Постанова № 21495642, 30.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 січня 2012 р. № 2а- 14947/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

суддів - Ізовітової - Вакім О.В., Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Кірсанова Д.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Пересічанський МЕЗ»(надалі - ТОВ «ТД «ПМЗ»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005162305 від 03.11.2011 р. у повному обсязі на суму 1 270 338,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що не погоджується з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням № 0005162305 від 03.11.2011 р. на підставі акту перевірки №4925/23-05/34758433 від 20.10.2011 р., висновками якого встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки всі операції з ТОВ «Інтер Інвест Агро Сервис»та ТОВ «ТД Агродар»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до ТОВ «ТД «ПМЗ». Позивач вважає, що він правомірно відніс до складу валових витрат витрати повязані з придбанням товарів у жовтні, грудні 2010 року у ТОВ «Інтер Інвест Агро Сервис»та ТОВ «ТД Агродар», на підставі належним чином оформлених видаткових, податкових накладних, отриманих від постачальників, реальність перевезення та зберігання придбаного товару підтверджено товарно транспортними накладними, договором зберігання товару та складськими свідоцтвами, придбані товари були використанні в господарській діяльності позивача. Таким чином, позивач вважає висновки відповідача про завищення валових витрат за 2010 рік є неправомірними та такими, що порушують загальні принципи, встановлені у державі та суспільстві. У звязку з чим, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0005162305 від 03.11.2011 р. підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. При цьому посилаючись на те, що завищення валових витрат позивачем виникло внаслідок порушення його контрагентами ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлені ними по правочинах, відображених позивачем у жовтні 2010 року з ТОВ “ТД Агродар” (код ЄДРПОУ 36036864) та у грудні 2010 року з ТОВ “Інтер Інвест - Агро Сервис” (код ЄДРПОУ 36565009) та усі операції по цим угодам не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до ТОВ “ТД “ПМЗ”. У звязку з цим, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення рішення відповідає вимогам діючого законодавства, правомірне та законне.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено , що ТОВ «ТД «ПМЗ»зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 22.01.2007 року, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (надалі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) та зареєстроване платником ПДВ згідно свідоцтва НОМЕР_2, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії НОМЕР_1, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №424899, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №323467, довідкою про взяття на облік платника податків від 21.06.2010 року №51981, свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 01.07.2010 року (а.с. 168-175 том 1).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «ТД «ПМЗ»код за ЄДРПОУ 34758433 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 4 квартал 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Агродар», код 36036864 та за 4 квартал 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Інтер Інвест- Агро Сервіс», код 36565009 за результатами якої складено акт № 4925/23-05/34758433 від 20.10.2011 року (а.с. 12-29 том 1).

Відповідно до висновку акту № 4925/23-05/34758433 від 20.10.2011 року було встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року, а саме заниження податку на прибуток за 4 квартал 2010 року у сумі 846 892, 00 грн.

На підставі акту № 4925/23-05/34758433 від 20.10.2011 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005162305 від 03.11.2011 р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1270338,00 грн., яка складається з суми основного платежу у розмірі 846 892,00 грн. та суми штрафних санкцій у розмірі 423446,00 грн. (а.с. 11 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про необґрунтоване завищення позивачем валових витрат від операцій з придбання товару за 4 квартал 2010 року на загальну суму 3 387569,00 грн., а саме від операцій з придбання товару у жовтні 2010 року у ТОВ “Інтер Інвест-Агро Сервіс” на суму 1 955589,00 грн. та від операцій з придбання товару у грудні 2010 року ТОВ “ТД “Агродар” на суму 1 431980,00 грн.

Суд зазначає, що правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств визначені статтею 5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94 ВР “Про оподаткування прибутку підприємств ” (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми, права формування валових витрат залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум витрат до складу валових витрат.

Положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для іх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реативну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не повязані з веденням господарської діяльності.

Згідно до п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За результатами дослідження порядку та підстав віднесення ТОВ «ТД «ПМЗ»у 4 кварталі 2010 року до складу валових витрат суми в розмірі 3 387569,00 грн. по придбаному товару, судом встановлено наступне.

