Постанова № 21494004, 29.11.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3776/2011

29 листопада 2011 року 10год. 55хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Свінтозельської К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача: Морозова В.В.,

представник відповідача: Мамай І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА" (ТОВ "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі - ДПІ у м.Рівне) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2011р. №0000721742 про збільшення грошового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 28535,66грн. (22828,53грн. за основним платежем, 5707,13грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, суперечать чинному законодавству, а власне перевірка позивача проведена з порушеннями норм Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та пояснила суду, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ "ЛІХТНЕР БЕТОН Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2010р. складено акт від 12.05.2011р. №579/23-100/33680817, висновки якого суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам, а прийняте на підставі даного акта оспорюване податкове повідомлення-рішення є неправомірним. Зазначила, що порядок оподаткування доходів, нарахованих іноземним громадянам резидентам України, визначений Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», встановлення іншого порядку оподаткування доходів громадян має здійснюватися з дотриманням приписів Закону України «Про систему оподаткування». Доводи відповідача про недотримання позивачем вимог наказу ДПА України від 05.10.2004р. №581 «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою іноземцем резидентського статусу» є неправомірними, оскільки затверджені форми заяви та повідомлення є примірними (зразковими) формами, тобто не є обовязковими до виконання, такі форми використовуються виключно за бажанням фізичної особи. Звернула увагу суду на те, що наказ ДПА України від 05.10.2004р. №581 не оприлюднений у встановленому законом порядку. Зауважила, що, зважаючи на пріоритет міжнародного договору, оподаткування заробітної плати громадянина Німеччини ОСОБА_1 має здійснюватися за ставкою 15%, як і громадян України, відповідно до вимог п.1 ст.24 Угоди про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, укладеної 03.07.1995р. між Україною і Федеративною Республікою Німеччина. Крім того, вказала на недійсність акта перевірки від 12.05.2011р. №579/23-100/33680817, у зв'язку з порушенням відповідачем вимог ст.ст.77, 82 Податкового кодексу України. Просила позов задовольнити повністю.

ДПІ у м.Рівне позовні вимоги не визнала повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, тотожні письмовим запереченням, а зокрема, вказав, що проведеною перевіркою ТОВ "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА" встановлено, що станом на 01.10.2008р. у позивача на посаді головного економіста працював громадянин Німеччини ОСОБА_1. До перевірки не надано повідомлень, виданих податковим органом працедавцю про самостійне визначення резидентського статусу фізичною особою-іноземцем ОСОБА_1 за 2008, 2009, 2010 роки та будь-яких доказів резидентського статусу вказаної особи в Україні. Позивачем як податковим агентом утримувався податок з доходів ОСОБА_1 в розмірі 15%, однак відповідно до вимог п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» - повинен був утримуватися в розмірі 30%. Внаслідок вказаного порушення позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 21571,85грн., у тому числі: за 2010 рік 9516,01грн., за 2009 рік 9482,70грн., за 2008 рік 2573,14грн. Крім того, в порушення п.1.3, п.1.15 ст.1, пп.3.1.1, пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.«а» п.17.2 ст.17, пп.«а» п.19.2 ст.19, пп.«а» п.20.2 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивачем не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 943,74грн. у випадку, коли гр.ОСОБА_2 надано за рахунок коштів підприємства додаткове благо у вигляді продажу автомобіля Skoda Octavia, 2006 року випуску, нижче його залишкової вартості, збільшеної на суму ПДВ. Також, в порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.«а» п.19.2 ст.19, пп.«а» пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ТОВ "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА" не утримано і не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2008 рік в сумі 312,94грн. у випадку, коли неправильно визначено суму податку з доходів фізичних осіб, утриманого із загального місячного оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати працівникам ОСОБА_3. та ОСОБА_4. Відтак, ДПІ у м.Рівне правомірно донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб у сумі 22828,53грн., та відповідно застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5707,13грн., а тому підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2011р. №0000721742 відсутні. Додатково зазначила, що посадові особи ДПІ у м.Рівне були допущені позивачем до проведення перевірки, а, відтак, деякі неточності у документах податкового органу не впливають на наявність чи відсутність порушення ТОВ "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА" податкового законодавства. Просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Рівне було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт від 12.05.2011р. №579/23-100/33680817 (а.а.с.59-79).

Згідно з висновками вказаного акта перевірки перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, п.1.3, п.1.15 ст.1, п.2.1 ст.2, пп.3.1.1, пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, пп.4.2.1, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1, п.7.3 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.9.11.1, пп.9.11.3 п.9.11 ст.9, пп.«а» п.17.2 ст.17, пп.«а» п.19.1 ст.19, пп.«а» п.20.2, пп.«а» пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-IV, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 22828,53грн., в тому числі: за 2008 рік 2886,08грн., за 2009 рік 10426,44грн., за 2010 рік 9516,01грн.

