Постанова № 21495445, 30.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 листопада 2011 р. № 2-а- 10815/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко О.В. при секретарі судового засідання Кузьменко Ю.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Кучеренко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватної фірми "Демос"

до Державної податкової інспекції у Дзержинського району

провизнання неправомірними дій ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватна фірма "Демос", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції Дзержинського району м. Харкова (надалі відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції Дзержинського району м. Харкова № 0003402305 від 27.07.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в акті позапланової невиїзної перевірки від 18.07.2011 року № 3341/2305/33818318 висновки податкового органу є помилковими, судження субєкта владних повноважень не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел. Відомості первинних документів а також дані розрахункових документів податковим органом в ході проведення перевірки не вивчалися. Спірна перевірка ПФ “Демос”з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП “Український центр екології”за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року була проведена виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та документах обовязкової податкової звітності, акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова від 06.06.2011 року №1738/18/36627363 про результати перевірки ПП “Український центр екології”та документів, що були надані позивачем супроводжувальним листом від 06.07.2011 року. Висновки, викладені в акті перевірки про порушення підприємством положень ч.1 ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України, на думку позивача, зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України, оскільки податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Позивач вказує, що договір поставки № 06 від 01.04.2011 року не є нікчемною або удаваною угодою. Факт купівлі - продажу диз. пального, перевезення, зберігання та подальша реалізація диз. пального підтверджується документально. За таких підстав, позивач стверджує, що господарські взаємовідносини ПФ “Демос”з ПП “Український центр екології”мали реальний характер, які направлені на реальне настання правових наслідків та не суперечать інтересам держави та суспільства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на викладені в позові обставини, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова, позовні вимоги ПФ “Демос”не визнав. У письмових запереченнях на позов вказав, що за результатами проведеної перевірки, висновки якої викладені в акті від 18.07.2011 року № 3341/2305/33818318, було встановлено, що правочини укладені від імені ПП “Український центр екології”не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства. Тобто угоди, укладені між ПФ “Демос” та ПП “Український центр екології” мають ознаки нікчемності. Внаслідок цього та в порушення вимог ст. 185, ст.188, ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 VI податковий кредит, заявлений в деклараціях за квітень 2011 року у сумі 318546,68 грн., який виник у звязку з придбанням товарів у ПП “Український центр екології”по ланцюгу постачання ПФ “Демос”на суму 318.546,68 грн. є недійсним. Згідно наданих первинних документів ПФ "Демос" по контрагенту ПП "Український центр екології" віднесено до податкового кредиту суми за квітень 2011 року, з яких ПДВ - 318.546,68 грн. Листом від 06.07.2011 року підприємство повідомило, що отримане пальне від ПП "Український центр екології" та від інших постачальників зливалось в ємкість, що орендована по договору № 31/03-1 від 31.03.11, таким чином визначити безпосереднього покупця неможливо. За таких підстав, відповідач вважає позовні вимоги ПФ "Демос" безпідставними.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на вищевикладене, наполягав, що висновки, викладені в акті перевірки від 18.07.2011 року № 3341/2305/33818318, є цілком обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення рішення від 27.07.2011 року №00003402305 правомірне, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

За матеріалами справи, позивач - Приватна фірма "Демос", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, має Свідоцтво про державну реєстрацію від 30.09.1998 року № 509295 серії А00, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 30138873, на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) з 07.10.1998 року знаходиться в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі міста Харкова.

ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова в силу норм Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є субєктом владних повноважень. У випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів, проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків і зборів ( обов'язкових платежів).

На підставі службового посвідчення, державним податковим інспектором відділу перевірок платників податків ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79. 1 ст. 79 Податкового кодексу України 18.07.2011 року, була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ПФ "Демос", код ЄДРПОУ 30138873, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП “Український центр екології”(код 36627363) за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 18.07.2011 року №3341/2305/33818318 (а.с. 11 - 17).

27.07.2011 року з посиланням на зазначений акт перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003402305, яким ПФ "Демос" визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 318.546,68 грн. - за основним платежем та 1, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 10).

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугували висновки перевірки про порушення позивачем ст. 185, ст. 188, ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підприємство занизило податок на додану вартість в квітні 2011 року в сумі 318.546, 68 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті від 18.07.2011 року №3341/2305/33818318 (а.с. 11-17) висновків податкового органу, суд зазначає наступне:

З наявних у справі документів вбачається, що господарські взаємовідносини між позивачем - ПФ "Демос" та ПП “Український центр екології” відбувалися за договором поставки № 06 від 01.04.2011 року (а.с. 20 - 21).

Згідно вказаного договору, ПП “Український центр екології”(в якості постачальника) зобов'язується передати ПФ "Демос" (в якості покупця) нафтопродукти. Покупець в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти згідно укладеного договору.

Згідно п. 5.1 Договору, право власності на кожну партію відвантаженого товару переходить від постачальника до покупця в момент підписання супровідних документів при прийманні товару покупцем на складі покупця.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно вказаного вище договору позивачем було придбано нафтопродукти (дизельне пальне) на загальну суму 1.911.280,08 грн., у тому числі ПДВ складає 318.546,68 грн.

Розрахунки за договором здійснено у безготівковій формі на загальну суму 1.911.280,08 грн., у тому числі ПДВ складає 318.546,68 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним правочином позивачем надано суду податкові накладні: № 16 від 04.04.2011 р., № 41 від 08.04.2011 р., № 84 від 15.04.2011 р., № 109 від 21.04.2011 року № 147 від 27.04.2011 р., № 178 від 29.04.2011 р., № 195 від 29.04.2011 р., видаткові накладні: № 04.04.2011 р., № 8/4 від 08.04.2011 р., № 15/4 від 15.04.2011 р., № 21/4 від 21.04.2011 року № 27/6 від 27.04.2011 р., № 29/21 від 29.04.2011 р., № 29/7 від 29.04.2011 р.