У жовтні 2010 року між позивачем та ТОВ “Інтер Інвест-Агро Сервіс” було укладено договір постачання товару № 281010/1-Ю від 28.10.2010 року (а.с. 33-35 том 1).

Згідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

Згідно укладеного договору постачання № 281010/1-Ю від 28.10.2010 року ТОВ “Інтер Інвест-Агро Сервіс” зобов'язується поставити та надати у власність позивачу, а позивач зобов'язується прийняти та сплатити товар - соняшник у кількості 548,296 тн., загальною вартістю 2 346 709, 07 грн., в тому числі ПДВ 391 118,18 грн.

Умовами постачання товару за договором є EXW (франко-елеватор) - Філія “Хлібна база № 88” ДП Полтавський КХП, згідно Інкотемс 2000 р.

Згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів, Інкотемс 2000, термін EXW (франко-елеватор) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця у названому місці (заводі, фабриці, складі).

Таким чином, за спірною угодою постачання ТОВ “Інтер Інвест-Агро Сервіс” вважається таким, що виконав свої зобов'язання за угодою, коли він передасть позивачу у власність товар соняшник у місті Філія “Хлібна база № 88” ДП Полтавський КХП.

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Інтер Інвест-Агро Сервіс»поставив позивачу товар - соняшник у кількості 548,296 тн., що підтверджено видатковою накладною № 24 від 28.10.2010 р. (а.с. 36). Також, ТОВ «Інтер Інвест-Агро Сервіс»на користь ТОВ «ТД «ПМЗ»видано податкову накладну № 24 від 28.10.2010 р. на соняшник у кількості 548,296 тн. на загальну суму 2 346 709, 07 грн., в т.ч. ПДВ 391 118, 18 грн. (а.с. 37 том 1).

Отримана позивачем накладна не має недоліків, які згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та згідно з п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записі у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88) спричиняють втрату нею статусу первинного бухгалтерського документа, що фіксує проведення господарської операції.

Відповідно до банківської виписки, позивачем проведено сплату за отриманий від ТОВ «Інтер Інвест-Агро Сервіс»товар соняшник за договором № 281010/1-Ю від 28.10.10 р. на загальну суму 2 346 709, 07 грн., в т.ч. ПДВ 391 118, 18 грн. (а.с. 38 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Філією «Хлібна база № 88»ДП Полтавський КХП («зерновий склад») було укладено договір складського зберігання зерна № 108/10 Хб від 28.10.2010 року (а.с. 39-45 том 1), відповідно до умов якого поклажодавець за власний рахунок поставляє на Зерновий склад зерно культур, що вказані у даному договорі, а Зерновий склад зобовязується прийняти, розташувати по сховищам у відповідності з якістю, при необхідності доводити до потрібних кондицій, зберігати і відвантажувати зерно на протязі терміну дії цього договору.

Оскільки товаром за цією господарською операцією є соняшник (зернова культура), операції щодо цього товару регулюються Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" N 37-IV від 04.07.2002 р.

У відповідності до ст. 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" N 37-IV від 04.07.2002 р. у підтвердження прийняття товару на зберігання та його наявності на складі зерновий склад видає один із складських документів, яким зокрема є складська квитанція.

За фактом переоформлення соняшник у загальній кількості 548,296 тн. було передано на зерновому складі від ТОВ “Інтер Інвест-Агро Сервіс” до позивача за складськими квитанціями № 1601 від 28.10 2010 р. на соняшник у кількості 55, 827 тн.; № 1602 від 28.10 2010 р. на соняшник у кількості 145, 368 тн.; № 1603 від 28.10 2010 р. на соняшник у кількості 296, 614 тн.; № 1607 від 28.10 2010 р. на соняшник у кількості 29, 093 тн; № 1608 від 28.10 2010 р. на соняшник у кількості 21, 394 тн. (а.с. 46-49 том 1).

Отримані складські квитанції відповідають вимогам Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" N 37-IV від 04.07.2002 р. та наказу Міністерства аграрної політики України “Про затвердження Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернових підприємствах” № 661 від 13.10.08 року та є належним доказом наявності товару у місці поставки та відповідно реальності переходу права власності на зерно від ТОВ “Інтер Інвест-Агро Сервіс” до позивача за договором постачання № 281010/1-Ю від 28.10.10 р.

Крім цього, додатковим доказом реальності господарських операцій та наявності товару за угодою є його перевезення з місця зберігання у загальній кількості 548,296 тн., що підтверджується наданими позивачем товарно-транспортними накладними: № 23791 від 02.11.2010 р. на соняшник у кількості 30, 560 тн.; № 23793 від 02.11.2010 р. на соняшник у кількості 24, 880 тн.; № 23795 від 02.11.2010 р. на соняшник у кількості 25, 480 тн.; № 23796 від 02.11.2010 р. на соняшник у кількості 23, 440 тн.; № 23901 від 03.11.2010 р. на соняшник у кількості 25, 580 тн.; № 23906 від 03.11.2010 р. на соняшник у кількості 25, 320 тн.; № 23908 від 03.11.2010 р. на соняшник у кількості 25, 020 тн.; № 23907 від 03.11.2010 р. на соняшник у кількості 31, 280 тн.; № 23905 від 03.11.2010 р. на соняшник у кількості 25, 520 тн.; № 23904 від 03.11.2010 р. на соняшник у кількості 22, 420 тн.; № 23911 від 04.11.2010 р. на соняшник у кількості 25, 200 тн.; № 23912 від 04.11.2010 р. на соняшник у кількості 22, 000 тн.; № 23913 від 04.11.2010 р. на соняшник у кількості 21, 020 тн.; № 23918 від 04.11.2010 р. на соняшник у кількості 21, 060 тн.; № 23915 від 04.11.2010 р. на соняшник у кількості 21, 960 тн.; № 23920 від 08.11.2010 р. на соняшник у кількості 21, 720 тн.; № 23921 від 08.11.2010 р. на соняшник у кількості 20, 600 тн.; № 23922 від 08.11.2010 р. на соняшник у кількості 21, 500 тн. ;№ 23923 від 08.11.2010 р. на соняшник у кількості 25, 200 тн.; № 23924 від 09.11.2010 р. на соняшник у кількості 20, 700 тн.; № 23927 від 10.11.2010 р. на соняшник у кількості 11, 580 тн. (а.с. 53-73 том 1).

Згідно до Наказу Міністерства транспорту “Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" N 363 від 14.10.1997 р. товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Надані позивачем до суду товарно-транспортні накладні відповідають нормам діючого законодавства, належним чином підтверджують факт наявності товару та подальшого його перевезення до третіх осіб, що свідчить про реальне настання наслідків за договором постачання № 281010/1-Ю від 28.10.2010 року.

За фактом вивезення товару зі зберігання у повному обсязі між зерновим складом та позивачем були укладені двосторонні акти-розрахунки, що підтверджують операції із товаром, в тому числі факт переоформлення товару від ТОВ “Інтер Інвест - Агро Сервіс” до позивача, кількісні та якісні показники, строк зберігання, втрати та відходи в результаті зберігання: № 237 від 10.11.10 р. та № 238 від 10.11.10 р. (а.с. 50-52 том 1).

У подальшому придбаний у ТОВ «Інтер Інвест-Агро Сервіс»товар соняшник у загальній кількості 548,296 тн., позивачем було реалізовано на користь третьої особи ТОВ «Пересічанський МЕЗ.»за договором поставки № ТД 221010/1 П від 22.10.10 р. (а.с. 74-76 том 1). Факт передачі товару до покупця у місці вивантаження підтверджується актом приймання-передачі № 11/2010 р. за листопад 2010 року (а.с. 78-107 том 1). Проведення господарської операції зафіксовано у належній видатковій накладній № 111110-11 від 11.11.2010 р. (а.с. 77 том 1), що має всі необхідні реквізити, передбачені п. 2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні 996-XIV від 16.07.1999 року.

Відповідно до наданих до суду накладних, складських квитанцій, товарно - транспортних накладних та документів, що підтверджують розрахунки за вказаними господарськими операціями, суд приходить до висновку, що господарські операції у жовтні 2010 року між ТОВ «Інтер Інвест-Агро Сервіс»та позивачем мали реальний характер і у відповідача не було підстав для не прийняття суми 1 955 589 грн. як валових витрат, задекларованих у складі валових витрат за 4 квартал 2010 року.

