Рішення № 21502032, 02.02.2012, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 2114/2-164/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 року Комсомольський районний суд міста Херсона в складі:

головуючого Стамбули Н.В.

при секретарі Литвиновій Ю.В.,

з участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного товариства „Західінкомбанк" в особі Херсонської філії до ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій, суд

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що 05 березня 2007 року, з урахуванням вимог ст.ст. 179-181, 346, 347 ГК України, ст.ст. 1054, 1055, 1057 ЦК України, між КБ „Західінкомбанк” ТзОВ та ЗАТ „РБУ № 12” було укладено Кредитний договір № 0503-07, згідно якого останньому було надано довгостроковий кредит у вигляді відкличної поновлюваної кредитної лінії для збільшення обсягів виробництва в розмірі 800000 грн. зі строком погашення до 5 березня 2010 року.

Свої зобовязання за кредитним договором Банк виконав у повному обсязі, тобто перерахував на рахунок ЗАТ „РБУ № 12” 800000 грн.

У забезпечення зобовязань за кредитним договором № 0503-07 від 05.03.07 та керуючись ст.ст. 546, 547, 574, 575, 577 ЦК України, Законом України „Про іпотеку” між ОСОБА_2 та КБ „Західінкомбанк” було укладено договір іпотеки нерухомого майна, яке складається з майстерні літ „З”, цехів літ. „К”, „Р”, „М”, розчинно-бетонного вузла літ. „Н”, складів літ „О”, „Т”, „С”, будівлі резервного водопостачання літ. „П”, навісів літ. „И”, „Л”, пропарювальних камер - №3, 4, що знаходяться в АДРЕСА_1, а також будівля - літ. „Ж”, частина складу літ „Б”, вбудоване приміщення компресорної в будівлі складу літ „Б” та земельна ділянка загальною площею 0,4298 га на якій розташовані не житлові будівлі в АДРЕСА_2, що разом належить іпотекодавцю.

В свою чергу, відповідачем не було виконано вимоги п. 4.9. Договору іпотеки щодо обовязкового страхування предмету іпотеки на його повну вартість - 2085464,00 грн., тобто відповідачем не було сплачено всі суми, передбачені договорами страхування іпотечного майна.

Таким чином, керуючись п. 6.9 договору іпотеки від 05.03.07, а саме у разі порушення іпотекодавцем п. 4.9. цього договору, іпотекодавець (відповідач) зобовязаний сплатити іпотекодержателю (позивачу) штраф у розмірі 25 (двадцять пять) відсотків від загальної вартості предмета іпотеки, визначеної у п. 3.4. цього договору. Тому, керуючись умовами договору позивачем нараховано відповідачу штраф в розмірі 521366,00 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь з відповідача.

Не погоджуючись із позовними вимогами, 21.07.2010 року до суду із зустрічним позовом звернувся ОСОБА_2 до ПАТ «Західінкомбанк»про визнання недійсними умов іпотечного договору. В обґрунтування зазначив, що 05.03.2007 року між ним та ПАТ «Західінкомбанк»для забезпечення зобовязання за кредитним договором № 0503-07 від 05.03.2007 р. був укладений Іпотечний договір. Розмір основного зобовязання за Кредитним договором складає 800000,00 грн. Згідно п. 4.9. Іпотечного договору від 05.03.2007 р., іпотекодавець зобовязаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування. Договір старування укладається на користь іпотекодержателя, який у разі настання страхового випадку набуває право вимоги до страховика.

П. 6.9. Іпотечного договору передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем п. 4.9. цього договору, іпотекодавець зобовязаний сплатити штраф у розмірі 25% від загальної вартості предмету іпотеки, визначеної у п. 3.4 цього договору. Пунктом 3.4 вказаного договору встановлена загальна вартість предмету іпотеки у розмірі 1597082,00 грн. Тобто, у разі порушення ОСОБА_2 п. 4.9. Іпотечного договору, останній повинен сплатити на користь ПАТ «Західінкомбанк»штраф у розмірі 399270,50 грн. Однак зазначений п. 6.9 Іпотечного договору суперечить ст. 12 Закону України «Про іпотеку», згідно якої у разі порушення іпотекодавцем обовязків щодо збереження чи страхування предметів іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобовязаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у звязку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки.

