Постанова № 21565141, 29.11.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

<Текст >

29 листопада 2011 р. (11:27) Справа №2а-7934/11/0170/17 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Папуша О.В., за участю секретаря судового засідання Суконнової Г.В., представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність від 10.01.11р.,

відповідача ОСОБА_2, довіреність від 30.11.10р. №127/10-0, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Кримспецтехнолоджи"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим <Текст >

про визнання незаконними дій, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

<Текст >

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 04.07.2011року надійшов адміністративний позовПриватного підприємства "Кримспецтехнолоджи" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання незаконними дій з відображення в Акті від 20.06.11р. №8177/23-4/36693441 тверджень відносно нікчемності правочинів ПП "Кримспецтехнолоджи" з ТОВ "АБС-Ресурси", визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007062301 від 30.06.2011 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про відсутність повноважень у відповідача щодо визнання правочинів, які не суперечать вимогам Закону, нікчемними, оскільки нікчемність їх прямо не визначена законом. Як зазначає позивач в Акті перевірки у розділі "Висновки" ДПІ в м.Сімферополі АР Крим встановлені порушення пп.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1.а ст.187, п.201.1 ст.201, п.198.2 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України про завищення податкового кредиту на суму 711167грн. ПДВ, внаслідок чого збільшено суми податкових зобовязань, які підлягають сплаті до Державного бюджету України сумою 711167грн. Зазначене донарахування вчинено через недійсність відомостей зазначених податковим органом при складенні розділу 3.2 Акту перевірки, щодо визначення формування податкового кредиту на підставі нікчемних правочинів. На підтвердження факту нікчемності податковим органом в акті перевірки наведено доводи не встановлення факту передачі товару, що він підтверджує відсутністю (ненаданням для перевірки) первинних документів, проте ніяких запитів щодо надання інформації або будь-яких документів від ДПІ (Кіровоградської ОДПІ) на адресу платника податків не надходило. Посилання податкового органу на приписи Цивільного кодексу України, без наявності належних та допустимих доказів, не може бути підставою для висновків в акті перевірки недотримання податкового законодавства платником податків та недійсність правочинів, недійсність яких прямо не встановлена законом.

У податкового органу відсутні підстави для визнання без наявного рішення суду операцій нікчемними тільки на тій підставі, що посадовою особою субєкта владних повноважень, при проведенні перевірки, ставиться під сумнів сам факт здійснення господарських операцій. Такі дії субєкта владних повноважень суперечать законодавству України та направлені на порушення прав та інтересів субєкта господарювання, вільного у виборі контрагентів та господарських операцій.

Безпідставні дії податкового органу з визнання нікчемними угод платника податків з його контрагентом - ТОВ "АБС-Ресурси", покладені в основу акту перевірки та визначені у висновках акту перевірки, які покладено в основу податкового повідомлення-рішення є протиправними діями, а тому прийняте рішення податкового органу, яким збільшено суми податкових зобовязань, що підлягають сплаті до Державного бюджету України сумою 711167грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 06.07.11р. відкрито провадження в адміністративній справі за названим позовом. В ході підготовчого провадження судом зясовано питання про склад осіб, які беруть участь у справі, визначено факти, які необхідно встановити для вирішення спору, вивчено документи надані позивачем, прийнято рішення щодо відсутності необхідності проведення попереднього судового засідання, внаслідок чого закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 20.09.11р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов за викладених в ньому підстав.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив. Не визнаючи вимоги, викладені в адміністративному позові, у письмових запереченнях відповідач зазначив про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту, факт чого виявлено за результатами проведеної невиїзної позапланової перевірки ПП "Кримспецтехнолоджи", з питань правових відносин з ТОВ "АБС Ресурси" за березень 2011року. Матеріалами перевірки встановлено порушення ч.1 ст.203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину з ТОВ "АБС Ресурси", про що зазначено в акті перевірки від 20.06.11р. №8177/23-4/36693441.

Заслухавши доводи та заперечення представників сторін, дослідивши зібрані по справі матеріали в їх сукупності, які сторони визнали достатніми для підтвердження своїх вимог та доводів, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, зважаючи на звернення позивача до окружного адміністративного суду з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.17 КАС України, суд, зясовуючи фактичні обставини, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство "Кримспецтехнолоджи", ідентифікаційний код юридичної особи 36693441, зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим, за місцезнаходження: 95493, м.Сімферополь, вул.Монтажна, 10-г, узято на податковий облік в органах державної податкової служби 21.10.09р. за №2128/29-0, перебуває на обліку платників податків та зборів в ДПІ в м.Сімферополі, зареєстровано платником податку на додану вартість з 25.11.09р., індивідуальний податковий номер 366934401092 (а.с.11).