На підставі акта перевірки від 12.05.2011р. №579/23-100/33680817 ДПІ у м.Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2011р. №0000721742, яким позивачу збільшено грошове зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 28535,66 грн., в тому числі: 22828,53грн. за основним платежем, 5707,13грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.10).

Грошове зобовязання на вказану суму збільшено податковим органом у звязку з наступними порушеннями:

- на 312,94грн. невірно визначено суму податку з доходів фізичних осіб, утриманого із загального місячного оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати працівників;

- на 21571,85грн. у звязку з незастосуванням до доходів нерезидента громадянина Німеччини ОСОБА_1 ставки податку 30%, а утримання податку за ставкою 15%;

- на 943,74грн. у звязку з наданням громадянину - не працівнику підприємства (гр.ОСОБА_2), за рахунок коштів підприємства додаткового блага, без оподаткування податком з доходів фізичних осіб, у вигляді продажу автомобіля нижче його залишкової вартості, збільшеної на суму ПДВ.

Позивачем не заперечується збільшення оспорюваним податковим повідомленням-рішенням податку з доходів фізичних осіб на суму 312,94грн., а відтак, з урахуванням вимог ст.138 КАС України, суд розглядає позовну заяву в межах викладених обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Що стосується посилань позивача на порушення ДПІ у м.Рівне порядку проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА", суд зазначає таке.

Як вбачається з акта перевірки та журналу реєстрації перевірок №1 ТОВ "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА" перевірку товариства податковим органом було розпочато 18.04.2011р. (а.а.с.204-205), повідомлення від 30.03.2011р. №6 про проведення планової документальної перевірки було вручено представнику позивача 30.03.2011р. (а.с.208), тобто з дотриманням терміну, визначеного п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України.

Крім того, до початку проведення перевірки 18.04.2011р. представнику ТОВ "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА" ревізорами було вручено направлення на перевірку від 14.04.2011р. №523/23-100 (а.с.207), в порядку, передбаченому п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України.

Посилаючись на оформлення відповідачем направлення на проведення перевірки з порушенням вимог, установлених п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, позивач, поряд з цим, всупереч положенням ч.2 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України допустив ревізорів ДПІ у м.Рівне до проведення перевірки.

Власне перевірка була проведена у період з 18.04.2011р. по 04.05.2011р., тобто у 10-тиденний термін, як це і передбачено п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України. Твердження позивача про порушення податковим органом вказаного терміну проведення перевірки спростовуються тим, що відповідно до ст.73 Кодексу законів про працю України до святкових і неробочих днів належать, зокрема, 1 і 2 травня День міжнародної солідарності трудящих, та один день (неділя) Пасха (Великдень). Згідно з ч.3 ст.67 вказаного Кодексу у випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Загальновідомою обставиною є той факт, що свято Пасхи у 2011 році припало на 24 квітня. Тобто, відповідно святковий день 24 квітня 2011 року було перенесено на наступний день 25 квітня 2011 року, а неробочий день 1 травня 2011 року на наступний день - 3 травня 2011року. Тобто, у період з 18.04.2011р. по 04.05.2011р. було 10 робочих днів, у які й проводилася перевірка позивача.

Таким чином, судом не встановлено порушень податкового законодавства під час проведення ДПІ у м.Рівне документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА", за результатами якої було складено акт від 12.05.2011р. №579/23-100/33680817.

Щодо оподаткування доходів громадянина Німеччини ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що станом на 01.10.2008р. у ТОВ "ЛІХТНЕР БЕТОН Україна" на посаді головного економіста працював громадянин Німеччини ОСОБА_1 (наказ від 02.07.2008р. №02/17/2008) відповідно до дозволу на працевлаштування від 02.07.2008р. №302, виданого Рівненським обласним центром зайнятості, та дійсним до 02.07.2009р. До перевірки надано накази: від 01.07.2009р. №01/07/2009 на звільнення ОСОБА_1 з 01.07.2009р. у звязку із закінченням дії трудового договору; №01/10/09 на прийом на роботу з 01.10.2009р.; від 29.09.2010р. №29/09/10 на звільнення ОСОБА_1 з 29.09.2010р. у звязку із закінченням дії трудового договору від 30.09.2009р. №529; №30/09/10 на прийом на роботу з 30.09.2010р.

