Рішення № 21548995, 17.02.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.12 Справа № 15/5009/7725/11

Суддя Горохов І.С.

За позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, 04116 м. Київ, вул. Шолуденко, 1

до відповідача Концерн “Міські теплові мережі”, 69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137

про стягнення 48449055,67 грн.

Суддя Горохов І.С.

представники:

від позивача: ОСОБА_1., представник дов. № 156/10 від 30.12.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2., представник дов. № 2731/10-19 від 17.05.2011р.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до відповідача Концерну “Міські теплові мережі” про стягнення 48449055,67 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.12.2011 порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 26.12.2011. Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 17.02.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: між позивачем та відповідачем укладено договір постачання природного газу. Позивачем були виконані свої зобовязання та поставлено природний газ на загальну суму 268385850,74 грн. Відповідачем зобовязання з оплати отриманого природного газу виконано частково, а саме в частині сплати 224827072,68 грн. Внаслідок неналежного виконання зобовязань за договором з оплати за поставлений природний газ позивач просить стягнути з відповідача 43558778,06 грн. основного боргу, 3265521,95 грн. пені., 742305,96 грн. втрат від інфляційних процесів, 3% річних в розмірі 882449,70 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Зазначає, що діючі наразі тарифи для населення встановлені з 01.01.2011 і на момент їх затвердження компенсували підприємству лише 87 відсотків витрат на вироблення теплової енергії для населення. У зв'язку зі зростанням протягом поточного року складових витрат (тариф на електричну енергію збільшився за рік на 21,6 відсотки, зростає вартість регламентних робіт з утримання технологічного обладнання, індекс інфляції з початку року складає 104,4 відсотки) ситуація з рівнем відшкодувань тарифом фактичних витрат Концерну "МТМ" на виробництво теплової енергії на теперішній час ще більш погіршилась. Концерн "МТМ" та Запорізька міська рада на підставі звернення депутатів Запорізької міської ради затвердженого рішенням ЗМР на десятій сесії шостого скликання № 40 від 22.06.2011 року звертались до Верховної Ради України з проханням щодо визначення джерел відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію для населення. Міністерством фінансів на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 27.09.2011 року № 45440/1-11 разом із співвиконавцями було розглянуто листа Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики щодо відшкодування різниці в тарифах. На даний час питання щодо визначення джерел відшкодування не вирішено.

Крім того зазначає, що вини Відповідача в утворенні заборгованості, яка є нічим іншим як заборгованість з різниці в тарифах - не існує. Відповідач фактично не зміг сплатити вищезазначені кошти, оскільки рівень тарифів що затверджений фактично не покриває витрати Відповідача на виробництво теплової енергії, у складі якої є природний газ що закуповувався за умовами спірного договору. За таких обставин вини Відповідача в ситуації з приводу несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ не існує, тобто Відповідач неповинен відшкодовувати Позивачу необґрунтовано нараховані штрафні санкції, на заборгованість що є предметом позовних вимог. В зв'язку з вищевикладеним вважаємо, що нараховані штрафні санкції з боку Позивача є необґрунтованими та такими що направлені на збагачення Позивача за рахунок Відповідача, що в свою чергу є неприпустимим та таким що порушує норми частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

Просить в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляційних процесів відмовити. Заявив клопотання про відстрочення виконання рішення в частині стягнення основного боргу до прийняття та набрання чинності нормативних актів щодо порядку відшкодування з бюджету підприємствам теплоенергетики різниці в тарифах.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд встановив наступне.

20.12.2010 між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (Постачальник/Позивач) та Концерном «Міські теплові мережі»(Покупець/Відповідач) був укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2639ТЕ-13. Згідно із цим Договором, ДК “Газ України” зобов'язувалася передати Відповідачу протягом періоду з 01.01.2011 по 31.12.2011 імпортований природний газ, а Покупець повинен прийняти та оплатити поставлений природний газ.

ДК “Газ України” свої зобов'язання згідно даного договору виконала, передавши Відповідачу протягом січня вересня 2011 року природний газ, на загальну суму 268385850,74 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу (додаються). Відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, а саме розрахувався за поставлений природний газ на сумі 224827072,68 грн.