Фахівцем Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на підставі п.79.1 ст.79, пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст.20 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI, з 07.06.11р. тривалістю 5 робочих днів, проведено невиїзну позапланову перевірку Приватного підприємства "Кримспецтехнолоджи" з питань достовірності даних наведених у податковій декларації за березень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 20.06.11р. №8177/23-4/36693441, висновками якого зафіксовано порушення пп.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1.а ст.187, п.201.1 ст.201, п.198.2 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI у результаті чого донараховано податкові зобовязання з ПДВ сумою 711167грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2011р. №0007062301 Приватному підприємству "Кримспецтехнолоджи" згідно з підпунктом 54.3.2, 54.3.3 підпункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010року №2755-VI на підставі акта перевірки від 30.06.2011р. №0007062301, встановлено порушення пп.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1.а ст.187, п.201.1 ст.201, п.198.2 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI, збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 711167грн. за основним платежем та на 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Зважаючи на завдання адміністративного судочинства, якими є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, надаючи оцінку доводам і запереченням представників позивача та відповідача щодо обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення у справах за зверненням юридичної особи до субєкта владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності, дослідженню судом підлягають питання вчинення субєктом владних повноважень дій, прийняття рішень, відповідно до наданих йому повноважень, визначених законом в їх компетенції, в порядку, у якому здійснюються дії, що спрямовані на реалізацію владних повноважень. Здійснюючи такі дії, субєкти владних повноважень вправі спиратись тільки на компетенційні права і обовязки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодавством.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 01.01.11р. регулює Податковий кодекс України від 02.12.10р. №2755-VI, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положення статті 16 Податкового кодексу України, що визначають обовязки платника податків, зокрема, пп.16.1.2,16.1.3,16.1.4, зобовязують платника податків: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Права органів державної податкової служби передбачені положеннями ст.20 Податкового кодексу України. Так, зокрема, згідно з пп.20.1.1., 20.1.4., 20.1.6., 20.1.8. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

На вимогу положень пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, що регулює питання з визначення сум податкових та грошових зобов'язань, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Поняття податку на додану вартість визначено приписами пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України з положень якого це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп."а" п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг на вимогу п.187.1. ст.187 Кодексу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначено приписами статті 188 ПК України, зокрема з положень п.188.1. названої статті, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

На вимогу п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.8, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу надає право на нарахування податку. Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд, надаючи оцінку доводам відповідача, який в акті перевірки, якою встановлено відсутність обєктів оподаткування по операціях з продажу/придбання товарів (послуг) підприємствам покупцям/постачальникам у березні 2011року, зазначив, що згідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку із придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями, у звязку із чим податковий кредит ПП "Кримспецтехнолоджи" за березень 2011року у розмірі 711167грн. проведено на підставі нікчемних правочинів, через що у відповідності до пп.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1.а ст.187, п.201.1 ст.201, п.198.2 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI підлягає зменшенню, вважає ці висновки податкового органу безпідставними.

З дослідженої судом податкової накладної №1125 Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Ресурси", індивідуальний податковий номер 372317211235, виданої 31.03.2011року ПП "Кримспецтехнолоджи", індивідуальний податковий номер 366934401092, відповідно до договору поставки від 01.03.2011р. №136 (а.с.26-29) придбано товари в кількості та в асортименті, відповідно до вибуткової накладної від 31.03.11р. №1125 (а.с.30-32).

У податковій декларації з податку на додану вартість за 03 місяць 2011року (а.с.33-35), поданій електронними засобами контролюючому органу 20.04.11р. (а.с.51) податкові зобовязання визначено сумою 1368484грн., розмір якої відображено у Розшифровці податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (а.с.36-38), у тому числі за правовідносинами з придбання товару у "АВС Ресурси", індивідуальний податковий номер 372317211235, обсягом постачання 3555833,33грн., сумою податку на додану вартість 711166,67грн. Відповідно до реєстру виданих та отриманих податкових накладних відображено податкову накладну від 31.03.11р., отриману від ТОВ "АВС Ресурси" №1125 (а.с.49-50).

Як встановлено з матеріалів справи придбаний товар у Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Ресурси" ПП "Кримспецтехнолоджи" реалізовано своїм контрагентам: відповідно до договору купівлі-продажу від 04.01.11р. №134, укладеного з Фірма "Капітель Плюс" (а.с.75-76), що підтверджується видатковими накладними від 01.03.11р. №500, від 02.03.11р. №505, від 11.03.11р. №603, від 15.03.11р. №600, від 21.03.11р. №590, від 25.03.11р. №612, від 28.03.11р. №633 (а.с.74,78,80,82,84,86), виданими податковими накладними від 01.03.11р. №18, від 02.03.11р. №25, від 11.03.11р. №49, від 15.03.11р. №52, від 21.03.11 №72, від 25.03.11р. №88, від 28.03.11р. №94, (а.с.73,77,79,81,83,85,87); відповідно до договору купівлі-продажу від 04.01.11р. №136 (а.с.91-92), укладеного з ПП "Комманд" що підтверджується видатковими накладними від 01.03.11р. №1111, від 01.03.11р. №669, від 01.03.11р. №645, від 01.03.11р. №654 (а.с.90,94,96,98), виданими податковими накладними від 01.03.11р. №14, від 01.03.11р. №15, від 01.03.11р. №16, від 01.03.11р. №17 (а.с.89,93,95,97); відповідно до договору купівлі-продажу від 04.01.11р. №133 (а.с.103-104), укладеного з ТОВ "Бренд Строй", що підтверджується видатковими накладними від 01.03.11р. №601, від 02.03.11р. №616 (а.с.101-102,106), податковими накладними від 01.03.11р. №13, від 02.03.11р. №22 (а.с.99-100,105); відповідно до договору купівлі-продажу від 01.03.11р. №140 (а.с.109-110), укладеного з ПП "ПАН БУД", що підтверджується видатковими накладними від 02.03.11р. №613, від 02.03.11р. №618 (а.с.108,112), податковими накладними від 02.03.11р. №23, від 02.03.11р. №24 (а.с.107,111).

