Ухвала суду № 21511873, 22.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2011 р.Справа № 2-а-9094/09/1570 Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Косцової І.П.

суддів Турецької І.О.

Стас Л.В.

за участю секретаря -Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом ДП «Одеська залізниця»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ДП «Одеська залізниця»звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 12.06.2009 року № 0000301510/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 601734,70 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновок податкового органу про заниження валових доходів, завищення валових витрат та амортизаційних відрахувань не ґрунтується на законі та суперечить фактичним обставинам справи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року позов задоволено частково скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині зобовязань в розмірі 585086,2 грн.

В апеляційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі зясовано, що впродовж березня-травня 2009 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04 2007 року по 31.12.2008 року.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 2.2.2 п. 2 2 ст. 2, п.п. 4.1.1, 4.1.4, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.1.1 п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.2 п. 5.3, п.п. 5.4.8, 5.4.10 п. 5.4 п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.1.4 п. 8.1, п.п. 8.2.1, 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.3.1 п.,8.3, п.п. 8.4.1, 8.4.8, 8.4.9 п. 84 ст. 8, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», про що складено відповідний акт від 29.05.2009 року № 316/15-1/01071315/12.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2009р. № 0000301510/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 653 510,20 грн., у тому числі за основним платежем - 457077грн. та за штрафними санкціями 196433,20 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкового органу щодо протиправного не внесення позивачем до валових доходів по дорожньому фізкультурно-спортивному клубу «Локомотив»вартості спортивних послуг, наданих структурним підрозділам Одеської залізниці, віднесення до складу валових витрат витрати зі сплати податку на землю, не включення до складу валового доходу суму компенсації за недостачу, яка перерахована до державного бюджету та включення до валових витрат вартості послуг з оцінки майна, є безпідставним та необґрунтованим.

Колегія суддів вважає такий висновок правильним, виходячи з наступних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з акту перевірки, ДФСК «Локомотив»у періоді, що перевірявся, не віднесено до складу валових доходів відповідних періодів вартість спортивних послуг, яких було надано структурним підрозділам Одеської залізниці, в розмірі 27 140 гривень.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 4.1.1. п.4.1 ст. 4 цього Закону до складу валового доходу включаються загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надання послуг ДФСК «Локомотив», який є структурним підрозділом Одеської залізниці, іншим структурним підрозділам у межах однієї юридичної особи, не призводить до переходу права власності на такі послуги.

Таким чином, надання спортивних послуг ДФСК «Локомотив»іншим структурним підрозділам позивача не можна вважати продажем послуг та не включається до складу валових доходів структурного підрозділу на підставі п. 1.31 ст. 1, пп.. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на прибуток». Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, оскільки ДФСК «Локомотив»відноситься до об'єкту соціальної сфери, витрати на його утримання не відносяться до складу валових витрат відповідно до положень пп. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про податок на прибуток».

З акту перевірки також вбачається, що ДФСК «Локомотив»у період з 20.11.1946 року по 01.01.2008 року користувалося земельною ділянкою площею 2,32 га, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Ген. Цвєтаєва, 3 на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 1181 від 20.11.1946 року «Про відведення Управлінню Одеської залізниці для спорудження складських приміщень»відповідну дільницю на території колишнього стадіону «Локомотив».

20.03.2006 року між Одеською залізницею та ТОВ «Едельвейс Плес» укладено договір № ОД/НФ-06-247-НЮ на будівництво житлового комплексу за адресою м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, 3.

Відповідно до ст.120 Земельного кодексу, якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Відповідно до норм діючого законодавства ТОВ «Едельвейс Плес»повинен оформити договір оренди на земельну ділянку за адресою: вул. Ген. Цвєтаєва для проектування й будівництва жилого будинку.

26.12.2007 року між ТОВ «Едельвейс плес»і Одеською міською радою укладено договір оренди землі, яким орендарю з 01.01.2008 року надано в короткострокову оренду земельну ділянку площею 2,0978 га за адресою: м. Одеса, вул. Ген. Цвєтаєва, 11 для проектування й будівництва жилого будинку. У період оформлення землевідводу з 20.03.2006 року по 01.01.2008 року для укладення договору оренди ТОВ «Едельвейс Плес»відшкодовувало Одеській залізниці витрати на сплату податку на землю.