Також судом встановлено, що у грудні 2010 року між позивачем та ТОВ «ТД «Агродар»були укладені договори постачання № 261110/1-К від 26.11.10 р., № 011210/1-К від 01.12.10 р. та № 081210/1-К від 08.12.10 р. (а.с. 118-121, 125-128, 133-136 том 1).

Відповідно до умов укладених договорів постачання № 261110/1-К від 26.11.10 р., № 011210/1-К від 01.12.10 р. та № 081210/1-К від 08.12.10 р. ТОВ «ТД «Агродар»зобов'язується поставити та надати у власність позивачу, а позивач зобов'язується прийняти та сплатити товар соняшник урожаю 2010 року.

Умовами постачання товару за договорами є постачання автомобільним транспортом постачальника DDU ТОВ «Пересічанський МЕЗ.», що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Пересічна, вул. Центральна,1.

Згідно міжнародних правил тлумачення торгових термінів, Інкотермс 2000, термін DDU означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобовязання з постачання, якщо предявить не вивантажений з транспортного засобу товар у названому Покупцем місті. Таким чином, за укладеними договорами поставки забезпечення транспортування товару було обовязком ТОВ «ТД «Агродар»та приймання товару здійснювалося вантажоотримувачем ТОВ «Пересічанський МЕЗ.». Згідно з вимогами Наказу Міністерства транспорту «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»№ 363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ. Оскільки виходячи із умов договорів постачання позивач не є учасником транспортування товару, тому й вимоги надати товарно-транспортну накладну є неправомірними та відповідно висновки щодо неможливості транспортування за угодами не відповідають дійсності.

Відповідно до умов зазначених договорів ТОВ «ТД «Агродар»поставив позивачу товар - соняшник на загальну суму 1718375,56 грн., що підтверджено видатковими накладними №03/12-4 від 03.12.10 р. на суму 164547,24 грн., № 06/12-1 від 06.12.10 р. на суму 422 062,20 грн., № 14/12-1 від 14.12.10 р. на суму 465 096, 96 грн., № 27/12-2 від 27.12.10 р. на суму 611958,34 грн., № 30/12-3 від 30.12.10 р. на суму 54710, 82 грн. (а.с. 122, 129, 137, 139, 141 том 1).

Також, ТОВ «ТД «Агродар»на користь позивача видано податкові накладні на загальну суму 1718375,56 грн., в т.ч. ПДВ 286395,93 грн., а саме: № 3124 від 03.12.10 р. на суму 164 547, 24 грн., в т.ч. ПДВ 27 424,54 грн., № 6121 від 06.12.10 р. на суму 422 062, 20 грн., в т.ч. ПДВ 70 343, 70 грн., № 14121 від 14.12.10 р. на суму 465 096, 96 грн., в т.ч. ПДВ 77516, 16 грн., № 27122 від 27.12.10 р. на суму 611 958, 34 грн., в т.ч. ПДВ 101993,06 грн., № 30123 від 30.12.10 р. на суму 54710, 82 грн., в т.ч. ПДВ 9118,47 грн. (а.с. 123, 130, 138, 140, 142 том 1).

Отримані позивачем накладні не мають недоліків, які згідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88) спричиняють втрату ними статусу первинного бухгалтерського документа.

Відповідно до банківських виписок позивачем про проведено сплату за отриманий від ТОВ «ТД «Агродар»товар соняшник за договорами № 261110/1-К від 26.11.10 р., № 011210/1-К від 01.12.10 р. та № 081210/1-К від 08.12.10 р. (а.с. 124, 131-132, 143-144 том 1) та частково проведено залік зустрічних вимог за угодою від 31.12.10 р. (а.с. 145 том 1).

У подальшому придбаний у ТОВ «ТД «Агродар»товар соняшник позивачем був використаний у власній господарській діяльності, а саме як сировину для переробку на давальницьких умовах за договором з третьою особою виконавцем ТОВ «Пересічанський МЕЗ.»№ 3122010/П від 31.12.2011 року (а.с. 146-149). Факт передачі товару від позивача до виконавця у місці вивантаження на переробку підтверджується актом приймання-передачі № 01/2011 за січень 2011 року (а.с. 150-156 том 1).

