Рішення № 21549383, 07.02.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2012 р. Справа № 5016/4226/2011(12/239)

м. Миколаїв

за позовом: Державного підприємства “Дельта Лоцман ”

(54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, код ЄДРПОУ 25374003)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Імпекс Очаків”

(57550, Миколаївська область, Очаківський район, с. Куцуруб, вул. Оль-

війська, 3/1)

про: стягнення 3204,81 дол. США

Суддя А.К.Семенов.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 9 від 30.12.2011 року.

Від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № б/н від 26.01.2012 року.

СУТЬ СПОРУ :

Позов поданий Державним підприємством “Дельта Лоцман ” до Товариства з обме-женою відповідальністю “Імпекс Очаків” про стягнення 3204,81 дол. США, з яких: 2795,62 дол. США боргу, 213,49 дол. США пені та 195,70 дол. США штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовуються несплатою відповідачем грошових коштів за надані послуги з лоцманського проведення суден та послуги служби регулювання руху суден у пов-ному обсязі.

Відповідач свого представника у судове засідання направив, відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи надав, проти позову заперечує повністю.

Згідно з вимогами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 07.02.2012 року оголоше-но вступна та резолютивна частини рішення.

Обставини справи.

14.04.2011 року між державним підприємством „Дельта-лоцман" (за договором під-приємство) та товариством з обмеженою відповідальністю „Імпекс Очаків" (за договором агент) було укладено договір № 319/П-11 (а.с.11-14).

Відповідно до п. 2.1.1. договору підприємство зобовязується за заявками агента у встановленому договором порядку, відповідно до діючих Правил плавання, Обов'язкових постанов, Зводу звичаїв порту тощо (далі Правила) своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги по перешвартуванню, перетягуван-ню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги СРРС у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по БДЛК, ХМК та ГСХ, а також надавати інформаційну пос-лугу судну при проходженні судном ГСХ.

Пунктом 2.1.2. договору підприємство зобовязується надавати агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог цього договору.

Пунктом 2.2.3. договору передбачено, що агент зобов'язаний робити своєчасну оплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських до-кументах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Пунктом 4.2.2. договору встановлено, що остаточний розрахунок здійснюється аген-том на протязі 10 банківських днів з дати отримання від підприємства рахунку за реквізита-ми, зазначеними у рахунку.

Позивач свої зобовязання по договору виконав, певні послуги відповідачеві надав та виставив останньому для оплати наданих послуг рахунки № ДЕ-02456 від 31.07.2011 року на суму 3606,45 дол. США, №ДЕ-02571 від 26.07.2011 року на суму 2279,87 дол. США, №ДЕ-02983 від 29.08.2011року на суму 4827,0 дол. США (аркуші справи 18,27, 35).

Відповідач виставлені рахунки оплатив частково, оскільки вважає, що має право на знижку по сплаті наданих йому позивачем послуг. Так, 22.08.2011 року за вих. № 58 ТОВ „Імпекс Очаків" звернулося з листом до ДП „Дельта-лоцман" з проханням застосувати при здійсненні розрахунків за надані послуги щодо заходу/виходу до п. Очаків т/х "EMUNA»(прапор Нідерланди) та т/х "DEO VOLENTE" (прапор Нідерланди) коефіцієнт 0,7.

Позивач зі застосування для відповідача коефіцієнту 0,7 не погодився, про що повідо-мив відповідача своїм листом від 06.09.2011 року за вих. № 5725, а 22.12.2011 року звернув-ся до господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ “Імпекс Очаків” про стягнення 3204,81 дол. США, з яких: 2795,62 дол. США борг, 213,49 дол. США пеня, 195,70 дол. США штраф.

В обґрунтування позову позивач посилається на ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України, ст.ст. 106,115 Кодексу торгівельного мореплавства України та Наказ Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року №214 «Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України».

Відповідач, як вже вищевказане, проти позову заперечує, мотивуючи це наступним.

Судна "EMUNA" та "DEO VOLENTE" є суднами змішаного типу, тому можуть вико-ристовуватися для перевезення як вантажів, так і контейнерів. Судна "EMUNA" та "DEO VOLENTE" використовувались як судна змішаного типу (для перевезення генеральних ван-тажів і контейнерів разом ), тобто, з дотриманням типу судна та його спеціалізації. Отже, ма-ють право при сплаті всіх видів зборів і плати застосовувати коефіцієнт 0,7, який встановле-ний пунктом 3 Наказу Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року № 214 Про за-твердження Зборів і плати за послуги, що надаються суднам у морських торговельних пор-тах України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову повністю на підставі нижче наведено-го.

Предметом спору по цієї справі є спір, щодо права відповідача застосовувати при сплаті всіх видів зборів і плати за послуги, що надаються суднам у морських портах України, коефіцієнт 0,7. Позивач це право не визнає.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обста-вини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані вста-новлюються, зокрема, такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судо-вих експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини справи, котрі відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими за-собами доказування.

Статтею 106 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань еко-номічної політики.

Відповідно до ст. 115 КТМ України із суден, що користуються послугами служби ре-гулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюють-ся центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з централь-ним органом виконавчої влади з питань економічної політики.Капітан судна, який звернувся до служби регулювання руху суден за послугами, а потім відмовився від них, зобовязаний повністю сплатити належний за затребувані послуги збір.

Наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року № 214 затверджено збори і плати за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, в тому числі лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання руху суден.

В обґрунтування позову ДП “Дельта Лоцман ” зазначає наступне.

Відповідно до реєстру BEREAU VERITAS, яке є класифікаційним товариством та здійснювало класифікацію вище вказаних суден, т/х «DEO VOLENTE»має тип судна neral cargo ship, а т/х "EMUNA" має тип судна - General cargo ship/Container ship. Отже, т/х "EMUNA»є судном змішаного типу і може використовуватись для перевезення генеральних вантажів та контейнерів, а т/х "DEO VOLENTE" не може використовуватись для перевезен-ня контейнерів.

В якості доказу позивач надав також, лист морського департаменту ТОВ «Бюро Вері-тас Україна»від11.11.2011 року (аркуш справи 59).

Відповідно до лоцманських квитанцій та квитанцій ЦРРС, які відносяться до липня 2011 року, т/х "EMUNA" та т/х "DEO VOLENTE" здійснювали перевезення генерального вантажу - компоненти вітряних турбін (вітроенергетичні установки), і відповідно, викорис-товувались як судна для перевезення генеральних вантажів (General cargo ship), а не як кон-тейнеровози (Container ship). В лоцманських квитанціях по вказаним суднам, які були підпи-сані капітаном судна, в графі тип судна зазначено:

- т/х "EMUNA" - General Cargo;

- т/х "DEO VOLENTE"- Mini heavi lift vessel або General cargo ship/Heavy lift cargo.

Наведені доводи позивача необґрунтовані з наступного.

Відповідно до п.3 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1544, нарахування портових зборів здійснюється з умов-ного об'єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (го-ловні розмірення) або документі, що його замінює. Для розрахунку всіх видів зборів умов-ний об'єм суден РО-РО, РО-ФЛОУ, ОБО, ЛО-РО, контейнеровозів, худобовозів, ліхтерово-зів, автомобілевозів застосовується з коефіцієнтом 0,7 за умови використання зазначених су-ден відповідно до їх спеціалізації. Тип судна та його спеціалізація визначаються за суднови-ми документами.

Статтею 35 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що судно по-винно мати такі основні суднові документи:

- свідоцтво про право власності на судно;

- класифікаційне свідоцтво;

- обмірне свідоцтво (для суден, що підлягають технічному нагляду класифікаційного

товариства);

- свідоцтво про мінімальний склад екіпажу;

- список осіб суднового екіпажу (суднова роль);

- список пасажирів, що перебувають на судні;

- судновий журнал;

- машинний журнал (для суден з механічним двигуном);

- санітарний журнал;

- суднове санітарне свідоцтво;

- пасажирське свідоцтво, якщо судно перевозить більше 12 пасажирів;

- дозвіл на право користування судновою радіостанцією, журнал (щоденник радіо-

служби) та інші документи відповідно до Регламенту радіозв'язку;

- свідоцтво про вантажну марку, якщо судно використовується для цілей, передбаче-

них пунктами 1, 3 частини першої статті 15 цього Кодексу;

- журнал реєстрації заходів щодо запобігання забрудненню моря.

Згідно класифікаційного свідоцтва №GNG0/RNO/20081205104952 тип суден "EMUNA»та "DEO VOLENTE" визначений як General cargo ship/Container ship Heavy cargo. Тоб-то, вказані судна є суднами змішаного типу, отже, можуть використовуватися для переве-зення як генеральних вантажів так і контейнерів.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що судна "EMUNA"та "DEO VOLENTE" у зазначений в позовній заяві період використовувалися як судна змішаного ти-пу для перевезення генеральних вантажів та контейнерів разом. Отже, з дотриманням типу судна та його спеціалізації, вказаній у класифікаційному свідоцтві.

Посилання позивача на лист морського департаменту ТОВ «Бюро Верітас Україна»від11.11.2011 року необґрунтовано з наступного.

Вказаний лист підписаний невідомою посадовою особою, про що свідчить риска пе-ред зазначенням посади керівник, а тому, відповідно до вимог статті 34 ГПК України, як до-каз судом не приймається.

Відповідачем доведено, що:

- судна "EMUNA" та "DEO VOLENTE " є суднами змішаного типу;

- у зазначений в позовній заяві період використовувались з дотриманням типу судна

та його спеціалізації;

- отже, мають право при сплаті всіх видів зборів і плати застосовувати коефіцієнт 0,7,

який встановлений пунктом 3 Наказу Міністерства транспорту України від

27.06.1996 року № 214 Про затвердження Зборів і плати за послуги, що надаються

суднам у морських торговельних портах України.

ДП “Дельта Лоцман” це не спростовано.

Таким чином, ДП “Дельта Лоцман” не доведено право на стягнення суми позову.

Отже, в стягненні з відповідача 2795,62 дол. США боргу за послуги з лоцманського проведення суден та послуг служби регулювання руху суден слід відмовити.

В стягненні з відповідача штрафних санкцій також слід відмовити, оскільки вони є похідними від суми боргу та підлягають задоволенню лише у разі задоволення вимог щодо стягнення основного боргу.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 22,44,49,82,84,85 ГПК України, господарсь-кий суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеля-ційним господарським судом.

Оформлене відповідно до статті 84 ГПК України, рішення підписано 10.02.2012 року.

Суддя А.К.Семенов