Рішення № 21549438, 07.02.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2012 р. Справа № 5016/50/2012(3/3)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Агро»

65055, м. Одеса, вул. Котляревського, 8

До відповідача: Дочірнього підприємства Публічного акціонерного

товариства «Мостобуд»- Містобудівельний загін № 73

54031, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 5

про стягнення грошових коштів в сумі 124589,50 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

Від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 55877,92 грн. та пеню в сумі 68711,58 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № 974 на поставку товару від 21.04.2010 р., акту приймання-передачі товару від 21.04.10 р., видаткової накладної № РН-0000021 від 21.04.10 р., рахунку-фактури № СФ 0000007 від 21.04.10 р., листа № 213 від 29.03.11 р., листа № 21-07 від 21.07.11 р., норм ст.ст. 219, 217 Господарського кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобовязань в частині оплати переданого товару.

Крім того, в позовній заяві позивач просить суд в якості забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти ДП ПАТ «Мостобуд-Мостобудівельний загін № 73»що знаходяться на рахунках відповідача в межах суми позову 124589,50 грн.

Відповідно за правилами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивач всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не зазначив жодного аргументу для забезпечення позову, не надав відповідні докази та не вказав обставин які можуть зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, суд не вбачає підстав для вжиття заходів до забезпечення даного позову.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзив по суті позову не надав, вимоги ухвали суду від 13.01.12 р. не виконав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з датою вручення 17.01.12 р.

Але, 06.02.11 р. відповідач через канцелярію суду скерував клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи, в звязку з тим, що його представник Пірог С.В. знаходиться на лікарняному.

Назване клопотання визнано судом необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що вказана відповідачем у клопотанні причина про перенесення судового засідання не є достатньою, оскільки представництво інтересів відповідача може здійснюватися також любою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною перенесення судового засідання може вважатися та, існування якої зумовлено факторами обєктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких причин, у даному випадку, немає.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

07.02.2012 року за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд

встановив:

21 квітня 2010 року між сторонами був укладений договір № 974 «на постачання товару»згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобовязався в порядку та на умовах, визначених даним договором, здійснювати поставку сільськогосподарської продукції в асортименті, по цінам та на умовах викладених в специфікаціях до даного договору (додатках до договору), які є невідємною частиною цього договору, а відповідач, як покупець, зобовязався в порядку та на умовах, визначених даним договором прийняти та оплатити дану продукцію. Якісні та кількісні характеристики товару зазначаються в рахунку-фактурі, які надаються постачальником, згідно заявки покупця. Поставка продукції здійснюється окремими партіями на підставі заявок покупця, які зазначають якісні, кількісні характеристики, строк поставки. Сума договору складає 1839600,00 грн. +/-10%, в тому числі ПДВ 20%.

За умовами пунктів 4.1-4.3 цього договору постачальник відвантажує продукцію в адресу покупця по цінам, які визначаються в специфікаціях, що є невідємною частиною договору та підписаної уповноваженими представниками. Умови поставки узгоджуються по кожній партії товару та визначається в специфікації. Розрахунок по цьому договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця та поточний рахунок постачальника. Розрахунок за кожну партію продукції здійснюється в наступному порядку: оплата здійснюється протягом 30-ти банківських днів з дати поставки продукції. По домовленості сторін допускається передплата.

Строк дії договору сторони обумовили до 31.12.2010 р. (п. 8.1 договору).

Спірні правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються положеннями цивільного й господарського законодавства про поставку.

Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищевказаного договору позивач 21 квітня 2010 р. за актом приймання-передачі передав відповідачу, а останній прийняв товар ячмінь продовольчий 1-го класу в кількості 1400,00 тон.

Відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1 до договору поставки № 974 від 21.04.10 р.) узгодженої обома сторонами, вартість зазначеної кількості товару визначена в розмірі 1839600,00 грн. (з ПДВ 20%).

Видаткова накладна № РН 0000021 від 21.04.10 р. та рахунок фактура № СФ 0000007 від 21.04.10 р., копії яких містяться в матеріалах справи, також свідчать та підтверджують факт отримання відповідачем від позивача ячміню продовольчого 1-го класу в кількості 1400,00 тог на суму 1839600,00 грн.

Відповідно до норм ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з договірних відносин (п. 4.3 договору) відповідач повинен був провести розрахунок за отриману партію товару протягом 30 банківських днів починаючи з 21.04.10 р. Таким чином, кінцевий строк оплати по договору припав на 02.06.2010 року.

Однак, як вбачається з наданих позивачем доказів, відповідачем була сплачена лише частина грошових коштів за отриманий товар в сумі 1783722,08 грн.

За приписами ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, не надав суду належних доказів які б свідчили про відсутність заборгованості перед позивачем за спірний період по договору № 974.

Отже, виходячи з вищенаведених обставин сума боргу відповідача перед позивачем за договором № 974 від 21.04.10 р. дійсно складає в розмірі 55877,92 грн. ( 1839600,00-1783722,08).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що позивач двічі звертався до боржника з листами (29.03.11 р., 21.07.11 р.) вимагаючи останнього погасити існуючу заборгованість за договором. Але, ці звернення позивача відповідачем були залишенні без належного реагування.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до норм ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 6.5 договору сторони визначили, що за невиконання покупцем зобовязань відносно оплати належної грошової суми постачальнику покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Відповідно до приписів ст. 610, п. 1 ст. 612, п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

На підставі наведених норм та обставин, позивач крім стягнення основного боргу просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 68711,58 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за розрахунком позивача розмір пені за період з 02.06.2010 р. по 18.11.2011 р. складає в сумі 68711,58 грн.

За розрахунком же суду, відповідно з правилами ст. 232 Господарського кодексу України, сума пені за період з 02.06.10 р. по 02.12.10 р. (6 місяців) становить 75198,57 грн.

За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання по даній справі про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, що порушив зобовязання, суд обєктивно оцінив, що даний випадок можна вважати винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобовязань, причини неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення у виконанні зобовязання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Представник позивача, в свою чергу, не висловив жодних заперечень щодо здійснення судом відповідних процесуальних дій.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, суд вважає за можливе та доцільне зменшити розмір пені яка присуджена до стягнення з відповідача до суми основного боргу - 55877,92 грн.

Отже, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та часткове їх задоволення.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»- Містобудівельний загін № 73 (54031, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 5, код ЄДРПОУ 30126124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Агро»(65055, м. Одеса, вул. Котляревського, 8, код ЄДРПОУ 36153991) суму заборгованості в розмірі 58877,92 грн., пеню в сумі 55877,92 грн. та 2491,80 грн. судового збору.

2.В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя О.Г. Смородінова

Рішення підписано 13.02.2012 року.