Вирок № 21497217, 12.04.2011, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 1806/1-321/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2011 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі: головуючого судді Хитрова Б.В., при секретарі Баришевій А.І., за участю прокурора Фролкова М.В., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ковпаківського районного суду м.Суми кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с.Іваниця Недригайлівського району Сумської області, українця, громадянина України, освіта середньо-технічна, одружений, працює директором СП ТОВ «Денвер», проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимий

за ст..ст.175 ч.1, 172 ч.1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 згідно з протоколом зборів засновників спільного підприємства «Денвер» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі СП ТОВ «Денвер») призначений на посаду директора цього підприємства, яку він займає і на даний час. СП ТОВ «Денвер», ідентифікаційний код юридичної особи 23631861, зареєстроване 21.03.1996 за юридичною адресою в м. Суми, просп. Шевченко, б.26. Фактично ж офіс СП ТОВ «Денвер» станом на 12.04.2011 знаходиться в м. Суми, вул. Гагаріна, б.2, де і знаходиться робоче місце директора підприємства ОСОБА_2

Відповідно до положень п. 5.9 Статуту СП ТОВ «Денвер» виконавчим органом товариства є директор. Директор товариства керує поточною роботою товариства і несе відповідальність за виконання покладених на товариство завдань. Директор самостійно вирішує усі питання діяльності товариства окрім тих, що відносяться до виключної компетенції зборів учасників. Директор товариства без доручення діє від імені товариства, укладає договори (контракти), здійснює облік та внутрішній контроль за господарською діяльністю товариства, затверджує положення про оплату праці працівників товариства, розпоряджається без будь-яких обмежень майном та коштами товариства, здійснює наймання та звільнення персоналу товариства, спеціалістів структурних підрозділів товариства, головного бухгалтера товариства, тощо.

Таким чином ОСОБА_2, обіймаючи на постійній основі посаду директора СП ТОВ «Денвер», є службовою особою та безпосередньо виконує адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції по керівництву трудовим колективом СП ТОВ «Денвер».

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно вимог ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1993 з наступними змінами та доповненнями та ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» та ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. При цьому ч.5 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Перебуваючи на займаній посаді, ОСОБА_2 з серпня 2009 року до червня 2010 року здійснював загальне керівництво СП ТОВ «Денвер» з порушенням ряду прав працюючих працівників та невиконанням своїх обовязків покладених на нього, як на керівника підприємства, чим грубо порушив законодавство про працю та права працюючих.

Так, діючи умисно, ігноруючи законні вимоги щодо своєчасної та повної виплати заробітної плати, при наявності достатніх грошових коштів на розрахункових рахунках та в касі підприємства, всупереч гарантованих ст.43 Конституцією України трудових прав працівників СП ТОВ «Денвер», директор підприємства ОСОБА_2 безпідставно ухилявся від виплати заробітної плати за серпень 2009 року, вересень 2009 року, а також за січень, лютий, березень, квітень та травень 2010 року. Так, станом на 30.06.2010 всупереч вимогам ст.97, ст.115 КЗпП України, ст.15, ст.24 Закону України «Про оплату праці» існує заборгованість з заробітної плати перед працюючими працівниками товариства на суму 36 609, 39 грн., а саме: ОСОБА_3 на суму 6015,92 грн., ОСОБА_4 на суму 5441,02 грн., ОСОБА_5 на суму 5441,02 грн., ОСОБА_6 на суму 5713,81 грн., ОСОБА_7 на суму 991,99 грн., ОСОБА_8 на суму 1076,25 грн., ОСОБА_9 на суму 991,99 грн., ОСОБА_10 на суму 991,99 грн., ОСОБА_11 на суму 1516,64 грн., ОСОБА_12 на суму 991,99 грн., ОСОБА_13 на суму 991,99 грн., ОСОБА_14 на суму 1510,07 грн., ОСОБА_15 на суму 991,99 грн., ОСОБА_16 на суму 991,99 грн., ОСОБА_17 на суму 1076,25 грн., ОСОБА_18 на суму 1073,93 грн., ОСОБА_19 на суму 1076,25 грн., ОСОБА_20 на суму 758,25 грн. Вказана заборгованість виникла за період з серпня 2009 року по травень 2010 року, хоча при цьому коштів, що знаходились на розрахункових рахунках та в касі підприємства було достатньо для своєчасної виплати заробітної плати, нарахованої за вказаний період часу.

