Ухвала суду № 21506810, 26.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4612/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" січня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Безименної Н.В., Бєлової Л.В.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городищенському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Городищенський маслозавод»до Державної податкової інспекції у Городищенському районі Черкаської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ВАТ «Городищенський маслозавод»звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Городищенському районі Черкаської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000472310/0, № 0000462310/0, 0000342310/1, № 0003523101/1 від 17.09.2010.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ДПІ у Городищенському районі Черкаської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ВАТ "Городищенський маслозавод", як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 00451797, зареєстрований 10.09.1999, взятий на облік в органах державної податкової служби 28.09.1999, зареєстрований платником податку на додану вартість 14.04.2004 індивідуальний податковий номер 004517923091, на час розгляду справи перебуває на обліку в ДПІ у Городищенському районі.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції відкрите акціонерне товариство "Городищенський маслозавод" перейменоване у публічне акціонерне товариство "Городищенський маслозавод" згідно рішення загальних зборів акціонерів від 01.10.2010 і є правонаступником першого згідно пункту 1.1 статуту. Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 19.10.2010 державним реєстратором Городищенської РДА Заболотною В.О. з видачею нового свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 578837 із зазначенням нового найменування - публічне акціонерне товариство "Городищенський маслозавод".

За результатами проведеної ДПІ у Городищенському районі планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010, складено акт № 466/23-009/00451797 від 06.07.2010 в якому встановлено порушення відповідачем п.п. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість по бюджетній декларації в розмірі 120180,00 грн., в тому числі: за травень 2009 року 19607,00 грн., за червень 2009 року 9865,00 грн., за липень 2009 року 3534,00 грн., за серпень 2009 року 5360,00 грн., за вересень 2009 року 14360,00 грн., за жовтень 2009 року 2771,00 грн., за листопад 2009 року 64683,00 грн.; п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, що призвело до завищення бюджетного відшкодування в розмірі 472899,00 грн., в тому числі: за січень 2009 року 87731,00 грн., за лютий 2009 року 80800,00 грн., за березень 2009 року 87898,00 грн., за травень 2009 року 46618,00 грн., за червень 2009 року 48180,00 грн., за грудень 2009 року 24200,00 грн., за січень 2010 року 97472,00 грн.; п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, що призвело до завищення бюджетного відшкодування в розмірі 61 666 грн.; п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в розмірі 14209,15 грн.

Позивач направив до ДПІ у Городищенському районі Черкаської області зауваження № 177 від 09.07.2010 до акту перевірки № 466/23-009/00451797 від 06.07.2010, в якому зазначив, що помилково не включив до валових витрат грошову суму в розмірі 5 014 490 грн. 58 коп., яка включає в себе витрати на придбання товарів (робіт, послуг) та просив внести зміни до акту перевірки шляхом зміни розміру фактичних валових витрат товариства, які були занижені. Також, позивач посилався на неправильність обрахунків сум відхилень (на основі яких ДПІ зменшувало податковий кредит у певних періодах товариству, в результаті чого товариству було зменшено суму бюджетного відшкодування) та неправильно зазначені податкові накладні на сторінці 17 акту перевірки.

За результатами розгляду зауважень ДПІ в Городищенському районі Черкаської області винесла рішення від 14.07.2010 в якому зазначила те, що всі зауваження до акту перевірки враховано, а помилки, допущені при розрахунках, виправлені.

ДПІ в Городищенському районі Черкаської області своїми доповненнями до рішення від 14.07.2010 внесла зміни до акту перевірки № 466/23-009/00451797 від 06.07.2010, внаслідок чого, абзац "перевіркою встановлено наступні порушення" розділу 4 згаданого акту викладено в такій редакції: "підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість, що призвело до заниження податку на додану вартість по бюджетній декларації в розмірі 75 162 грн. в тому числі: за вересень 2009 року - 6 708 грн. за жовтень 2009 року - 3 771 грн., за листопад 2009 року - 64 683 грн.; п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, що призвело до завищення бюджетного відшкодування в розмірі 472 899 грн. в тому числі: за січень 2009 року - 87 731 грн., за лютий 2009 року 80800 грн., за березень 2009 року - 87 898 грн., за травень 2009 року 46618 грн., за червень 2009 року 48180 грн., за грудень 2009 року 24200 грн., за січень 2010 року 97472 грн., п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, що призвело до завищення бюджетного відшкодування в розмірі 61666 грн., п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в розмірі 14209 грн. 15 коп.»

