Ухвала суду № 21535393, 21.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2011 р. м. КиївК-6721/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2008 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2008 року

у справі № 2-16/12625-2007А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Содружество»

до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим

про скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Содружество»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим (далі відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02 липня 2007 року № 0001612300 (в редакції заяви про зменшення позовних вимог арк. справи 39).

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2008 року позов задоволено. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02 липня 2007 року № 0001612300, винесене ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим. Стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ «Содружество»3,40 грн. державного мита.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2008 року постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2008 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим провела виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Содружество»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 611/23-00/32614774 від 22 червня 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пункту 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, які полягали у проведенні готівкових розрахунків отриманих у касі під звіт готівкових коштів без надання підзвітними особами платіжних документів.

02 липня 2007 року ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим на підставі акту перевірки прийняла рішення № 0001612300, яким згідно з пунктом 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»застосувала до ТОВ «Содружество»штрафні (фінансові) санкції у сумі 15588,62 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що грошові кошти, видані позивачем під звіт фізичним особам на підставі договорів доручення від 29 листопада 2005 року № 11 та № 112, йшли на сплату процентів за використання ТОВ «Содружество»фінансової допомоги від вказаних фізичних осіб, у звязку з чим авансові звіти є належними документами, які підтверджують факт придбання товарів (послуг).

Однак з такими висновками судів колегія суддів повністю погодитись не може, з огляду на наступне.

Згідно приписів пункту 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), фізичні особи довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з карткового рахунку із застосуванням корпоративної платіжної картки або особистої платіжної картки, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з карткового рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Відповідальність за додержання субєктами господарювання норм з регулювання обігу готівки встановлена Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», абзацом 6 пункту 1 якого (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, до субєктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі сплачених коштів.

Підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15588,62 грн. спірним рішенням слугував висновок податкового органу про те, що видача позивачем під звіт грошових коштів керівнику підприємства ОСОБА_1 у розмірі 9932,62 грн. та головному бухгалтеру ОСОБА_2 у розмірі 5656,00 грн., які оформили на себе кредити і сплачують проценти за нього, що знаходить своє відображення в авансових звітах про використання коштів, виданих під звіт, з доданням відповідних квитанцій, перелік та реквізити яких вказані на 22 аркуші акту перевірки, не можуть слугувати доказами про використання коштів, виданих під звіт, оскільки це є особистими затратами фізичних осіб.

Матеріали справи містять договори доручення № 111 та № 112, укладені 29 грудня 2005 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 (довірителі) та ТОВ «Содружество»(повірений), відповідно до умов яких (в редакції додаткових угод від 30 грудня 2005 року до вказаних договорів) довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобовязання здійснювати від імені та за рахунок довірителя наступні дії: здійснювати оплату процентів за банківським кредитом у рахунок погашення процентної ставки за користування фінансовою допомогою за договорами позики, які укладаються, а також компенсувати витрати, повязані з оформленням банківського кредити, призначеного для позики.

Матеріали справи містять також договори позики (арк. справи 106-114) про отримання ТОВ «Содружество»від фізичних осіб грошових коштів у відповідних сумах.

Разом з цим, в акті перевірки встановлено, що у 2006 році ТОВ «Содружество»не отримувало будь-яких кредитів в установах банку, що підтверджується наданим до перевірки балансом станом на 01 січня 2007 року форми № 1 (графи 400-480 пусті), а також головною книгою за 2006 рік (отримання кредиту не проведено по рахунках).

Отже, судами попередніх інстанцій не було встановлено, чи отримувалися ТОВ «Содружество»банківські кредити у розумінні статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», на сплату процентів за які у 2006 році позивачем видавалися кошти під звіт згідно видаткових касових ордерів, вказаних у акті перевірки. Вказані обставини є предметом доказування і підлягають встановленню судом.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2008 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2008 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2008 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук