Рішення № 21548978, 21.02.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 13/14/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.12 Справа № 5009/478/12

Суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО Енергогруп", м. Запоріжжя

про стягнення 10 693 грн. 85 коп. Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 64 від 14.02.2012р.

Від відповідача: не зявився

Розглядається позовна заява Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО Енергогруп", м. Запоріжжя про стягнення 9 731 грн. 72 коп. заборгованості по оплаті за користування орендованим майном, 743 грн. 88 коп. пені за порушення строків сплати орендної плати, 218 грн. 25 коп. 3 % річних за порушення строків перерахування коштів.

Ухвалою суду від 06.02.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі 5009/478/12, присвоєно справі номер провадження 13/14/12 та призначено судове засідання на 21.02.2012р.

21.02.2012р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги викладені у позові та просить суд стягнути з відповідача 9 731 грн. 72 коп. заборгованості по оплаті за користування орендованим майном, 743 грн. 88 коп. пені за порушення строків сплати орендної плати, 218 грн. 25 коп. 3 % річних за порушення строків перерахування коштів.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ВО Енергогруп" - письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО Енергогруп" в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався належним чином без поважних причин правом на захист своїх інтересів.

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Отже, в разі зайнятості одного з представників підприємства, сторони не позбавлені можливості направити у судове засідання іншу особу, наділивши її відповідними повноваженнями.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені і інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.02.2012р. справу розглянуто, прийнято і оголошено рішення, на підставі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

03.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВО Енергогруп" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 52/09-07.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець зобовязується передати в платне, тимчасове, користування нерухоме майно: склад сипучих матеріалів, літера "Ф", площа за внутрішніми замірами 315,10 кв.м., інвентарний № 61070089; будівля пилорами, літера "М", площа за внутрішніми замірами 179,50 кв.м., інвентарний № 61080671; склад балонів з рідким газом, літера "У", площа за внутрішніми замірами 78,50 кв.м., інвентарний № 61030571; склад столярних виробів, літера "Ц", площа за внутрішніми замірами 99,50 кв.м., інвентарний № 61090670. Загальна площа приміщень, які передаються в оренду складає 672,6 кв.м. нерухоме майно розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, 28, 30.

Факт передачі орендованого майна в оренду підтверджується актом прийому-передачі від 30.12.2007р.

В пункті 1.6 договору сторони передбачили, що терміном оренди є строк з моменту (дня) передачі майна в користування за актом та до дня закінчення дії договору, передбаченого пунктом 12.1 цього договору, тобто до 24.09.2017р.

Згідно п. 3.1 договору за користування орендованим приміщенням орендар вносить орендну плату.

Відповідно до п. 3.2 договору орендна плата сплачується в грошової формі, в національної валюті України, до 20 числа наступного за розрахунковим, на підставі рахунку орендодавця.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що орендна плата за перший місяць оренди сплачується в грошовій формі, в національній валюті України, та визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції з дати проведення експертної оцінки до дати укладення договору та на індекс інфляції за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за розрахунковий місяць, за винятком випадків дефляції.

Щомісячно, у відповідності до п. 3.2 договору відповідачу виставлялися рахунки для сплати орендної плати: рахунок № 462 від 09.03.2011р. на суму 2 855,07 грн. з ПДВ - плата за користування майном в лютому 2011р.; рахунок № 880 від 11.04.2011р. на суму 2895,04 грн. з ПДВ - плата за користування майном в березні 2011р.; рахунок № 1208 від 10.05.2011р. на суму 2932,67 грн. з ПДВ - плата за користування майном в квітні 2011р.; рахунок № 1598 від 08.06.2011р. на суму 1048,94 грн. з ПДВ - плата за користування майном в травні 2011р.

В порушення встановлених п. 3.2 договору строків, вказані рахунки не були сплачені, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 9 731,72 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін врегульовано договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО Енергогруп", м. Запоріжжя 9 731 грн. 72 коп. заборгованості по оплаті за користування орендованим майном обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення 9 731 грн. 72 коп. заборгованості по оплаті за користування орендованим майном позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 218 грн. 25 коп. 3% річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться інфляційні збитки та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок 3 % річних, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 3% річних заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 743 грн. 88 коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за договором.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за договором орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення відповідного платежу, але не вище подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення.

Відповідно до договору та закону пеня у розмірі 743 грн. 88 коп. заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49,75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО Енергогруп" (69096, м. Запоріжжя, а/с 1558, код ЄДРПОУ 34829247, п/р 2600310160501 банк АБ Металург, МФО 313582) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69015, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926, п/р 260081031709 в Запорізькому відділенні АТ "Сбербанк Росії", МФО 320627) 9 731 (дев'ять тисяч сімсот тридцять одна) грн. 72 коп. заборгованості по оплаті за користування орендованим майном, 743 (сімсот сорок три) грн. 88 коп. пені за порушення строків сплати орендної плати, 218 (двісті вісімнадцять) грн. 25 коп. 3 % річних, 1 609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 21.02.2012р.