Постанова № 21495623, 26.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

26.01.2012р. справа № 2а- 17767/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників:

позивача - Загребельний Г.С., Міліруд Є.О.,

відповідача - Ситнік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Українсько-російсько-американського ТОВ - підприємства "СПЕЦ"

до СДПІ по РВПП у м. Харкові

проскасування рішення, - встановив:

Позивач, Українсько-російсько-американське товариство з обмеженою відповідальністю підприємство «Спец», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом (а.с. 2-4), у якому (з урахуванням уточнень (а.с. 147-148)) просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, №0000910841 від 23.12.2011р. та №0000920841 від 23.12.2011р., а також №0000010841 від 13.01.2012 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не порушував податкового законодавства, податки обчислював правильно, спірні податкові повідомлення рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обовязок по оплаті грошового зобовязання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилався на безпідставність висновків СДПІ по РВПП у м. Харкові про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», позаяк за даними операціями товар був поставлений в повному обсязі, оплату вартості товару проведено, тобто господарські зобовязання виконані належним чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, СДПІ по РВПП у м. Харкові, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову (а.с. 129-130) відповідач зазначив, що УРА ТОВ підприємством «Спец»порушено вимоги п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.198.3 ст.198, п.200.2 ст.200, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: завищено податковий кредит з ПДВ за травень-вересень 2011 р., а також витрати за ІІ-ІІІ квартали 2011р. за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток показників господарських операцій з ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», котрі реально не відбулись. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Позивач, УРА ТОВ підприємство «Спец», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 05837085, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харкові (а.с. 17-20, 22-23).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

З 30.11.2011 р. по 13.12.2011 р. СДПІ по РВПП у м. Харкові була проведена позапланова виїзна документальна перевірка УРА ТОВ підприємством «Спец»(ідентифікаційний код - 05837085) з питання дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.05.2011 р. по 31.07.2011 р. по правовим відносинам з ТОВ «Промтехноопт»(ідентифікаційний код - 37092055)

Результати перевірки оформлені актом від 20.12.2011р. №2292/41-018/05837085 (а.с. 39-55).

23.12.2011р. з посиланням на даний акт СДПІ по РВПП у м. Харкові були винесені податкові повідомлення-рішення №0000910841 про збільшення розміру грошового зобовязання з ПДВ в загальному розмірі 201.453,67 грн. (основний платіж 180.008,92 грн., штрафні (фінансові санкції) 21.444.75 грн.) (а.с. 7) та №0000920841 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 205.968. 00 грн. (а.с. 8).

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті від 20.12.2011р. №2292/41-018/05837085 судження субєкта владних повноважень про порушення УРА ТОВ підприємством «Спец»п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1 , п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.198.3 ст.198, п.200.2 ст.200, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: формування податкового кредиту з ПДВ та витрат за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток показників господарських операцій з ТОВ «Промтехноопт», котрі реально не відбулись.

За матеріалами справи судом достеменно встановлено, представником відповідача в ході розгляду справи визнано, що єдиним мотивом, на підставі якого субєкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення ТОВ «Промтехноопт»господарської діяльності, котрі відображені в актах №9/23-02-05/37092055 від 13.09.2011р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт»код за ЄДРПОУ 37092055 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011р.», №111/23-02-05/37092055 від 21.10.2011р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт»код за ЄДРПОУ 37092055 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2011р.», №220/23-03-05/37092055 від 07.11.2011р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт»код за ЄДРПОУ 37092055 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2011р.».

Жодних інших мотивів субєктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених субєктом владних повноважень в акті від 20.12.2011р. №2292/41-018/05837085, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

З наявних у справі документів вбачається, що 05.05.2011 р. між позивачем, УРА ТОВ підприємством «Спец»(в якості покупця), та ТОВ «Промтехноопт»(в якості продавця) було укладено письмовий правочин у формі договору купівлі-продажу №5/5-1 (а.с. 57), предметом якого є купівля-продаж товарно-матеріальних цінностей, а саме: електронних комплектуючих, радіокомплектуючих, корпусів.

