Постанова № 21495308, 24.10.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/2886/11

"24" жовтня 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представників позивача - Редькви Н.М. та Біди М.П.;

представника відповідача - Шевелюк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Софія-Транс»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2011 року № 0005061602, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Софія-Транс»(далі по тексту ПП «Софія-Транс»або позивач) звернулося до суду з позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції (надалі по тексту відповідач або Тернопільська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2011 року № 0005061602.

В обґрунтування позовних вимог представники позивача зазначають, що не погоджуються із винесеним податковим повідомленням-рішенням Тернопільської ОДПІ від 23 вересня 2011 року № 0005061602 в звязку з тим, що відповідач невірно застосував норми Податкового кодексу України відповідно до спірних правовідносин.

Представники ПП «Софія-Транс»зокрема пояснили, що у звязку з тим, що підприємство включило необоротні активи до податкового кредиту минулого періоду, працівники податкового органу зазначили, що така діяльність підлягає під необхідність умовного продажу таких активів та нарахування на нього податкового зобов'язання. Проте підприємство передало такі активи (транспортні засоби) на зберігання за договором про зберігання (схов), а відповідно не використовувало такі фонди та не здійснювало з ними ніякої діяльності.

Також зазначили, що відповідно до норм Податкового кодексу України передача на зберігання основних активів суб'єкту господарської діяльності не передбачає необхідність визнання умовного продажу на такі основні фонди чи то необоротні активи.

До того ж пояснили, що такі необоротні активи були включені до податкового кредиту ще раніше - до подання податкової декларації, відповідно підприємство не могло передбачити факт позбавлення його свідоцтва платника ПДВ в примусовому порядку, а відповідно і не могло ніяким чином по впливати на попередній податковий період.

Також зазначили, що відстрочення податкового зобов'язання відбулося з дотриманням процедури та строків, а значить завищення податковою інспекцією податкового боргу підприємства на підставі того, що підприємство не здійснило (визнало) умовний продаж необоротних активів є неправомірним та підлягає скасуванню.

На думку позивача, дії ПП «Софія Транс»не підпадають а ні під базу оподаткування, відповідно до ст. 188 ПК України, а ні під вимоги про дату виникнення податкових зобов'язань, а ні під визначення об'єкта оподаткування. А оскільки діяльність ПП «Софія транс»по передачі необоротних активів на зберігання не визначається об'єктом оподаткування за ПК України, то і відповідний акт перевірки та податкове повідомлення-рішення є протиправними.

Також зазначили, що транспортні засоби, що належать ПП «Софія-Транс»не використовуються і не мають права використовуватися відповідно до Договору зберігання №1 від 04.06.2011 р., але після закінчення строку дії такого договору та виходу транспортних засобів у господарську діяльність, приватне підприємство «Софія-Транс»готове визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, як цього вимагає ст.184.7 ПК України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з мотивів викладених в позові, зазначили, що в акті перевірки містяться необгрунтовані дані, без зясування всіх обставин справи.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, мотиви виклала в поданому суду письмовому запереченні на адміністративний позов.

Згідно заперечення відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ. Також встановлено, що позивачу анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість 25.06.2011 р. відповідно до пп. «ж»п. 184.1 ст. 184 ПК України в силу внесення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб інформації про відсутність його за вказаною адресою.

Зокрема податковий орган зазначив, що позивачем не включено до податкового зобов'язання з податку на додану вартість умовний продаж на основні фонди внаслідок чого занижено суму вищевказаного податку за червень 2011 року на 20192,00 грн. Також зазначили, що Тернопільською ОДПІ застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 25 відсотків відповідно до п.123.1 ст. 123 ПК України.

Враховуючи вищенаведене, представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем та відповідачем та які витребовувалися судом.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Тернопільської ОДПІ проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ПП «Софія-Транс»з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати (на підставі поданої звітності та інших документів пов'язаних з оподаткуванням) податку на додану вартість за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р.

Результати перевірки відображені в акті №6394/16-02/34334499 від 08.09.2011 року.

Висновки даного акта перевірки стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2011 року № 0005061602.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755 VІ (далі по тексту - ПК України). В ході проведеної перевірки встановлено, що позивачу анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість 25.06.2011 р. відповідно до пп. «ж»п. 184.1 ст. 184 ПК України в силу внесення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб інформації про відсутність його за вказаною адресою.

Аналізуючи висновки Тернопільської ОДПІ, що стали підставами для нарахування позивачу фінансової санкції у розмірі 25240,00 грн., суд прийшов до переконання про їх правильність, обґрунтованість та правомірність виходячи з наступного:

Відповідно до п. 184.7 ст. 184 ПК України, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи з звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Згідно із п. 184.6 ст. 1 84 ПК України при анулюванні реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду та закінчується днем анулювання реєстрації. Тобто, останнім податковим періодом для ПП «Софія-Транс»є червень 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємство та фізична особа-підприємець ОСОБА_4 уклали договір зберігання №1 від 04.06.2011 р., за яким згідно акту прийому-передачі товару знаходяться транспортні засоби (автомобіль НОМЕР_2, НОМЕР_3, напівпричіп МЕОА номерний знак НОМЕР_4, напівпричіп МЕОА номерний знак НОМЕР_5), що належать ПП «Софія-Транс». Дані транспортні засоби передані по вищевказаному акті прийому-передачі і по даний час знаходяться на зберіганні.

Представники позивача зазначили, що враховуючи вищезазначене передача майна на зберігання, не можуть підпадати під ознаки ст. 184.7 Податкового кодексу України, тобто майно, яке передане на зберігання не є об'єктом оподаткування згідно ст.196.1.2 Податкового кодексу України.

Судом не приймається до уваги вищенаведене, оскільки як вбачається з матеріалів справи, Тернопільською ОДПІ позивачу надіслано лист від 21.07.2011 р. №31150 про надання інформації щодо товарних залишків та основних фондів, стосовно, яких був нарахований податковий кредит у минулих податкових періодах по день анулювання реєстрації. ПП «Софія-Транс»було надано відповідь в якій відображено податкові накладні, що включалися до податкового кредиту у минулих податкових періодах та акт інвентаризації основних засобів, відповідно до якого балансова вартість основних фондів становить 100961,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що Тернопільською ОДПІ зроблено правильні висновки, щодо порушення позивачем вимог п. 184.7 ст. 184 ПК України, а тому суд приходить до переконання, що підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2011 року № 0005061602 немає.

Враховуючи вищенаведене, суд, приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірності обставин викладених в позовній заяві, а надані докази в повній мірі не підтверджують заявлених позовних вимог, а відтак вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.94 КАС України, судові витрати понесені позивачем з Державного бюджету України не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову приватного підприємства «Софія-Транс»до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2011 року № 0005061602, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 жовтня 2011 року.

Головуючий суддяОсташ А. В.

копія вірна

СуддяОсташ А. В.