Ухвала суду № 21503864, 19.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3562/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Усенко В.Г.

Собків Я.М.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.»до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РУР ГРУП С.А.»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомленнярішення №0000162310 від 21.02.2011р. та податкового повідомленнярішення №0000152310 від 21.02.2011р. в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 301 005 грн. основного платежу та 75 251 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2011 року позов задоволено.

На вказану постанову відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позові відмовити посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

У звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, працівниками Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Кіровоградська ОДПІ) проведено планову виїзну документальну перевірку Закритого акціонерного товариства «РУР ГРУП С.А.»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.09 р. по 30.09.10 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09 р. по 30.09.10 р.

За результатами планової виїзної документальної перевірки Кіровоградської ОДПІ складено Акт від 08.02.2011р. № 8/23-1/24714833 на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000152310 від 21.02.2011 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 377 849 гри., в т.ч. за основним платежем 302 279 грн. та 75 570 грн. за штрафними санкціями; № 0000162310 від 21.02.2011 року, яким визначено штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 75 000 грн.

Перевіркою встановлено, що згідно акту попередньої планової документальної виїзної перевірки ЗАТ «РУР ГРУП С.А.» від 24.07.09р. № 88\23-00\24714833, в січні 2008 року ЗАТ «РУР ГРУП С.А.» безпідставно віднесло до складу податкового кредиту суму ПДВ в розрізі 101 004,68 грн., яка не була підтверджена податковою накладною від 01.01.08р. № 4 по ТОВ «НАФТО РЕГІОН Сервіс», м. Київ, але в той же час включена до реєстру отриманих податкових накладних за січень 2008 року. При цьому, обсяг придбання паливно-мастильних матеріалів від ТОВ «НАФТО РЕГІОН Сервіс»до складу валових витрат не включався. Цією ж перевіркою 2009 року встановлено, обсяг придбання паливно-мастильних матеріалів від ТОВ «НАФТО РЕГІОН Сервіс»по вищезазначеній податковій накладній до складу валових витрат не включався.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «НАФТО РЕГІОН Сервіс»та ЗАТ «РУР ГРУП С.А.»укладено договір поставки нафтопродуктів № 186 від 4 грудня 2007 року відповідно до якого, позивач купує нафтопродукти згідно додаткових угод до договору.

Відповідно до додатку № 4 від 01 січня 2008 року до договору поставки нафтопродуктів, ЗАТ «РУР ГРУП С.А." зобов'язано прийняти нафтопродукти згідно переліку у тому числі бензин А-95 у кількості 972,556 тон на умовах ЕХW резервуари нафтобази м. Кіровоград, вул. Мурманська. 11.

Згідно з акту № 31 від 01.01.2008 року ТОВ «НАФТО РЕГІОН СЕРВІС» передало, а ЗАТ «РУР ГРУП С.А.» прийняло нафтопродукти згідно переліку у тому числі бензин А-95 у кількості 972,556 тон.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до матеріалів справи, оплата за отримані нафтопродукти проведена повністю, про що свідчить реєстр оплат та платіжні доручення в матеріалах справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.01.2008 року ЗАТ «РУР ГРУП С.А.» отримало оригінали податкових накладних №1 (868,606 тон бензину А-95), а також факсом копію податкової накладної № 4 (103,95 тон бензину А-95).

Також, судом першої інстанції встановлено, що під час проведення перевірки ЗАТ «РУР ГРУП С.А.»надало посадовим особам Кіровоградської ОДПІ отриману від ТОВ «НАФТО РЕГІОН Сервіс» оригінал податкової накладної від 01.01.08р. №4 на загальну суму 606 028,08 грн., в т.ч. ПДВ 101004,68 грн.

З урахуванням наведеного Кіровоградська ОДПІ дійшла висновку, що ЗАТ «РУР ГРУП С.А.» безпідставно завищено податковий кредит за серпень 2009 року на загальну суму 101005 грн. , внаслідок чого порушено п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на 01.01.2008р.) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності у позивача права на податковий кредит, оскільки наявність у нього податкової накладної від 01.01.08р. № 4 та оплата придбаного товару, надає право на податковий кредит, а тому висновки відповідача щодо порушення норм п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставними.

В ході проведення перевірки також встановлено, що ЗАТ «РУР ГРУП С.А.»в періоді, що перевірявся включено до складу податкового кредиту у вересні 2009 року суму ПДВ в розмірі 6 333 333,33 грн. на підставі податкової накладної від 30.09.09р. № 1610н, виписаної ЗАТ «Укргаз-Енерго»на загальну суму 38 000 000 грн., в т.ч. ПДВ 6 333 333,33 грн.

