Рішення № 21554661, 21.02.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Справа № 2-694/2011 рік. Головуючий 1 інст.: - Труханович В.В.

Категорія 22-ц-/2090/759/2012 рік. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.

Категорія: сімейні.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 лютого 2012 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - Кокоші В.В.,

суддів: - Бобровського В.В., Шевченко Н.Ф.,

при секретарі: - Давшан А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 - про поділ майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2010 року ОСОБА_7 звернулася в суд із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що з 9 травня 1981 року по вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6

За час шлюбу вони на подружні кошти збудували жилий будинок АДРЕСА_1, який зареєстрований в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»на імя відповідача.

3 листопада 2010 року шлюб між ними розірвано.

Добровільно розділити будинок, збудований ними під час шлюбу, відповідач не бажає, що спонукає її звернутися з позовом в суд.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 60, 68, 70, 72 СК України, ОСОБА_7 просила суду поділити між нею та ОСОБА_6 придбаний у період шлюбу жилий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1»та визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного жилого будинку з надвірними будівлями.

Відповідач ОСОБА_6 позов не визнав.

При цьому посилався на те, що будівництво спірного жилого будинку хоч й відбувалося за час шлюбу з позивачкою, однак він використовував для його будівництва власні грошові кошти, які накопичив до реєстрації шлюбу з позивачкою.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 лютого 2011 року позов задоволено.

Поділено між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 придбаний ними у період шлюбу жилий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_7. право власності на 1/2 частину жилого будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що жилий будинок збудований сторонами за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, а тому за позивачкою слід визнати право власності на 1/2 частину спірний жилого будинку.

Висновок суду в цій частині відповідає нормам матеріального і процесуального права.

За положеннями ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Майно, набуте одним із подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України є особистою приватною власністю дружини або чоловіка.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі з 9 травня 1981 року (а. с.5).

Від сумісного проживання сторони мають двох синів: - ОСОБА_9 , ОСОБА_8. (а. с. 7).

В період шлюбу ОСОБА_6, ОСОБА_7 на подружні кошти збудували жилий будинок АДРЕСА_1, право власності на який документально оформлено на імя відповідача.

Вказаний будинок введений в експлуатацію та зареєстрований за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, виданого ЖЕО Жовтневого району м. Харкова 8 лютого 1995 року (а. с.9).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 6 березня 2008 року шлюб між подружжям розірвано (а. с. 27).

23 листопада 2010 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції видано ОСОБА_7 свідоцтво про розірвання шлюбу (а. с.6).

Належних та допустимих доказів про те, що будівництво спірного жилого будинку з надвірними будівлями здійснювалося за рахунок коштів ОСОБА_6, які накопичувалися ним до реєстрації шлюбу з позивачкою, матеріали справи не містять.

Не надані такі докази ОСОБА_6, і в судовому засіданні апеляційної інстанції.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що вказаний жилий будинок є спільним сумісним майном подружжя та обґрунтовано визнав за позивачкою право власності на 1/2 частину будинку з надвірними будівлями.

В той же час, ухвалюючи рішення у справі, суд не звернув увагу на те, що позивачка при зверненні з позовом в суд не зазначила ціну позову та сплатила на користь держави судовий збір у меншому розмірі, ніж це передбачалося діючим законодавством.

Відповідно до довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»загальна вартість жилого будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями становить 238370 грн.

Вартість 1/2 частини спірного жилого будинку з надвірними будівлями складає 119185 грн.

При ціні позову 119185 грн. позивачкою при подачі позову в суд сплачено судовий збір в розмірі 51 грн. (а. с. 1).

Таким чином, розмір недоплаченого позивачкою судового збору на користь держави становить 1140 грн. 85 коп.

За таких обставин, судова колегія вважає за необхідне змінити рішення суду та стягнути з ОСОБА_7 на користь держави недоплачений судовий збір у сумі 1140 грн. 85 коп.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що крім нього та позивачки у будівництві спірного жилого будинку брала участь ще й його мати ОСОБА_10, яка теж має право на частку у цьому будинку, не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією.

Згідно ст. ст. 16, 17 Закону України «Про власність», який був чинним на час введення будинку в експлуатацію та видачі відповідачеві свідоцтва про право власності, право власності подружжя, а також право спільної власності громадян виникало зокрема, коли будівництво велося подружжям у період шлюбу -жилий будинок у звязку з цим є їх спільною сумісною власністю, або коли велось за рахунок спільної праці членів сімї - жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.

Інші особи, що брали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.

Відповідачем не надану до суду письмової угоди, яка б свідчила про створення ОСОБА_10 спільної сумісної власності на будинок з ОСОБА_6, ОСОБА_7

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6, не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 лютого 2011 року - змінити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір у сумі 1140 (одну тисячу сто сорок) грн. 85 (вісімдесят пять) коп. (отримувач коштів УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код отримувача 37999628, банк отримувача ГУДКСУ у Харківській області, код банку отримувача МФО 851011, рахунок отримувача 31213206700011, код класифікації доходів бюджету 22030001).

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: