Ухвала суду № 21540047, 24.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2012 р. м. КиївК-21881/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Рибченка А.О.

Острович С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009

у справі№ 2-24/13394-2007А

за позовомЗакритого акціонерного товариства „Санаторій Карасан”

доДержавної податкової інспекції у м. Алушті

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю „Кронос”

проскасування податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Санаторій Карасан” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень рішень.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2008 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009 постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої та апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у м. Алушті оскаржила їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідачем Державною податковою інспекцією у м. Алушті Автономної Республіки Крим проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за лютий 2007 року та складено акт №721/23/02650682 від 08.06.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000112200/0 від 14.06.2007, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2007 року на суму 100000 грн.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” завищено відємне значення між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту в рядку 18.2 декларації з податку на додану вартість за січень 2007 року на 100000 грн.

Порушення пп. 7.7.1, п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 25.1 податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2007 року на суму 100000 грн.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який здійснює поставку товарів (робіт, послуг), на вимогу їх покупця, і є підставою для нарахування податкового кредиту у покупця.

Згідно з пп 7 4. п 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду в зв'язку з придбанням товарів і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

Оплата за виконані роботи здійснювалася у повному обсязі і в належні строки, від Закритого акціонерного товариства "Санаторій Карасан" до третьої особи надходили листи №10-1/11 від 12.01.2007 та №10-1/15 від 16.01.2007 з проханням зарахувати оплату 100000 грн. та 490000 грн. в рахунок робіт по внутрішньому оснащенню обєкту на що товариством з обмеженою відповідальністю „Кронос” надана згода.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю „Кронос” на адресу закритого акціонерного товариства „Санаторій Карасан”, а саме № 5 від 12.01.2007 на суму 10000 грн., № 6 від 15.01.2007 на суму 490000 грн. та № 7 від 25.01.2007 на суму 100000 грн., складено інвентаризаційні акти, якими було встановлено невідповідність назви товарно-матеріальних цінностей, вказаних в актах інвентаризації, тим, що вказані в податкових накладних № 5 від 12.01.2007 на суму 10000 грн., № 6 від 15.01.2007 на суму 490000 грн. та № 7 від 25.01.2007 на суму 100000 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що оплата за придбані товари була здійснена у рамках укладеного договору, зміна призначення платежу за згодою сторін договору здійснена правомірно.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009 у справі № 2-24/13394-2007А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009 у справі № 2-24/13394-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.О. Рибченко

С.Е. Острович Суддя М.О. Федоров