Постанова № 21550823, 21.02.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2012 року Справа № 13/5005/8170/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лотоцької Л.О.- доповідача,

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

при секретарі: Шевченко Ю.В.

за участю представників:

прокурора: Яковенко О.О., посвідчення № 258 від 20.10.2011 р.;

позивача: не зявився;

відповідача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 10/2 від 01.11.2011 р.;

третьої особи 1: не зявився;

третьої особи 2: ОСОБА_2, представник, довіреність № 849/1 від 20.09.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Околиця Істейт»на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2011 року у справі № 13/5005/8170/2011

за позовом Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Околиця Істейт»(м. Дніпропетровськ)

третя особа 1: Колективне сільськогосподарське риболовецьке підприємство «Придніпровець»(смт. Курилівка, Петриківський район Дніпропетровської області)

третя особа 2: Дніпропетровський обласний центр з охорони історико-культурних цінностей (м. Дніпропетровськ)

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2011 року заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Околиця Істейт»(надалі ТОВ «Околиця Істейт») про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 07.06.2007 року, укладеного між Петриківською районною державною адміністрацією та ТОВ «Околиця Істейт».

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2011 року (суддя Первушин Ю.Ю.) у справі № 13/5005/8170/2011 позов задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 07.06.2007 року, укладений між Петриківською районною державною адміністрацією і ТОВ «Околиця Істейт», та зобовязано ТОВ «Околиця Істейт»повернути Петриківській районній державній адміністрації земельну ділянку шляхом складання акту приймання-передачі.

Не погодившись з оскаржуваним рішенням, ТОВ «Околиця Істейт»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2011 року у справі № 13/5005/8170/2011 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Скаржник вважає, що зазначене рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на наступне.

При винесенні оскаржуваного рішення судом невірно застосовано положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, які регулюють питання дійсності правочину, оскільки на момент укладання договору оренди земельної ділянки розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації були чинними, а скасувати їх можна лише з моменту прийняття нового розпорядження голови обласної держаної адміністрації про їх скасування, а не на минулий час.

Також скаржник вважає безпідставним застосування ст.ст. 17, 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини»та необґрунтованим врахування підстав, які взагалі не були підставами заявленого позову. Так, при ухваленні рішення, господарський суд посилається на наявність на орендованій земельній ділянці памятки археології кургану № 4225, проте такий висновок суду не відповідає дійсності та матеріалам справи, так як під час проведення робіт по визначенню меж території памяток Петриківського району місцезнаходження памятки археології кургану № 4225 не підтвердилось, тому картографічні матеріали щодо знаходження вказаної памятки археології відсутні. З розяснень Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей вбачається, що кургани № 8599-2, № 8600-1, № 8600-2 фактично виявлено в 2010 році, а статус памяток археології їм надано лише в 2011 році.

Крім того, судом першої інстанції не зясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, при винесенні оскаржуваного рішення всупереч ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України не надано належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи. Так, у позовній заяві прокурор посилається на те, що земельна ділянка надана в оренду ТОВ «Околиця Істейт»перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського риболовецького підприємства «Придніпровець»на підставі державного акту на право колективної власності на землю серії ДП від 20.07.1998 року, зареєстрований в книзі державних актів на право колективної власності на землю № 7. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження позиції прокурора щодо перебування у колективній власності саме спірної земельної ділянки.

Скаржник також вважає, що судом невірно застосовано ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України. Стаття 123 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 27.04.2007 року № 997-V чинній на момент укладення договору оренди регламентувала виключно відносини щодо постійного землекористування, в той час як спірна земельна ділянка була передана відповідачу в оренду. Згідно ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 27.04.2007 року № 997-V чинній на момент укладення договору оренди, передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам зі зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення. В свою чергу, спірна земельна ділянка надана відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель пасовищ та під забудову не надавалась.

Також скаржник зауважує на тому, що при ухваленні рішення судом визнано встановленими обставини справи, які фактично не були доведені, судом враховано зміну підстав заявленого позову в той час як законодавством такого права не передбачено. Так, у поясненнях від 29.09.2011 року № 05/4-425 вих.11 прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка, яка перебуває в оренді ТОВ «Околиця Істейт», знаходиться в межах зарезервованої території для подальшого створення обєкту природно-заповідного фонду Дніпропетровської області «Петриківський»згідно з рішеннями Дніпропетровської обласної ради № 525-22/XXIII від 19.03.2002 року та № 768-33/IV від 22.03.2006 року. Вказані рішення не досліджувались судом в якості доказів, а також судом не було розглянуто клопотання представника відповідача про зобовязання прокурора надати копії документів, якими прокурор фактично обґрунтував зміну підстав заявленого позову.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 12.01.2012 року.

12.01.2012 року представник позивача в судове засідання не зявився, у звязку з чим ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 21.02.2012 року, явка повноважних представників сторін визнана обовязковою.

