Рішення № 21549366, 23.02.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 22-ц-670/12 16.02.2012 16.02.2012 23.02.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22ц-670/12 Головуючий у першій інстанції Тихо ненко М.І.

Категорія 27 Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Данилової О.О.

суддів Лівінського І.В., Шаманської Н.О.

при секретарі Крамаренко Л.С.,

за участю прокурора Брезіцького В.С.,

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 26 грудня 2011 року по цивільній справі за позовом

Прокурора Врадіївського району Миколаївської області ( далі Прокурор)

в інтересах публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України (далі - Ощадбанк)

до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2

про стягнення кредитної заборгованості

У С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2011 року Прокурор в інтересах Ощадбанку звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Прокурор зазначав, що 4 березня 2008 року між Ощадбанком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір та № 140, за умовами якого позичальник отримав 20000 грн. зі сплатою 25 % річних строком до 3 березня 2011 року. Того ж числа між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладені договори поруки, за умовами яких поручителі зобовязались відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником кредитних зобов'язань.

Посилаючись на систематичне порушення позичальником основного зобов'язання та утворення станом на 7 грудня 2011 року простроченої заборгованості у розмірі 38132 грн. 80 коп., з яких 16634 грн. основного боргу, 9886 грн.26 коп. відсотків, 11373 грн.26 коп. пені, 241 грн.28 коп. комісійних, Прокурор просив стягнути зазначену суму з відповідачів солідарно.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав. Поручителі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 позов не визнали, посилаючись на недійсність договорів поруки та припинення його дії внаслідок зміни обсягу відповідальності поручителів, порушення порядку та сплив строку предявлення вимог до поручителів.

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 26 грудня 2011 року позов задоволено. На користь Ощадбанку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно стягнуто 38132 грн.80 коп. кредитної заборгованості.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення, посилаючись на припинення поруки через сплив строку вимоги, інші обставини та порушення процесуальних норм.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав доведеними факт невиконаних грошових зобов'язань за кредитним договором № 140 від 4 березня 2008 року боржником ОСОБА_3, розмір заборгованості та підстави солідарної відповідальності як боржника ( статті 1050, 1054 ЦК), так і поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ( статті 553-555 ЦК).

Але не з усіма висновками суду можна погодитись.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 має невиконані зобов'язання за кредитним договором №140 від 4 березня 2008 року, за умовами якого кредит в розмірі 20000 грн. був наданий на строк до 3 березня 2011 року.

Боржник ОСОБА_3 зобов'язання не виконував, і розмір заборгованості станом на 7 грудня 2011 року складав 38132 грн. 80 коп., з яких 16634 грн. основного боргу, 9886 грн. 26 коп. відсотків, 11371 грн.26 коп. пені, 241 грн.28 коп. комісійних.

Невиконання кредитних зобов'язань та розмір заборгованості відповідач ОСОБА_3 не заперечував.

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення 38132 грн.80 коп. кредитних коштів з ОСОБА_3 відповідно до статей 526, 543, 1050, 1054 ЦК України.

Кредитні зобов'язання ОСОБА_3 забезпечено договором застави № 114 від 4 березня 2008 року ( а.с.15) та договорами поруки, укладеними 4 березня 2008 року з ОСОБА_4 ( а.с.19) та ОСОБА_2 ( а.с.18).

Підстави, обсяг та умови відповідальності поручителів, а також інші права та обовязки сторін передбачені статтями 553-559 ЦК України та розділами 2-6 договорів поруки (а.с.18,19).

Відповідно до положень частини 4 статті 559 ЦК, якщо договором не встановлено строку його закінчення, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявив вимоги до поручителя. Аналогічні умови містять і пункти 4.2 договорів поруки від 4 березня 2008 року.

Договорами поруки від 4 березня 2008 року не передбачені строки закінчення їх дії, а умова дії поруки до повного виконання позичальником чи поручителем зобов'язань перед кредитодавцем не може розглядатись як установлення строку дії поруки, оскільки відповідно до статей 251, 252 ЦК строком є період у часі, а не подія.

Отже, Банк, як кредитодавець, має право вимоги до поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 протягом шести місяців від настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором боржником ОСОБА_3, тобто протягом шести місяців з 4 березня 2011 року - до 4 вересня 2011 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після настання строку повернення кредитних коштів ( 3 березня 2008 року) Банк не предявляв вимоги до поручителів протягом шести місяців, а позов в інтересах Банку предявлено 20 вересня 2011 року, тобто поза межам строку дії договорів поруки.

Виходячи з того, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а є строком існування ( дії) самого зобов'язання поруки ( преклюзивність строку), то і право кредитора, і обовязок поручителя по його закінченні припиняється.

Оскільки із закінченням шестимісячного строку припинилось матеріальне право (поручительство), то предявлення позову поза межами цього строку позбавляє Банк права на задоволення позову до поручителів в судовому порядку.

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання позивача на предявлення вимоги до поручителів у грудні 2010 року ( а.с.20). По-перше, зі змісту листа за вих. №1761 від 20 грудня 2010 року будь-яких конкретних вимог до поручителів не вбачається. По-друге, вимога направлена до настання строку повернення кредиту ( 3 березня 2011 року) та стосувалась підстав дострокового повернення кредитних коштів. Крім того, підписи ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у поштових повідомленнях ( а.с.21 зворот) вочевидь не відповідають їх дійсним підписам в других документах ( а.с.18,19, 41-43 тощо), а інших доказів отримання вимоги особисто поручителями, чи уповноваженими ними особами, матеріали справи не містять.

Отже, лист від 20 грудня 2010 року не може вважатись належним доказом своєчасного предявлення Банком вимоги до поручителів, а тому і доказом продовження дії договорів поруки після 4 вересня 2011 року.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову в частині покладення на ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарного обовязку щодо повернення кредитних коштів, процентів, пені та комісійних.

Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на обставини, які мають суттєве значення для вирішення питання про дію чи припинення дії договорів поруки, невірно застосував норми матеріального права, в тому числі і щодо покладення солідарного обовязку на поручителів між собою, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 303 ЦПК апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 в разі невірного застосування судом норм матеріального права стосовно іншого відповідача.

Відповідно до статті 88 ЦПК з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір та судові витрати, понесені іншим учасником процесу.

Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 26 грудня 2011 скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов прокурора Врадіївського району Миколаївської області задовольнити частково. Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ( т/р 37393914201005 МФО 326461 ЗКПО 09326464) з ОСОБА_3 38 132 (тридцять вісім тисяч сто тридцять дві) гривні 80 коп. кредитної заборгованості за договором кредиту № 140 від 4 березня 2008 року.

В позові до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 381 грн. 30коп. судового збору, на користь ОСОБА_2 - 191 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

судді: