Постанова № 21550861, 07.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2012 № 9/252

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кошіля В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.,

за участю представників:

від позивачаНестеренко Н.В.,

від відповідачаОСОБА_3,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.10.2011 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовомПриватного підприємства «Дивани - Меблі»

доФізичної особи підприємця ОСОБА_4

простягнення суми боргу за поставлений товар 57216,70 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від19.01.2012 продовжено строк вирішення спору.

Постанова прийнята 07.02.2012, у звязку з тим, що в судовому засіданні 02.02.2012 оголошувалась перерва.

Встановив:

Приватне підприємство «Дивани - Меблі» (далі позивач) звернулось до Господарського суду м.Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (далі відповідач) 57216,70грн., з яких 53111,85грн. основний борг, 4104,85грн. пені.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 20.10.2011 у справі №9/252 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 53111,85грн. основної заборгованості, 4104,85грн. пені, 572,16грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2008 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір №75-С (далі договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, постачальник зобовязується передати у власність покупця меблі, в подальшому «Товар», а покупець зобовязується прийняти та вчасно і в повному обсязі оплатити поставлений товар в порядку передбаченому цим договором.

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. договору умови цього договору викладені сторонами згідно правил «Інкотермс» (в редакції 2000 року), які застосовуються з урахуванням особливостей, що випливають із умов цього договору; базисом поставки товару є EXW, згідно правил «Інкотермс-2000». Витрати по доставці Товару несе Покупець.

Згідно із п.2.1. договору загальна сума цього договору складається із суми конкретних поставок, що здійснені протягом терміну дії цього договору, та які вказуються в накладній на момент її підписання.

Вартість товару договірна, визначається на підставі прайс-листів постачальника, що є невідємними додатками до цього договору, та вказується в накладній на момент її підписання і зміні не підлягає (п. 2.2. договору).

Поставка товару здійснюється партіями протягом терміну дії цього договору. Кількість, асортимент та ціна конкретної партії товару узгоджується сторонами в накладних (п.3.1. договору).

Накладна на поставку товару виписується на підставі поданого покупцем замовлення. У накладних вказується повна назва товару, одиниця виміру, ціна за одиницю, кількість, вартість, усієї партії товару, а також вартість витрат на транспортні послуги (доставку товару) (п.3.2. договору).

Відповідно до п.3.5.2. договору постачальник відпускає без довіреності товар та інші матеріальні цінності уповноваженій особі покупця, яка зазначена в додатку №1 і підпис якої завірено печаткою (штампом), зразок відбитку якої представлено в додатку №1 до даного договору.

01.11.2008 року між сторонами підписано додаток №1 до договору (а.с.30, том 1), у відповідності до якого визначено уповноваженого представника покупця за договором на отримання товару, зазначено зразок підпису та печатки (штампу).

Відповідно до п.3.6. договору покупець підтверджує, що накладна на товар підписана особою, яка уповноважена на отримання товару у відповідності до вимог п. 3.5. даного договору, є документом, яким сторони погодили кількість, асортимент та ціну конкретної партії товару, що постачається згідно умов цього договору.

Обовязки постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними з дати передачі товару представнику покупця на складі покупця по належним чином оформленій накладній (п.3.7. договору).

Згідно із п.4.1. договору при використанні безготівкової форми розрахунків оплата за товар здійснюється шляхом перерахування вартості поставленого товару з банківського рахунку покупця на банківський рахунок постачальника. Належним доказом проведення оплати за поставлений товар при безготівковій формі розрахунків є платіжне доручення покупця про здійснення платежу.

Відповідно до п.5.1. договору кількість товару визначається у накладній.

Згідно із п.6.1. договору приймання товару по кількості здійснюється шляхом звіряння кількості товару, вказаного у накладній із кількістю фактично поставленого товару.

Цей Договір діє з дня його підписання та до 31 грудня 2008 року, але в будь-якому випадку не раніше проведення повних розрахунків між сторонами (п.11.1. договору).

У випадку відсутності повідомлення однієї із сторін про припинення дії договору за 1 місяць до закінчення терміну його дії, вказаного у п. 11.1. цього договору, останній вважається продовженим на один рік (п.11.4. договору).

Додатковою угодою б/н від 01.11.2008 до договору (а.с.32, том1), розділ 4 договору доповнено пунктом наступного змісту: «4.6. у випадку нереалізації товару протягом 6 тижнів з моменту отримання товару, покупець може за згодою постачальника повернути нереалізований товар або обміняти його на інший».

Матеріали справи, а саме долучені позивачем до матеріалів справи копії видаткових накладних за період з листопада 2008 року по січень 2010 року позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 401736, 01 грн.

