2000 року, фіскальні звітні чеки підклеювались до КОРО, що підтверджено актом перевірки: зокрема, в п.2.2.12 «друкування на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та їх зберігання в КОРО» зазначено «друкуються, зберігаються»; перевіряючи під час проведення перевірки зазначили в акті суму по Z-звітам за період з 28.01.10 року по 13.09.10 року, дату, час їх роздрукування, що свідчить про їх наявність на час проведення перевірки, а також вказали, що в КОРО не заповнені розділ №2. Таке порушення як незберігання зазначених фіскальних звітних чеків в акті перевірки працівниками податкового органу не зазначено.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем у встановленому діючим законодавством порядку сума 8675,83грн. була проведена через реєстратор розрахункових операцій, що підтверджується фіскальними звітними чеками (Z-звіт) копії яких додані до матеріалів, а також були роздруковані та підклеєні до КОРО на час проведення перевірки.

Крім того, суд зазначає, що на час розгляду справи позивачем надано суду копії: прибуткових касових ордерів №1175, №1204, 1232, 1264, 1293, 1324, 1333, 1381, 1670 (а.с. 92-100) про прийняття торгівельної виручки за період з 16.07.2010 по 17.09.2010 року на загальну суму 11600,00 гривень, та виписки банку, згідно з якою з ДП ЦР аптеки №4 було інкасовано виручку (а.с.101-109).

Таким чином, судом встановлено, що сума у розмірі 8676,83грн. оприбуткована позивачем та була облікована в його податковому та бухгалтерському обліку.

Більш того, суд зауважує, що проведення суми у розмірі 8676,83грн. через РРО, зазначення її в фіскальній памяті РРО, відображення на роздрукованих та збережених фіскальних звітах, робить неможливим ухилення позивача від сплати податків.

За таких умов стає зрозумілим, що припис п.2.6. Положення №637 щодо необхідності запису сум отриманої готівки у книзі обліку розрахункових операцій набуває суто формальне значення, що повязане з дотримання порядку її ведення.

Отже, суд зазначає, що відсутність запису отриманої позивачем готівки у розмірі 8676,83грн. у КОРО, при наявності роздрукованого та збереженого фіскального звітного чеку, означає виключно порушення позивачем порядку ведення КОРО, а не його ухилення від оподаткування зазначеної суми.

Більш того, суд звертає увагу відповідача на те, що одним з основних принципів адміністративного судочинства є пропорційність, тобто дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване судове рішення. Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню принцип пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, оскільки відсутня шкода чи загроза її завдання державі або якій-небудь конкретній особі, а застосовані відповідачем заходи не відповідають переслідуваній меті.

Принцип пропорційності зокрема передбачає, що:

- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;

- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані не обхідністю досягнення більш важливих цілей;

- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш “шкідливі” засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення, з приводу чого слід врахувати наступне.

Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (ст.19 Закону України „Про міжнародні договори України”).

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст.1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що ст.1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі „Шмалько проти України” Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання у його право на мирне володіння майном у розумінні статті Першого протоколу. У даному випадку застосування фінансових санкцій передбачає вилучення у позивача грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації оспорюваного рішення відповідача, як його втручання у право власності позивача.

У справі „Джеймс та інші проти Сполученого Королівства” (1986 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що має бути обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, яку намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Приймаючи до уваги зазначене, суд вважає, що застосування на підставі рішення від 28 вересня 2010 року №0006312330 фінансових санкцій до позивача у сумі 43384,15 грн. за порушення вимог Положення №637 слід кваліфікувати як таке, що порушує принцип пропорційності, а матеріалами справи не підтверджується нанесення позивачем будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів.

В силу викладеного, суд приходить до висновку, що в умовах відсутності такої шкоди чи загрози її завдання, до позивача були застосовані явно неспіврозмірні фінансові санкції. Слід також враховувати, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намір позивача приховувати доходи, отримані за продаж товарів, в наслідок чого на підставі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, суд вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28 вересня 2010 року №0006312330 є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що до позивача застосовані фінансові санкції на підставі Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995 року №436/95.

Однак, суд зауважує, що зазначений Указ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995 року №436/95 встановлює відповідальність за порушення порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, порушення суб'єктами господарської діяльності норм з регулювання обігу готівки, в тому числі встановлює застосування фінансових санкцій за неоприбуткування готівки у каси.

Суд зазначає, як встановлено вище, позивачем було порушено порядок ведення КОРО.

Суд зауважує, що відповідальність за порушення встановленого порядку використання КОРО встановлена Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 року №265/95-ВР.

Отже, за таке правопорушення застосування Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995 року №436/95 є необґрунтованим.

Що стосується висновків відповідача про порушення позивачем законодавства у сфері патентування деяких видів підприємницької діяльності, то суд зазначає наступне.

Порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності у період, що перевірявся відповідачем (січень - вересень 2010 року) було визначено Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Відповідно до ст. 2 цього Закону торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність.

Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.

Торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.

Кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами на час виникнення спірних правовідносин було встановлено Наказом Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України від 21.09.2010 року № 340 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2010 року за № 968/18263.

Відповідно до 2.5.2 Ліцензійних умов у сільській місцевості у разі відсутності аптеки (структурного підрозділу) роздрібна торгівля лікарськими засобами за переліком, встановленим наказом МОЗ, може здійснюватися фельдшерськими, фельдшерсько-акушерськими пунктами, сільськими дільничими лікарнями та амбулаторіями на підставі договорів, укладених із суб'єктом господарювання, що має відповідну ліцензію, за умови, що відпуск буде здійснюватися особою з медичною освітою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року № 1570 затверджено Правила торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах.

