Рішення № 21548587, 06.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.02.12 р. Справа № 36/242

Суддя господарського суду Донецької області Гриник М.М.

при секретарі судового засідання Захаровій В.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний Союз Донбасу”, м. Донецьк

до відповідача приватної науково виробничої компанії „Інтербізнес”, м. Донецьк

про стягнення заборгованості з орендної плати

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю від 15.12.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю № 5 від б/н

В судових засіданнях оголошувалися перерви з 10.01.2012р. до 24.01.2012р., з 24.01.2012р. до 02.02.2012р., з 02.02.2012р. до 06.02.2012р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний Союз Донбасу”, м. Донецьк до відповідача приватної науково виробничої компанії „Інтербізнес”, м. Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно договору оренди нежитлового приміщення від 02.06.2008р. товариством з обмеженою відповідальністю „Аграрний Союз Донбасу” надано в строкове платне користування приватній науково виробничій компанії „Інтербізнес” нежитлове приміщення за адресою: м.Донецьк, вул.Сєченова, буд. 2, 2-й поверх, загальною площею 50 кв.м. Орендна плата орендарем не сплачується з січня 2011р., у звязку з чим заборгованість по орендній платі за період з січня 2011р. по грудень 2011р. складає 94950,00 грн. Разом зі стягненням боргу позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 5812,71 грн., 3% річних в сумі 4165,02 грн., інфляції в сумі 9458,60 грн.

Позивач неодноразово надавав до суду заяви про зменшення позовних вимог. В останній редакції, прийнятій судом до розгляду як остаточній згідно ст. 22 ГПК України, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь основний борг по орендній платі в сумі 94950,00 грн., пеню в сумі 3740,38 грн., 3% річних в сумі 4165,02 грн., інфляцію в сумі 9458,60 грн. До заяви доданий новий розрахунок пені з урахуванням обмеження періоду прострочення виконання грошового зобовязання шестимісячним строком згідно ч. 6 ст. 232 ГК України.

Ухвалою суду від 16.12.2011р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 36/242, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечував на підставі наступного. Сторони уклали між собою ще одтини договір оренди нежитлового приміщення від 05.05.2011р., тому відповідач вважає, що для автоматичної пролонгації договору оренди нежитлового приміщення від 02.06.2008р. в порядку ст. 764 ЦК України відсутні жодні підстави. Крім того, в наданих позивачем до суду завірених копіях актів приймання-передачі робіт позивачем не зазначено підстави (посилання на документ), що свідчать про правовідносини між сторонами. Тому, на думку відповідача, з вказаних актів неможливо встановити підставу для їх складання як первинних документів, що є порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У судовому засіданні 06.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Аграрний Союз Донбасу” та приватною науково виробничою компанією „Інтербізнес” укладено договір оренди від 02.06.2008р., згідно якого орендодавець (позивач) зобовязався надати, а орендар (відповідач) зобовязався прийняти терміном на 1 рік в строкове платне користування приміщення для розміщення ділового офісу загальною площею 50 кв.м, що розташоване на 2-му поверсі будинку № 2 по вул. Сєченова в м. Донецьку.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розмір орендної плати складає 160,00 грн. за 1 кв.м на місяць. Згідно п. 4.2 договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця наперед не пізніше 10 числа кожного місяця.

Відповідно до п. 5.3 договору передача приміщення та майна, що орендується, здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу таких в оренду.

До даного договору оренди сторони підписали додаткову угоду від 02.06.2009р., якою змінили умову договору стосовно строку його дії, виклавши пункт 3.1 договору в наступній редакції: «Договір оренди діє протягом 2 років та 11 місяців з моменту прийняття приміщення, що орендується, за актом приймання».

Спірний догові оренди та додаткова угода до нього підписані представниками обох сторін та скріплені відбитками печаток, завірені копії додані до позову.

На виконання договору оренди нежитлового приміщення від 02.06.2008р. орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення загальною площею 50 кв.м, що розташоване на 2-му поверсі будинку № 2 по вул. Сєченова в м. Донецьку, про що сторони підписали акт здачі-приймання нежитлового приміщення від 02.06.2008р.

Враховуючи умови додаткової угоди від 02.06.2009р., строк договору оренди від 02.06.2008р. закінчується 03.05.2011р. Оскільки обєкт оренди не був орендарем повернутий орендодавцю за актом приймання-передачі, орендодавець вважає, що договір від 02.06.2008р. був автоматично пролонгований ще на 2 роки та 11 місяців (до 04.04.2014р.) в порядку ст. 764 ЦК України.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач орендну плату в передбачений договором строк не оплатив, в результаті чого утворилася заборгованість по орендній платі за період з січня 2011р. по грудень 2011р. в сумі 94950,00 грн.

Вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором оренди, позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Заперечення відповідача стосовно відсутності підстав для автоматичної пролонгації договору оренди нежитлового приміщення від 02.06.2008р. в порядку ст. 764 ЦК України та врегулювання правовідносин між сторонами умовами договору оренди нежитлового приміщення від 05.05.2011р., не приймаються судом до уваги на підставі наступного:

Згідно п. 7.1 договору оренди від 02.06.2008р. після закінчення терміну оренди орендар зобовязаний передати орендодавцю приміщення, що орендується, протягом 3 днів з моменту закінчення терміну оренди за актом передачі.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Акт здачі-прийняття (повернення) спірного нерухомого майна від орендаря орендодавцю в матеріалах справи відсутній. З усних та письмових пояснень сторін вбачається, що вказаний акт сторонами не підписувався.

