Постанова № 21565088, 27.09.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 вересня 2011 р. <Текст >Справа №2а-8070/11/0170/15 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Рульовій О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсайт-2007"

про стягнення заборгованості у сумі 14635,82 грн.,

Обставини справи: Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсайт-2007" про стягнення заборгованості у сумі 14635,82 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на Законі України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та мотивовані тим, що відповідачем не сплачуються у встановлені законодавством строки єдиний соціальний внесок.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.07.2011 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та день проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач заперечення на позов до суду не надіслав, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інсайт-2007"(далі - Відповідач) зареєстровано в Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим(далі - Управління) в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Однак, порушуючи вимоги п. 6 ч. 2 ст. 17, ч. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV, п. 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, відповідачем не були перераховані в граничні строки сплати страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, які нараховуються відповідно до Закону України “Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 № 400/97-ВР та вищевказаним Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до розрахунку суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підлягали сплаті за грудень 2010р., за відповідачем склалась заборгованість по страхових внесках на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 15507,50 грн.

Судом встановлено, що сума боргу зі сплати страхових внесків за грудень 2010 року частково погашена відповідачем, всього у сумі 1924,77 грн., отже заборгованість, що підлягає стягненню зі сплати страхових внесків за грудень 2010 року складає 13582,73 грн.

У звязку з несплатою суми заборгованості, відповідачу, на підставі ст. 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV, позивачем була направлена вимога № Ю-35 від 02.02.2011 на суму 13582,73 грн., яка була отримана відповідачем 07.02.2011 про що свідчить належним чином завірена ксерокопія поштового повідомлення, додана позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Вимога про сплату недоїмки в встановленому законом порядку відповідачем не оскаржувалась.

Враховуючи відсутність незгоди відповідача з розрахунком суми недоїмки, вказана вимога про сплату боргу є узгодженою.

Суд встановив, що у зв'язку із несвоєчасною сплатою страхових внесків позивачем, на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058, прийнято рішення від 02.02.2011 року №37 про застосування штрафних санкцій на суму 1012,59 грн. і нарахування пені у розмірі 40,50 грн.

Рішення №37 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені було прийнято 02.02.11, тобто в той час, коли норма п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратила чинність у звязку із набранням законної сили Законом України від 08.07.2010 р. № 2464 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”. Рішення відповідача не містить посилання на будь-яку іншу норму права.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обовязкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

На момент прийняття спірного рішення пункт 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообовязкового державного пенсійного страхування, оскільки відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 р. Пенсійний фонд України відноситься до фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

Так, відповідно до ст. 4 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 р. залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Згідно ч. 1 ст. 14 Основ законодавства страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Відповідно до ст. 6 Основ законодавства України № 16 страховиками є цільові страхові фонди з: пенсійного страхування; медичного страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; страхування на випадок безробіття.

До 01.01.11, тобто до набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”. Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.11.

Відповідно, з 01.01.11 втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”.

Відтак органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.11р. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Проте органи пенсійного фонду з 01.01.11 не вправі за порушення, вчинені до 01.01.11, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11 суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Застосування відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Дискреційні повноваження органів державної влади та спосіб їх здійснення повинні полягати виключно в межах принципу законності із застосуванням правових норм, що мають законну силу під час притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб за вчинене правопорушення. Недотримання цього принципу призводить до негативних наслідків у вигляді руйнування правових підвалин функціонування механізму органів державної влади як окремих ланок у системі останньої, зокрема у даному випадку - сфери загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Отже Управління Пенсійного Фонду України в Білогірському районі АР Крим при застосуванні фінансових санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсайт-2007" за несвоєчасну сплату страхових внесків за грудень 2010 року неправомірно винесло рішення № 37 від 02.02.2011 на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який було виключено з 01.01.2011 відповідно до Закону України № 2464 від 08.07.2010.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 1012,59 грн. і пені у розмірі 40,50 грн. задоволенню не підлягають.

За таких обставин, враховуючи те, що позивачем притягнуто відповідача до відповідальності на підставі норм, що втратили чинність, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми штрафних санкцій у розмірі 1012,59 грн. і пені у розмірі 40,50 грн.

Таким чином, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсайт-2007" заборгованості в сумі 14635,82 грн. підлягають частковому задоволенню у сумі 13582,73 грн.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи, що позивач не здійснював судових витрат по справі, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсайт-2007" (97600, АР Крим, м. Білогірськ, вул. Гоголя, 10, ЄДРПОУ 35812810) на користь Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим (97600, АР Крим, м. Білогірськ, вул. Островського, 3) на р/р 260470444712 в ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Сімферополь, МФО324805, ЄДРПОУ 22300429 заборгованість у сумі 13582,73 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Тоскіна Г.Л.

<Текст >