Постанова № 21495774, 17.11.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/8684/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПетричковича А.І.

при секретаріЛоборчук Л.М.

за участі:представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників відповідача ОСОБА_5,

ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроформ" <3-тя особа >до Ярмолинецького відділення Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області, <3-тя особа >про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000222300 від 25.06.2011року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому вказує, що 27.06.2011 року отримав податкове повідомлення-рішення №0000222300 від 25.06.2011року, яке винесено на підставі акту планової виїздної перевірки від 07.06.2011 року №178\231\33590781.

Вважає висновок акту перевірки, про не використання у свої господарській діяльності будівлі складу за адресою: АДРЕСА_1 і отримання послуг по договору з ПП "Витязь-гарант" від 01.08.2009 року, таким що не відповідає дійсності і є упередженим, що спростовується доказами, які були надані податковому органу і тепер суду. Позивач отримував консультаційні послуги з митного законодавства від підприємців ОСОБА_7 на суму 7600 гривень і ОСОБА_8 на суму 5700 гривень, про що свідчать відповідні договори та акти приймання-здачі виконаних робіт з яких зрозуміло, які послуги надавались. Висновок податкового органу, про незаконне нарахування працівнику ОСОБА_9 зарплати у сумі 15645 гривень, також вважає незаконним, так як цей працівник виконував роботу пов"язану з контролем за станом електричної мережі на території будівлі за адресою: АДРЕСА_1. Так як будівля, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до першої групи виробничих фондів, тому позивач правомірно скористався правом передбаченим п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.3.1, п.п.8.3.2 п.8.3, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України "Про оподкування прибутку підприємств". Крім цього вважає, що відповідач порушив п.86.8 ст.86 ПК України, так як оскаржуване рішення було винесене без урахування заперечень до акту перевірки та на п"ятий день після вручення акту.

Просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000222300 від 25.06.2011року.

У суді представники позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на ті ж докази, що у позовній заяві і письмових поясненнях наданих суду. Додатково пояснили, що визнає донарахування відповідачем податку на прибуток по господарських операціях з підприємцем ОСОБА_11, про що вказано у письмових додаткових поясненнях від 16.08.2011 року, які надані суду.

Представники відповідача позов не визнали, про що надали письмове заперечення, яке підтвердили у суді.

Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000222300 від 25.06.2011року на підставі акту перевірки встановлено порушення п.3.1 ст.3, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.7.4.2, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7, п.п.5.3.9, п.п.5.6.1, п.п.5.7.1 ст.5, п.п.8.1.4 п.8.1, п.п.8.4.5 п.8.4 ст.5, п.16.4 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у зв"язку з чим збільшено суму грошового зобов"язання за основним платежем на суму 56752 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями - 14188 гривень.

Суд дає критичну оцінку висновку податкового органу, про не використання позивачем будівлі за адресою: АДРЕСА_1 у свої господарській діяльності, так як цей висновок спростовується: договором позички приміщення від 08.06.2006 року між позивачем і громадянином Республіки Польща ОСОБА_13 і актом приймання передачі до цього договору від 21.09.2006 року; реєстром виданих міжнародних товаро-транспортних накладних по яких відправником було ТОВ "Євроформ", а пунктом призначення вказана адреса: АДРЕСА_1 та цими накладними, які оглянуті в суді; показами свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_15; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 281 за 01.10.2009 - 31.03.2011 року; карткою рахунку: 6416 за 01.01.2010 - 01.04.2011 року; Довідкою податкового органу про загальну інформацію щодо ТОВ "Євроформ" та результати його діяльності за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, адже у п.9 цієї довідки зазначено, що у періоді що перевірявся ТОВ "Євроформ" використовував у своїй діяльності нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; актами прийняття-здачі виконаних робіт по вантажним автоперевезенням укладених позивачем з ФОП ОСОБА_14; актами контрольної перевірки інвентаризації цінностей на 31.12.2009 року і на 31.12.2010 року; товарно-транспортними накладними. Більше цього, представник податкового органу ОСОБА_5 у суді ствердила, що під час перевірки у якій вона приймала участь, на територіїї складу вона бачила дрова і не могла суду пояснити причину відмови зачекати працівника позивача, який мав відкрити приміщення складу з метою переконатися у наявності інших товаро-матеріальних цінностей у цьому складі.

Також, не зрозумілим є висновок відповідача, який у акті перевірки №178\231\33590781 від 07.06.2011 року констатує, що на території складу знаходяться працівники ПП "Витязь-гарант", що здійснюють цілодобову охорону (9 стор. акту перевірки) згідно відповідного договору, але робить висновок з цього факту, про відсутність господарської діяльності позивача, що на думку суду про це не свідчить, а є безпідставним припущенням податкового органу.