Зокрема, за період з 01.08.2009 по 30.06.2010 в СП ТОВ «Денвер» документально підтверджується надходження грошових коштів в касу товариства та на розрахункові рахунки в сумі 1 079 389,82 грн., з яких 724 215,51 грн. перераховано постачальникам за товари та послуги, 20 000,00 грн. перераховано для погашення відсотків по кредитному договору, 212 266,27 грн. було видано в підзвіт самому директору ОСОБА_2, а 18225грн., незважаючи на постійно наявну заборгованість з виплати заробітної плати, видано ОСОБА_2 як повернення зворотної фінансової допомоги. В той же час на виплату заборгованості по заробітній платі, яка постійно нарощувалась, директором СП ТОВ «Денвер» ОСОБА_2 витрачено лише 33 337,59 грн. При цьому, динаміка надходжень грошових коштів до каси та на розрахункові рахунки товариства вказує на те, що можливість виплатити заробітну плату за серпень та вересень 2009 року існувала у підприємства протягом вересня, жовтня, листопада та грудня 2009 року. Однак грошові кошти були витрачені ОСОБА_2 переважно на господарські потреби підприємства та у власних корисних цілях при поверненні собі особисто коштів у вигляді зворотної фінансової допомоги. Грошових коштів, які надійшли у лютому 2010 року було достатньо для повного розрахунку з працівниками за січень та лютий 2010 року. В подальшому ж, з лютого по червень 2010 року, незважаючи на поточні фінансові можливості, директор підприємства ОСОБА_2, посилаючись на відсутність коштів, безпідставно допустив постійне зростання заборгованості по заробітній платі.

Вчиняючи дії, спрямовані на порушення прав працівників СП ТОВ «Денвер», які виразились у систематичній, безпідставній невиплаті заробітної плати за серпень 2009 року, вересень 2009 року, а також за січень, лютий, березень, квітень та травень 2010 року директор СП ТОВ «Денвер» ОСОБА_2 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав настання суспільно небезпечних наслідків та бажав їх настання, тобто вчинив злочин з прямим умислом.

Крім того за період функціонування підприємства з 29.01.2010 по 30.06.2010 директор СП ТОВ «Денвер» ОСОБА_2 не провів повного розрахунку зі звільненими працівниками в день звільнення відповідно до ст.116 КЗпП України, чим грубо порушив законодавство про працю та права наступних працівників: ОСОБА_21 (наказ №2-ОК від 31.01.2010) з дня звільнення по 30.06.2010 не сплачено 7319,05 грн., ОСОБА_22 (наказ №3-ОК від 29.01.2010) з дня звільнення по 30.06.2010 не сплачено 966,51 грн., ОСОБА_23 (наказ №3-ОК від 29.01.2010) з дня звільнення по 30.06.2010 не сплачено 972,88 грн., ОСОБА_24 (наказ №4-ОК від 11.02.2010) з дня звільнення по 30.06.2010 не сплачено 971,92 грн., ОСОБА_25 (наказ №6-ОК від 24.02.2010) з дня звільнення по 30.06.2010 не сплачено 1054,36 грн., ОСОБА_26 (наказ №6-ОК від 24.02.2010) з дня звільнення по 30.06.2010 не сплачено 971,92 грн., що являє собою заборгованість по виплаті заробітної плати за серпень, вересень 2009 року, січень та лютий 2010 року, хоча як на протязі вказаних періодів, так і у лютому червні 2010 року відповідно до руху коштів на підприємстві директор ОСОБА_2 мав реальну можливість розрахуватися з вказаними працівниками у повному обсязі.

Однак, з 29.01.2010 по 30.06.2010, незважаючи на поточні фінансові можливості, директор підприємства ОСОБА_2, посилаючись на відсутність коштів, безпідставно допустив не проведення повного розрахунку зі звільненими працівниками по заробітній платі. Отже, директор СП ТОВ «Денвер» ОСОБА_2 грубо порушив законодавство про працю, що виразилось в несплаті заробітної плати звільненим працівникам в день звільнення на загальну суму 12 775, 51 грн.

Вчиняючи дії, спрямовані на порушення прав працівників СП ТОВ «Денвер» по систематичній, несвоєчасній виплаті заробітної плати звільненим працівникам в період часу з 29.01.2010 по 30.06.2010 директор СП ТОВ «Денвер» ОСОБА_2 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав настання суспільно небезпечних наслідків та бажав їх настання, тобто вчинив злочин з прямим умислом.

