Ухвала суду № 21504358, 17.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6239/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Ключковича В.Ю., Губської О.А.,

при секретарі Кропивному Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2011року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярес Лідер Груп" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2010р. № 0002642301/0 та від 19.11.2010р. № 0002642301/1,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2010р. № 0002642301/0 та від 19.11.2010р. № 0002642301/1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2011року позовні вимоги було задоволено.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач мав всі передбачені Законом підстави до віднесення сум податку на додану вартість, сплачені контрагентом ТОВ "Торговий дім "Фаб-Україна", до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярес Лідер Груп" за період квітень, травень 2010р. 3а результатами перевірки складено акт № 5381/23-5/32913627 від 20.08.2010р.

Актом перевірки зазначено, що за результатами автоматичного співставлення податкових кредиту та зобовязань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по декларації встановлено розбіжності між сумою задекларованого податкового зобов'язання ТОВ "Торговий дім "Фаб-Україна" та сумою податкового кредиту ПДВ ТОВ "Ярес Лідер Груп" в квітні, травні 2010р. в сумі 258333 грн., причиною розбіжностей є віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ в квітні, травні 2010р. по взаємовідносинах ТОВ "Торговий дім "Фаб-Україна".

Разом з тим, причиною даної розбіжності в акті перевірки визначено, що на момент формування податкового кредиту згідно бази АІС ОР контрагент ТОВ "Торговий дім "Фаб - Україна" декларацію з ПДВ за квітень, травень 2010р до ДПІ, де зареєстрований платник, не подавав.

Також, в акті зазначено, що згідно даних податкової звітності (форми 1-ДФ, розрахунки комунального податку ) середньосписочна чисельність працюючих у ТОВ "Торговий дім "Фаб Україна" за вищевказаний період становить 1 особа. Це свідчить про відсутність у підприємства ТОВ "Торговий дім "Фаб - Україна" трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок про те, що законодавчо обґрунтованого формування податкового кредиту товариством на суму 258 333 грн., не задекларовано вищезазначеним контрагентом в складі податкових зобов'язань, що не може надати права платнику на формування податкового кредиту звітного періоду.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 09 вересня 2010 р № 000264230/0, яким ТОВ "Ярес Лідер Груп" за порушення пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", який був чинний на момент виникнення правовідносин, визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 374166,00 грн., з яких сума основного платежу 258333,00 грн. та штрафні санкції на суму 115833,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 000264230/1 від 19.11.2010р. про визначення податкового зобовязання з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 187226,00 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 30 червня 2009 року між ТОВ "Ярес Лідер Груп" і Товариством "Торговий дім "Фаб Україна" було укладено договір поставки №06/30, на виконання якого ТОВ "Торговий дім "Фаб - Україна" зобов'язалося передати (поставити) Товариству "Ярес Лідер Груп" товар, а позивач в свою чергу зобов'язувався прийняти вказаний товар і сплатити ТОВ "Торговий дім "Фаб-Україна" за нього грошову суму в порядку та на умовах, визначених даним Договором.

На виконання Договору поставки №06/30 від 30.06.2009р., ТОВ "Торговий дім "Фаб-Україна" поставило позивачу в квітні 2010 року товар на суму 750 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 125 000,00 грн., що підтверджується податковими та видатковими накладними, також на виконання даного договору в травні 2010р. ТОВ "Торговий дім "Фаб-Україна" поставило товар на суму 800000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 133333,33 грн., що підтверджується податковими та видатковими накладними.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь - які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що за вищезазначеними договорами зобовязання ТОВ "Ярес Лідер Груп" перед Товариством "Торговий дім "Фаб Україна" виконані в повному обсязі.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Колегія суддів зауважує, що оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, відповідачем в акті перевірки та відзиві на позов не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагента позивача або несплати ним податку на додану вартість до бюджету, судом першої інстанції вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстр платників податку веде центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

При вирішенні даної справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не спростовувалось, що реєстрація контрагента позивача, як платника податку на додану вартість, була здійснена податковим органом відповідно до діючого законодавства, а на період проведення господарської операції контрагент позивача перебував на податковому обліку як платник ПДВ. Сама по собі обставина неподання звітності з податку на додану вартість контрагентом позивача не вбачається судом підставою для визначення позивачу податкових зобовязань, оскільки нормами спеціального Закону встановлено відповідальність за таке діяння.

Нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. Для фізичних осіб, які займають посади, що підпадають під визначення суб'єктів корупційних діянь відповідно до закону, за неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи таких фізичних осіб, отриманих протягом зайняття такої посади, штраф застосовується у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. (підпункт 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону).

Крім того, неподання звітності нормами підпункту «а»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 вищезазначеного Закону визначено підставою для визначення податкових зобовязань платника податків, який не подає таку декларацію, а не осіб, які мали правовідносини з таким платником податків.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2011року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2011року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярес Лідер Груп" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2010р. № 0002642301/0 та від 19.11.2010р. № 0002642301/1 - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А. Ключкович В.Ю.