Ухвала суду № 21528289, 31.01.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/11294/11

Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Боровицького О. А. , суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

Управляння Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 1756,80 грн. заборгованості по страхових внесках за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено: стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому заборгованості по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1756 грн. 80 коп. Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є законними та підлягають задоволенню, оскільки відповідач зареєстрований у якості платника страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, але, всупереч вимогам законодавства України, нарахованих сум внесків не сплатив.

Не погодившись з постановою суду, відповідач, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.

В судове засідання, призначене на 31 січня 2012 року позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату та час апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Враховуючи те, що обов'язкова явка сторін не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача за наявними матеріалами в порядку письмового провадження відповідно до статті 197 КАС України.

Відповідно до положень частини 1 статті 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 КАС України, колегія суддів, встановила наступне.

Відповідно до повідомлення-розрахунку (а.с. 4), заборгованість відповідача із внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з липня по грудень 2010 року становить 1756 грн. 80 коп.

07 червня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому прийнята вимога про сплату боргу №Ф-4113, згідно якої, станом на 07.06.2011 за відповідачем обчислюється заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 1756 грн. 80 коп. (а.с.3).

Зазначена вимога отримана відповідачем 23.06.2011 (а.с.5).

З матеріалів справи вбачається, що станом на час розгляду спору в суді заборгованість фізичною особою-підприємцем не погашена, що спонукало до звернення з даним позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

На правовідносини сторін, що виникли поширюються положення Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 року, Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663.

Суд першої інстанції дослідив норми вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно зі статтями 14, 17 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи є страхувальниками. Страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та у повному обсязі страхові внески.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" та пунктів 5.1.3, 5.1.4 Інструкції № 21-1, страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати. Нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Відповідно до пункту 2 Закону України “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік" та “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" №2461-VI від 08.07.2010 р., підпункту 4 пункту 8 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі і ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно до підпункту 8 пункту 3 статті 106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Вимога позивача №Ф-4113 від 07.06.2011 року про сплату боргу в сумі 1756 грн. 80 коп. є чинною і у судовому порядку відповідачем у встановлені законом строки не оскаржувалась.

З матеріалів справи вбачається, що станом на час розгляду спору в суді заборгованість відповідачем не погашена, у звязку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність фактично обґрунтованих та законних підстав для стягнення боргу зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду у заявленому розмірі.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факту заборгованості по внесках на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, тому не можуть бути підставою для відмови в задоволенні вимог про стягнення коштів.

Відповідно о частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів протиправності дій позивача при прийнятті вимоги та при зверненні до суду за захистом своїх прав, а відтак не довів обґрунтованість та законність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Беручи до уваги те, що суми страхових внесків до Пенсійного фонду України у розмірі 1756 грн. 80 коп. відповідач у встановлені законом строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору судом першої інстанції не надано, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх таким, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо порушення норм матеріального права є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга у відповідності до статті 200 КАС України підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя/підпис/ Боровицький О. А.

Судді/підпис/ Драчук Т. О.

/підпис/ Смілянець Е. С.

З оригіналом згідно: секретар