05.05.2011р. сторони підписали ще один договір оренди нежитлового приміщення від 05.05.2011р., згідно якого орендодавець (позивач) зобовязався надати, а орендар (відповідач) зобовязався прийняти терміном на 1 рік (до 04.05.2012р.) в строкове платне користування приміщення для розміщення ділового офісу загальною площею 50 кв.м, що розташоване на 2-му поверсі будинку № 2 по вул. Сєченова в м. Донецьку.

Згідно ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в порушення вимог частини першої статті 795 ЦК України та умов договору оренди від 05.05.2011р. спірне приміщення за актом прийому-передачі не передавалось, що позбавило орендаря можливості користуватися вказаним приміщенням у межах строку дії договору оренди від 05.05.2011р.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 02.03.2010р. по справі №40/230пд.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Оскільки відповідач після закінчення строку дії договору (03.05.2011р.) продовжував користуватися нежилим приміщенням, а позивач не заперечував проти цього, договір оренди нежитлового приміщення від 02.06.2008р. продовжував діяти у період після 03.05.2011р.

Таким чином, предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору від 02.06.2008р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Сторони в договорі оренди від 02.06.2008р. передбачили, що орендна плата перераховується у формі передоплати до 10 числа кожного місяця. Передплата це термін оплати до настання події, в даному випадку до початку поточного місяця. Отже, строк сплати орендної плати за грудень 2011р. для відповідача наступив у період до 10.11.2011р., за всі інші місяці спірного періоду прострочення строк сплати орендної плати наступив раніше. Тобто строк сплати орендної плати для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобовязання.

В обґрунтування фактичного надання орендарю нежитлового приміщення в оренду орендодавець надав до суду завірені копії актів прийомупередачі робіт, підписаних орендарем та орендодавцем, що свідчать про фактичне користування відповідачем спірним обєктом оренди, а також рахунки-фактури на оплату.

Заперечення відповідача стосовно неможливості встановлення підстави для складання актів прийому-передачі робіт як первинних документів необґрунтовані, тому не приймаються судом до уваги на підставі наступного:

Висновок стосовно того, що в оренду за вищевказаними актами передавалося нежитлове приміщення відповідачу позивачем саме на виконання договору від 02.06.2008р. суд робить виходячи з того, що договір від 05.05.2011р. фактично не виконувався орендарем та орендодавцем, про що судом вказано вище. Згідно ст. 793 ЦК України договір найму будівлі укладається у письмовій формі. Будьякий інший письмовий договір між позивачем та відповідачем, окрім спірного та договору оренди від 05.05.2008р., в матеріалах справи відсутній.

Суд погоджується з тим, що надані суду первинні документи, як доказ позовних вимог, заявлених позивачем, були складені без дотримання вимог до первинних документів, встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 вказаного Закону серед обов'язкових реквізитів, які повинні мати первинні та зведені облікові документи, передбачено назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, суд звертає увагу на той факт, що сама тільки невідповідність документів первинного бухгалтерського обліку вимогам чинного законодавства не звільняє відповідача від виконання грошового зобовязання в разі фактичного користування обєктом оренди.

Крім того, відповідач підписав акти прийому-передачі, якими підтвердив факти користування нежитловим приміщенням без будьяких заперечень.

Позивач надав до суду розрахунок розміру заборгованості по орендній платі за період з січня 2011р. по грудень 2011р. на загальну суму 94950,00 грн. В матеріалах справи міститься банківська виписка від 25.11.2011р. на суму 5000,00 грн. Призначенням платежу вказана часткова оплата за оренду приміщення. Вказане свідчить про часткове виконання відповідачем грошового зобовязання до подачі позову до суду, тому позовні вимоги по основному боргу підлягають частковому задоволенню на суму 89950,00 грн. В іншій частині позову про стягнення основного боргу в розмірі 5000,00 грн. позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

За прострочення сплати орендної плати позивач, керуючись ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних за період з 11.01.2009р. по 06.12.2011р. в сумі 4165,02 грн., інфляцію за період з 11.01.2009р. по 06.12.2011р. в сумі 9458,60 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми 3% річних та інфляції судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі. Часткове погашення відповідачем заборгованості в сумі 5000,00 грн., здійснене 25.11.2011р., не впливає на правильність нарахування інфляції та 3% річних, оскільки вказана оплата підлягає зарахуванню в рахунок погашення заборгованості в порядку черговості за перший місяць прострочення. При цьому позивач нараховує інфляцію та 3% річних окремо за кожний місяць періоду прострочення.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4165,02 грн., інфляції в сумі 9458,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись п. 8.1.1 договору оренди від 02.06.2008р., позивач нарахував відповідачу пеню за загальний період з 11.12.2010р. по 11.11.2011р. в сумі 3740,38 грн. (новий розрахунок пені доданий позивачем до заяви про зменшення позовних вимог).

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та з врахуванням обмеженого періоду нарахування пені 6ти місячним строком, передбаченим ст. 232 ч. 6 ГК України.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3740,28 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову та зменшення розміру позовних вимог на позивача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний Союз Донбасу”, м. Донецьк до відповідача приватної науково виробничої компанії „Інтербізнес”, м. Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати задовольнити частково.

Стягнути з приватної науково виробничої компанії „Інтербізнес” (83059, м.Донецьк, вул. Сєченова, буд. 2; код ЄДРПОУ 01200244) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний Союз Донбасу” (83059, м.Донецьк, вул. Сєченова, буд. 2; код ЄДРПОУ 25324896) суму 107314,00 грн. (а саме: заборгованість по орендній платі в сумі 89950,00 грн., пеню в сумі 3740,38 грн., інфляцію в сумі 9458,60 грн., 3% річних в сумі 4165,02 грн.), судовий збір в сумі 2146,28 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 5000,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Гриник М.М.

Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2012 р.