Ухвала суду № 21500670, 18.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-1604/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" січня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Данилова М. В. Федорова Г. Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бєтулія" до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бєтулія" до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області від 11.03.2011 року № 0000421600/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 169 (сто шістдесят дев'ять) грн. 00 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем Іванківською міжрайонною державною податковою інспекцією в Київській області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оскільки порушення позивачем своєчасності подання податкової звітності відбулось у лютому 2011 року та виявлено податковим органом у березні 2011 року, відповідач неправомірно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 гри., оскільки повинен був застосовувати положення пункту 7 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України та визначити відповідальність у розмірі 1 (одна) грн. 00 коп.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Бєтулія»є юридичною особою та зареєстроване Іванківською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податку на додану вартість 27.09.2006 року.

18 лютого 2011 року представником позивача до податкового органу засобами поштовго звязку направлено декларацію з податку на додану вартість за січень місяць 2011 року.

У березні 2011 року Іванківською міжрайонною державною податковою інспекцією в Київській області проведено перевірку позивача щодо своєчасно подання податкової звітності, за результатами якої складено акт від 11.03.2011 №213/16/34278728.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 203.1 статті 203 Податковго кодексу України, а саме - несвоєчасність подання позивачем декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2011 № 0000421600, згідно з яким позивачеві визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів констатує наступне.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 203.1 ст.203 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 49.5 ст.49 Податкового кодексу України, у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею.

Як вбачається з опису вкладення у лист (а.с.27), позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року до податкового органу шляхом її надсилання за допомогою засобів поштового зв'язку 18.02.2011 року, тобто пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації за вказаний період.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було несвоєчасно подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року, за що Податковим кодексом України передбачена відповідальність.

Відповідно до п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Проте, відповідно до п.7 розділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином, до позивача мала б бути застосована штрафна санкція у розмірі 1 гривні, а не 170,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач достатніх доказів, в обґрунтування обставин, викладених в апеляційній скарзі, не надав.

З врахуванням вищезазначеного, та оскільки судом першої інстанції постановлено обґрунтоване рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, а доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, то підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160,195, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Данилова М.В.

Федорова Г.Г.