Постанова № 21496170, 31.01.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 року Справа № 2а/2370/8751/2011

31.01.12

12 год. 55 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

судді: Паламар П.Г.,

при секретарі: Овсієнко О.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 за довіреністю, представника відповідача ОСОБА_2 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Малбі Беверідж»до державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Малбі Беверідж»(далі позивач) з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у місті Черкаси Черкаської області (далі відповідач), в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2011 року № 0002942301, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 683234 грн., з яких 546587 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями 136647 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та в обґрунтування позову зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають дійсності та є лише припущенням посадових осіб відповідача щодо нікчемності правочину договору від 01.09.2010 року № 2411 укладеного між ТОВ «Малбі Беверідж»та ТОВ «Майра». Такий висновок відповідача позивач спростовує тим, що господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Позивач також зазначає, що відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача та його контрагента, як обовязкової ознаки для визначення правочинів нікчемними.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та вказала, що в ході перевірки позивача використані матеріали перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова ТОВ «Майра». Під час вказаних перевірок встановлено економічну необґрунтованість, які були укладені з контрагентами, а єдиною метою укладення договорів є штучне завищення вартості продукції, що в свою чергу призвело до збільшення податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Крім того, представник відповідача зазначила, що за наявних матеріалів перевірки ТОВ «Малбі Беверідж»не має можливості підтвердити фактичне отримання товару та реальне його транспортування.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, розглянувши матеріали та дослідивши докази, суд прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Позивач, як юридична особа зареєстрований виконавчим комітетом Черкаської міської ради 30.04.2009 року (ідентифікаційний код 36492837).

Відповідачем з 14.06.2011 року по 12.07.2011 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, по що складено акт № 1815/23-2/36492837 від 19.07.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 5.1, п. 5.2.1 п. п. 5.2, абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від 28.12.94р. № 334/94-ВР ( у редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 546587 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2010 року на суму 166667 грн. та за ІV квартал 2010 року на суму 379920 грн.

Позивач 29.07.2011 року направив відповідачу заперечення на акт перевірки

Заперечення розглянуте та залишене без задоволення, про що свідчить відповідь від 05.08.2011 року за № 32993/23-215.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.08.2011 року № 0002942301, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 683234 грн., з якої за основним платежем 546587 грн. та штрафній (фінансовій) санкції в сумі 136647 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку, проте податковими органами скарги позивача залишені без задоволення, а рішення без змін.

Згідно акту перевірки підставою для висновку про завищення позивачем валових витрат стали взаємовідносини з ТОВ «Майра», метою яких була поставка позивачу цукру та акт документальної невиїзної перевірки ТОВ «Майра»від 09.03.2011 року № 905/233/36817495 за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року та акт планової виїзної перевірки ТОВ «Майра»від 19.01.2011 року № 139/233/36817495 за період з 07.12.2009 року по 30.09.2010 року.

Відповідно до актів перевірки вказаного підприємства встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг) від контрагентів-постачальників, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків, що є підтвердженням укладення нікчемних правочинів. Зокрема, відсутні документи, які підтверджують транспортування товару від підприємств-постачальників.

Крім того, при перевірці ТОВ «Архар», яке надавало послуги ТОВ «Майра»по навантаженню, розвантаженню, перевезенню цукру встановлено відсутність у ТОВ «Архар»автомобілів, які знаходяться у належному стані та відповідають санітарним вимогам для здійснення перевезень.

Відповідно до висновку зазначених перевірок ТОВ «Майра»не придбавало товари, а тому не могло їх поставити покупцям.

Дані відображені ТОВ «Майра»у декларації з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року в частині податкового кредиту на суму 35855995 грн., в тому числі: за жовтень 2010 року в сумі 17255085 грн., за листопад 2010 року в сумі 11755312 грн., за грудень 2010 року в сумі 6875598 грн., в частині податкового зобовязання не є дійсними на суму 36699135 грн., в тому числі за жовтень 2010 року в сумі 17570617 грн., за листопад 2010 року в сумі 12148148 грн., за грудень 2010 року в сумі 6980370 грн.

Зазначені обставини стали основою акту перевірки № 1815/23-2/36492837 від 19.07.2011 року, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Суд вважає висновок відповідача безпідставним з огляду на наступне.

Статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України № 334 визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334 визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-Х1V (далі Закон № 996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства; факти здійснення господарських операцій підтверджуються первинними документами.

