Постанова № 21493996, 25.10.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3168/2011

25 жовтня 2011 року 11год. 55хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Свінтозельської К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача: ОСОБА_1,

представники відповідача: Троянчук Д.М., Панчук Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Субєкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 (далі СПД ФО ОСОБА_4) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі ДПІ у м.Рівне) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 09.02.2011р. №0000221742/0 про визначення грошового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 36985,90грн. та від 09.02.2011р. №0000211742/0 про визначення грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 52526,25грн. (42021,00грн. за основним платежем, 10505,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки від 21.01.2011р. №8/17-117/НОМЕР_1, на підставі якого прийнято оспорювані податкові повідомлення - рішення, не ґрунтуються на достовірних та обєктивних, належним чином встановлених і відображених в акті даних, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та пояснив суду, що в акті про результати документальної планової перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2010р. від 21.01.2011р. №8/17-117/НОМЕР_1 зроблено висновки про порушення позивачем ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.92р.( зі змінами та доповненнями), а саме перекручення даних, що призвело до заниження оподаткованого доходу за IV кв. 2008р. на 14197,00грн., за 2009р. на 114652,00грн., за І-ІІІ кв. 2010р. на 274534,90грн., та пп.7.4.1, пп.7.4.3, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97 (із змінами та доповненнями), внаслідок чого донараховано до сплати податок на додану вартість у сумі 42021,00грн. Таке заниження податків, на думку податкового органу, відбулося у звязку з тим, що платником до складу валових витрат у перевіреному періоді безпідставно включена сума витрат, повязана з придбанням основних засобів у ТОВ «Неотек-Рівне» та ТОВ «Прайм-Дивелопмент» та придбанням транспортних послуг у ТОВ «Фелконс лімітед», а також безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Фелконс лімітед» на загальну суму 13578,00грн., з філією «Авто ЗАЗ-сервіс» АТ «Українська автомобільна корпорація" та ДПІІ «Автоінвестстрой-Рівно» на загальну суму 26919,90грн., з ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» на загальну суму 1524,00грн. Позивач вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими. Отримані товари від ТОВ «Неотек-Рівне» та ТОВ «Прайм-Дивелопмент» оформлялися видатковими та податковими накладними, а платіжні доручення та виписки по розрахунковому рахунку підтверджують факти проплати коштів за отримані товари. Зазначив, що податковим органом не взято до уваги й те, що сума в розмірі 152392,40грн. містить в собі амортизаційні відрахування на основні засоби, придбані у ТОВ «Неотек-Рівне» та ТОВ «Прайм-Дивелопмент». Щодо зняття з валових витрат коштів, витрачених на оплату транспортних послуг ТОВ «Фелконс лімітед», зазначив, що СПД ФО ОСОБА_4 займається посередництвом у оптовій торгівлі автомобільних запчастин від ТОВ «Inter cars Ukraine». У звязку з цим, на підставі договору перевезення вантажу протягом 2010 року ТОВ «Фелконс Лімітед» надавало підприємцю транспортні послуги з перевезення автозапчастин територією України. Як наслідок, позивачем були сплачені ТОВ «Фелконс Лімітед» кошти за надані послуги, що підтверджується платіжними дорученнями. Тобто, витрати на транспортні послуги пов'язані з підприємницькою діяльністю позивача та отримання ним прибутку. Відтак, включення до валових витрат сум амортизації на основні засоби, придбані у ТОВ «Неотек-Рівне» та ТОВ «Прайм-Дивелопмент», та витрат на транспортні послуги ТОВ «Фелконс Лімітед», є обґрунтованим та правомірним. Додав, що відповідно зняття податковим органом сум ПДВ з податкового кредиту, сформованого за наслідком господарських операцій з ТОВ «Фелконс Лімітед», є незаконним, оскільки правомірність формування податкового кредиту в даному випадку підтверджується вищенаведеним. Вказав, що податковий кредит у загальній сумі 26919,90грн. за наслідками господарських операцій СПД ФО ОСОБА_4 з придбання транспортних засобів у філії «Авто ЗАЗ-сервіс» АТ «Українська автомобільна корпорація» та ДПІІ «Автоінвестстрой-Рівне», сформований позивачем з дотриманням вимог Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97, оскільки такі транспортні засоби використовуються останнім у підприємницькій діяльності, а чинне законодавство не передбачає можливості реєстрації автомобілів за фізичними особами-підприємцями. Звернув увагу суду на передбачену пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

ДПІ у м.Рівне позовні вимоги не визнала повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представники відповідача пояснили суду, що з 13.12.2010р. по 18.01.2011р. у ДПІ у м.Рівне було проведено планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства СПД ФО ОСОБА_4, і.н.НОМЕР_1, за період з 01.10.2008р. по 30.09.2010р. За наслідками перевірки було складено акт від 21.01.2011р. №8/17-117/НОМЕР_1, у якому зроблено висновки про те, що при визначенні правильності формування витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо повязаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено розбіжності за IV кв. 2008р. на суму 14197,00грн; за 2009р. на суму 114652,00грн. та за І-ІІІ кв. 2010р. на суму 428470,80грн. Так, в порушення ст.13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (в редакції наказу ДПА України від 16.07.2003р. №532) платником податку СПД ФО ОСОБА_4 неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати, повязані з придбанням основних фондів (оргтехніки) у ТОВ «Неотек-Рівне» та ТОВ «Прайм-Дивелопмент» у сумі 152382,40грн.(ПДВ 30476,48грн.). Оскільки позивач не є платником податку на прибуток, не зобовязаний та не веде бухгалтерський облік, то включення ним до складу валових амортизаційних відрахувань по зазначених основних фондах є неправомірним. Вказав, що до валових витрат відносяться лише ті витрати, які сформовані пропорційно одержаному доходу, а тому витрати СПД ФО ОСОБА_4 на придбання у ТОВ «Неотек-Рівне» та ТОВ «Прайм-Дивелопмент» основних засобів (оргтехніки) не підлягають включенню до валових витрат. Крім того, позивачем до складу валових витрат перевіреного періоду включені витрати на оплату транспортних послуг підприємству ТОВ «Фелконс Лімітед», внаслідок чого виникла розбіжність за І-ІІІ кв. 2010р. на суму 94180,00грн. Для перевірки СПД ФО ОСОБА_4 не надано товарно-транспортних накладних, не вказано який товар транспортувався, не доведено мети та доцільності здійснення даних витрат для ведення господарської діяльності (надання комерційних послуг). Крім того, позивачем у підприємницькій діяльності використовувалося 7 одиниць власних транспортних засобів. Отже, дані витрати не повязані з отриманням доходу. З цих же підстав СПД ФО ОСОБА_4 неправомірно включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 13577,00грн., сплачений ним ТОВ «Фелконс Лімітед» у ціні придбаних транспортних послуг. Всього, у порушення пп.7.4.1, пп.7.4.3, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97 позивачем у перевіреному періоді занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість на суму 42021,00грн. Крім зазначеної суми 13577,00грн., СПД ФО ОСОБА_4 безпідставно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 26919,90грн. сплачений філії «Авто ЗАЗ-сервіс» АТ «Українська автомобільна корпорація» та ДПІІ «Автоінвестстрой-Рівно» за придбані транспортні засоби, та податок на додану вартість у сумі 1524,00грн. сплачений ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» у ціні придбаної техніки. Включення вказаних сум до податкового кредиту є неправомірним, оскільки придбані транспортні засоби належать підприємцю ОСОБА_4, їх використання у господарській діяльності (в оподатковуваних операціях) позивачем не доведено, як не доведено доцільності здійснення для ведення підприємницької діяльності витрат на придбання телевізорів і плеєра. Вказали, що згідно з вимогами п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97 до податкового кредиту можливе включення лише тих сум податку на додану вартість, які сплачені в ціні придбаних матеріальних чи нематеріальних активів, які використовуються у господарській діяльності платника. За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 09.02.2011р. №0000211742/0 та від 09.02.2011р. №0000221742/0 є законними, прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, підстави для їх скасування відсутні. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Рівне було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_1) за період з 01.10.2008р. по 30.09.2010р. За наслідками перевірки складено акт від 21.01.2011р. №8/17-117/НОМЕР_1 (т.1 - а.с.29-50 ), у якому зафіксовано порушення позивачем:

- ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92р. №13-92 (зі змінами та доповненнями), а саме перекручення даних, що призвело до заниження оподаткованого доходу за IV кв. 2008р. на суму 14197,00грн., за 2009рік на суму 114652,00грн., та за І-ІІІ кв. 2010р. на суму 274534,90грн., в результаті чого перевіркою донараховано податок з доходів фізичних осіб: за IV кв. 2008р. у сумі 2129,60грн., за 2009рік у сумі 17197,80грн., за І-ІІІкв. 2010р. у сумі 17658,50грн. Всього донараховано: 36985,90грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.3, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97 (із змінами та доповненнями). Всього в результаті встановлених порушень по даним проведеної перевірки донараховано до сплати податок на додану вартість у сумі 42021,00грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у м.Рівне прийняті податкове повідомлення-рішення від 09.02.2011р. №0000221742/0, яким позивачу збільшено грошове зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 36985,90грн. (36985,90грн. за основним платежем) (т.1 - а.с.148) та податкове повідомлення-рішення від 09.02.2011р. №0000211742/0, яким позивачу збільшено грошове зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 52526,25грн. (42021,00грн. за основним платежем, 10505,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1 - а.с.149).

Вказані податкові повідомлення рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, однак рішеннями ДПА в Рівненській області від 18.04.2011р. №7901/25-16/123 та ДПА України від 04.07.2011р. №5881/14/25-0315 скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне від 09.02.2011р. №0000221742/0, від 09.02.2011р. №0000211742/0 без змін ( т.1 а.с.150-184).