На підставі акту перевірки № 00466/2310/451797 від 06.07.2010 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000352310/0, № 0000342310/0 від 16.07.2010, № 0003523101/0 від 19.07.2010.

28.07.2010 позивачем подано до ДПІ в Городищенському районі Черкаської області скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення.

Своїм рішенням № 6685/23-041 від 17.09.2010, за результатами розгляду скарги, ДПІ в Городищенському районі Черкаської області податкове повідомлення-рішення № 0000352310/0 від 16.07.2010 скасувала, податкові повідомлення-рішення № 0000342310/0 від 16.07.2010, № 0003523101/0 від 19.07.2010 залишила без змін, винесла нові податкові повідомлення-рішення № 0000472310/0 від 17.09.2010, № 0000462310/0 від 17.09.2010, № 0000342310/1 від 17.09.2010, № 0003523101/1 від 17.09.2010.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000472310/0 від 17.09.2010 позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 472 899 грн., визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 472 899 грн. і штрафні (фінансові) санкції в розмірі 236 450 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000462310/0 від 17.09.2010 позивачеві визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 112 743 грн., в тому числі: за основним платежем - 75 162 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 581 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000342310/1 від 17.09.2010 позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 61 666 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0003523101/1 від 17.09.2010 позивачеві визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 42 627 грн. 45 коп., в тому числі: за основним платежем - 14 209 грн. 15 коп., за штрафними санкціями - 28 418 грн. 30 коп.

Підпункти 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»передбачають обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка. складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна повинна зберігатись протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна, видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітній податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

П.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За наведених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного до 01.01.2011, (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції позивач отримав податкові накладні з податку на додану вартість за минулі періоди лише в січні - лютому 2009 року, тобто мав право на включення їх до складу податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому вони були отримані.

П.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від`ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

П. 11.21 ст. 11 Закону та підпунктом 1.2 п. 1 Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" № 166 від 30.05.1997 передбачено, що платники податку - переробні підприємства повинні подавати податкову декларацію з податку на додану вартість (переробного підприємства), яка є невід'ємною частиною звітності на відповідний звітний період.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач подавав до податкового органу дві декларації - податкову декларацію з податку на додану вартість (бюджетну декларацію) та податкову декларацію з податку на додану вартість (переробного підприємства) у відповідності до положення ПКМ України "Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі" № 805 від 12.05.1999..

З 01.01.2009 п. 11.21 ст. 11 Закону виключено у зв'язку з набранням чинності п. 4 розділу II ЗУ "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 639-VI від 31.10.2008.

Із наведеного випливає, що платники податку - переробні підприємства з 01.01.2009 повинні були подавати лише одну декларацію - податкову декларацію з податку на додану вартість (бюджетну декларацію), а тому позивач правомірно не подавав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість (переробного підприємства), а суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податкового кредиту в повному обсязі відображались в бюджетній декларації.

Відповідно до Порядку обліку та використання коштів, спрямованих на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 291 від 02.04.2009, переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі.

За результатами окремого обліку готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість»визначають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та поставкою такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, встановлені зазначеним Законом, з урахуванням вимог нормативно-правових актів ДПА. Визначена до сплати за окремою податковою декларацією сума податку на додану вартість перераховується переробним підприємством на його не бюджетний рахунок у строки, встановлені для слати податку на додану вартість, з урахуванням коштів, перерахованих відповідно до п. 5 цього Порядку.

У відповідності до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 для визначення витрат, сум податкових зобов`язань та податкового кредиту позивач розрахував коефіцієнт, який дорівнює частці закупленного у звітному періоді за нульовою ставкою молока в загальному обсязі молока, придбаного у всіх категорій постачальників. Сума витрат та сума податкового кредиту з переробки молока, зданого сільськогосподарськими товаровиробниками, обчислюється шляхом застосування вказаного коефіцієнту до загального обсягу витрат на переробку молока, закупленного у всіх категорій платників.

Також колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно взято до уваги висновок експерта № 19/15-39 від 09.03.2011 про проведення економічної експертизи, в якому зазначено, що відомості про порушення, зазначені в акті перевірки ДПІ у Городищенському районі № 466/23-009/00451797 від 06.07.2010 документально не підтверджені.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що позивач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства України.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городищенському районі Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст виготовлено 31.01.2012

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Бєлова Л.В. Безименна Н.В.