Ухвала суду № 21540105, 24.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2012 р. м. КиївК-23888/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Рибченка А.О.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду 01.06.2009

у справі№ 2а-6298/08

за позовомПриватного підприємства „Бона”

доДержавної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

провизнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень

рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Бона” звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2009 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності застосування нульової ставки податку на додану вартість по операціях по вивезенню товарів за межі митної території України за період липень 2005 року по жовтень 2006 року та складено акт № 1867/16-008/23916606 від 05.05.2008.

Перевіркою встановлено, що на виконання зовнішньоекономічних контрактів № Д-45/3 від 15.12.2005 та № Д-1/2 від 06.05.2005 укладені позивачем з нерезидентом, були відвантажені товари і при декларуванні експортних операцій були використані положення п. 6.2.1 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, який передбачає застосування нульової ставки відносно операцій по продажу товарів, вивезених (експортованих) платником податку за межі митної території України.

Але за даними Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, отриманими від органів Інтерполу, за обліками урядових та неурядових комерційних структур США нерезидент незареєстрований.

Таким чином, підприємство не мало права застосовувати нульову ставку податку на додану вартість, оскільки ВМД оформлені неналежним чином, в них не зазначена реально існуюча адреса юридичної особи, яка є одержувачем товару у ВМД, а тому реалізований за період липень 2005 року - жовтень 2006 року товар є обєктом оподаткування згідно п. 3.1.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” і датою виникнення податкових зобовязань з продажу товарів є дата відвантаження товарів, а тому згідно п. 6.1.1 ст. 6 Закону України податок складає 20 відсотків бази оподаткування, оскільки не було вивозу товару за межи України.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що податкові декларації за липень 2005 року - жовтень 2006 року були надані позивачем у встановлені нормами діючого законодавства терміни.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, зокрема, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Відповідно до п. 6.2 Закону України „Про податок на додану вартість” при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить ”0” відсотків до бази оподаткування.

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Як вбачається зі змісту наведеної норми закону, однією з обовязкових умов застосування нульової ставки до операції з поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт, є вивезення платником, що виконував такі роботи, вказаного рухомого майна за межі митної території України або одержувачем-нерезидентом, що засвідчується належно оформленою митною вантажною декларацією.

Судами попередніх інстанцій встановлено, вантажно-митні декларації, що засвідчують факт вивезення за митну територію України товарів, є належно оформленими, оскільки відповідають вимогам Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 N 307 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.97 за N 443/2247.

Згідно із правилами заповнення граф ВМД при декларуванні товарів, що вивозяться (вивезені) за межі митної території України, які визначає дана Інструкція, при декларуванні товарів за зовнішньоекономічними договорами, укладеними на підставі посередницьких договорів між резидентами:

- у графі 2 вантажної митної декларації зазначаються відомості про відправника, якщо описом цієї графи не передбачено інше;

- у графі 9 вантажної митної декларації зазначаються відомості про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), у тому числі комісіонера - при декларуванні товарів за зовнішньоекономічним договором, укладеним на підставі договору комісії між резидентами, повіреного - при декларуванні за зовнішньоекономічним договором, укладеним на підставі договору доручення між резидентами.

Згідно із п. 4 вказаної Інструкції відправником є особа, яка передала або має передати заявлені у ВМД товари в розпорядження перевізника відповідно до договору перевезення для доставки одержувачу та яка зазначена в транспортному документі, або така, що самостійно доставляє ці товари одержувачу, не користуючись послугами перевізника.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що фактично відбулися експортні поставки товарів, що підтверджується належним чином оформленими митним органом ВМД.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду 01.06.2009 у справі № 2а-6298/08 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду 01.06.2009 у справі № 2а-6298/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.О. Рибченко

С.Е. Острович Суддя М.О. Федоров