Постанова № 21418561, 31.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

31 січня 2012 р. справа № 2-а- 12707/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Лишняк І.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного Управління МВС України в Харківській області Кравченко С.О.,

представника відповідача Головного Управління МВС України в Харківській області - Вишневська Т.Я.,

представника третьої особи начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області - Вишневська Т.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до

3-тя особаУправління по боротьбі з організованою злочинністю Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області

Начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області

провизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - УБОЗ ГУМВС України в Харківській області), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - ГУМВС України в Харківській області), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в якому просив суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправним та скасувати п.1 наказу Головного управління МВС України в Харківській області від 30.06.2011 року №858, визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Харківській області від 22.07.2011 року №142о/с, поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з моменту звільнення.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до листків непрацездатності з 22.06.2011 року по 04.07.2011 року, позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності №955882; з 05.07.2011 року по 10.07.2011 року позивач також перебував на лікарняному з діагнозом гостре респіраторне захворювання, що підтверджується листком непрацездатності №828910; з 11.07.2011 року по 19.07.2011 року позивач також перебував на лікарняному з діагнозом гострий панкреатит, що підтверджується листком непрацездатності №832258; з 19.07.2011 року по 30.07.2011 року ОСОБА_1 знаходився по догляду за хворою дитиною, що підтверджується довідкою №80 Дитячої міської поліклініки №12.

20.06.2011 року ОСОБА_1, перебуваючи на своєму робочому місці, виконував покладені на нього обовязки, що підтверджується розпорядженням УБОЗ ГУМВС України в Харківській області від 09.06.2011 року №111\3-272\лз. Також, 21.06.2011 року в межах наданих повноважень позивач проводив обстеження діяльності субєктів господарської діяльності за адресою: м. Харків, вул. Котлова 67, що підтверджується розпорядженням УБОЗ ГУМВС України в Харківській області від 21.06.2011 року №111\3-284\лз. Ознайомившись із власної ініціативи з матеріалами службової перевірки ОСОБА_1 зазначив, що підставою для призначення та проведення службової перевірки стали рапорти ОСОБА_7 та інших, про тривалу неодноразову відсутність позивача на робочому місці без поважних причин порушення дисципліни. В матеріалах службової перевірки є рапорти ОСОБА_7, в яких останній повідомляє, що виїздив на місце проживання ОСОБА_1 проте застати вдома позивача не зміг. Окрім того, ОСОБА_1 зазначив, що в матеріалах перевірки є акти, в яких міститься інформація щодо звернення до позивача телефоном та про відмови ОСОБА_1 від запропонованих дій ці акти та рапорти за підписом ОСОБА_7 жодним чином не відображають дійсних подій, оскільки з 21.06.2011 року особистий стільниковий телефон ОСОБА_1, номер якого міститься в особовій справі, вийшов з ладу та в подальшому знаходився в ремонті та жодних дзвінків ОСОБА_1 не отримував. Позивач зазначив, що з моменту погіршення стану здоровя, а це з 21.06.2011 року він жодного разу не спілкувався із особами, які були залучені до проведення службового розслідування, тим більш не відмовляв вказаним в актах та рапортах особам, оскільки звернень до нього не було, окрім відвідування у лікарні 13.08.2011 року. Позивач посилався на висновок службового розслідування, який ґрунтується на відповідях поліклініки відділу охорони здоровя ГУМВС України в Харківській області про те, що він не знаходився на лікуванні в цьому закладі та листів про тимчасову непрацездатність, виданих іншими лікувальними закладами не надходило; зазначив, що в особовій справі є відповіді поліклініки, датовані відповідно 04.07.2011 року, 11.07.2011 року та 22.07.2011 року, що, на його думку, спростовує доводи відповідача щодо обліків поліклініки відділу охорони здоровя ГУМВС України в Харківській області, оскільки дисциплінарний наказ датований 30.06.2011 року, проте відповіді з поліклініки отримані пізніше, що свідчить про зазначення в наказі неправдивої інформації. Тому, Позивач вважає незаконним його звільнення з посади оперуповноваженого УБОЗ ГУМВС України в Харківській області.

Позивач та його представник в судове засідання прибули, дали аналогічні викладеним у позовній заяві пояснення, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів УБОЗ ГУМВС України в Харківській області та ГУМВС України в Харківській області в судове засідання прибули, в своїх поясненнях та письмових запереченнях поданих до суду проти позову заперечували, при цьому зауважили, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді оперуповноваженого відділу боротьби з легалізацією доходів ОЗГ УБОЗ ГУМВС України в Харківській області з 14.08.1998 року по 22.07.2011 року. Наказом ГУМВС України в Харківській області №142о/с від 22.07.2011 року ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішній справ за ст. 64 п.«Є»(за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України. Звільненню передувало проведення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни ОСОБА_1 незявлення на роботі без поважних причин в період з 20.07.2011 року по 30.07.2011 рік. Представниками відповідача також зазначалось, що на підставі висновку службового розслідування був виданий дисциплінарний наказ ГУМВСУ в Харківській області від 30.06.2011 року №858 згідно якого, ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ. При визначенні виду дисциплінарного стягнення, застосованого до позивача, було взято до уваги характер проступку, його наслідки, обставини за яких його скоєно, не визнання ним своєї вини. ОСОБА_1 ухилявся від спілкування із співробітниками УБОЗ ГУМВС України в Харківській області, відмовлявся зявитись до Управління задля надання пояснень та ознайомлення із наказами про звільнення. Наказ Головного управління від 30.06.2011 року №858 про покарання позивача реалізовано шляхом видання наказу по особовому складу №142о/с від 22.07.2011 року згідно якого позивача звільнено за п.«є»ст.64 Положення №114. З огляду на наведене просили відмовити в задоволені позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала позицію відповідачів у повному обсязі та просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.

