Постанова № 21503163, 18.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-7257/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"18" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Васильківський шкірзавод»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Васильківський шкірзавод»до Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Васильківський шкірзавод»звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсним податкових повідомлень - рішень № 00000452340/0 від 16.07.2010 року, згідно з яким, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 147189,50 грн., № 0000462340/0 від 16.07.2010 року, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем з податку на додану вартість в сумі 1868403 грн. та штрафні санкції 934201,50 грн.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 20.06.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Суд першої інстанції, приймаючи постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що з аналізу акту перевірки від 30.06.2010 року № 3119/23-2/00307862 видно, що він відповідає основним вимогам, викладеним у Порядку оформлення результатів невиїзних документальних виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованого в Мінюсті України 25.08.2005 року № 925/11205. Зокрема, визначено конкретні факти порушення позивачем податкового законодавства, з посиланням на первинні документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. Визначено зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Васильківській шкіряний завод»є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Васильківської міської Ради народних депутатів Київської області. Свідоцтво про державну реєстрацію від 21.02.1995 року № 135612000000000 (у новій редакції від 20.05.2003 року № 258), форма власності - приватна. Позивача взято на податковий облік, як платника податків у Васильківській ОДШ 21.03.1995 року № 12/3, свідоцтво платника ПДВ від 29.06.1997 року № 13646185.

У червні 2010 року, посадовими особами Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області, на підставі пунктів 1, 3, 5 частини 6 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку відкритого акціонерного товариства «Васильківській шкіряний завод» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків (акт перевірки № 3119/23-2/00307862 від 30.06.2010 року). За результатами перевірки посадові особи Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області дійшли висновку, що операції з придбання товару (шкірсировини) від TOB «ТД Ролан»мали нереальний товарний характер, а договори купівлі - продажу № 12 від 03.06.2006 року, № 15 від 03.06.2006 року, а також договір поставки товару № 21 від 31.01.2008 року, що були укладені між позивачем та TOB «ТД Ролан»є нікчемними у звязку з порушенням сторонами правочину вимог частини першої та другої статті 215 ЦК України.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту Закон України № 168/97-ВР), що виявилося у завищенні суми податкового кредиту на 2 944327,70 грн. та вплинуло на завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період, що перевірявся на 712204,00 грн. та призвело до заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 01.06.2006 року по 29.02.2008 року на суму 2687504,00 грн.

Судом першої інстанції було зазначено, що між TOB «Васильківській шкірзавод»та TOB «ТД Ролан»були укладені договори. Договір від 03.06.2006 року № 12 купівлі-продажу шкіряного напівфабрикату, відповідно до якого ціна товару визначається сторонами відносно кожної окремої партії товару і фіксується у відповідних товаросупроводжувальних та розрахункових документах (пункт 1.2 договору). Товар мав постачатися на користь покупця окремими партіями. Оплата товару, згідно умов договору, повинна була здійснюватися протягом не більше 100 календарних днів від дня його прийняття. Договір від 31.01.2007 року № 15 купівлі-продажу шкіряного напівфабрикату, відповідно до якого ціна товару визначається сторонами відносно кожної окремої партії товару і фіксується у відповідних товаросупроводжувальних та розрахункових документах (пункт 1.2 договору). Товар мав постачатися на користь покупця окремими партіями. Оплата товару, згідно умов договору, повинна була здійснюватися протягом не більше 100 календарних днів від дня його прийняття. Договір від 31.01.2008 року № 21 поставки товару, відповідно до якого ціна товару мала зазначатися в специфікації і складалася до кожної партії окремо. Вартість товару за договором складала 250 000 грн. Поставка товару повинна була здійснюватись після отримання 100 % передплати повної вартості товару покупцем.

З пояснень головного бухгалтера ВАТ «Васильківській шкірзавод»ОСОБА_2, наданих при її допиті оперуповноваженому УБОЗ ГУ МВС України в Київській області, придбаний від TOB «ТД Ролан»товар - (шкірсировина, шкіра ВРХ) було поставлено продавцем - TOB «ТД Ролан»власним автотранспортом на склад позивача за адресою (м. Васильків, вул. Володимирська,74). Зазначена інформація була відображена в акті перевірки № 3119/23-2/00307862 від 30.06.2010 року. Із договорів купівлі - продажу шкіряного напівфабрикату, укладених між позивачем та TOB «ТД Ролан»№ 12 від 03.06.2006 року та № 15 від 31.01.2007 року, а також договору поставки товару № 21 від 31.01.2008 року вбачається, що прийом - передача товару від продавця до покупця, а також від постачальника - покупцю за його фактичною кількістю та якістю мала здійснюватися на складі продавця, в даному випадку TOB «ТД Ролан», за адресою: м. Васильків, вул. Володимирська,74 (пункт 1.2 договорів № № 12, 15 купівлі - продажу та № 21 від 31.01.2008 року поставки товару). В судовому засіданні апеляційної інстанції представником позивача було надано пояснення з приводу передачі товару згідно вищезазначених договорів. Представником суду було пояснено, що в договорах в п. 1.2 була наявна помилка тобто прийом передача товару мала здійснюватись на складі покупця, а не на складі продавця, тому поставка товару здійснювалась за адресою: м. Васильків, вул. Володимирська, 74 (пункт договорів № 12, № 15 купівлі продажу та № 21 від 31.01.2008 року поставки товару.

Причиною виникнення спору стало питання щодо законності відображення позивачем операцій з поставки йому шкірсировини в податковому обліку підприємства.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що позивачем не було надано товаросупроводжувальні та розрахункові накладні документи. Що угоди, які були укладені між позивачем та TOB «ТД Ролан»та які виконувались протягом періоду що перевірявся, а саме купівлі - продажу № № 15, 12 від 31.01.2007 року та від 03.06.2006 року відповідно та поставки від 31.01.2008 року № 21 не спричинили реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом наведених правових норм визначальною умовою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобовязань, є, зокрема, фактичне здійснення господарської операції як такої, що спричиняє реальні зміни майнового стану платника та підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Так, за визначенням, що міститься у пункті 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість», поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Отже, для цілей оподаткування кваліфікуючої ознакою операції з поставки товару є перехід права власності на відповідний товар від покупця до продавця. При цьому за певних обставин операція з поставки товару може і не передбачати фізичного руху товару (зокрема, у разі придбання покупцем цього товару з метою його продажу іншій особі).

А відтак для того, щоб дійти правильного висновку про реальність виконання спірних операцій з поставки товару позивачеві, суду першої інстанції слід було ретельно дослідити умови договорів, якими опосередковувалися спірні господарські операції, а також зміст первинних документів, складених за результатами їх виконання, і на підставі цього встановити, чи передбачався в даному конкретному випадку фізичний рух товару, його фактичне переміщення від постачальника до покупця (позивача у справі) для виконання спірних операцій з поставки шкірсировини. Адже у випадку здійснення поставок, відсутність у покупця товарно - транспортних накладних та транспортування товару не може бути беззаперечним доказом фіктивності господарської операції.

Для перевірки вказаного факту, суду слід було дослідити усі наявні у справі первинні документи, які засвідчують перехід права власності на спірний товар, а також його фізичний рух від постачальника до покупця.

Керуючись Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»всі підтверджуючі документи, щодо здійснення господарських операцій відкритим акціонерним товариством «Васильківський шкірзавод», які були надані працівникам Васильківської ОДПІ, відповідають статті 9 вищезгаданого Закону.

Так, частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені статтею 9 даного Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Форма товарно-транспортної накладної, затверджена наказом № 488 Мінтрансу Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Але даний наказ, яким затверджено форму товарно-транспортної накладної, не зареєстрований у Мінюсті, як того вимагає ст. 3 Указу Президента України № 493/92. Таким чином, форма товарно-транспортної не затверджена і її застосування для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи не передбачена.

Лист ДПА у м. Києві від 20.10.2007 року № 341/Н/31-607 «Щодо підтвердження первинними документами витрат платника податку на оплату послуг з перевезення товарів»,відповідно до якого не підлягають включенню до складу валових витрат, витрати на придбання товарів в разі відсутності первинної транспортної документації, у даному випадку товарно-транспортної накладної, а платник податку не має підстав віднести послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом до складу валових витрат. Дане розяснення стосується виключно витрат на транспортні послуги, а не витрат на придбання товару (в даному випадку шкірсировини).

Отже, колегія суддів погоджується, що відсутність товарно-транспортної накладної не є підставою для невключення витрат з придбання товарів та транспортних послуг до складу валових витрат, адже зазначене включення здійснено на підставі відповідних актів приймання-передачі робіт та податкових накладних, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV та відповідають її вимогам.

Крім того, посилання Васильківської обєднаної державної податкової інспекції на те, що товариством не доказано факту фактичного отримання товару (шкірсировини) і відповідно звязок із веденням господарської діяльності є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам, так як факт поставки товару підтверджується договорами, податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими касовими ордерами, бухгалтерськими довідками, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, акти звірок взаєморозрахунків, первинні паспорти на партії шкіряної сировини, звіти про рух шкірсировини за шкірсировинними цехами, що і підтверджує звязок із веденням господарської діяльності, так як без сировини (шкіри) підприємство не може здійснювати виробничий процес.

Зазначена обставина, також підтверджується численною судовою практикою Вищого адміністративного суду України при вирішені аналогічних справ, в яких податкові органи вважали, що єдиним документом, який може бути підтвердженням для віднесення витрат на придбання товару може бути виключно товарно-транспортна накладна.

Так, товарно-транспортна накладна не є єдиним документом, яким може підтверджуватися факт здійснення господарської операції. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999року № 996 - ХІV.

Відповідно до статті 1 Закону № 996- ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996- ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Втім, суд першої інстанції взагалі не надав належної правової оцінки усім наявним у матеріалах справи первинним документам на підтвердження факту виконання спірних операцій. Так, суд лише обмежився посиланням на відсутність товаросупроводжувальних документів та розрахункових документів, з визначенням ціни товару відносно кожної окремої партії, як це передбачено пунктом 1.2 договорів купівлі-продажу, спеціфікації на товар (пункт 2.1 договору поставки), актів приймання-передачі товару від продавця покупцю, не надавши при цьому юридичного аналізу іншим первинним документам, складенням яких, опосередковувалося виконання спірних операцій (податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові касові ордери, бухгалтерські довідки, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, акти звірок взаєморозрахунків, первинні паспорти на партії шкіряної сировини, звіти про рух шкірсировини за шкірсировинними цехами тощо).

Судом першої інстанції було також винесено додаткову постанову від 25.06.2011 року, якою адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Васильківський шкір завод»до Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень рішень № 0000452340/0, № 0000462340/0 від 16.07.2010 року залишено без задоволення.

Враховуюче викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що податкові повідомлення рішення № 0000452340/0, № 0000462340/0 від 16.07.2010 року, прийняті відповідачем на підставі акту перевірки від 30.06.2010 року № 3119/23-2/00307862 прийняті всупереч законодавству України.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія зазначає, що суд апеляційної інстанції у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України може вийти за межі доводів апеляційної скарги та вважає, що суд першої інстанції дійшов не вірного висновку щодо відмови в задоволенні позову, через що постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 року та додаткову постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2011 року першої інстанції слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 207, 212 та 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Васильківський шкірзавод»- задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 року та додаткову постанову від 25.06.2011 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Васильківський шкір завод»до Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень рішень.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення рішення Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області від 16.07.2010 року за №№ 0000462340/0, 0000452340/0.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.