Постанова № 21496182, 02.02.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 року Справа № 2а/2370/7955/2011

02.02.12

Черкаський окружний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді: Паламар П.Г.,

суддів: Гаврилюка В.О.,

Мишенка В.В.,

при секретарі: Овсієнко О.І.,

за участю представників позивача ОСОБА_2 за посадою, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за довіреністю, представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Агропромсервіс»до державної податкової інспекції у Чорнобаївському районі Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Агропромсервіс»(далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Чорнобаївському районі Черкаської області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0000182301, № 0000192301, № 0000202301, № 0000212301 від 18.10.2011 року.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року, про що складений акт № 589/2301/21379877 від 14.10.2011 року.

За результатами перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення, які на думку позивача, прийняті з порушенням норм матеріального права, висновки податкового органу відносно фактів вчинення позивачем порушень є помилковими, а тому вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представники відповідача позов не визнали, надали суду письмові заперечення, в яких зазначили, що посадові особи державної податкової інспекції у Чорнобаївському районі Черкаської області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Позивач, як юридична особа мале спільне підприємство «Агропромсервіс»зареєстроване Чорнобаївською районною державною адміністрацією 07.03.1995 року ( код ЄДРПОУ 21379877) та перебуває на податковому обліку в ДПІ У Чорнобаївському районі з 07.03.1995 року за № 165. підприємство перереєстроване 12.02.1999 року, у звязку із зміною назви із малого спільного підприємства «Агропромсервіс»на приватне підприємство «Агропромсервіс»

Відповідачем з 19.09.2011 року по 07.10.2011 року проведена документальна планова перевірка приватного підприємства «Агропромсервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року, про що складено акт № 589/2301/21379877 від 14.10.2011 року.

Згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- п. п. 4.1.1 п. 4.І ст. 4. п. п. 11.3.1, п. 11.3 ст. 11. п. 5.1. п. п. 5.2.1 п. 5.2. п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон України № 334) із змінами та доповненнями, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (далі ПКУ)із змінами та доповненнями, ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-ІV (далі - ЦКУ) із змінами та доповненнями у результаті чого занижено податок на прибуток підприємства в періоді що перевірявся на загальну суму 2167183,82 грн.;

- п. п.7.4.1 п.7.4. п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон України № 168) із змінами та доповненнями, п. 198.1. п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 ПКУ, ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦКУ у результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1144719,40 грн. та завищено від'ємне значення різниці податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 454968.73грн.;

- п. 241.1 ст.241, п. п. 242.1.4. п. 242.1 ст. 242, п. 244.1 ст. 244, п. 249.4 ст. 249, п. п. 250.2.2 п. 250.2 ст.250 ПКУ у результаті чого занижено екологічний податок за II квартал 2011 року па загальну суму 23725,30грн.

За результатами перевірки 18.10.2011 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000182301 про збільшення грошового зобов'язання позивачу з податку на прибуток підприємств в сумі 2633516,75 грн., у тому числі 2167183,82 грн. за основним платежем та 466332,93 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

-№ 0000192301про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1404043,96 грн., у тому числі 1144719,40 грн. за основним платежем та 259324,56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

-№ 0000202301 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість за червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2009 року, січень, квітень, червень, грудень 2010 року на загальну суму 454968,73грн.

-№ 0000212301 про збільшення грошового зобов'язання з екологічного податку в сумі 23726,30 грн., у тому числі 23725,30грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 334 загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Статтею 3 Закону України № 334 визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

У акті перевірки відповідач вказав, що доходи від продажу товарів (робіт і послуг) позивача за І квартал 2011 року склали 10537028 грн., а відповідно до рядка 01.1 Декларації «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»доходи за І квартал 2011 року склали 9844901 грн., а тому виникло відхилення на суму 692127 грн.

Представники позивача не заперечували факту вказаного порушення, проте зазначили, що вказана сума помилково не була включена до валового доходу.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України № 334 визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України № 334 визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України № 334 не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Також, відповідно до п. п. 139.1.9.п. 139.1 ст. 139 ПКУ не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин визначався Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168).

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 198.1 ст. 198 ПКУ визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Позивачем укладено договори: № 01/03-09 від 01.03.2009 року з ПП «Октант»(код ЄДРПОУ 32738415, м. Кременчук, Полтавська область), № 03/08-09 від 03.08.2009 року з ПП «Поліцентрсервіс»(код ЄДРПОУ 35939462 м. Кременчук, Полтавська область), № 01/10/10АПС від 01.10.2010 року з ТОВ «Вел-маркет»(код ЄДРПОУ 34397847 м. Кременчук, м. Кременчук, Полтавська область), № 15/09 від 01.09.2009 року з ФОП ОСОБА_7 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 м. Кременчук, Полтавська область), № 01/11/10АПС від 01.11.2010 року з ПП «Градко»(код ЄДРПОУ 37297759 м. Кіровоград, Кіровоградська область), відповідно до яких замовник доручає а виконавець виконує загрузку та супроводження вантажів.