Відповідно до вимог п. 4.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На день звернення позивача до суду, сума основного боргу Відповідача перед ДК “Газ України” становить 43558778,06 грн.

В обґрунтування суми основного боргу позивачем надано розрахунок станом на 30.09.2011 із зазначенням обємів поставки природного газу, суми поставки, дати поставки, сум сплачених відповідачем коштів з призначення платежу.

Відповідач щодо розміру суми коштів за спожитий природний газ для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання в розмірі 268385850,74 грн. та фактично сплаченої суми за спожитий природний газ не заперечив. Спір щодо обємів поставленого природного газу між сторонами також відсутній.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно із п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України та п. 7.3.1 Договору за несвоєчасну оплату спожитого газу Відповідача зобов'язано сплатити на користь ДК "Газ України" пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідності до п. 9.3 Договору неустойка нараховується Постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Розрахунок пені позивачем здійснено за період з 30.05.2011 по 30.11.2011 (183 дні), та відповідно розмір заявленої до стягнення пені становить 3265521,95 грн.

Згідно з пунктом 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по Договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача втрати від інфляційних процесів в розмірі 742305,96 грн. за період з квітня 2011 року по червень 2011 року, а також 3% річних в розмірі 882449,70 грн. за період з 21.02.2011 по 30.11.2011.

Відповідач проти наданих розрахунків пені, 3% річних, інфляційних втрат не заперечив власного контр розрахунку у разі незгоди з розрахунком позивача не надав.

Перевіривши розрахунки пені, 3% річних, інфляційних втрат, суд вважає їх правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Заперечення відповідача щодо нарахування вказаних сум ґрунтуються з посиланням на відсутності вини відповідача за прострочення зобовязань за договором, внаслідок різниці в тарифах, яка існує на даний час.

Заперечення в цій частині суд вважає безпідставними з урахуванням обовязковості до виконання сторонами умов договору, додаткові угоди до договору поставки природного газу не укладались, умови основного договору в частині виконання зобовязань не змінювались.

Щодо стягнення суми пені слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Розрахунок пені позивачем здійснено з урахуванням вимог чинного законодавства України, однак враховуючи, що неможливість належного виконання зобов'язань Концерну «Міські теплові мережі»перед Позивачем за поставлений природний газ викликано об'єктивними причинами, а Концерн «МТМ»зобов'язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від будь-яких факторів, оскільки його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста, суд вважає за можливе застосувати приписи ст. 83 ГПК України та зменшити розмір пені на 50% до 1632760,98 грн.

Присудженню до стягнення підлягає сума основного боргу, 3% річних, інфляційні втрати, заявлені позивачем та 50% розміру пені.

За викладених вище обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Заперечення на позов відповідача є безпідставними в силу викладеного.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про відстрочку виконання судового рішення в частині стягнення основного боргу до прийняття та набрання чинності нормативних актів щодо порядку відшкодування з бюджету підприємствам теплоенергетики різниці в тарифах.

Відповідно до ст.. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому: резолютивна частина має мітити висновок про задоволення позову або про відому в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Заявлене клопотання судом не задовольняється, оскільки позивачем не зазначено чіткої дати до якої необхідно відстрочити виконання рішення, замість цього просить відстрочити виконання рішення в частині стягнення основної суми боргу до прийняття та набрання чинності нормативних актів щодо порядку відшкодування з бюджету підприємствам теплоенергетики різниці в тарифах, що є нечітко визначеним терміном у просторі часу, який може і не настати.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до відповідача Концерну “Міські теплові мережі” задовольнити частково.

2. Стягнути з Концерну “Міські теплові мережі” (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) га користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116 м. Київ, вул. Шолуденко, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 43558778 (сорок три мільйони пятсот пятдесят вісім тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 06 коп. основного боргу, 1632760 (один мільйон шістсот тридцять дві тисячі сімсот шістдесят) грн. 98 коп. пені, 742305 (сімсот сорок дві тисячі триста пять) грн. 96 коп. втрат від інфляційних процесів, 3% річних в розмірі 882449 (вісімсот вісімдесят дві тисячі чотириста сорок девять) грн. 70 коп., 56460 (пятдесят шість тисяч чотириста шістдесят) грн.. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 22.02.2012р.