Вважає, що встановлена п. 6.9 Іпотечного договору межа його відповідальності за невиконання зобовязання щодо страхування предмету іпотеки у розмірі 25% вартості предмету іпотеки, визначеної у п. 3.4. Іпотечного договору, не відповідає принципам цивільного законодавства України.

Так, забезпечення зобовязання за Кредитним договором № 0503-07 від 05.03.2007 р. у розмірі 800000,00 грн. здійснено шляхом передачі в іпотеку нерухомого майна вартістю 1597082,00 грн., при цьому передбачена п. 6.9 Іпотечного договору відповідальність суперечить закону та є неадекватною мірою відповідальності в порівнянні до взятого зобовязання. Просив визнати недійсним п. 6.9. Іпотечного договору від 05.03.2007 року, укладеного між сторонами. Але 21.10.2011 року за заявою ОСОБА_2 його зустрічний позов залишено без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позову просить задовольнити повністю за обставинами, викладеними в позовній заяві. Додатково представник позивача пояснила, що 05.03.2007 року під час укладання іпотечного договору, який було посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_3 за реєстровим № 1079, було допущено арифметичну помилку в загальній вартості предмету іпотеки та вказана загальна сума 1597082,00 грн. замість 2085464,00 грн. На звернення представника ПАТ «Західінкомбанк»приватний нотаріус ОСОБА_3 надала відповідь про неможливість виправлення помилки в нотаріальному документі, яким є двосторонній договір, що підписується двома учасниками правочину.

Відповідач за позовом та його представник в судовому засідані проти задоволення позовних вимог позову заперечували.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, судом встановлено наступне.

Так, 05 березня 2007 року між КБ „Західінкомбанк” та ЗАТ „РБУ № 12” було укладено Кредитний договір № 0503-07, згідно якого останньому було надано довгостроковий кредит у вигляді відкличної поновлюваної кредитної лінії для збільшення обсягів виробництва в розмірі 800000 грн. зі строком погашення до 5 березня 2010 року (п. 1.2. кредитного договору).

Свої зобовязання за кредитним договором Банк виконав у повному обсязі (п.п. 4.1.1., 4.1.2. Договору), тобто перерахував на рахунок ЗАТ „РБУ № 12” 800000 грн.

В забезпечення зобовязань за кредитним договором № 0503-07 від 05.03.07 та керуючись ст.ст. 546, 547, 574, 575, 577 ЦК України, Законом України „Про іпотеку” між ОСОБА_2 та КБ „Західінкомбанк” було укладено договір іпотеки нерухомого майна, яке складається з майстерні літ „З”, цехів літ. „К”, „Р”, „М”, розчинно-бетонного вузла літ. „Н”, складів літ „О”, „Т”, „С”, будівлі резервного водопостачання літ. „П”, навісів літ. „И”, „Л”, пропарювальних камер - №3, 4, що знаходяться в АДРЕСА_1, а також будівля - літ. „Ж”, частина складу літ „Б”, вбудоване приміщення компресорної в будівлі складу літ „Б” та земельна ділянка загальною площею 0,4298 га, на якій розташовані нежитлові будівлі в АДРЕСА_2, що належить іпотекодавцю.

На підставі того, що ЗАТ „РБУ № 12” не було виконано вимоги умов кредитного договору, ПАТ «Західінкомбанк»вручив вимогу про виконання зобовязань за кредитним договором та іпотечним договором № 01/03-1631/1 від 28.09.09 року, яку під особистий розпис отримали керівник ЗАТ „РБУ № 12” та ОСОБА_2

10.11.2009 року Банком було вручено ОСОБА_2 під його особистий підпис повідомлення № 01/03-148 від 09.11.09 року про реалізацію предмета іпотеки. Але вимога та повідомлення ХФ ПАТ „Західінкомбанк” щодо погашення суми кредиту були залишені ОСОБА_2 без задоволення.

Також судом встановлено, що рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона по справі № 2-1304/2010 від 15.01.10, яке набрало чинності 26.01.10 було задоволено позовні вимоги громадянки ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання однією сімєю з лютого 1992 року та майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 05.03.07, а саме на: майстерні літ „З”, цехів літ. „К”, „Р”, „М”, розчинно-бетонного вузла літ. „Н”, складів літ „О”, „Т”, „С”, будівлі резервного водопостачання літ. „П”, навісів літ. „И”, „Л”, пропарювальних камер - №3, 4, що знаходяться в АДРЕСА_1, а також будівля - літ. „Ж”, частина складу літ „Б”, вбудоване приміщення компресорної в будівлі складу літ „Б” та земельна ділянка загальною площею 0,4298 га на якій розташовані не житлові будівлі в АДРЕСА_2, а також двокімнатна квартира № 11, загальною площею 47,2 кв.м., що розташована в будинку АДРЕСА_3 та цілісний майновий комплекс, що знаходиться на території Скадовської сільської ради Білозерського району Херсонської області, було визнано судом спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Посилання позивача на те, що відповідач грубо порушив та проігнорував п. 3.6. договору іпотеки, а саме: іпотекодавець гарантував, що предмети іпотеки є його власністю, до цього часу нікому іншому не продані, не подаровані, в іпотеку, оренду не передані, в спорі, під забороною (арештом) не перебувають, будь-яких прав і вимог щодо предмету іпотеки у третіх осіб немає, тобто при укладанні договору іпотеки ОСОБА_2 ввів в оману Банк, а також, може реалізувати предмет іпотеки від імені ОСОБА_4, що у даному випадку є порушенням прав іпотекодержателя, не відповідає дійсності. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, договір іпотеки був укладений 05.03.2007 року, а рішення про встановлення факту проживання однією сімєю та визнання майна спільною сумісною власністю ухвалено 15.01.2010 року. Таким чином на момент укладання договору іпотеки відповідач не вводив Банк в оману, оскільки на момент укладання договору іпотеки, предмети іпотеки були його власністю, до того часу нікому іншому не були продані, не були подаровані, в іпотеку, оренду не були передані, в спорі, під забороною (арештом) не перебували, будь-яких прав і вимог щодо предмету іпотеки у третіх осіб на той час не було. І ОСОБА_2 не міг знати, що ОСОБА_4 звернеться до суду з позовом про встановлення факту сумісного проживання однією сімєю та поділ спільної сумісної власності подружжя.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ст. 526 ЦК України. Договір іпотеки не містить посилання на час виконання п. 4.9. Договору щодо обовязкового страхування предмету іпотеки на його повну вартість та оскільки майно, яке було передане в іпотеку, на теперішній час не знищено, не пошкоджено та не зіпсовано, тобто воно не втратило своєї вартості і на нього можливо звернути стягнення за невиконання умов кредитного договору, суд вважає, що міра цивільної відповідальності, передбачена п. 6.9 Договору іпотеки, не відповідає принципам цивільного законодавства України та є неадекватною. Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_2 не порушив вимоги п. 4.9. Договору іпотеки, оскільки предмети іпотеки можуть бути застраховані у будь який час, але до моменту їх знищення, пошкодження чи псування.

Відповідач обґрунтовано посилається на ст. 12 Закону України „Про іпотеку” з приводу використання іпотекодержателем, у даному випадку банком прав, передбачених даною статтею, тобто вказаний Закон саме надає право банку обирати методи та міри, що можуть бути застосовані для збереження предмету іпотеки.

Крім того слід зазначити, що під час укладання іпотечного договору, який було посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_3 05.03.2007 року за реєстровим № 1079, було допущено арифметичну помилку в загальній вартості предмету іпотеки та вказана загальна сума 1597082,00 грн. замість 2085464,00 грн., яка до теперішнього часу не виправлена, а на звернення представника ПАТ «Західінкомбанк»приватний нотаріус ОСОБА_3 надала відповідь про неможливість виправлення помилки в нотаріальному документі, яким є двосторонній договір, що підписується двома учасниками правочину. Тобто, іпотечний договір було укладено на суму 1597082,00 грн.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, оскільки, в силу ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Відповідно до вимог ст. 60 ч. 4 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано суду доказів в обґрунтування позовних вимог стосовно підстав визнання пункту договору недійсним.

На підставі викладеного, суд вважає, що у задоволенні позову необхідним відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 3, 203, 215, 509, 525, 526, 610 ЦК України, суд

В и р і ш и в :

У задоволенні позову Публічного Акціонерного товариства „Західінкомбанк" в особі Херсонської філії до ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій - відмовити.

На рішення протягом 10 днів може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона.

СуддяН. В. Стамбула