Постанова № 21550943, 21.02.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2012 р. Справа № 5019/2593/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. , суддя Петухов М.Г.

при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівненська фабрика нетканих матеріалів", м.Рівне

на ухвалу господарського суду Рівненської області

від 01.12.11 р. у справі № 5019/2593/11 (суддя Бережнюк В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівненська фабрика нетканих матеріалів", м.Рівне

до Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" в особі Рівненської філії ПАТ "Кредобанк", м.Рівне

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 01.12.2011р. справу №5019/2593/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівненська фабрика нетканих матеріалів" до Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" в особі Рівненської філії ПАТ "Кредобанк" про визнання недійсним договору направлено за підсудністю до господарського суду Львівської області.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначений судовий акт та направити справу №5019/2593/11 на розгляд до господарського суду Рівненської області (а. с.85-86).

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, що судом не враховано, що предметом спору у даній справі є визнання недійсним кредитного договору №40-09 від 03.12.2009р., предметом якого є зобов"язання позивача повернути одержані від відповідача кредитні кошти, комісію та проценти за користування ними, а тому, враховуючи приписи п.20.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", підсудність має визначатися за місцем знаходження позивача.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представники сторін в засідання суду не з"явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Рівненська фабрика нетканих матеріалів" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" в особі Рівненської філії ПАТ "Кредобанк" про визнання недійсним договору №40-09 від 03.12.2009 року (а.с.5-7).

16.11.2011 року відповідач подав до суду клопотання №23-13025/11 від 14.11.2011 року про передачу справи за територіальною підсудністю до господарського суду Львівської області (а.с.21).

Клопотання мотивоване тим, що Рівненське відділення Центральної філії ПАТ "Кредобанк" не наділене повноваженнями на представництво інтересів ПАТ "Кредобанк" у судових справах, стороною чи третьою особою в яких є ПАТ "Кредобанк".

Як вже зазначалося, ухвалою господарського суду Рівненської області від 01.12.2011р. справу №5019/2593/11 направлено за підсудністю до господарського суду Львівської області (а.с.49).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під підсудністю спорів господарським судам, визначеною у статтях 13-16 ГПК України, слід розуміти розмежування компетенції стосовно розгляду справ між окремими господарськими судами.

Відповідно до статті 13 ГПК України місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

Компетенція зазначених судів щодо розгляду справ розмежовується за предметними та територіальними ознаками. Загальні правила територіальної підсудності справ визначено статтею 15 ГПК України.

Відповідно до статті 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" відповідно до статей 13, 15 ГПК підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (стаття 16 ГПК).

Пунктом 20.5 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України визначено, що згідно з частиною першою статті 15 ГПК справи зі спорів, зокрема, про визнання договорів недійсними, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. При цьому стороною, зобов'язаною здійснити певні дії, може бути будь-яка із сторін, у якої з огляду на умови договору та з урахуванням фактичних обставин справи відповідний обов'язок існує на момент подання позову.

Отже, місцевий господарський суд при визначенні територіальної підсудності спору відповідно до частини 1 статті 15 ГПК України повинен зробити аналіз договірних зобов'язань сторін з урахуванням положень ст. ст. 509, 510, 538 ЦК України та зробити висновок про те, яка саме зі сторін зобов'язана за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, визначити, чи мають обидві сторони зобов'язання, та у цьому випадку визначитися з територіальною підсудністю.

Як вбачається з позовної заяви, 03.12.2009р. між Відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Кредобанк") та Відкритим акціонерним товариством "Рівненська фабрика нетканих матеріалів" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Рівненська фабрика нетканих матеріалів") укладено кредитний договір № 40-09, предметом якого є отримання позивачем кредитних коштів у розмірі 8200000,00 грн.

Як вказує позивач та не заперечується відповідачем, Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" свої зобов'язання за кредитним договором про надання кредиту в розмірі 8200000грн. виконало в повному обсязі.

Таким чином, станом на день пред'явлення позову, зобов'язальною стороною спірного кредитного договору є позивач, оскільки у останнього перед відповідачем існують зобов'язання щодо погашення кредитної заборгованості та сплати відсотків за користування цим кредитом, тому даний спір повинен розглядатись судом за правилами ч.1 ст.15 ГПК України, тобто за місцезнаходженням позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції необґрунтовано застосував частину 1 статті 17 ГПК України, оскільки належним чином не встановив, чи має позивач зобов'язання за кредитним договором, чи виконав власні зобов'язання відповідач. Внаслідок цього місцевий господарський суд без достатнього обґрунтування визначив, що спір підлягає розгляду в господарському суді Львівської області.

Відтак, ухвала господарського суду Рівненської області від 01.12.2011р. у даній справі підлягає скасуванню як така, що винесена з порушенням норм процесуального права, з передачею справи на розгляд до господарського суду Рівненської області.

Керуючись ст.ст.101,103-106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівненська фабрика нетканих матеріалів", м.Рівне задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 01.12.2011р. у справі №5019/2593/11 скасувати.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" в особі Рівненської філії ПАТ "Кредобанк" (м.Рівне, вул.Кавказька, 2, код 26206992) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівненська фабрика нетканих матеріалів" (м.Рівне, вул.Фабрична, 2, код 00306644) 470 грн. 50 коп. судових витрат за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Рівненської області.

5. Справу №5019/2593/11 передати на розгляд до господарського суду Рівненської області.

6. Дану постанову надіслати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. 4 прим.:

1 – до справи,

2,3 – сторонам,

4 – в наряд.