На підтвердження реальності вчиненої господарської операції щодо постачання товару позивачем надані суду та досліджені договори постачання: № 2411 від 01.09.2010 року на постачання цукру, видаткові накладні № РН-0000691 від 07.09.2010 року, № РН-0000710 від 08.09.2010 року, № РН-0000779 від 10.09.2010 року, № РН-0000780 від 10.09.2010 року, № РН-0000781 від 11.09.2010 року, № РН-0001689 від 24.11.2010 року, № РН-0001690 від 24.11.2010 року, № РН-0001698 від 25.11.2010 року, № РН-0001711 від 26.11.2010 року, № РН-0001712 від 26.11.2010 року, № РН-0001713 від 26.11.2010 року, № РН-0001752 від 02.12.2010 року, № РН-0001753 від 02.12.2010 року, № РН-0001829 від 08.12.2010 року, № РН-0001831 від 09.12.2010 року, приймальні акти № ПН-00000000844 від 07.09.2010 року, № ПН-00000000847 від 08.09.2010 року, № ПН-00000000866 від 10.09.2010 року, № ПН-00000000867 від 10.09.2010 року, № ПН-00000000868 від 11.09.2010 року, б/н від 24.11.2010 року, б/н від 24.11.2010 року, б/н від 25.11.2010 року, б/н від 26.11.2010 року, б/н від 26.11.2010 року, б/н від 26.11.2010 року, б/н від 02.12.2010 року, б/н від 02.12.2010 року, б/н від 08.12.2010 року, б/н від 09.12.2010 року, податкові накладні № 752 від 07.09.2010 року, № 767 від 08.09.2010 року, № 847 від 10.09.2010 року, № 848 від 10.09.2010 року, № 849 від 11.09.2010 року, № 1840 від 24.11.2010 року, № 1841 від 24.11.2010 року, № 1852 від 25.11.2010 року, № 1860 від 26.11.2010 року, № 1861 від 26.11.2010 року, № 1862 від 26.11.2010 року, № 1883 від 02.12.2010 року, № 1884 від 02.12.2010 року, № 2002 від 08.12.2010 року, № 2006 від 09.12.2010 року, платіжні доручення № 1036000955 від 09.09.2010 року, № 1036000972 від 16.09.2010 року, № 1036001008 від 21.09.2010 року, № 1036001332 від 25.11.2010 року, № 1036001334 від 26.11.2010 року, № 1036001335 від 26.11.2010 року, № 1036001351 від 03.12.2010 року, № 1036001383 від 09.12.2010 року, № 1036001389 від 10.12.2010 року, № 1036001441 від 21.12.2010 року, товарно-транспортні накладні № 691 від 07.09.2010 року, № 710 від 08.09.2010 року, № 779 від 10.09.2010 року, № 780 від 10.09.2010 року, № 781 від 11.09.2010 року, № 1689 від 24.11.2010 року, № 1690 від 24.11.2010 року, № 1698 від 25.11.2010 року, № 1711 від 26.11.2010 року, № 1712 від 26.11.2010 року, № 1713 від 26.11.2010 року, № 1752 від 02.12.2010 року, № 1753 від 02.12.2010 року, № 1829 від 08.12.2010 року, № 1831 від 09.12.2010 року, № 1831/1 від 09.12.2010 року.

Суд зазначає, що твердження відповідача, про те, що у товарно-транспортних накладних відсутній відтиск печатки перевізника, а тому вони неналежним чином оформлені і не можуть підтверджувати факту перевезення товару є помилковим.

Зокрема, п. 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568 (далі-Правила) визначено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до пунктів 11.6, 11.7 Правил після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У товарно-транспортних накладних на перевезення цукру ТОВ «Архар»наявний підпис водія про отримання вантажу, а також відмітки вантажовідправника - ТОВ «Майра»та вантажоодержувача - ТОВ «Малбі Беверідж»з підписами та відтисками печаток, що відповідає вимогам Правил.

Суд також зазначає, що відповідно до п. 3.1.2 акту перевірки № 1815/23-2/36492837 від 19.07.2011 року встановлено завищення валових витрат позивачем у ІІІ-ІV кварталах 2010 року на загальну суму 2186346 грн., у той же час у п. 3.1.1 вказаного акту зазначено, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року не встановлено його завищення або заниження. Вказані суперечності у акті перевірки відповідачем ніяким чином не виправлені.

Відповідно до п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, позивачем підтверджено правомірність встановлення валових витрат, а також формування податкових зобовязань з податку на прибуток за ІІІ-ІV квартали 2010 року, в звязку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Крім того, позивачем надано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2011 року за позовом ТОВ «Майра»до ТОВ «Малбі Беверідж»та ПП «Агенство «Малбі»про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ТОВ «Малбі Беверідж»до ТОВ «Майра»та ПП «Агенство «Малбі»про визнання договору постачання № 2411 від 01.09.2010 року недійсним, яким первісний позов задоволено та стягнуто з ТОВ «Малбі Беверідж»та ПП «Агенство «Малбі»заборгованість по вказаному договору. Зазначене рішення суду набрало законної сили, в якому, крім іншого, встановлені факти виконання зазначеними товариствами своїх зобовязань за договором поставки.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами частини 2 статті 71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Малбі Беверідж» задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області від 05.08.2011 року № 0002942301.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Малбі Беверідж»судові витрати в сумі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя П.Г. Паламар