Як вбачається з копії трудової книжки, наявної в матеріалах справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 14.08.1998 року по 22.07.2011 року.

Положеннями статті 18 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України №565-XII) визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України та Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України.

Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, який затверджено Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV з наступними змінами та доповненнями (далі - Дисциплінарний статут ОВС України) визначено сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Положенням №114 визначено порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки.

Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту ОВС України, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту ОВС України визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту ОВС України встановлено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Відповідно до Інструкції "Про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України" (додаток № 2 до наказу МВС України від 6 грудня 1991 року № 552 “Про заходи щодо зміцнення законності в діяльності ОВС України”) начальником ГУМВС України в Харківській області було ініційовано службове розслідування.

Відповідно до п. 2 Інструкції "Про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України" затвердженої наказом МВС України № 552 від 06.12.1991 року (надалі - Інструкція) завданням службового розслідування є повне, об'єктивне і всебічне розслідування обставин порушень, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - працівники органів внутрішніх справ), виявлення причин і умов, що сприяли їхньому скоєнню, встановлення винних і забезпечення правильного застосування чинних нормативних актів для того, щоб кожних винний був притягнутий до відповідальності, а жоден невинний не постраждав. Службове розслідування має сприяти дотриманню законності, викорененню випадків її порушення, а також вихованню в особового складу органів внутрішніх справ почуття точного і безумовного дотримання законодавства.

Згідно п. 10 Інструкції при проведенні службового розслідування повному, об'єктивному і всебічному дослідженню підлягають: п.п. 10.1. подія порушення (час, місце, спосіб, інші обставини); п.п. 10.2 наявність вини працівника органів внутрішніх справ у скоєнні порушення, мета та мотиви порушення; п.п. 10.3 обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як ті, що пом'якшують чи обтяжують його відповідальність; п.п. 10.4 характеристика особи, яка скоїла порушення (ставлення до служби, поведінка до порушення); п.п. 10.5 причини та умови, що сприяли скоєнню порушення; п.п. 10.6 характер і розмір нанесених порушенням збитків.

Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ, як вид стягнення, є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Судом встановлено та не заперечується представниками відповідачів, щодо відсутності факту повідомлення ОСОБА_1 про проведення службового розслідування відповідно до положень наведеної Інструкції №552 та ст.14 Закону України №3460-1У, а також перед накладенням дисциплінарного стягнення від ОСОБА_1 не вимагалися письмові пояснення у той час, коли він перебував на лікарняному, відмов позивача від надання письмових пояснень до УБОЗ ГУМВС України в Харківській області не надходило. В межах службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни ОСОБА_1 пояснень не надавав, з наказом про звільнення ознайомився 29.08.2011 року, а 02.09.2011 отримав «простого»листа в своїй поштовій скрині з повідомленням про наказ від 22.07.2011 року №142о\с. Всупереч вимог ст.14 Дисциплінарного статуту ОВС України, відповідачем УБОЗ ГУМВС України в Харківській області на адресу позивача не було надіслано рекомендованим листом витяг із наказу про звільнення ОСОБА_1

Також, суд зазначає що під службового розслідування не було враховано, зокрема, ставлення ОСОБА_1 до виконання своїх службових обов'язків, а саме згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 за час перебування на службі в органах внутрішніх справ України жодного дисциплінарного стягнення або зауваження не зазначено.

Судом з матеріалів справи та показань свідка встановлено, що ОСОБА_1 20.07.2011 року та 21.07.2011 року виконував свої обовязки та виїздив до субєктів господарювання з метою зясування оперативної інформації та можливої перевірки господарської діяльності. Зокрема, факт виконання свої посадових обовязків 20.07.2011 року підтверджується журналом реєстрації перевірок №1 ТОВ «Виробничого підприємства Форсаж», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, 29 та розпорядженням УБОЗ ГУМВС України в Харківській області від 09.06.2011 року №111\3-272\лз. Факт проведення позивачем 21.06.2011 року обстеження діяльності субєктів господарської діяльності за адресою: м. Харків, вул. Котлова 67, підтверджується розпорядженням УБОЗ ГУМВС України в Харківській області від 21.06.2011 року №111\3-284\лз. Вказані оперативні дії вчинялись 20.07.2011 року та 21.07.2011 року ОСОБА_1 у парі з оперуповноваженим ОСОБА_8

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи, відповідачем надано доказ роздрукована інформація програми «Барєр»згідно якої ОСОБА_1 20.07.2011 року та 21.07.2011 року не відвідував приміщення УБОЗ ГУМВС України в Харківській області, проте суд критично відноситься до цього доказу, оскільки і позивач, і свідки по цій справі зазначили, що неодноразово заходили до приміщення УБОЗ ГУМВС України в Харківській області без застосування електронних карток. Окрім цього слід відмітити, що відповідно до ст.11 КАС України, представникам відповідачів було запропоновано судом надати докази обовязковості застосування електронних карток працівниками УБОЗ ГУМВС України в Харківській області. Однак, жодних внутрішніх або нормативних актів, які регулюють вказане питання до суду надано не було.

Суд також зауважує, щодо невідповідності висновків службового розслідування відносно відсутності позивача протягом тривалого часу на роботі без поважних причин (прогулів) з 22.06.2011 року по 30.06.2011 року фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 з 22.06.2011 року по 04.07.2011 року перебував на лікарняному, що підтверджується наявним в матеріалах справи листком непрацездатності АБЦ №955882.

Згідно з п.14.8 Інструкції "Про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України" (додаток № 2 до наказу МВС України від 6 грудня 1991 року № 552 “Про заходи щодо зміцнення законності в діяльності ОВС України”) посадова особа при проведенні службового розслідування зобовязана ознайомити з затвердженим висновком особу, у відношенні якої проводилась перевірка, за її бажанням, якщо це не суперечить вимогам дотримання державної або службової таємниці. Однак, під час розгляду справи судом встановлено, що позивача з висновком службового розслідування співробітниками УБОЗ ГУМВС України в Харківській області ознайомлено не було.

Відповідно до ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту ОВС України визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту ОВС України визначено Види дисциплінарних стягнень, а саме на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до положень ст.14 Дисциплінарного статуту ОВС України, про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі висновку службового розслідування було видано дисциплінарний наказ Головного управління від 30.06.2011 року №858 про покарання позивача, згідно якого, ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Суд зазначає, що застосування начальником ГУМВС України в Харківській області крайнього заходу дисциплінарного впливу до ОСОБА_1 є необґрунтованим через те, що ОСОБА_1 знаходився на робочому місці 20.07.2011 року та 21.07.2011 року, що підтвердили свідки під час допиту, а з 22.06.2011 року по 04.07.2011 року перебував на лікарняному.

З матеріалів справи вбачається, що Наказ ГУМВС України в Харківській області від 30.06.2011 року №858 було реалізовано шляхом видання наказу по особовому складу №142о/с від 22.07.2011 року, згідно якого позивача звільнено за п.«є»ст.64 Положення №114.

Таким чином суд приходить до висновку, що ГУМВС України в Харківській області при проведенні службового розслідування та застосуванні дисциплінарного стягнення не дотримало вимог діючого законодавства в межах наявної інформації на час прийняття відповідних рішень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 під час винесення наказу по особовому складу №142о/с від 22.07.2011 року, згідно якого позивача звільнено, дійсно з 19.07.2011 року по 30.07.2011 року знаходився по догляду за хворою дитиною, що підтверджується довідкою №80 Дитячої міської поліклініки №12. Статтею 18 Дисциплінарного статуту ОВС України визначено, що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатним в періоди з 22.06.2011 року по 04.07.2011 року, з 05.07.2011 року по 10.07.2011 року, з 11.07.2011 року по 19.07.2011 року, з 19.07.2011 року по 30.07.2011 року, що підтверджується листками непрацездатності, оригінали яких були досліджені судом під час розгляду справи.

Пунктом 17 Постанови Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»№ 9 від 06.11.1992 року визначено, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці стосуються випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Відповідно до п. 24 Положення №114, у разі незаконного звільнення особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, оцінивши докази наявні у матеріалах справи, в тому числі і пояснення сторін, відповідно до ст. 86 КАС України, вважає, що недодержання відповідачем процедури проведення службової перевірки, як обовязкової передумови застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача, та порушення вимог Кодексу законів про працю України, дає підстави стверджувати, що припинення перебування позивача на державній службі в органах внутрішніх справ України на посаді оперуповноваженого УБОЗ ГУМВС України в Харківській області є неправомірним, а звільнення позивача з посади оперуповноваженого УБОЗ ГУМВС України в Харківській області незаконним.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідачі, як субєкти владних повноважень не надали до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності прийнятого ним рішення.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідачів суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. 256 КАСУ постанова в частині поновлення позивача на посаді підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 50, 160-163, 167, 185, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа - Начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати п.1 наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (вул.Раднаркомівська, 5, м.Харків, 61002, код 08592313) від 30.06.2011 року №858.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (вул.Раднаркомівська, 5, м.Харків, 61002, код 08592313) від 22.07.2011 року №142о/с.

Зобовязати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (вул.Раднаркомівська, 5, м.Харків, 61002, код 08592313) поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на посаді оперуповноваженого Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з моменту звільнення.

В частині поновлення ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на посаді оперуповноваженого Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з моменту звільнення, допустити до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 31.01.2012 року.

Суддя Біленський О.О.