Постанова № 21439607, 16.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2012 № 56/137

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Вербицької О.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

за участю секретаря Горголь І.С.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1., (дов. від 04.01.2012 року б/н);

відповідача : не зявився;

ВДВС: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «CВ Аутдор»

на ухвалу господарського суду міста Києва

від 16.01.2012 року

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярес Лідер Груп»

на дії Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві

у справі № 56/137 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «CВ Аутдор»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярес Лідер Груп»

про стягнення 348131,07грн.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року у справі № 56/137 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярес Лідер Груп» на дії Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві (далі ВДВС, ВДВС Деснянського РУЮ у місті Києві) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «CВ Аутдор» (далі позивач, стягувач, ТОВ «CВ Аутдор») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярес Лідер Груп» (далі відповідач, боржник, ТОВ «Ярес Лідер Груп») про стягнення 348131,07грн. задоволено частково.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у місті Києві Демиденко О.В. щодо накладення арешту на майно ТОВ “Ярес Лідер Груп”.

Скасовано постанову головного державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у місті Києві Демиденко О.В. від 01.12.2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В іншій частині скарги на дії ВДВС Деснянського РУЮ у місті Києві у справі № 56/137 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог ТОВ «CВ Аутдор» зазначає, що ухвала місцевого господарського суду винесена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 30 хв. 09.02.2012 року.

09.02.2012 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явився лише представник позивача. Представники відповідача та ВДВС в судове засідання не з'явились, причини неявки в судове засідання не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2012 року розгляд справи відкладено на 16.02.2012 року на підставі п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу.

16.02.2012 року в судове засідання в апеляційній інстанції зявився лише представник відповідача.

Представники позивача та ВДВС в судове засідання не зявились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників ТОВ «CВ Аутдор» та ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві.

Крім того, колегією суду враховується, що передбачений чинним законодавством процесуальний строк розгляду скарги в апеляційній інстанції, передбачений ст. 102 ГПК України закінчився. В той же час, відповідного клопотання про продовження строку розгляду справи, згідно вимог ст. 69 ГПК України, сторонами надано не було.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «CВ Аутдор» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 01.07.2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2011 року, у справі № 56/137 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «CВ Аутдор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярес Лідер Груп» про стягнення 348131,07грн. - позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярес Лідер Груп" (02192, м. Київ, вул. Миропільська, 2, код 32913627 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Аутдор" (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 80, літ. А, код 33239190) основну суму боргу у розмірі 305946 (триста пять тисяч девятсот сорок шість) грн. 50 коп., пеню у розмірі 14713 (чотирнадцять тисяч сімсот тринадцять) грн. 02 коп., 3% річних у розмірі 2847 (дві тисячі вісімсот сорок сім) грн. 68 коп., інфляційні втрати у розмірі 10193 (десять тисяч сто девяносто три) грн.87 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 3337 (три тисячі триста тридцять сім) грн. 01 коп. та 226 (двісті двадцять шість) грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в за дводенні позову відмовлено.

14.11.2011 року господарським судом міста Києва було видано наказ про примусове виконання рішення суду, який 24.11.2011 року було отримано ВДВС Деснянського РУЮ у місті Києві.

В той же час ТОВ “СВ Аутдор” звернулось до ВДВС із заявою за № 22-1\11-11-ВП від 22.11.20111 року про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти ТОВ “Ярес Лідер Груп” у розмірі суми боргу або на інше майно, яке буде виявлено під час виконавчого провадження.

30.11.2011 р. головним державним виконавцем ВДВС Демиденко О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року у справі № 56/137 про стягнення з ТОВ “Ярес Лідер Груп” з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь ТОВ “СВ Аутдор” основну суму боргу у розмірі 30 5946 грн. 50 коп., пеню у розмірі 14 713 грн. 02 коп., 3% річних у розмірі 2 847 грн. 68 коп., інфляційні втрати у розмірі 10 193 грн.87 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 3 337 грн. 01 коп. та 226 грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до п. 2. зазначеної постанови, ВДВС запропоновано боржнику самостійно виконати рішення суду в строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме: в строк до 07.12.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2011 року головним державним виконавцем ВДВС Демиденко О.В. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Вказаною постановою було накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, а саме у сумі: 371090,73 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах загальної суми боргу.

ТОВ «Ярес Лідер Груп» не погодився із зазначеною постановою про накладення арешту на майно боржника і оскаржив такі дії ВДВС.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі - Закон), (в редакції, що діє на момент винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 6 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини 3 ст. 5 вищевказаного Закону, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 19 зазначеного Закону передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусова виконання рішення.

Статтею ст. 52 Закону передбачено:

1.Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилучення та примусовій реалізації.

2.Стягення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

5.У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до ст. 25 Закону - державний виконавець зобовязаний прийняти виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк для предявлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і предявлений до виконання відповідного органу державної виконавчої служби (ч.1).

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна ухвала. (ч. 2 ст. 25 зазначеного Закону).

Таким чином, проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та матеріали справи, колегія суду приходить до висновку, що державний виконавець ВДВС Демиденко О.В., при винесенні постанови від 01.12.2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, за заявою стягувача, діяв в межах свої повноважень та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

В свою чергу, колегія суду не може прийняти до уваги доводи позивача та висновки суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин п. 5.1.3. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року (далі - Інструкція), де передбачено, що у разі, коли у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний певний номер рахунку, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення.

Так, зазначена Інструкція була прийнята 15.12.2999 року, в той час, як Законом України від 04.11.2010 року № 2677-У1 «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» (редакція від 04.11.2010 було внесено зміни до вищевказаного Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до п. 5 розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень зобовязано Кабінет Міністрів України забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону, та прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Також слід зазначити, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 року за № 4-зп, - конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами, нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизначеним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт,який діяв у часі раніше.

Таким чином, на думку колегії суду, до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про виконавче провадження» в редакції 01.11.2011 року, а отже, державний виконавець ВДВС Демиденко О.В., при винесенні постанови від 01.12.2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, діяв в межах своїх повноважень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції, ТОВ «CВ Аутдор» доведено вимоги апеляційної скарги, отже, вона підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно зясував всі обставини справи та не дав їм належну правову оцінку, невірно застосував норми матеріального права, що призвело до скасування ухвали .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярес Лідер Груп» задовольнити повністю.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року у справі № 56/137 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярес Лідер Груп» на дії Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «CВ Аутдор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярес Лідер Груп» про стягнення 348131,07грн.- скасувати повністю.

Прийняти нову ухвалу, якою в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярес Лідер Груп» на дії Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «CВ Аутдор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярес Лідер Груп» про стягнення 348131,07грн.- відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярес Лідер Груп» (02192, м. Київ, вул. Миропільська, 2, код ЄДРПОУ 32913627, п/р 26008746 в АТ «Ерсте Банк», МФО 380009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «CВ Аутдор» (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 80, літ. А, код ЄДРПОУ 33239190, п/р № 2600510391301 в ВАТ «МЕТАБАНК» м. Запоріжжя, МФО 313582) 536 (пятсот тридцять шість) грн. 50 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.

Зобовязати господарський суд м. Києва видати відповідний наказ.

Копії матеріалів справи № 56/137 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддяВербицька О.В.

СуддіБуравльов С.І.

Андрієнко В.В.