Рішення № 2155735, 02.10.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

02.10.2008

Справа №2-7/7670-2008

За позовом Акціонерного банку «Київська Русь» (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-а, ідентифікаційний код 24214088) в особі Феодосійського відділення №1 Сімферопольської філії Акціонерного банку «Київська Русь» (98100, м. Феодосія, вул. Революційна, 16, ідентифікаційний код 26400754)

До відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності Семєргей Ірини Анатоліївни (98100, м. Феодосія, вул. Червоноармійська, 24, кв. 7, ідентифікаційний номер 2768712225)

Про стягнення 33 527,91 грн.

Суддя Дворний І. І.

представники:

Від позивача – не з’явився (клопотання).

Від відповідача - не з’явився.

Суть справи: Акціонерний банк «Київська Русь» звернувся до Господарського суду АР Крим в особі Феодосійського відділення №1 Сімферопольської філії Акціонерного банку «Київська Русь» з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності Семєргей Ірини Анатоліївни про стягнення 33 527,91 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що заборгованість відповідача перед Акціонерним банком «Київська Русь» за кредитним договором №01/05-12-19 від 21.12.2005 р. (з наступними змінами та доповненнями) станом на 01.05.2008 р. складає 31 363,11 грн., у тому числі сума кредиту 28 000,00 грн., сума нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом – 3 363,11 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач зазначив, що оскільки відповідачем порушено грошове зобов’язання, стягненню з Суб’єкта підприємницької діяльності Семєргей Ірини Анатоліївни підлягає також пеня у розмірі 2 164,80 грн.

29.08.2008 р. до ГС АР Крим від Феодосійського відділення №1 Сімферопольської філії Акціонерного банку «Київська Русь» надійшла заява, в якій позивач зазначив, що на момент розгляду справи розмір заборгованості змінився та складає 37 237,90 грн. Крім того, позивач зазначив, що виконання відповідачем кредитного договору було забезпечено договором іпотеки, предметом якого є квартира по вул. Червоноармійська, 24, кв. 7 в м. Феодосії. За таких обставин, Феодосійське відділення №1 Сімферопольської філії Акціонерного банку «Київська Русь» просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 37 237,90 грн. та звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру по вул. Червоноармійська, 24, кв. 7 в м. Феодосії.

15.09.2008 р. до ГС АР Крим від Феодосійського відділення №1 Сімферопольської філії Акціонерного банку «Київська Русь» надійшла заява, в якій позивач уточнив вимоги та просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру за адресою: м. Феодосія, вул. Червоноармійська, 24, кв. 7, на суми стягнення:

- борг за кредитним договором №01/05-12-19 від 21.12.2005 р. і додатковим угодам до нього в розмірі 37 237,90 грн.;

- витрати по оплаті державного мита в розмірі 372,38 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Позивач у судове засідання не з’явився, однак направив до суду клопотання з проханням розглянути справу без присутності представника.

Відповідач явку свого представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

21.12.2005 р. між Акціонерним банком «Київська Русь» в особі Феодосійського відділення №1 Сімферопольської філії Акціонерного банку «Київська Русь» (Банк) та Суб’єктом підприємницької діяльності Семєргей Іриною Анатоліївною (Позичальник) був укладений кредитний договір №01/05-12-19, пунктом 2.1 якого передбачено, що Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію строком дії з 21 грудня 2005 року по грудень 2006 року включно зі сплатою 23 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. При розрахунку відсотків календарний рік приймається за 360 днів.

Відповідно до пункту 2.2 Договору ліміт кредитної лінії за цим договором встановлюється в розмірі 25 000,00 грн.

Згідно з пунктом 3.1 Договору кредитні кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі шляхом оплати платіжних документів з позичкового рахунку Позичальника або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника.

Нарахування Банком процентів за користування кредитом починається з дати перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку по день повного його погашення на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом (п. 3.2 Договору).

Проценти за користування кредитом нараховуються Банком щомісячно за період включно з 26-го числа попереднього місяця по 25-е число звітного місяця, та сплачуються Позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця та разом з повним погашенням кредиту. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється в валюті кредитування (п. 3.3 Договору).

В пункті 5.2.1 Договору сторони передбачили, що Позичальник зобов’язується використовувати кредитні кошти на цілі, передбачені цим договором, та забезпечити повернення кредитних коштів не пізніше 21 грудня 2006 року.

Договором про внесення змін від 04.07.2006 р. розмір лімітної лінії був встановлений на рівні 28 000,00 грн.