Відповідно до наданих суду накладних та документів, що підтверджують розрахунки за вказаними господарськими операціями, суд приходить висновку, що господарські операції у грудні 2010 року між ТОВ «ТД «Агродар» та позивачем мали реальний характер і у відповідача не було підстав для не прийняття суми 1 431980,00 грн. як валових витрат, задекларованих у складі валових витрат за 4 квартал 2010 року.

Валові витрати за 4 квартал 2010 року за видатковими накладними, отриманими від ТОВ «Інтер Інвест-Агро Сервіс»та ТОВ «ТД «Агродар»на загальну суму 3 387569,00 грн., були задекларовані у складі валових витрат, що підтверджується зростаючим підсумком показника у рядку 04.1 Декларації з податок на прибуток підприємства за 2010 рік (а.с. 25-32 том 1).

Щодо посилання податкового органу на нікчемність вчинених правочинів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо цього недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до вимог п.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно вимог п.п. 1-3, 5-6 ст.203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Податковим органом до суду не надано жодних доказів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної та юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Той факт, що контрагенти ТОВ «Інтер Інвест-Агро Сервіс»та ТОВ «ТД «Агродар»не дотримувалися вимог податкового законодавства в період укладання угод з позивачем, про що були укладені акти відповідних ДПІ не доводить, що саме угоди позивача з ними є нікчемними та не встановлює факту відсутності товару за такими угодами, а лише має документальні висновки відповідних контролюючих органів про порушення певних норм податкового законодавства іншими платниками податків.

Також бази даних ДПС податкової, звітності та інші джерела інформації, про які зазначає відповідач в акті перевірки не є підставою вважати, що зміст укладених угод суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та що ці угоди не спрямованні на реальне настання наслідків, як потребує ст. 203 ЦК України.

Діюче законодавство України не встановлює відповідальності платників податків за порушення іншими платниками податків бухгалтерського та/або податкового обліку та підстави для зменшення валових витрат внаслідок таких порушень, в тому числі “по ланцюгу”, про яке зазначає відповідач в акті перевірки, що є взагалі не правовим поняттям, тому не може вважатися належним доказом будь-якого податкового порушення.

Крім того статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність включення до складу валових витрат сум, повязаних з придбанням товарів у постачальників від дотриманням вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Так, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно такого формування та має необхідні документальні підтвердження.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні".

Тому у відповідності до ч.3. ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (правочин, що оспорюється).

Окрім цього, позивачем надано до суду копію постанови Харківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року по справі № 2а-5859/11/2070 (а.с. 108-113 том 1), згідно з якою були досліджені всі документи за угодою між позивачем та ТОВ «Інтер Інвест-Агро Сервіс»№ 281010/1-Ю від 28.10.2010 року та доведено реальність господарських операцій за нею. Постанова набула законної сили за ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.11 року (а.с. 114-117 том 1), якою постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.11 року залишено без змін.

Також позивачем надано до суду копію рішення Господарського суду Харківської області від 02 серпня 2011 року по справі № 5023/5584/11 (а.с. 157- том 1), згідно з яким були досліджені всі документи за усіма угодами між позивачем та ТОВ “ТД Агродар”, в тому числі за угодами № 261110/1-К від 26.11.10 р., № 011210/1-К від 01.12.10 р. та № 081210/1-К від 08.12.10 р. та встановлено реальність господарських операцій за ними. Рішення набуло законної сили за постановою Вищого господарського суду України від 27.12.11 року (а.с. 7-10 том 2), якою рішення Господарського суду Харківської області від 02 серпня 2011 року та постанову Харківського апеляційного Господарського суду від 25 жовтня 2011 року залишено без змін (а.с. 162-167 том 1).

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як субєкт владних повноважень на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та постачальниками ТОВ «Інтер Інвест-Агро Сервіс»та ТОВ «ТД «Агродар»і правомірність включення до складу валових витрат сум, повязаних з придбанням товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних бухгалтерських документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин у відповідному звітному періоді.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо рішень, дій чи бездіяльності субєкті владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення до суду не надано.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення -задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0005162305 від 03.11.2011 року у повному обсязі на суму 1270338,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01.02.2012 року.

Головуючий суддя Піскун В.О.

Судді Ізовітова - Вакім О.В.

Заічко О.В.