Із позовної заяви вбачається, що відповідачем проведено часткову оплату за поставлений товар у розмірі 300482,15грн.

Крім того, позивач в позовній заяві зазначає, що відповідачем здійснено повернення товару на загальну суму 48142,01 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 53111,85грн. основної заборгованості за поставлений товар (401736,01грн. 300482,15грн. 48142,01грн. = 53111,85грн.) та 4104, 85 грн. пені.

Згідно із ст.193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 265 ГК України передбачений обовязок постачальника передати товар покупцю в обумовлені строки та обовязок покупця прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно із ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача з претензією №1 від09.03.2011 (а.с.110, том1) про погашення заборгованості в розмірі 53111,85грн.

Відповідь відповідача на вищевказану вимогу позивача в матеріалах справи відсутня.

В ході розгляду справи, а саме в додаткових поясненнях до апеляційної скарги від06.12.2012, відповідач вказував про те, що його заборгованість по видаткових накладних №РН-0001112 від22.12.2009, №РН-0000026 від18.01.2010, №РН-0000027 від18.01.2010, №РН-0000031 від19.01.2010, №РН-0000066 від29.01.2010, залишок недоплаченої суми за видатковою накладною РН-0001012 від24.11.2009 становить 22744,00грн., оскільки ним здійснено оплату товару, отриманого за видатковою накладною РН-0000998 від20.11.2009 на суму 9150,00грн., про що свідчить квитанція №2833164 від20.11.2009 та частково здійснено оплату товару, отриманого за видатковою накладною РН-0001012 від24.11.2009 в сумі 9000,00грн. Крім того, мало місце повернення товару на загальну суму 13366,00грн. Також відповідач зазначає, що операція №278 «Виправлення по поверненню» від30.06.2010 на суму 3338,00грн. не має жодного підтвердження з боку відповідача, відповідно проведена в односторонньому порядку позивачем.

Дослідивши квитанції №2833164 від20.11.2009 та №2856184 від25.11.2009, додані відповідачем до додаткових пояснень до апеляційної скарги від06.02.2012, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що відповідачем 20.11.2009 та 25.11.2009 дійсно було здійснено перерахування на рахунок позивача грошових коштів в розмірі 9150,00грн. та 9000,00грн. відповідно.

За таких обставин, з огляду на викладене та матеріали справи, апеляційний господарський суд погоджується з доводами відповідача та приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за поставлений йому товар за договором в розмірі 22744,00грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 4104,85грн. апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно із ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Відповідно до п.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як свідчать матеріали справи, позивач нарахував до сплати відповідачу пеню на 182 дні по кожній накладній в розмірі 4104,85грн. починаючи з дати кожної накладної, перша накладна датована 20.11.2009, остання накладна датована 30.06.2010, отже, з 20.11.2009 позивач знав про порушення відповідачем його права і відповідно в межах річного строку позовної давності по кожній накладній міг звернутись до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені в розмірі 4104,85грн. Як свідчить вхідний штамп господарського суду першої інстанції, позивач 15.08.2011 звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 4104,85грн. Отже, на час предявлення позову строк позовної давності щодо вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4104,85грн. пропущено.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач під час розгляду справи заявив про застосування строку позовної давності.

Відповідно до п.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Апеляційний господарський суд приходить до висновку, що строк позовної давності для стягнення з відповідача пені в розмірі 4104,85грн. пропущено і наявності повноважних причин для його відновлення не вбачається.

Оскільки відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, то немає правових підстав для стягнення з відповідача пені і господарський суд першої інстанції неправомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача пені.

За таких обставин, апеляційна скарга Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м.Києва від20.10.2011 у справі №9/252 зміні.

Згідно із положеннями ст.49 ГПК України державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до викладеного, керуючись ст.101, п.4 ст.103, п.1 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду м.Києва від20.10.2011 у справі №9/252 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; і.н. НОМЕР_1) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного підприємства «Дивани - Меблі» (79025, м.Львів, вул.Левандівська, 5а; код ЄДРПОУ 33618340) основний борг в сумі 22744,00грн., державне мито в сумі 227,44грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 93,81грн.

В іншій частині в позові відмовити.»

3.Стягнути з Приватного підприємства «Дивани - Меблі» (79025, м.Львів, вул.Левандівська, 5а; код ЄДРПОУ 33618340) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; і.н. НОМЕР_1) 187,28грн. за розгляд апеляційної скарги.

4.Видачу наказів доручити Господарському суду м.Києва.

5.Матеріали справи №9/252 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддяКошіль В.В.

СуддіШапран В.В.

Моторний О.А.