21.12.2006 р. між сторонами був укладений договір про внесення змін до кредитного договору №01/05-12-19 від 21.12.2005 р., яким ліміт кредитної лінії був встановлений в розмірі 28 000,00 грн., а строк повернення кредитних коштів – до 21 грудня 2007 року.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов укладеного договору позивачем були надані Суб’єкту підприємницької діяльності Семєргей Ірині Анатоліївні кредитні кошти у сумі 28 000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та касовим чеками.

Однак, в обумовлений договором строк (з урахуванням змін, внесених договором від 21.12.2006 р.) кредитні кошти повернуті не були, як і не були сплачені відсотки за користування кредитною лінією.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

У той же час, відповідач не представив суду доказів повернення кредитних коштів у сумі 28 000,00 грн. та сплати відсотків у розмірі 3363,11 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів, через що вимоги банку щодо стягнення вказаної заборгованості є обгрунтованими.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 6.1 Кредитного договору сторони передбачили, що за несвоєчасне повернення кредитних коштів та сплату процентів за користування кредитною лінією Позичальник сплачує пеню, яка нараховується на суму простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що сума заявленої позивачем до відшкодування пені у розмірі 2 164,80 грн. розрахована правомірно, через що також підлягає стягненню з Суб’єкта підприємницької діяльності Семєргей Ірини Анатоліївни.

В пункті 4.1 Кредитного договору №01/05-12-19 від 21.12.2005 р. сторони обумовили, що кредитна лінія, надана Банком, забезпечується іпотекою (квартири за адресою: м. Феодосія, вул. Червоноармійська, 24, кв. 7) належної Семергєй І. А. на праві спільної часткової власності (1/2 частина) та Семергєй А. А., який виступає майновим поручителем за договором (1/2 частки) квартири, згідно договору іпотеки.

На підставі положення вказаного пункту 21.12.2005 р. між Акціонерним банком «Київська Русь» в особі Феодосійського відділення №1 Сімферопольської філії Акціонерного банку «Київська Русь» (Іпотекодержатель) та Суб’єктом підприємницької діяльності Семєргей Іриною Анатоліївною і Семергєй Олександром Олександровичем (Іпотекодавці) був укладений іпотечний договір, згідно з пунктом 1.1 якого іпотека за цим договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя за кредитним договором №01/05-12 від 21.12.2005 р. (а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо), укладеним між Іпотекодержателем та Суб’єктом підприємницької діяльності Семєргей Іриною Анатоліївною (Позичальник), за умовами якого останній зобов’язаний Іпотекодержателю до 21.12.2006 р. повернути кредит в розмірі 25 000,00 грн., сплатити проценти за користування ним у розмірі 23% річних та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору предметом іпотеки є:

- квартира, яка розташована за адресою: АР Крим, м. Феодосія, вул. Червоноармійська, 24, кв. 7, загальною площею 21,0 кв. м., яка у цілому складається з: 1 – кімнати пл. 11,8 кв. м., І – прихожої пл. 5,7 кв. м., ІІ – санвузлу пл. 3,5 кв. м., навісу літ. «в3», сараю літ. «Г» пл. 10,6 кв. м., загальна площа квартири становить 21,0 кв. м., житлова площа квартири становить 11,8 кв. м.

Згідно з пунктом 2.1.4 Договору Іпотекодержатель має право у випадку невиконання основного зобов’язання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 572 Цивільного кодексу України встановлює, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмету застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату відсотків, неустойки, відшкодування збитків (стаття 589 Цивільного кодексу України).

Крім того, відповідно до статті 20 Закону України “Про заставу” заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою. За рахунок предмету застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному об'ємі, включаючи відсотки і неустойку у випадках, передбачених договором (стаття 19 Закону).

Відповідно до пункту 2 статті 590 Цивільного кодексу України Банк набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо зобов'язання не буде виконано у встановлений термін (час), якщо інше не встановлене договором.

Таким чином, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, приймаючи до уваги недоведеність відповідачем факту виконання належним чином прийнятих на себе обов’язків, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного банку «Київська Русь» в особі Феодосійського відділення №1 Сімферопольської філії Акціонерного банку «Київська Русь»є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру за адресою: м. Феодосія, вул. Червоноармійська, 24, кв. 7, в рахунок погашення заборгованості Суб’єкта підприємницької діяльності Семєргей Ірини Анатоліївни (98100, м. Феодосія, вул. Червоноармійська, 24, кв. 7, ідентифікаційний номер 2768712225), на суми стягнення:

- борг за кредитним договором №01/05-12-19 від 21.12.2005 р. і додатковим угодам до нього в розмірі 37 237,90 грн.;

- витрати по оплаті державного мита в розмірі 372,38 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.