Ухвала суду № 21534126, 17.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2012 р. м. КиївК-20464/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПП «Віта Сервіс-Н» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 року у справі №2-а-38458/09/2070 за позовом ПП «Віта Сервіс-Н»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення рішення недійсним та його скасування

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2009 року позовні вимоги ПП «Віта Сервіс-Н»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення рішення недійсним та його скасування задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000011800/2 від 23.04.2009 про визначення позивачу податкового зобовязання на суму 695224,50грн. в т.ч. за основним платежем в сумі 463483,00грн. та штрафних санкцій в сумі 231741,50грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на те, що угоди укладені між ПП «Віта Сервіс-Н»та ТОВ «ПБК «Вертикаль» відповідають вимогам цивільного законодавства.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 року постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова про відмову в позові. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що укладені позивачем з ТОВ «ПБК «Вертикаль» угоди є нікчемними.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, позивач 29.04.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 18.05.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 року, залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2009 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №7653/23-05/33119387 від 22.12.2008, складеного за результатами документальної невиїзної перевірки ПП «Віта Сервіс-Н» з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.04.2006 по 30.06.2008 та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000011800/2 від 23.04.2009 про визначення позивачу податкового зобовязання на суму 695224,50грн. в т.ч. за основним платежем в сумі 463483,00грн. та штрафних санкцій в сумі 231741,50грн.

Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що за результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог ч.1ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ТОВ «ПБК «Вертикаль», п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 695224,50грн.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

За результатом розгляду справи, судом було встановлено, що між ПП «Віта Сервіс-Н» та ТОВ «ПБК «Вертикаль» було укладено угоди на виконання монтажних підрядних робіт, факт виконання яких підтверджується матеріалами справи, зокрема платіжними дорученнями, актами виконаних робіт, податковими накладними. Позивачем було віднесено до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у складі вартості отриманих робіт.

Згідно з частинами 2, 4 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі судового розгляду даної справи, факт здійснення господарських операцій ПП «Віта Сервіс-Н» з ТОВ «ПБК «Вертикаль» відповідачем не був спростований належними доказами.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, є підставою для формування податкового кредиту, а нараховане позивачу ДПІ податкове зобов'язання та застосування штрафних санкцій належним чином не доведено.

При цьому, судовою колегією критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ТОВ «ПБК «Вертикаль»угоди є нікчемними відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було.

До того ж положення ч.ч.1, 3 ст. 215 ЦК України вказує на те, що відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності може бути лише однією з підстав для визнання правочину недійсним в судовому порядку, проте не є безумовною підставою для визнання його нікчемним.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2009 року.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ПП «Віта Сервіс-Н» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 року скасувати, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2009 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:________Т.М.Шипуліна

Судді:________Г.К. Голубєва

________О.В. Карась

________А.О. Рибченко

________М.О. Федоров