Постанова № 21565391, 03.11.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

<Текст >

03 листопада 2011 р. <Текст >Справа №2а-7668/11/0170/17 Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим ПапушаО.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИО"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

<Текст >

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 01.07.2011року надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИО" до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АРКрим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на неправомірність дій відповідача з прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.04.11р. №0002772301, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 352084грн., на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають дійсності. Зокрема, за укладеними договорами підряду на виконання проектно-вишукувальних робіт загальна сума робіт склала 1690000грн., розраховано розмір податкових зобовязань по податку на додану вартість, сума якого склала 281667грн., та сплачено до бюджету. Розмір розрахованої суми податку підтверджується виданими податковими накладними.

Посилання відповідача на ті обставини, що за період з 01.12.10р. по 31.12.10р. основним постачальником ТОВ "Крымстройиндустрия" було ПП"РодінаХХІ", та формування податкового кредиту позивача здійснено за рахунок ТОВ "Крымстройиндустрия", яке є транзитером та формувало податковий кредит за рахунок ПП"Родіна ХХІ", яке також є транзитером, а ТОВ "ТРИО" є вигодонабувачем та необґрунтовано сформувало свій податковий кредит за незаконними операціями з транзитерами, ніяким чином не впливає договірні відносини, наявність яких підтверджена відповідними цивільно-правовими угодами, а також відсутній причинно-наслідковий звязок між угодами позивача з ТОВ "Крымстройиндустрия" та правовідносинами ТОВ "Крымстройиндустрия" з його контрагентами.

На підставі отриманих податкових накладних, у відповідності до приписів пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сформовано податковий кредит.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 04.07.11р. відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом. В ході підготовчого провадження судом зясовано питання про склад осіб, які беруть участь у справі, визначено факти, які необхідно встановити для вирішення спору, вивчено документи надані позивачем, прийнято рішення щодо відсутності необхідності проведення попереднього судового засідання, внаслідок чого закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 28.07.11р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов за викладених в ньому підстав.

З огляду на неявку повноважного представника відповідача, ненадходження від відповідача заяви про можливість проведення судового засідання без участі його вповноваженого представника, розгляд справи, відповідно до п.3 ч.1 ст.128 КАС України, відкладено до 11.10.11р.

З підстав, викладених в письмових запереченнях, представником відповідача позовні вимоги не визнано.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що на підставі наказу від 25.03.11 №947, письмового повідомлення від 25.03.11р №128/10/23-7, виданих ДПІ в м.Сімферополі, згідно до положень ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, висновку відділу адміністрування ПДВ юридичних осіб від 25.03.11р. №233, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИО" з питань достовірності формування податкового кредиту та податкового зобовязання за грудень 2010року.

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту сумою 281667грн. Вказане порушення є наслідком взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Крымстройиндустрия", основним постачальником якого за період з 01.12.10р. по 31.12.10р. було ПП"Родіна ХХІ". Актом перевірки від 03.03.11р. №1828/23-4/37172287 по взаємовідносинам ПП"Родіна ХХІ" з ТОВ "Крымстройиндустрия" встановлені порушення вимог п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського кодексу України не підтверджено документально обставини виникнення податкових зобовязань з податку на додану вартість по операціям з продажу товарів, робіт, послуг, порушення п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", порушення порядку ведення податкового обліку п.1.4, пп.3.3.1 п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.8 п.7.2 ст.7, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

При перевірці підприємством не доведена реальність операцій, не підтверджено реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, економічно необхідних для виконання постачання товарів або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Правочини, укладені між ПП"Родіна ХХІ" та ТОВ "Крымстройиндустрия" порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства, інтересам держави, а тому на вимоги ст.ст.208, 215, 216, 228ЦК України є нікчемними, що у свою чергу не породжує прав та обовязків та за ланцюгом взаємовідносин також свідчить про нікчемність подальших взаємовідносин, у тому числі при укладенні цивільно-правових угод, ТОВ "Крымстройиндустрия" зі своїми контрагентами.

ТОВ "ТРИО" є вигодонабувач та при формуванні структури податкового кредиту за ПДВ від ТОВ "Крымстройиндустрия", що є транзитером, в свою чергу сформувало податковий кредит за рахунок ПП"РодінаХХІ", який є транзитером, факт чого встановлено актом перевірки від 03.03.11р. №1828/23-4/37172287, та висновком відділу адміністрування ПДВ юридичних осіб ДПІ в м.Сімферополі, у звязку із чим встановлено завищення податкового кредиту за грудень 2010року, чим порушено п.4.1 ст. 4, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. №168-97 "Про податок на додану вартість" по факту взаємовідносин з вказаним підприємством у сумі 281667грн.

03.11.11р. до канцелярії суду представником позивача подано клопотання про розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача у судове засідання не прибув, про поважність причин неявки суд не сповістив.

Розглянувши матеріали справи, клопотання позивача, зважаючи на приписи статті 122 КАС України, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів частини шостої статті128 КАСУкраїни за наявними в ній матеріалами.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИО" субєкт господарювання, що здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого зборами засновників від 03.01.03р. протокол №1 (а.с.10-18), зареєстрований з 04.01.03р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, ідентифікаційний код юридичної особи 32296771, за місцезнаходженням юридичної особи: 95013, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Оранжирейна, 61 А гурт., 906АБ (а.с.9,19), узято на облік в ДПІ в м.Сімферополі з 10.01.03р. №6899-Ц (а.с.27).

Виходячи з положень п.1 ч.2 ст.17 КАСУкраїни, позивач оскаржив до суду рішення відповідача субєкта владних повноважень податкове повідомлення-рішення від 08.04.11р. №0002772301.

Відповідач Державна податкова інспекція в м.Сімферополі АРКрим субєкт владних повноважень, який здійснює свою діяльність на підставі Положення про державну податкову інспекцію в районі, місті без районного поділу, районні в місті, міжрайонну, обєднану державну податкову інспекцію, іншу спеціалізовану державну податкову інспекцію, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.06.08р. №412, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.07.08р. №633/15324, є органом державної податкової служби у системі органів виконавчої влади, підпорядковується Державній податковій адміністрації в Автономній Республіці Крим і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. У своїй діяльності керується Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, у тому числі наказами, а також розпорядженнями органів державної податкової служби вищого рівня.

З огляду на викладене цей позов розглядається судом відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, як спір за зверненням юридичної особи щодо оскарження рішення субєкта владних повноважень у випадку передбаченому законом, та, зважаючи на положення ст.ст.18,50 КАС України, оскільки однією зі сторін справи є орган державної влади, на цей спір поширюється компетенція адміністративних судів та справа підсудна окружному адміністративному суду.

Встановлені з матеріалів справи фактичні обставини свідчать про те, що на підставі наказу від 25.03.11 №947, письмового повідомлення від 25.03.11р №128/10/23-7, виданих ДПІ в м.Сімферополі, згідно положень ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, висновку відділу адміністрування ПДВ юридичних осіб від 25.03.11р. №233, Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі АРКрим проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИО" з питань достовірності формування податкового кредиту та податкового зобовязання за грудень 2010року, за результатами якої складено акт від 28.03.11р. №3409/23-7/32296771. Висновками акту перевірки зафіксовано встановлені порушення п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ "ТРИО" занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість за грудень 2010року на загальну суму 281667грн.

Підставами для такого висновку стали обставини того, що ТОВ "ТРИО" є вигодонабувач та при формуванні податкового кредиту ПДВ за отриманими від ТОВ "Крымстройиндустрия" податковими накладними, що є транзитером, і в свою чергу формувало податковий кредит за рахунок ПП"РодінаХХІ", який є також транзитером, факт чого встановлено актом перевірки від 03.03.11р. №1828/23-4/37172287, та висновком відділу адміністрування ПДВ юридичних осіб ДПІ в м.Сімферополі, у звязку із чим встановлено завищення податкового кредиту за грудень 2010року, чим порушено п.4.1 ст. 4, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. №168-97 "Про податок на додану вартість".

На підставі акту перевірки від 28.03.11р. №3409/23-7/32296771 ДПІ в м.Сімферополі в АРКрим, податковим повідомленням рішенням від 08.04.11р. №0002772301 (а.с.51), збільшено суму грошового зобовязання ТОВ "ТРИО" по податку на додану вартість за основним платежем на 281667грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 70417грн.

В порядку апеляційного адміністративного оскарження ТОВ "ТРИО" до ДПА в АРКрим подано скаргу (а.с.40-45), за результатами розгляду якої, рішенням про результати розгляду первинної скарги від 04.05.11р. №1683/10/25-023, ДПА в АР Крим залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополі від 08.04.11р. №0002772301, прийняте стосовно ТОВ "ТРИО", а первинна скарга без задоволення (а.с.46-50).

Суд, надаючи оцінку доводам і запереченням представників позивача та відповідача щодо правомірності збільшення суми грошового зобовязання по податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), досліджуючи оскаржене рішення субєкта владних повноважень, аналізуючи підстави, покладені в його основу, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011р., регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Зокрема, права органів державної податкової служби передбачені положеннями ст.20 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.20.1.4, пп.20.1.18, пп.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; застосовувати до платників податків штрафні (фінансові) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем зафіксовано порушення податкового законодавства та збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість, застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф), у період набрання чинності Податковим кодексом України, при тому що відповідні дії, вчинені позивачем, які відповідач визначає порушенням податкового законодавства, - неправомірне формування податкового кредиту у грудні 2010року, виникли у період чинності Законів України "Про систему оподаткування", "Про порядок погашення зобовязань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", положення яких також застосовуються судом при вирішення цієї справи.

Платники податку на додану вартість, обєкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначались в Законі України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", чинного до 31.12.10р.