За клопотанням прокурора, представників відповідача та третьої особи 2 від 12.01.2012 року строк вирішення справи продовжено на 15 днів, а саме до 29.02.2012 року.

Представник позивача та третьої особи 1 у судове засідання не зявилися, були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

21.02.2012 року від позивача Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшла заява, у якій позивач просить розглянути справу без участі свого уповноваженого представника у звязку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні.

Беручи до уваги, що неявка представника позивача та третьої особи 1 не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для її перегляду, справа переглядалася без їх участі за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, представників відповідача та третьої особи 2, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Околиця Істейт» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

07 червня 2007 року між Петриківською районною державною адміністрацією орендодавець та ТОВ «Околиця Істейт»орендар був укладений договір оренди землі (надалі Договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 100 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державного земельного запасу, яка розташована на території Миколаївської селищної ради за межами населеного пункту (п.п. 1, 2 Договору).

Підставою для укладення договору стали розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації від 31.05.2007 року № 263-р-07 та № 265-р-07.

Договір укладено на 49 років та діє до 31.12.2055 року (п. 8 Договору).

Пунктом 18 Договору встановлено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Договір зареєстрований у Дніпропетровській регіональній філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель 18.07.2007 року вчинено запис за № 040702300713.

Заступник прокурора Дніпропетровської області просив визнати зазначений договір оренди землі недійсним, як такий, що укладений з порушенням норм законодавства, а саме ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 5 7 Закону України «Про оренду землі»без розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», оскільки на спірній земельній ділянці знаходиться памятка археології курган № 4225.

Прокурор посилався також на те, що розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації, на підставі яких було укладено спірний Договір, за протестом прокуратури Петриківського району були скасовані Дніпропетровською обласною державною адміністрацією.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є обєктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

В силу вимог частини 1 статті 6 цього Закону на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів накази.

Статтею 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації № Р-89/0/3.09 від 20.02.2009 року розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 31.05.2007 року № 263-р-07 «Про надання земель в оренду»та від 31.05.2007 року № 265-р-07 «Про вилучення та надання земель в оренду»скасовано з посиланням на протест прокурора Дніпропетровської області, як таке, що прийнято з порушеннями п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677 та ст. 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 123 Земельного кодексу України (редакція 07.04.2007 року) встановлений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент укладення договору оренди землі від 07.06.2007 року) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

З наведених норм законодавства України вбачається, що обовязковою умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення компетентного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Таким чином, волевиявлення відповідного органу як орендодавця в даному випадку реалізується шляхом укладення договору оренди.

Отже, рішення компетентного органу про надання землі в оренду та відповідний договір оренди землі є повязаними юридичними фактами.

А та обставина, що розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 31.05.2007 року № 263-р-07 та № 265-р-07 скасовані розпорядженням голови Дніпропетровської облдержадміністрації № Р-89/0/3.09 від 20.02.2009 року свідчить про недотримання в момент укладення вказаної угоди норм чинного законодавства , що є підставою для визнання спірного договору оренди землі недійсним.

Як зазначив Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», у частині 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі»встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, відсутність однієї з яких згідно з частиною 2 цієї статті є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним.

Водночас згідно з частиною 4 статті 15 Закону України «Про оренду землі»невідємними частинами договору оренди землі є: 1) план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; 2) кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; 3) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 4) акт приймання передачі обєкта оренди; 5) проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

У вирішення спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають зясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини 4 статті 15 Закону України «Про оренду землі»та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677.

Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні зясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори (п. 2.26 постанови).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем на момент укладення спірного договору оренди проект землеустрою не розроблявся, що є порушенням Закону України «Про оренду землі».

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги підлягали задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з посиланням у оскаржуваному рішенні на частину 1 статті 236 Цивільного кодексу України щодо недійсності спірного правочину з моменту його вчинення.

Зазначена норма законодавства визначає загальне правило, за яким правочини як оспорювані, так і нікчемні, вважаються недійсними не з моменту встановлення або визнання цього факту судом, а з моменту його вчинення.

У вищенаведеній постанові Пленум Вищого господарського суду України звернув увагу господарських судів на те, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє (п. 2.29 постанови).

Таким чином договір від 07.06.2007 року оренди землі повинен бути визнаний недійсним на майбутнє.

З огляду на викладене рішення місцевого господарського суду підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Околиця Істейт» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2011 року у справі № 13/5005/8170/2011 змінити, виклавши частину першу резолютивної частини рішення у наступній редакції:

“Визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі від 07.06.2007 року, укладений між Петриківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Околиця Істейт»(49000, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, буд. 24, кв. 31, код ЄДРПОУ 35112535), зареєстрований у Дніпропетровській регіональній філії Центру Державного земельного кадастру 18.07.2007 року за № 040702300713”.

В решті частини рішення залишити без змін.

Головуючий суддя: Л.О. Лотоцька

Судді: Р.М. Бахмат

О.С. Євстигнеєв

(постанову виготовлено в повному обсязі 21.02.2012 року)