Наслідком вищенаведених припущень податкового органу, які зафіксовані у акті перевірки, стало визначення позивачу податкового зобов"язання по податку на прибуток у розмірі 25511 гривень з відповіддими штрафними (фінансовими) санкціями, внаслідок порушень п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", як вважає відповідач, що спростовується доказами, які перевірено судом.

Щодо взаємовідносин позивача з підприємцями ОСОБА_7 і ОСОБА_8 і віднесення в податковому обліку до складу валових витрат відповідно 7600 гривень та 5320 гривень з висновком податкового органу, про відсутність документів, які підтверджують факт надання послуг, їх доцільність, суд вважає, що цей висновок не підтверджується і спростовується доказами, які перевірено судом. Доцільність надання цими підприємцями консультаційних послуг у сфері митно-брокерської діяльнольсті, відповідно до договорів про надання послуг від 22.09.2010 року у суду не викликає сумніву, зважаючи на те, що позивач займається зовнішньо-економічною діяльністю, тобто є логічним отримання таких послуг. Крім цього, суду позивач надав акти приймання-здачі виконаних робіт, які підписані ним та згаданими підприємцями, а з урахуванням фактів оплати їх, що не оспорюється сторонами, що в сукупності підтверджує реальність цих послуг і не вказує на порушення позивачем Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Висновок відповідача, про незаконне нарахування працівнику ОСОБА_9 зарплати в сумі 15645 гривень, зроблений із вищезгаданого висновку податкового органу, про невикористання будівлі а адресою: АДРЕСА_1 у господарській діяльності, що як встановлено судом не відповідає дійсності. Крім цього, суд враховує, що законність виплати зарплати ОСОБА_9, стверджується відомостями на виплату грошей працівникам позивача за 2009-2011 роки, серед яких є цей працівник, які були надані суду і відсутність будь-яких реальних доказів відповідача, які би стростовували це. Правильність цього висновку суду, фактично підтверджує відповідач у своєму письмовому поясненні від 29.07.2011 року в якому на 4 сторінці зазначає, що встановив у періоді з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року відображенння розрахунків: за пенсійним забезпеченням, за соціальним страхуванням, за страхуванням на випадок безробіття, щодо ОСОБА_2, чим підтвержує законність нарахування йому зарплати, зважаючи на факт цих нарахувань на зарплату, але приходить до алогічного висновку, про порушення позивачем п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5 Зкону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Судом встановлено, що відповідач у акті перевірки допустив помилку (16 стор. акту перевірки), так як у графі 8 (рядок 14) податкових зобов"язань звітного періоду, повинна вказуватись сума 27266 гривень, а не 4938 гривень. Крім цього, не знаходить свого підтвердження висновок податкового органу, про заниження податку на прибуток за 2010 рік у розмірі 14254 гривень в результаті не врахування уточнюючих декларацій, адже це спроставуєть цими документами і встановлення судом факту використання позивачем у свої господарській діяльності будівлі а адресою: АДРЕСА_1. Цей висновок суду, також підтверджується фактом реальної сплати позивачем податку на прибуток за 2010 рік навіть у більшому розмірі ніж потрібно було - 24211 гривень, що не може вказувати на заниження позивачем податку на прибуток.

Суд приймає визнання позивачем факту допущеного ним порушення у 4 кварталі 2009 року і 2010 році по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_11, наслідком чого стало порушення п.п.7.4.2, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а результатом завищення витрат у розмірі 10980 гривень і несплату позивачем податку на прибуток на суму 2745 гривень. Це підтверджено доказами, які перевірено судом і таке визнання не порушує Закон або чиї-небудь права свободи чи інтереси, однак за відсутності відмови від цієї частини позовних вимог, суд повинен вирішити цю справу з урахуванням цілісності рішення, яке оскаржується.

Згідно п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка була чинною під час спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян). Підпунктом 5.7.1 цієї ж статті стверджено, що до складу валових витрат платника податку належать суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані в порядку, встановленому законодавством.

Підпунктом 8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться: капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані; капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку. Відповідно до п.п. 8.4.5 цієї ж статті, у разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються.

Згідно п.16.4 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Частинами 1 - 2 ст.71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суб"єкт владних повноважень, який заперечує проти позову не довів, що діяв у межах Закону, адже це підтверджено доказами, які перевірено судом, пому позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" і ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 94, 98-99, 158 163, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000222300 від 25.06.2011року, визнавши його протиправним.

Копії постанови надати сторонам, повиний текст якої виготовлено 22.11.2011 року.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

< виготовлено ><Дата виготовлення >

Постанова не набрала законної сили. <Дата набрання законної сили >

Суддя/підпис/А.І. Петричкович

"Згідно з оригіналом" СуддяА.І. Петричкович