Оплата праці вказаному громадянину Німеччини проводилася в розмірах, що зазначені в контрактах. Податок з доходів фізичних осіб податковим агентом - ТОВ"ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА", утримувався за ставкою 15%. Так, у періоді, що підлягав перевірці (з 01.10.2008р. по 31.12.2010р.) сума оподатковуваного доходу головного економіста ОСОБА_1 (з врахуванням зменшення суми соціальної пільги, збору на державне пенсійне страхування, загальнообовязкове державне страхування) становила 148878,43грн. (143845,96грн.), у тому числі: 2008 рік 17504,34грн. (17155,19грн), 2009 рік 65565,00грн. (63218,02грн.), 2010рік 65809,09грн. (63472,75грн.). Відповідно сума фактично утриманого позивачем податку з доходів фізичних осіб з доходу ОСОБА_1 становила 21571,82грн., у тому числі: 2008 рік 2573,14грн., 2009рік 9482,69грн., 2010 рік 9515,99грн.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Відповідач вважає, що до доходів вказаної особи слід застосовувати ставку податку 30%, передбачену п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-IV.

Відповідно до пп.«а» п.17.2 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №889-IV), особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб для доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Згідно з п.1.15 ст.1 Закону №889-IV податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до пп.«ї» п.1.3 ст.1 Закону №889-IV дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Згідно з пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону №889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору; дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.

З системного аналізу п.1.15 ст.1, пп.«д», «ї» п.1.3 ст.1, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону №889-IV вбачаться, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті юридичною особою фізичним особам заробітної плати та наданні додаткових благ лежить на податковому агенті фізичної особи, яким в такому випадку є юридична особа, що виплачує заробітну плату та надає вказані блага.

Відповідно до п.7.3 ст.7 Закону №889-IV ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону (проценти, дивіденди та роялті), тобто і до заробітної плати нерезидентів.

Згідно із п.1.1 та 1.3 "д" ст.1 Закону №889-IV заробітна плата - це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця. Також для цілей цього Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Статтею 8 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством держави, в якій здійснене працевлаштування (наймання) працівника, та міжнародними договорами України.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2009р. №322 «Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства" суб'єкти господарювання - роботодавці можуть тимчасово використовувати працю іноземців та/або осіб без громадянства на конкретному робочому місці або певній посаді лише за наявності у таких роботодавців дозволів на використання праці іноземців, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону №889-IV фізична особа-резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Відповідно до ст.1 Закону №889-IV місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. При цьому, згідно зі ст.3 цього Закону відомості про місце проживання мають бути внесені до паспортного документу з зазначенням адреси житла та внесення цих даних в реєстраційний облік, що здійснюється відповідним органом, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001р. N2491-III посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Судом встановлено, що громадянину Німеччини ОСОБА_1 видавалися тимчасові посвідки на тимчасове проживання, а саме: від 01.09.2008р. серії ВЛ №3309- дійсна до 02.07.2009р. (а.с.92); від 01.10.2009р. серії ВЛ №3714 дійсна до 29.09.2010р.(а.с.93), від 01.11.2010р. серії ВЛ №4079 - дійсна до 17.09.2011р. (а.с.94). ТОВ "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА" у встановленому порядку було видано Державним центром зайнятості дозволи від 02.07.2008р. №302 та від 30.09.2009р. №529 на працевлаштування громадянина Німеччини ОСОБА_1 на посаді головного економіста (а.а.с.95.96). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у 2008, 2009, 2010 роках ОСОБА_1 перебував на території України більше 183-х днів щороку.

Таким чином, враховуючи, що громадянин Німеччини ОСОБА_1 у 2008-2010роках мав право на постійне проживання та постійно проживав на території України у вказаних роках, суд приходить до висновку, що він є фізичною особою-резидентом в розумінні положень Закону №889-IV, а відтак на нього не поширюється положення п.7.3 ст.7 Закону №889-IV про подвійний розмір ставки податку з доходів фізичних осіб.

Судом не береться до уваги посилання відповідача на порушення позивачем вимог наказу Державної податкової адміністрації України від 05.10.2004р. №581 "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу" обґрунтоване тим, що в обумовлені періоди не видавалося повідомлення (довідка) працедавця про самостійне визначення громадянином Німеччини ОСОБА_1 резидентського статусу, оскільки вказане повідомлення є примірною (зразковою) формою, не є обов'язковим до виконання, та використовується виключно за бажанням фізичної особи. Відтак, вказаний наказ Державної податкової адміністрації України від 05.10.2004р. №581, відповідно до позиції Міністерства юстиції України, викладеної у листі від 31.12.2009р. №2336-09-24, не підлягає державній реєстрації як нормативно-правовий акт. Крім того, цей наказ не оприлюднений у встановленому порядку.