Проте, судом встановлено, що у актах здачі прийняття робіт (надання послуг), рахунках фактурах, податкових накладних зазначено послуги по завантаженню та супроводженню вантажу та кількість кілометрів. Проте, відсутні дані про те, які вантажі завантажувались, їх вага, ким супроводжувався вантаж, адреса відвантаження та адреса доставки інші дані, які б свідчили про надання послуг.

Крім того, у актах виконаних робіт ФОП ОСОБА_7 вказано перелік виконаних робіт: пошук автотранспорту, своєчасне вивантаження транспортного засобу без простою, супровід вантажу експедитором та інше. Проте, представники позивача у судовому засіданні заявляли, що доставка вантажу паливно-мастильних матеріалів здійснювалась транспортними засобами позивача.

Також, відповідно до наданих представниками позивача та відповідача пояснень водіїв завантаження, розвантаження та перевезення паливно-мастильних матеріалів вони здійснювали самостійно. Представники позивача в судовому засіданні вказали, що дійсно постійного супроводу водіїв не було, але в разі непередбачених ситуацій викликались фахівці вказаних підприємств, які надавали допомогу водіям, що свідчить про не надання послуг із супроводження транспортних засобів позивача.

Позивачем укладено договір № 04/01-02 від 04.01.2010 року з ПП «Нафто-Кретор»на поставку нафтопродуктів узгодженими партіями.

У підтвердження господарської операції по купівлі продажу нафтопродуктів позивачем суду надані рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

На підтвердження транспортування вантажу позивачем надано подорожні листи вантажного автомобіля та накладні на перевезення вантажу залізничним транспортом.

Наявність вказаних документів не заперечували і представники відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568 (далі-Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Пунктом 11.5 Правил визначено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до пунктів 11.6, 11.7 Правил після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Позивачем не надано суду товарно-транспортних накладних на перевезення вантажу - паливно-мастильних матеріалів власними транспортними засобами, що не дає можливості встановити, які вантажі перевозились, вантажовідправника та інші дані необхідні для підтвердження господарської операції та фактичного перевезення вантажу по договору з ПП «Нафто-Кретор».

Крім того, позивачем надано до суду заявки на відвантаження дизельного пального залізничним транспортом, рахунки-фактури, акти прийому передачі, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення де постачальником вказано ПП «Нафто-Кретор».

Проте, у наданих накладних на перевезення дизельного пального залізницею № 44782983, 44917934, 44782984 відправником зазначено ЗАТ «Торговий дім «Укртатнафта», а отримувачем ТОВ «Нафтотрейд», а не ПП «Агропромсервіс».

Також, суд зазначає, що операції з вищевказаними підприємствами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження контрагентів, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та його майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В звязку з цим посадова особа не могла фактично здійснити господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Не відповідають дійсності твердження позивача про безпідставне збільшення відповідачем зобовязань зі сплати екологічного податку, у звязку з тим, що платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, які здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника.

Представники позивача не заперечували, що у II кварталі 2011 року позивачам здійснювалась оптова торгівля паливно-мастильними матеріалами, в результаті чого було реалізовано бензину неетилованого в кількості 278,2 тонн та дизельного пального із вмістом сірки не більш як 0.005 мас.% в кількості 951,1 тонн.

Відповідно до п. 240.2 ст. 240 ПКУ, в редакції, яка діяла на час здійснення господарських операції ІІ квартал 2011 року, платниками податку були суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Пунктом 241.1 ст. 241 ПКУ визначено, що податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.

Відповідно до п. п. 241.2.2 п. 241.2 ст. 241 ПКУ до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом, здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті).

Підпунктом 242.1.4. п. 242.1. ст. 242 ПКУ визначено, що обєктом та базою оподаткування екологічного податку є обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами.

Відповідно до п. 244.1. ст. 244 ПКУ ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива становлять: бензин неетилований - 68 грн./тонну, дизельне пальне із вмістом сірки не більш як 0,005 мас.% - 30 грн./тонну.

Відповідно до ч. 1 п. 2 підрозділу 5 розділу XX ПКУ податкові зобовязання з екологічного податку, що виникли з 01.01. 2011 року до 31.12.2012 року включно ставки податку становлять 50 відсотків від ставок, передбачених ст. ст. 243, 244, 245 і 246 ПКУ.

Пунктом 249.4. ст. 249 ПКУ визначено, що суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення (Пвп), обчислюються податковими агентами самостійно щокварталу виходячи з кількості фактично реалізованого палива та ставок податку.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України»від 07.07.2011 року № 3609-VІ внесено зміни до ст. 241 ПКУ, відповідно яких до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника здійснюють ввезення палива на митну територію України. Проте вказані зміни набули чинності лише з 08.08.2011 року.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено що, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Агропромсервіс»до державної податкової інспекції у Чорнобаївському районі Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя П.Г. Паламар

Судді В.О. Гаврилюк

В.В. Мишенко