Про факт оплати придбаних партій палива у безготівковій формі свідчать: платіж № 9836 від 04.04.2011 р. на суму 57.972,76грн., у т.ч. ПДВ - 9.662,13 грн.; платіж № 3838 від 05.04.2011 р. на суму 30.549,75 грн. у т.ч. ПДВ - 5.091,63 грн.; платіж № 3850 від 08.04.2011 р. на суму 501.000,00, у т.ч. ПДВ - 83.500,00 грн.; платіж № 3859 від 15.04.2011 р. на суму 105.000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 17.500,00 грн. та інші платежі на загальну суму 931.901,60 гривень у т.ч. ПДВ - 155.616,93 грн. Платежі, що зроблені на адресу ПП “Український центр екології” у травні 2011 року на загальну суму 1.933.823,60 грн., у т.ч. ПДВ - 322.303,83 грн. (а.с. 22 - 35, 56-61).

Суд відзначає, що долучені до справи копії первинних документів, які були складені з посиланням на договір поставки № 06 від 01.04.2011 року, не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, які згідно з п.п.7.2.1 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Матеріалами справи підтверджується, що на отримане диз.пальне постачальником було видано паспорт якості № 419/1 від 21.03.2011 року та паспорт якості № 114 від 24.04.2011 року (а.с. 36, 37).

Отримане від постачальника пальне позивач перевозив до місця його зберігання на автомобілі КАМАЗ 43101, свідоцтво про реєстрацію № 4851137, який знаходиться у володінні позивача - ПФ "Демос" згідно договору оренди автомобіля б/н від 01.04.2010 року, укладеного з ТОВ "Дружба" строком на 5 років (а.с. 38-40).

Після отримання пального та його транспортування, пальне зливалось позивачем у ємкість для збереження нафтопродуктів, яка орендується ПФ "Демос" (позивачем) у ТОВ "Нафтагарант" на підставі договору оренди майна (а.с. 41- 43) та яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Пащенковська, 17.

Опитаний у судовому засіданні в якості свідка водій позивача ОСОБА_3 підтвердив вищевказані обставини.

Весь об'єм закупленого у ПП "Український центр екології" диз.пального було реалізовано у квітні 2011 року за договорами поставки:

- № КНФ 11/03/11-27 від 11.03.2011 року, укладеного позивачем з ТОВ "Торговий дім Украгропром" (а.с. 44- 46),

- № 04/06-1 від 06.04.2011 року, укладеного позивачем з ПП "Спіка" (а.с. 47 - 49),

- № 04/07-1 від 07.04.2011 року, укладеного позивачем з ПП "Укрнафтапостач" (а.с. 50-52),

- № 03/31-1 від 31.03.2011 року, укладеного позивачем з ТОВ "Техстройснаб" (а.с. 53-55).

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, також підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними та подорожніми листами (а.с. 133 - 160).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не подав.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши акт перевірки від 18.07.2011 року № 3341/2305/33818318 та перевіривши викладені в цьому акті доводи податкової інспекції зібраними доказами, суд дійшов висновку, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не доведено нереальності спірних господарських операцій, оскільки єдиним мотивом для судження відповідача про нікчемність спірних правочинів є висновок іншого органу податкової служби ДПІ у Московському районі м. Харкова.

З положень ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки від 18.07.2011 року № 3341/2305/33818318 субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та його контрагентів, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, які є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Судом достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, завищення вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків, відсутності змін у структурі та стані активів сторін спірного правочину, не були покладені субєктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача - ПП "Український центр екології" взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Суд бере до уваги, що згідно зі змістом доводів відповідача, котрі викладені в акті перевірки, висновок субєкта владних повноважень про нікчемність укладеного між ПФ "Демос" та ПП "Український центр екології" спірного правочину вмотивований виключно посиланням на акт ДПІ у Московському районі м. Харкова. Інших мотивів, окрім нікчемності спірного правочину за висновками ДПІ у Московському районі м. Харкова, відповідач в основу оскарженого податкового повідомлення - рішення не поклав.

Суд також бере до уваги, що з приписів ст.228 Цивільного кодексу України, чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать виключного до прерогативи судових органів.

Вищезазначене дає суду підстави прийти до висновку, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень, встановлюючи порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України.

З пояснень представника відповідача судовим розглядом встановлено, що податковий орган недійсність правочину укладеного між позивачем та ПП “Український центр екології” у судовому порядку не оскаржував.

Суд також відзначає, що відповідно до приписів п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом (83.1.1), податкова інформація (83.1.2), експертні висновки (83.1.3), судові рішення (83.1.4), інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (83.1.6).

Разом з тим, викладені в акті від 18.07.2011 року №3341/2305/33818318 судження субєкта владних повноважень не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

Належних та допустимих доказів на підтвердження висновків податкового органу про відсутність в діяльності позивача операцій з поставки товарів (робіт, послуг) згідно з п.п. 14.1.191 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, неправильного визначення позивачем об'єкту оподаткування та дати виникнення податкових зобов'язань згідно зі ст. 185, 187 Податкового кодексу України - акт перевірки не містить.

Суд також відзначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому, Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Несплата контрагентами позивача податку не свідчить про те, що укладені позивачем правочини не відповідають інтересам держави і суспільства.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд робить висновок, що акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Податкового кодексу України при обчисленні податку на додану вартість, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір позивача, як платника податків, на безпідставне одержання податкової вигоди.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування, то поданий позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватної фірми "Демос" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0003402305 від 27.07.2011 року.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 5 грудня 2011 року. <Текст ><Сума задоволення ><Текст >

Суддя О.В. Панченко