Відповідно до п.21.1 ст.21 Закону №889-IV якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми такого міжнародного договору стосовно суб'єктів, які підпадають під його дію.

03.07.1995р. між Україною і Федеративною Республікою Німеччина укладено Угоду про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, яка ратифікована Україною 22.11.1995р. та для України набрала чинності 04.10.1996р.

Відповідно до п.1 ст.24 вказаної Угоди національні особи однієї Договірної Держави не будуть підлягати у другій Договірній Державі будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, яке є іншим або більш обтяжливим ніж оподаткування і пов'язане з ним зобов'язання, яким піддаються або можуть піддаватися національні особи цієї другої Держави за тих же обставин. Це положення також застосовується, не зважаючи на положення статті 1, до осіб, які не є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

Таким чином, зважаючи на пріоритет міжнародного договору, до оподаткування доходів громадян Німеччини в Україні не може застосовуватися ставка вища, ніж для оподаткування аналогічних доходів резидентів України, тобто оподаткування заробітної плати громадянина Німеччини ОСОБА_1 має здійснюватися за ставкою 15%.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що утримання ТОВ "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА" у 2008-2010 роках податку з доходів фізичних осіб з нарахованих та виплачених доходів громадянину Німеччини ОСОБА_1 за ставкою 15% є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в акті перевірки від 12.05.2011р. №579/23-100/33680817 висновок ДПІ у м.Рівне про заниження ТОВ "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА" податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 21571,85грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 27.05.2011р. №0000721742 - безпідставне та неправомірне в частині визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 21571,85грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5392,96грн.

Підставою для збільшення ТОВ "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА" оспорюваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобовязань на 943,74 грн. стали висновки ДПІ у м.Рівне про неутримання і неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 943,74грн. у випадку, коли громадянину, не працівнику підприємства, гр. ОСОБА_2, за рахунок коштів підприємства надано додаткове благо, без оподаткування податком з доходів фізичних осіб, у вигляді продажу автомобіля Skoda Octavia, 2006 року випуску, нижче його залишкової вартості збільшеної на суму ПДВ.

Так, перевіркою встановлено, що 17.11.2008р. між ТОВ "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА" та громадянином ОСОБА_2. було укладено договір купівлі-продажу №17/11, предметом якого був легковий автомобіль Skoda Octavia, 2006 року випуску (а.а.с.76, 80-83).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА" виписана видаткова накладна від 31.12.2008р. №ЛНА-000001 на суму 53548,96грн. (у т.ч ПДВ 8924,83грн.) та податкова накладна від 31.12.2008р. №62 на суму 53548,96грн. (у т.ч. ПДВ 8924,83грн.) (а.а.с.84, 85).

Відповідач вважає, що, придбавши вказаний автомобіль у ТОВ "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА" за ціною, що є нижча залишкової вартості, громадянин ОСОБА_2. отримав від позивача додаткове благо, яке має бути оподатковане.

Відповідно до пп.1.1 ст.1 Закону №889-IV додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Відповідачем у ході судового розгляду не надано жодних доказів того, що ТОВ "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА" є працедавцем гр.ОСОБА_2 а відтак, продаж ТОВ "ЛІХТНЕР БЕТОН Україна" автомобіля ОСОБА_2 не може вважатися наданим додатковим благом такому громадянину, оскільки з аналізу пп.1.1 ст.1 Закону №889-IV вбачається, що додаткові блага виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем.

Відтак, застосування до обумовлених правовідносин з купівлі-продажу автомобіля норм Закону №889-IV, що визначають обєктом оподаткування додаткове благо, є неправомірним.

За таких обставин, спірне податкове повідомлення-рішення від 27.05.2011р. №0000721742 є безпідставним та незаконним і в частині визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 943,74грн.грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 235,94грн.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цьому, ДПІ у м.Рівне не доведені ті обставини, на яких ґрунтувалися заперечення на адміністративний позов, а зокрема відповідачем не підтверджено належними доказами у справі правомірність збільшення ТОВ "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА" податковим повідомленням рішенням від 27.05.2011р. №0000721742 грошового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 28144,49грн. (22515,59грн. - основний платіж, 5628,90грн. - штрафні (фінансові) санкції). Відтак, адміністративний позов у цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.94 КАС України, судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 27.05.2011р. №0000721742 у частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 28144,49грн. (22515,59грн. - основний платіж, 5628,90грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІХТНЕР БЕТОН УКРАЇНА" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,35грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.