Оцінивши згаданий правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами (а.с. 17-20, 22-27, 30-32), за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони правочину мають правовий статус платників ПДВ (а.с. 21, 28).

Таким чином, згаданий договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до суду виписані ТОВ «Промтехноопт»податкові накладні №606 від 19.07.2011 р. на загальну суму 107.700,00 грн. (у т.ч. ПДВ 17.950,00 грн.) (а.с. 60), №536 від 30.05.2011 р. на загальну суму 372.135,48 грн. (у т.ч. ПДВ 62.022,58 грн.) (а.с. 64-65), видаткові накладні №1907/01 від 19.07.2011 р. на загальну суму 107.700,00 грн. (у т.ч. ПДВ 17.950,00 грн.) (а.с. 59, зворот), №3005/01 на загальну суму 107.700,00 грн. (у т.ч. ПДВ 17.950,00 грн.) (а.с. 63, зворот).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими субєктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення №313 від 30.05.2011 р. на суму 272.135,48 грн., №353 від 15.06.2011 р. на суму 100.000,00 грн., №372 від 22.06.2011 р. на суму 450.605,04 грн., №429 від 20.07.2011 р. на суму 107.700,00 грн. (а.с. 209-212), засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), до матеріалів справи субєктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобовязань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд встановив, що фізичні параметри товару дозволяють здійснити транспортування товарно-матеріальних цінностей легковим автомобільним транспортом. Відтак, довід відповідача про відсутність доказів транспортування товару у спірних правовідносинах з підстав неподання до перевірки товарно-транспортних накладних визнається судом неспроможним.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином СДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного ТОВ товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені субєктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття субєктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на мотивах складених ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача ТОВ «Промтехноопт»актів №9/23-02-05/37092055 від 13.09.2011р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт»код за ЄДРПОУ 37092055 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011р.», №111/23-02-05/37092055 від 21.10.2011р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт»код за ЄДРПОУ 37092055 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2011р.», №220/23-03-05/37092055 від 07.11.2011р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт»код за ЄДРПОУ 37092055 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2011р.», в яких відображено висновок про неможливість реального здійснення господарської діяльності даним ТОВ.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими субєктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ “Фірма “ВІК” до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обовязковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності УРА ТОВ підприємства «Спец». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), суд доходить висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Оскільки висновки СДПІ про формування УРА ТОВ підприємством «Спец»витрат та податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.198.3 ст.198, п.200.2 ст.200, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складених ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова актах про неможливість проведення зустрічної звірки, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення УРА ТОВ підприємством «Спец»податкового правопорушення.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обовязку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення податковими повідомленнями-рішеннями від 23.12.2011 р. № 0000910841 та №0000920841 прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов в цій частині вимог належить задовольнити.

Вирішуючи спір у частині вимоги про скасування податкового повідомлення рішення №0000010841 від 13.01.2012р., суд встановив наступне.

З 19.12.2011 р. по 28.12.2011 р. СДПІ по РВПП у м. Харкові була проведена позапланова виїзна документальна перевірка УРА ТОВ підприємства «Спец»(ідентифікаційний код - 05837085) з питання дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. по правовим відносинам з ТОВ «Промтехноопт»(ідентифікаційний код - 37092055) та ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс»(ідентифікаційний код - 37093546).

Результати перевірки оформлені актом від 28.12.2011р. №2339/41-018/05837085 (а.с. 149-155).

13.01.2012 р. з посиланням на даний акт СДПІ по РВПП у м. Харкові було винесене податкове повідомлення-рішення №0000010841 про збільшення розміру грошового зобовязання з ПДВ в загальному розмірі 91.061,34 грн. (основний платіж 60.707,56 грн., штрафні (фінансові санкції) 30.353,78 грн.) (а.с. 156).

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті від 28.12.2011р. №2339/41-018/05837085 судження субєкта владних повноважень про порушення УРА ТОВ підприємством «Спец», п.198.3 ст.198, п.200.2 ст.200, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс», котрі реально не відбулись.