Пунктом 19 вказаної постанови передбачено, що у сільській місцевості у разі відсутності аптеки роздрібна торгівля може здійснюватися лікарськими засобами за переліками, що встановлюються МОЗ, фельдшерськими, фельдшерсько-акушерськими пунктами, сільськими лікарськими амбулаторіями на підставі договорів, укладених з аптекою за письмовим погодженням органів місцевого самоврядування.

З аналізу наведеного вище слідує, що роздрібна торгівля у фельдшерських та фельдшерсько-акушерських пунктах (ФАП) дійсно не передбачає придбання торгового патенту для кожного ФАПу окремо, проте торговельна діяльність лікарських засобів у ФАПі повинна здійснюватись на підставі договорів, укладених з аптекою та за письмовим погодженням органів місцевого самоврядування.

На підтвердження того, що торгівля лікарськими засобами у ФАПах здійснюється належним чином, позивачем були представлені документи:

договір про надання послуг № 18 від 01.02.10 року (а.с.121),

договір про повну матеріальну відповідальність (а.с.120),

дозвіл на право розміщення обєкту торгівлі (а.с.118),

ліцензія на роздрібну торгівлю лікарськими засобами,

акти приймання-передавання наданих послуг за договором № 18 від 01.02.10 року (а.с.110-115).

За результатами вивчення вказаних документів, судом зясовано, що договір про надання послуг був укладений між позивачем (замовником) з однієї сторони та фізичною особою (виконавцем) з іншої.

Предметом вказаного договору є надання послуг з забезпечення лікарськими засобами кінцевих споживачів шляхом здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами та виробами медичного призначення на підставі ліцензії.

Однак, позивачем не було надано доказів укладення договорів безпосередньо з ФАПами, оскільки, як вбачається зі змісту п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року № 1570, договір має бути укладено між аптекою (в даному випадку ДП «ЦРА № 4»ТОВ «РК «Крим-Фармація») та фельдшерсько-акушерським пунктом, а не з окремими особами (завідуючими), які здійснюють торгівлю лікарськими засобами у ФАПах.

Таким чином, позивачем не надано у порядку, встановленому ст. 71 КАС України, доказів укладення договорів, передбачених п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року № 1570.

Що стосується дозволу на здійснення торговельної діяльності, наданого позивачем, то вказаний документ також не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року № 1570.

За результатами вивчення наданої копії дозвільних документів судом встановлено, що зазначений дозвіл видано відповідними виконавчим комітетом Укромненської сільської ради на право розміщення обєкту торгівлі.

Однак, дозволи на розміщення обєкту торгівлі та на здійснення торговельної діяльності не слід ототожнювати з погодженням органів місцевого самоврядування на здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами у фельдшерських та фельдшерсько-акушерських пунктах, оскільки вказані дозвільні документи мають різну правову природу.

У додатку до Правил торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах наведено зразок паспорту аптечного закладу (структурного підрозділу), де передбачено наявність відмітки про погодження з органом місцевого самоврядування.

Проте, позивачем не було надано належних документів, що підтверджують погодження здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами у ФАПах з органами місцевого самоврядування.

Суд також зазначає, що з наданих позивачем документів вбачається здійснення господарської діяльності уФАП у с. Укромне саме «ЦРА № 4»ТОВ «РК «Крим-Фармація»: дозвіл на право розміщення обєкту торгівлі видано відповідними виконавчим комітетом Укромненської сільської ради на безпосередньо позивачу (а.с. 118), на нього ж зареєстровані реєстратор розрахункових операцій та КОРО (а.с. 116-117). Більш того, позивач звертався до відповідача для отримання патенту, але листом від 04.04.2011р. вих. № 1250-10/15-01 (а.с. 135) йому було відмовлене у зв'язку з неправильним оформленням заявки. Як встановлене, зазначені в листі недоліки позивач не усунув, рішення про відмову в наданні патенту не оскаржував, а тому доводи позивача щодо необґрунтованої відмови відповідача в видачі патенту суд сприймає критично.

За таких умов, суд дійшов висновку про порушення позивачем законодавства у сфері патентування деяких видів підприємницької діяльності з урахуванням особливостей провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами.

З урахуванням зазначеного, суд вважає позовні вимоги в зазначеній частині необґрунтованими та відмовляє у їх задоволенні.

Що стосується доводів позивача про порушення порядку проведення перевірки, суд зазначає, що єдиним наслідком можливого недотримання податковим органом цього порядку, є недопущення посадових осіб державної податкової служби до проведення перевірки. Як свідчать матеріали справи (зокрема, акт перевірки від 14.09.2010р.), представник позивача з актом ознайомлена, надала пояснення, акт підписаний без зауважень, копію акту надано, що підтверджує допуск перевіряючих до перевірки та спростовує доводи позивача про відсутність значення доказу у акту перевірки № 004539 від 14.09.2010 року.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Враховуючи зазначене та приймаючи до уваги немайновий характер спору, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача, який не є субєктом владних повноважень 3,40 грн. судового збору.

Під час судового засідання, яке відбулось 20 липня 2011 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.163 КАСУ постанову у повному обсязі складено 25 липня 2011 року.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 28.09.2010 року №0006312330 про застосування до Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека №4» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-фармація» суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 43384,15 грн.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека № 4» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-фармація» (Україна, 97503, АР Крим, Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Бєлова,2; ЄДРПОУ 01978080) 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.