Ухвала суду № 21535403, 21.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2011 р. м. КиївК-8684/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим

та касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 лютого 2008 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 травня 2008 року

у справі № 2-23/16399-2007А

за позовом Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України

до 1. Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим,

2. Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим

про скасування податкового повідомлення рішення та стягнення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Алупкінський центральний військовий клінічний санаторій Міністерства оборони України (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (далі відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (далі відповідач-2) про визнання незаконними дій ДПІ у м. Ялта АР Крим по проведенню перевірки та скасування акту перевірки від 26 квітня 2006 року № 5/22-0/08396545; скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта АР Крим від 05 травня 2006 року № 000152200/0; стягнення з Державного бюджету України незаконно стягнутих штрафних санкцій у сумі 15456,62 грн. (в редакції уточнення позовних вимог від 26 грудня 2007 року за вих. № 767 та від 01 лютого 2008 року).

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 лютого 2008 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта АР Крим № 000152200/0 від 05 травня 2006 року про застосування штрафних санкцій в сумі 15456,62 грн.. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України незаконно стягнуту штрафну санкцію в розмірі 15456,62 грн. В частині визнання незаконними дій ДПІ у м. Ялта АР Крим і скасування акту перевірки № 5/22-0/08396545 від 26 квітня 2006 року «Про результати позапланової виїзної перевірки Алупкінського центрального військового клінічного санаторію, код ЄДРПОУ 08396546, з питання дотримання вимог валютного законодавства у взаємовідносинах з нерезидентами за договорами, укладеними за період з 01 липня 2002 року по 01 липня 2005 року»в позові відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України 1,70 грн. судового збору.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 травня 2008 року постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 лютого 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі дій ДПІ у м. Ялта АР Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 лютого 2008 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 травня 2008 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В касаційній скарзі дій ГУ ДКУ в АР Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 лютого 2008 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 травня 2008 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційних скарг, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Ялта АР Крим провела позапланову виїзну перевірку Алупкінського центрального військового клінічного санаторію, код ЄДРПОУ 08396546, з питань дотримання вимог валютного законодавства у взаємовідносинах з нерезидентами за договорами, укладеними за період з 01 липня 2002 року по 01 липня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 5/22-0/08396545 від 26 квітня 2006 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Зокрема, перевіркою було встановлено, що позивачем було порушено терміни здійснення розрахунків в іноземній валюті, оскільки граничний термін надходження валютної виручки від ЗАТ центр реалізації путівок «Здравниця»(Російська Федерація) минув у період з 13 грудня 2004 року по 10 січня 2005 року та у період з 29 листопада 2004 року по 29 січня 2005 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в акті перевірки не встановлено, а в процесі розгляду справи податковим органом не доведено наявності дебіторської заборгованості нерезидента у розмірі 26432,00 грн., у звязку з чим висновки податкового органу про наявність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 15456,00 грн. спірним рішенням є неправомірними та, як наслідок, наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України вказаної суми штрафних санкцій.

Однак з такими висновками судів колегія суддів повністю погодитись не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи,16 березня 2004 року між Алупкінським центральним військовим клінічним санаторієм Міністерства оборони України (виконавець) та ЗАТ центр реалізації путівок «Здравниця»(замовник) був укладений договір про санаторно-курортне лікування від 16 березня 2004 року, відповідно до умов якого предметом договору є надання виконавцем послуг по санаторно-курортному лікуванню клієнтів замовника у обємі та на умовах, узгоджених сторонами у цьому договорі, згідно санаторно-курортних путівок, що надаються виконавцем замовнику в санаторій.

Як встановлено в акті перевірки, на виконання вказаного договору у період з 15 червня 2004 року по 12 жовтня 2004 року позивачем були надані санаторно-курортні послуги ЗАТ центр реалізації путівок «Здравниця»на загальну суму 77882,00 грн., граничний термін надходження валютної виручки за які минає в період з 13 грудня 2004 року по 10 січня 2005 року.

Грошові кошти у розмірі 51450,00 грн. від ЗАТ центр реалізації путівок «Здравниця»за отримані послуги надійшли до позивача у період з 09 червня 2004 року по 27 липня 2004 року, а саме: у період з 09 червня 2004 року по 22 червня 2004 року на загальну суму 28350,00 грн. (згідно прибуткових касових ордерів, перелік яких наведений на 7, 8 аркушах акту перевірки) та 27 липня 2004 року у сумі 23100,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача у банку. Станом на 31 серпня 2004 року за розрахунками між позивачем та ЗАТ центр реалізації путівок «Здравниця»утворилась дебіторська заборгованість у сумі 1735,97 грн., яка станом на 31 жовтня 2004 року збільшилась і склала 26432,00 грн. Граничний термін надходження валютної виручки минув в період з 29 листопада 2004 року по 29 січня 2005 року.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно частини 1 статті 241 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 241 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Тобто нарахування штрафу за порушення резидентами строків, передбачених статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», віднесено до адміністративно-господарських зобовязань.

Частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Разом з цим, судами попередніх інстанцій положення вказаних вище правових норм застосовані не були.

Крім іншого, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України незаконно стягнутої штрафної санкції в розмірі 15456,62 грн. суди виходили з того, що пеня у розмірі 15456,00 грн. була сплачена позивачем згідно платіжного доручення № 9 від 08 серпня 2006 року. Разом з цим, матеріали справи не містять належним чином засвідченого платіжного доручення, яке б підтверджувало факт сплати позивачем пені, а також з якого можливо було б встановити точний розмір сплаченої суми із відповідним призначенням платежу. Вказані обставини є предметом доказування і підлягають встановленню судом.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 лютого 2008 року в частині задоволених позовних вимог та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 травня 2008 року підлягають скасуванню, а справа в цій частині підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим та касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 лютого 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 травня 2008 року в частині задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки № 000152200/0 від 05 травня 2006 року та стягнення з Державного бюджету України на користь Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України суми сплаченої штрафної санкції в розмірі 15456,62 грн. скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 лютого 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук