Рішення № 21548921, 09.02.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/8/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.12 Справа № 5009/277/12

Суддя Носівець В.В.

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ-СМЦ” (01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, буд. 7)

до відповідача: публічного акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій № 1” (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1Б; 69600, м. Запоріжжя, МСП-437)

про стягнення 89 000 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1., на підставі довіреності № 19 від 26.01.2012р., паспорт серія ЕН НОМЕР_1 від 20.02.2009р.

від відповідача: ОСОБА_2, на підставі довіреності № 36 від 24.01.2012р., паспорт серія СА НОМЕР_2 від 14.11.1995р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 23.01.2012 року звернувся позивач товариство з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ-СМЦ” з позовною заявою до відповідача публічного акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій № 1” про стягнення 89 000 грн., на підставі договору поставки № 67/07-1/26 (07) від 03.01.2007 р., ст.ст. 1, 2, 12, 54-57 ГПК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 24.01.2012 року порушено провадження у справі № 5009/277/12, присвоєно номер провадження 18/8/12, судове засідання призначено на 09.02.2012 р.

У судовому засіданні 09.02.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, надав суду витребувані документи, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.02.2012 р. позов визнав.

У судовому засіданні 09.02.2012 р. розгляд справи закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Леман-Україна” (21.07.2009 р. ТОВ “Леман-Україна” було перейменоване в ТОВ “МЕТІНВЕСТ-СМТ”) (надалі позивач, постачальник) та публічне акціонерне товариство “Завод залізобетонних конструкцій № 1” (надалі відповідач, покупець) 03.01.2007 р. уклали договір № 67/07-1/26 (07) поставки (надалі договір).

Згідно з п. 1.1. договору, постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити металопродукцію на умовах, викладених в даному договорі.

Відповідно до п. 1.2. договору, сума даного договору встановлюється як сума по всім специфікаціям, які є невідємними частинами договору.

Кількість, асортимент та номенклатура продукції вказується в специфікаціях до даного договору. Кожна із специфікацій з моменту підписання є невідємною частиною договору (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору продукція поставляється на умовах поставки EXW- склад продавця у відповідності з правилами інтерпретації комерційних термінів “Інкотермс” в редакції 2000 р. самовивіз автомобільним транспортом покупця. Адреса складу: 52012, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Партизанське, вул. Леніна, 25.

Строк поставки продукції вказується в специфікаціях (п. 3.2. договору).

Датою поставки вважається дата передачі продукції у відповідності з товаротранспортною або видатковою накладною (п. 3.3. договору).

Право власності у покупця продукції виникає з моменту передачі продукції (п. 3.5. договору).

Ціна на продукцію, яка постачається по даному договору, вказується в специфікаціях (п. 4.1. договору).

Відповідно до п.п. 5.2., 5.3. договору, оплата продукції відбувається шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в даному договорі. Умови оплати покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості продукції по специфікації, відповідно виставленого рахунка. Інші форми оплати регулюються додатковими угодами або специфікаціями, які є невідємною частиною договору.

З матеріалів справи вбачається, що постачальником була поставлена покупцеві продукція на загальну суму 395709,98 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, рахунками-фактурами та товарно-транспортними накладними (копії яких містяться у матеріалах справи).

Проте, відповідач, в порушення умов договору, здійснив часткове погашення заборгованості за поставлений товар в сумі 306 709,98 грн., що підтверджується банківськими виписками: № 70 від 12.11.2009 р. на суму 16 053,54 грн., № 16 від 29.01.2010 р. на суму 89 967,00 гр., № 30 від 18.02.2010 р. на суму 45 939,78 грн., № 36 від 26.02.2010 р. на суму 10 000,00 грн., № 86 від 14.05.2010 р. на суму 121 047,83 грн., № 203 від 29.10.2010 р. на суму 4000,00 грн., № 222 від 25.11.2010 р. на суму 3000,00 грн., № 73 від 19.04.2011 р. на суму 6 701,83 грн., № 99 від 31.05.2011 р. на суму 10000,00 грн.

Судом встановлено, що сума вартості поставленого та неоплаченого товару, з урахуванням часткової оплати, складає 89 000,00 грн., яка була визнана відповідачем в судовому засіданні. У специфікаціях, до договору, видаткових накладних та рахунках-фактурах конкретного строку оплати відповідачем поставленої продукції по договору встановлено не було, тому відповідачу направлявся лист/вимога № 05 від 03.01.2012 р. про сплату до 10.01.2012 р. заборгованості за договором в розмірі 89 000,00 грн. До моменту подачі позову відповідачем не була оплачена заборгованість перед позивачем.

Оцінивши надані докази, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 89 000,00 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково…

Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію склала 89 000,00 грн. Доказів оплати наявної заборгованості відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до статті 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з публічного акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій № 1” (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1Б; 69600, м. Запоріжжя, МСП-437, код ЄДРПОУ 13628220, п/р 26004010000895 в АКБ “ІНДУСТРІАЛБАНК” м. Запоріжжя, МФО 313849) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ-СМЦ” (01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, буд. 7, код ЄДРПОУ 32036829, п/р 26002962482901 у філії ПУМБ у м. Києві, МФО 322755) 89000,00 грн. (вісімдесят девять тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 1780,00 грн. (одну тисячу сімсот вісімдесят грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 17.02.2012 р.