За матеріалами справи судом достеменно встановлено, представником відповідача в ході розгляду справи визнано, що єдиним мотивом, на підставі якого субєкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс»господарської діяльності, котрі відображені в актах №111/23-02-05/37092055 від 21.10.2011р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт»код за ЄДРПОУ 37092055 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2011р.», №114/23-03-05/37093546 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс»код за ЄДРПОУ 37093546 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків-контрагентами за період серпень 2011р.».

Жодних інших мотивів субєктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених субєктом владних повноважень в акті від 28.12.2011р. №2339/41-018/05837085, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

З наявних у справі документів вбачається, що 05.05.2011 р. між позивачем, УРА ТОВ підприємством «Спец»(в якості покупця), та ТОВ «Промтехноопт»(в якості продавця) було укладено письмовий правочин у формі договору купівлі-продажу №5/5-1 (а.с. 166), предметом якого є купівля-продаж товарно-матеріальних цінностей, а саме: електронних комплектуючих, радіокомплектуючих, корпусів.

01.07.2011 р. між позивачем, УРА ТОВ підприємством «Спец»(в якості покупця), та ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс»(в якості продавця) було укладено письмовий правочин у формі договору поставки №1/7-1 (а.с. 173-174), предметом якого є купівля-продаж товарно-матеріальних цінностей, а саме: електронних та радіо комплектуючих.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами (а.с. 17-20, 22-27, 30-32, 216-221, 224-226), за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони правочину мають правовий статус платників ПДВ (а.с. 21, 28, 223).

Таким чином, згадані договори визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем подані до суду виписані ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс»податкові накладні №425 від 10.08.2011 р. на загальну суму 252.226,32 грн. (у т.ч. ПДВ 42.037,72 грн.), №145 від 26.08.2011 р. на загальну суму 112.019,04 грн. (у т.ч. ПДВ 18.669,84 грн.), видаткові накладні №1008/01 від 10.08.2011 р. на загальну суму 252.226,32 грн. (у т.ч. ПДВ 42.037,72 грн.), №2908/01 від 29.08.2011 р. на загальну суму 112.019,04 грн. (у т.ч. ПДВ 18.669,84 грн.).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими субєктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення №518 від 26.08.2011 р. на суму 112.019,04 грн., №447 від 01.08.2011 р. на суму 20.000,00 грн.; 452 від 04.08.2011 р. на суму 129.613,00 грн., №498 від 18.08.2011 р. на суму 252.226,32 грн. (а.с. 208, 213-215), засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), до матеріалів справи субєктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобовязань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд встановив, що фізичні параметри товару дозволяють здійснити транспортування товарно-матеріальних цінностей легковим автомобільним транспортом. Відтак, довід відповідача про відсутність доказів транспортування товару у спірних правовідносинах з підстав неподання до перевірки товарно-транспортних накладних визнається судом неспроможним.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином СДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного ТОВ товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені субєктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття субєктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на мотивах складених ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова за наслідками перевірки діяльності контрагентів позивача ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс»актів №111/23-02-05/37092055 від 21.10.2011р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт»код за ЄДРПОУ 37092055 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2011р.», №114/23-03-05/37093546 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс»код за ЄДРПОУ 37093546 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків-контрагентами за період серпень 2011р.», в яких відображені висновки про неможливість реального здійснення господарської діяльності даними ТОВ.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими субєктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ “Фірма “ВІК” до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обовязковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності УРА ТОВ підприємства «Спец». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), суд доходить висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Оскільки висновки СДПІ про формування УРА ТОВ підприємством «Спец»податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог п.198.3 ст.198, п.200.2 ст.200, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складених ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова актах про неможливість проведення зустрічної звірки, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення УРА ТОВ підприємством «Спец»податкового правопорушення.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обовязку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення податковим повідомленням-рішенням від 13.01.2011 р. № 0000010841 прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов у цій частині вимог належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Українсько-російсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю підприємства «Спец»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0000910841 від 23.12.2011р., №0000920841 від 23.12.2011р., №0000010841 від 13.01.2012р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 31.01.2012 р.

Суддя Сліденко А.В.