Основним Законом про оподаткування, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, ставки земельного податку окремо для різних категорій земель, пільги щодо оподаткування, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закон України «Про плату за землю»від 03.07.1992р. № 2535-ХІІ (у редакції Закону України від 19.09.96 р. № 378/96-ВР, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 5 Закону № 2535 суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст. 15 Закону № 2535 власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Оскільки з 20.11.1946 року по 01.01.2008 року ДФСК «Локомотив»володів земельною ділянкою на праві постійного користування відповідно до ст. 92 Земельного кодексу та сплачував відповідно до ст. 2, 7, 15 Закону України «Про плату за землю»податок на землю, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідно до пп. 5.2.5. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про податок на прибуток», позивач мав право віднести до складу валових витрат суму сплаченого податку на землю в сумі 133 555,79 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що ДФСК «Локомотив»проведено інвентаризацію активів та зобов'язань станом на 01.01.2008р., за результатами якої вставлено нестачу у сумі 13 277 грн., а саме відсутні у наявності будівлі і споруди стадіону остаточною вартістю 13 277 грн. На адресу винної особи ТОВ «Едельвейс Плес»направлено листа від 25.01.2008р. № НФ-10/27 про відшкодування збитків у розмірі 32 533,96 грн.

Сума збитків розрахована відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадення, нестачі, знищення матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996р. № 116. При цьому зі стягнутих сум підприємству відшкодовуються лише прямі збитки, а залишок коштів перераховується до Державного бюджету України.

Згідно пп. 4.1. ст.4 Закону України «По податок на прибуток»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами».

У пп. 8.4.9 п. 8.4 ст. 8 цього ж Закону зазначено, що у разі коли страхова організація або інша юридична чи фізична особа, визнана винною у заподіяній шкоді, компенсує платнику податку втрати, пов'язані з виникненням обставин, визначених у підпункті 8.4.8 цього пункту, платник податку в податковий період, на який припадає така компенсація: а) збільшує валовий дохід на суму компенсації за основні фонди групи 1 (окремий об'єкт основних фондів групи 1).

Сума компенсації отримана позивачем від ТОВ «Едельвейс Плес»внаслідок зруйнованих основних засобів першої групи, за виключенням суми ПДВ та суми перерахованої до Державного бюджету, дорівнює 13 277 грн.

Саме ця сума повинна включатися до складу валових доходів, оскільки сума перерахованих до Державного бюджету коштів у розмірі 16 545,84 грн. не відноситься відповідно згідно п. 4.1ст.4, пп. 8.4.9 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про податок на прибуток»до складу валових доходів, оскільки не залишається у платника податку.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат шляхом включення до них вартості послуг з оцінки майна в сумі 1 465 917 грн.

Відповідно до 1.9 Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів та матеріальних активів установ Національного банку України, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.04.1998р. N 155, протягом експлуатації основні засоби можуть приводитись у відповідність до цінності корисного використання (переоцінюватись). Переоцінка і здійснюється у випадках, коли балансова вартість основних засобів істотно відрізняється від вартості корисного використання активу. Вартість корисного використання визначається на підставі оцінки незалежних експертів, інформації підприємств-виробників або організацій, що займаються збутом основних засобів, а також за даними прайс-листів тих газет, що друкують інформацію про ціну, надану їм конкретними торговельними організаціями, а у разі відсутності належної інформації приклад, за активами, що вже були в експлуатації) або специфічного використання активу - на підставі оцінки незалежних експертів. Таким чином, в бухгалтерському обліку амортизується первісна або переоцінена вартість необоротних активів з урахуванням їх ліквідної вартості. В той же час в податковому обліку об'єктом амортизації виступають капітальні витрати, пов'язані з придбанням (виготовленням, створенням) основних фондів та нематеріальних активів. Тобто метою бухгалтерського обліку основних фондів є визначення справедливої вартості таких активів, а в податковому обліку метою виступає визначення сум амортизаційних відрахувань як частки капітальних витрат, що враховується у зменшення валового доходу для розрахунку об'єкта оподаткування.

Враховуючи наведене, а також те, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено норми щодо здійснення платником податку будь-якої переоцінки балансової вартості необоротних активів в податковому обліку, крім права на проведення щорічної індексації балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів в порядку, встановленому пп. 8.3.3 ст. 8 вказаного Закону, приведення (зменшення) балансової вартості окремих основних фондів до рівня їх ринкової (реальної) вартості в податковому обліку не відображається.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів послуг), які придбаваються (виготовляються) таким, платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином витрати на проведення оціночних послуг не відносяться до складу валових витрат, а відшкодовуються за рахунок відповідних джерел.

Зважаючи на все вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

Висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом ДП «Одеська залізниця»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення рішення залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.