Згідно п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку на вимогу п.п.7.2.8 п.7.2 статті7 вказаного Закону зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

З положень пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.00р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобовязань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, визначених Законом.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Долучені до матеріалів справи письмові докази, зокрема, договори на виконання (проектної) продукції від 01.12.10р. №002309.1/316, №3210.1/315, №5110.2/314, №6010.1/313, №8110.1/317, від 16.12.10р. №0710.2/321, №4909.1/320, №5610АН.1/318, (а.с.52-55, 59-62, 66-69, 74-77, 81-84, 88-91, 95-98, 104-107); підписані обома сторонами акти здачі-прийомки робіт (надання послуг) від 30.12.10р. №кс-0000048, №кс-0000049, №кс-0000050, №кс-0000051, №кс-0000052, №кс-0000053, №кс-0000054, №кс-0000055 (а.с.56, 63, 70, 78, 85, 92, 99, 108, ); платіжні доручення на підтвердження виконання робіт за договором від 03.12.10р. № 586 сумою 85000,00грн., від 15.10.10р. №607 сумою 110000,00грн., від 23.12.10р. №618 сумою 60000,00грн., №620 сумою 20000,00грн., №619 сумою 30000,00грн, від 29.12.10р. №638 сумою 63000,00грн., від 30.12.10р. №648, від 25.02.11р. №63 сумою 57000,00грн., від 02.03.11р. №65 сумою 50000,00грн., від 09.03.11р. №77 сумою 55000,00грн., від 14.03.11р. №91 сумою 14000,00 грн., від 26.04.11р. №140 сумою 35000,00грн., від 10.05.11р. №158 сумою 160000,00грн., від 16.05.11р. №154 сумою 14000,00грн., від 16.05.11р. №163 сумою 50000,00грн. (а.с.58, 65, 72, 73, 80, 87, 94, 101, 102, 103, 110-114); податкові накладні від 30.12.10р. № 852, №853, №854, №855, №872, №873, №874, №875 (а.с.57, 64, 71, 79, 86, 93, 100, 109 ), які видані позивачу його контрагентом, й обумовили формування податкового кредиту, та підтверджують правильність його формування позивачем.

Суд зазначає, що на підставі наявних в матеріалах справи документів первинного обліку, не встановлено допущення позивачем порушень формування податкового кредиту. Поставивши під сумнів суть спірних операцій за договорами між ТОВ "ТРИО" та ТОВ "Крымстройиндустрия", що нібито є транзитером, і в свою чергу формувало податковий кредит за рахунок ПП"РодінаХХІ", який є також транзитером, факт чого встановлено актом перевірки від 03.03.11р. №1828/23-4/37172287, та висновком відділу адміністрування ПДВ юридичних осіб ДПІ в м.Сімферополі, у звязку із чим встановлено завищення ТОВ "ТРИО" податкового кредиту за грудень 2010року, з огляду на нікчемність угод, укладених між ТОВ "Крымстройиндустрия" та ПП"РодінаХХІ", податковий орган безпідставно не врахував факт здачі-прийомки робіт та їх оплати ТОВ "ТРИО" на рахунки ТОВ "Крымстройиндустрия".

Судом встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями та сплата податку на додану вартість згідно платіжних доручень, які долучені до матеріалів справи.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та його контрагентом договорів підряду на виконання (проектної) продукції вбачається, що зазначеними договорами сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було пред'явлено зауважень один до одного з приводу виконання укладених договорів.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником (контрагентом) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 Господарського кодексу України).

Положення ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків).

Суд вважає, що спірні операції між позивачем та його безпосереднім контрагентом, мали товарний характер, вчинені відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що регулюють договірні зобовязання.

02.12.2010 року прийнятий Закон України №2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до вказаного Закону, до ст.228 ЦКУкраїни внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини третьої статті 228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом, оскільки основним контрагентом ТОВ "Крымстройиндустрия" є ПП"РодінаХХІ", відносини між якими актом перевірки від 03.03.11р. №1828/23-4/37172287 визнані нікчемними. Тобто має місце оспорюванність самих договорів укладених між ТОВ "ТРИО" та ТОВ "Крымстройиндустрия", внаслідок чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину взаємовідносин у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обовязків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст.228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Отже, Податковим кодексом України визначено конкретні форми і способи реалізації відповідачем своїх повноважень у сфері забезпечення державної податкової політики, які в силу ст.19 Конституції України є вичерпними і дотримання яких є безумовним обовязком відповідача.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків, внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Суд звертає увагу, у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані.

Враховуючи вищевикладене, податковим органом помилково здійснено нарахування (збільшення) податку на додану вартість в частині заявлених позовних вимог на підставах, викладених в акті перевірки.

У відповідності до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування (збільшення) основного платежу з податку на додану вартість в частині, яка оскаржується, то нарахування штрафних санкцій здійснено податковим органом також неправомірно.

Оцінивши повідомлені сторонам докази, дослідивши матеріали справи, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. За таких підстав судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн., факт понесення яких підтверджено квитанцією від 06.06.11р. №52, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України у повному обсязі розміром 3,40грн.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим від 08.04.11р. №0002772301.

Стягнути з Державного бюджету України, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИО", ідентифікаційний код юридичної особи 32296771, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, - 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя <підпис >О.В. Папуша

<Текст >