В судовому засіданні підсудний свою провину у скоєному визнав повністю. Суду пояснив, що дійсно обставини зазначені в обвинувальному висновку мали місце. В період з серпня 2009 року по травень 2010 року підприємство мало реальну можливість виплачувати заробітну плату, та в період січня-червня 2010 року проводити розрахунки зі звільненими працівниками, але всі кошти він, як директор направляв, на інші цілі на придбання устаткування для виготовлення торфяних брикетів, тобто на розвиток виробництва. В теперішній час підприємство не працює, оскільки порушувалась справа про банкрутство, Процедуру банкрутства припинили в судовому порядку. В теперішній час підприємство заборгувало банку приблизно 300000 грн., існує відповідне судове рішення про стягнення з підприємства вищезазначених коштів. В спільному товаристві ТОВ «Денвер» він має частку у 40%, а інший співвласник російське підприємство «Росторфопереробка» - 60%. Сподівається вирішити питання повернення кредиту банку, а потім закрити підприємство.

За таких обставин, суд на підставі ст. 299 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів по справі, оскільки, вони підсуднім не оспорювались, розяснивши підсудному та іншим учасникам справи процесуальні наслідки повного визнання підсудним своєї провину у скоєному по предявленому обвинуваченню. Письмова розписка підсудного про зрозумілість змісту обвинувачення, змісту ст. 299 КПК України приєднана до матеріалів справи.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ст.175 ч.1 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, що виразилися у безпідставній невиплаті заробітної плати у повному обсязі працівникам СП ТОВ «Денвер» за серпень 2009 року, вересень 2009 року, а також за січень, лютий, березень, квітень та травень 2010 року, тобто більше ніж за один місяць, при наявності реальної можливості її виплатити;

Суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ст. 172 ч.1 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, що виразилися в грубому порушенні законодавства про працю у вигляді не проведення повного розрахунку зі звільненими працівниками СП ТОВ «Денвер» в день звільнення відповідно до ст.116 КЗпП України на загальну суму 12 775, 51 грн.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого підсуднім злочину, особу винного, обставини, що помякшують та обтяжують покарання

ОСОБА_2 свою провину у скоєному визнав повністю, у скоєному щиро кається, як директор підприємства до постановки вироку забезпечив виплату у повному обсязі заборгованість по заробітній платі та розрахункові кошти при звільненні працівника, що підтверджується копіями відповідних платіжних відомостей ( т.2 а.с. 132-147), раніше не судимий. Вказані обставини суд вважає такими, що помякшують покарання підсудного.

Обставин, що обтяжують покарання суд не вбачає.

З урахуванням всіх обставин справи та відомостей про особу підсудного суд вважає за необхідне призначити підсудному покарання за ст..172 ч.1, 175 ч.1 КК України у вигляді штрафу, оскільки вважає, що саме таке покарання необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з ст.93 КПК України з підсудного належить стягнути судові витрати за проведення судово-економічної експертизи в розмірі 1032грн. (а.с.194 т.1).

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.175 ч.1, ст.172 ч.1 КК України і призначити йому покарання:

- за ст.175 ч.1 КК у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. з позбавленням права обіймати посади на підприємствах будь-яких форм власності повязані з вирішенням питань про нарахування та виплату заробітної плати найманим працівникам строком на 1 рік;

- за ст.172 ч.1 КК України у вигляді штрафу в сумі 850 грн.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю цих злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді штрафу в доход держави в розмірі 17000 грн. з позбавленням права обіймати посади на підприємствах будь-яких форм власності повязані з вирішенням питань про нарахування та виплату заробітної плати найманим працівникам строком на 1 рік.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_2 не змінювати залишити підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Сумського відділення ХНДІСЕ ім.. М.С.Бокаріуса витрати за проведення судово-економічної експертизи в розмірі 1032 грн.

Арешт накладений на майно СП ТОВ «Денвер» - прес брикетний ПБУ-1м заводський номер 34, ( т.2 а.с.56), заборону на проведення реєстраційних дій з майном квартирою за адресою АДРЕСА_1 одним з співвласників якого є ОСОБА_2 ( т. 2 а.с. 53-54) скасувати.

На вирок суду може бути подана апеляція протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м.Суми.

СуддяБ.В. Хитров