Відповідно до матеріалів справи між ЗАТ «РУР ГРУП С.А.»та ЗАТ «Укргаз-Енерго»укладено додаткову угоду № 003 від 28.09.09р. до Генерального договору № 31/НП/В-09 купівлі-продажу нафтопродуктів від 30.03.09р., якою погоджено договірну вартість товарів з урахуванням ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, що ЗАТ «РУР ГРУП С.А.»платіжним дорученням від 30.09.09р. № 4000 перерахувало ЗАТ «Укргаз-Енерго»попередню оплату за дизельне пальне згідно рахунка № ДГ-000252\003 від 28.09.09р. у розмірі 38 000 000 грн., в т.ч. ПДВ 6 333 333,33 грн. та отримало від ЗАТ «Укргаз-Енерго»податкову накладну від 30.09.09р. № 1610н від 30.09.09р. на загальну суму 38 000 000 грн., в т.ч. ПДВ 6 333 333,33 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що в жовтні 2009 року ЗАТ «Укргаз-Енерго»повернуло попередню оплату в загальній сумі 36 800 000 грн., відповідно до вказаних в Акті перевірки платіжних доручень на загальну суму 36 800 000 грн. Залишок неповернутих коштів станом на 30.09.2011 року склав 1 200 000 грн., в т.ч. ПДВ 200 000 грн. Сума ПДВ в розмірі 200 000 грн. не була відкоригована та включена позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2009 р.

З урахуванням наведеного Кіровоградська ОДПІ дійшла висновку, що ЗАТ «РУР ГРУП С.А.» безпідставно завищено податковий кредит за вересень 2009 року на загальну суму 200 000 грн., внаслідок чого порушено п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на 01.01.2008р.) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до матеріалів справи, торгівля нафтопродуктами, а саме: оптова та роздрібна торгівля пальним, є основним видом діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що укладення генерального договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 30.03.09р. № 31\НП\В-09, укладення додаткової угоди № 003 від 28.09.09р. до вказаного договору, перерахування коштів на користь ЗАТ «Укргаз-Енерго» відповідно до умов генерального договору та додаткової угоди, засвідчують наявність у ЗАТ «РУР ГРУП С.А.» мети на придбання паливно-мастильних матеріалів для їх використання у межах господарської діяльності, а отже, що податковий кредит за вересень 2009 року визначений ЗАТ «РУР ГРУП С.А.» у повній відповідності з п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

А тому, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення рішення №0000152310 від 21.02.2011р. в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 301 005 грн. основного платежу та 75 251 грн. штрафних (фінансових) санкцій підлягає скасуванню.

Враховуючи, що ЗАТ «Укргаз-Енерго» не повернуло ЗАТ «РУР ГРУП С.А.» раніше сплачені кошти в повному обсязі та не поставило товар відповідно до умов Генерального договору № 31/НП/В-09 від 30.03.2009 року, особи, що здійснювали перевірку дійшли висновку, що «перераховані кошти не підлягають під визначення попередньої оплати за генеральним договором від 30.03.2009року № 31/НП/В-09»(арк. 13 Акт перевірки), а отже з боку ЗАТ «РУР ГРУП С.А.»допущено порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 52 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», а саме безпідставно завищено валові витрати в частині невірного відображення від'ємного значення попереднього податкового періоду за 2009 рік у податкових деклараціях за 1-й квартал 2010 року у розмірі 1 000 000 грн., за півріччя 2010 року та за 9 місяців 2010 року на суму 200 000 грн.

Судом першої інстанції встановлено, ЗАТ «РУР ГРУП С.А.»сплатило ЗАТ «Укргаз-Енерго» 38 000 000 грн. попередньої оплати за дизельне пальне Л-0.2-62 згідно рахунка № ДГ-000252/003 від 28.09.09 р. до генерального договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 30.03.09р. № 31/НП/В-09 та додаткової угоди № 0003 від 28.09.09р.

В жовтні 2009 року ЗАТ «Укргаз-Енерго»повернуло попередню оплату в загальній сумі 36 800 000 грн., відповідно до вказаних в Акті перевірки платіжних доручень (на загальну суму 36 800 000 грн. Залишок неповернутих коштів станом на 30.09.2011 року склав 1 200 000 грн., в т.ч. ПДВ 200 000 грн.

Відповідно до п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно із п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу визначені як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно із п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», віднесено включення до складу валових витрат витрати на потреби, не повязані із веденням господарської діяльності та згідно п.п. 5.3.9 витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо того, що сплачені позивачем на користь ЗАТ «Укргаз-Енерго»кошти підпадають під вищенаведене визначення валових витрат, оскільки такі витрати здійснювались як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати були пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем робіт, та позивачем правомірно збільшило валові витрати виробництва та обігу, а тому податкове повідомлення-рішення №0000162310 від 21.02.2011р. підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2011 року без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Собків Я.М. Усенко В.Г. Ухвалу складено в повному обсязі 24.01.2012