Вище перелічені податкові накладні відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (а.с.40-48), отриманом електронними засобами контролюючим органом 20.04.11р. (а.с.53).

Податковим кодексом України встановлено порядок нарахування податкового кредиту та момент виникнення у платника податку права на податковий кредит, а не встановлено виникнення права платника податку на податковий кредит у залежність від підтвердження факту перевезення товару, на чому наголошував відповідач у своїх запереченнях та відобразив в акті перевірки (а.с.23).

Натомість, чинним законодавством передбачається, що податковий кредит платника податку складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням товарів. При цьому, факт придбання товарів засвідчує отримана платником податку податкова накладна.

Позивач мав всі підстави для формування податкового кредиту за операціями з контрагентами, у тому числі з ТОВ "АВС Ресурси", оскільки контрагент зареєстрований платником ПДВ (свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ ТОВ "АВС Ресурси" анульовано лише 29.04.11р. (а.с.17), а тому позивач мав право на підставі отриманої податкової накладної формувати податковий кредит, як і мав право видавати податкові накладні одержувачам товарів своїм контрагентам за договорами купівлі-продажу.

Згідно до ст.67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, проаналізувавши зазначені висновки відповідача, суд вважає їх такими, що не відповідають дійсності, порушують законні права підприємства, є протиправними та необґрунтованими, тобто такими, що жодним чином не підтверджуються та не відповідають діючому законодавству України.

Чинним законодавством України не передбачено обовязку покупця, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його контрагентом, якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків.

Посилання відповідача на порушення позивачем вимог Цивільного кодексу України, зокрема приписів ч.1 ст.203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 безпідставними виходячи з наступного.

У відповідності до частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки від 20.06.2011р. №8177/23-4/36693441 про те, що господарські операції позивача з ТОВ "АВС Ресурси", є нікчемними, згідно статтям 215, 228 ЦК України. Зокрема, відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода, укладена між ПП "Кримспецтехнолоджи" та ТОВ "АВС Ресурси", на підставі якої придбано товар, отримано податкову накладну та сформовано податковий кредит, порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави.

Зокрема, посилання відповідача на частину 1 статті 203, статтю 215, статтю 216 Цивільного кодексу є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З положень статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що зв'язані з його недійсністю - не настають.

Згідно зі ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Угоди, які укладені між позивачем та його контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З огляду на викладене наведені в Акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання правочинів нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними (оспорюваний правочин).

Суд наголошує, що відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину, огляду на що такі висновки не можуть бути підставою для зменшення податкового кредиту, а тим більше для визначення додаткових податкових зобовязань, визначення грошових зобовязань щодо сплати до бюджету по податку на додану вартість та накладення штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до статті 19 Конституції України зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин визначений Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України.

З аналізу положень статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та статті 20 Податкового кодексу України, що визначають права та функції податкових органів, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

З огляду на викладене прийняте Державною податкової інспекцією в м. Сімферополі АРКрим податкове повідомлення-рішення від 30.06.2011 року №0007062301 є протиправним, що є безумовною підставою для його скасування.

Заявлена позивачем вимога щодо скасування акту перевірки від 20.06.2011р. №8177/23-4/36693441 задоволенню не підлягаю з підстав того, що вказаний акт не є рішенням субєкта владних повноважень, і не спричиняє виникнення будь-яких прав і обовязків осіб чи субєктів владних повноважень, адже є актом фіксуючого характеру та має характер доказу у разі вжиття правообмежень за ним, а тому не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.

За правилами частини першої статті94 КАС України у разі ухвалення судового на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує на її користь усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. За таких підстав судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн., факт понесення яких підтверджено квитанцією від 29.06.11р. №2771029, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України у повному обсязі.

Керуючись статтями94,159,160,161,162,163,186,254 КАСУкраїни, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим від 30.06.11р. №0007062301.

Стягнути з з Державного бюджету України, на користь Приватногопідприємства "Кримспецтехнолоджи", в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, - 3,40 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя <підпис >О.В. Папуша

<Текст >