З акта перевірки від 21.01.2011р. №8/17-117/НОМЕР_1 вбачається, що збільшення позивачу грошових зобовязань оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено на підставі аналізу наступних господарських операцій:

1)податок з доходів фізичних осіб на суму 36985,90грн., з них: 22858,86грн. щодо придбання основних засобів у ТОВ «Неотек-Рівне» та ТОВ «Прайм-Дивелопмент», 14127,00грн. щодо здійснення оплати транспортних витрат ТОВ «Фелконс Лімітед»;

2)податок на додану вартість на суму 42021,00грн., з них: 13577,00грн. - щодо здійснення оплати транспортних витрат ТОВ «Фелконс Лімітед», 26919,90грн. щодо придбання транспортних засобів у філії «Авто ЗАЗ-сервіс» АТ «Українська автомобільна корпорація» та ДПІІ «Автоінвестстрой-Рівно», 1524,00грн. щодо придбання техніки у ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна»; відповідно застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 10505,25грн.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Рівненської міської ради 01.10.1998р. (свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2), на податковому обліку в ДПІ у м.Рівне перебуває з 12.10.1998р., зареєстрований як платник податку на додану вартість 26.10.1998р. свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.10.1998р. №77855470 (бланк НОМЕР_4). Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_3 видами діяльності СПД ФО ОСОБА_4 є: роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, посередництво в торгівлі автомобільними деталями та приладдям, технічне обслуговування та ремонт автомобілів (т.1 а.а.с.27, 28, 225).

У ході судового розгляду встановлено, що СПД ФО ОСОБА_4 у перевіреному періоді на виконання договору від 10.08.2008р. №08-04 (т.1 - а.а.с.244-245) були отримані від ТОВ «Неотек-Рівне» товари згідно з наступними накладними: №Н-001019 від 28.11.2008р. на суму 166,00грн. (в т.ч. ПДВ 27,66грн.), №Н-000335 від 30.04.2010р. на суму 5114,00грн. (в т.ч. ПДВ 852,34грн.), №Н-000297 від 22.04.2010р. на суму 6073,00грн. (в т.ч. ПДВ 1012,16грн.), №Н-000907 від 30.10.2008р. на суму 3345,00грн. (в т.ч. ПДВ 557,50грн.), №Н-000906 від 30.10.2008р. на суму 4326,00грн. (в т.ч. ПДВ 721,00грн.), №Н-000669 від 13.08.2010р. на суму 1200,00грн. (в т.ч. ПДВ 200,00грн.), №Н-000422 від 31.05.2010р. на суму 4275,00грн. (в т.ч. ПДВ 712,50грн.), №Н-000962 від 17.11.2008р. на суму 3875,00грн. (в т.ч. ПДВ 645,84грн.), №Н-000615 від 29.07.2010р. на суму 2956,00грн. (в т.ч. ПДВ 492,66грн.), №Н-000616 від 29.07.2010р. на суму 4150,00грн. (в т.ч. ПДВ 691,67грн.), №Н-001018 від 28.11.2008р. на суму 5156,00грн. (в т.ч. ПДВ 859,33грн.), №Н-000930 від 30.11.2009р. на суму 1350,00грн. (в т.ч. ПДВ 225,00грн.), №Н-000785 від 21.10.2009р. на суму 3476,00грн. (в т.ч. ПДВ 579,33грн.), №Н-000167 від 17.03.2009р. на суму 5037,00грн. (в т.ч. ПДВ 839,50грн.) (т.1- а.с.54-67).

Крім того, СПД ФО ОСОБА_4 на виконання умов договору від 01.07.2009р. №248 (т.1 а.а.с.241-243) було отримано товари від ТОВ «Прайм-Дивелопмент» згідно з наступними накладними: №280801 від 28.08.2009р. на суму 40150,00грн. (в т.ч. ПДВ 6691,67грн.), №300702 від 30.07.2009р. на суму 18150,00грн. (в т.ч. ПДВ 3025,00грн.), №241201 від 24.12.2009р. на суму 31657,00грн. (в т.ч. ПДВ 5276,17грн.), №271107 від 27.11.2009р. на суму 27000,00грн. (в т.ч. ПДВ 4500,00грн.), №250202 від 25.02.2010р. на суму 10699,00грн. (в т.ч. ПДВ 1783,17грн.), №260208 від 26.02.2010р. на суму 19223,88грн. (в т.ч. ПДВ 3203,98грн.) (т.1 а.с.82-87).

За вказаними господарськими операціями ТОВ «Неотек-Рівне» та ТОВ «Прайм-Дивелопмент» було виписано для позивача відповідні податкові накладні (т.1 - а.с.68-81, 88-94).

Розрахунки за отримані товари позивачем здійснено повністю в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки вказаних контрагентів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями від 30.07.2009р. №805, від 26.08.2009р. №845, від 27.11.2009р. №980, від 25.12.2009р. №1014, від 25.02.2010р. №1062, від 02.10.2008р. №415, від 22.10.2008р. №440, від 12.11.2008р. №473, від 18.11.2008р. №477, від 26.11.2008р. №484, від 12.03.2009р. №627, від 21.10.2009р. №927, від 10.11.2009р. №960, від 13.04.2010р. №1121, від 22.07.2010р. №1246, від 29.04.2010р. №1139, від 31.05.2010р. №1182, від 12.08.2010р. №1282 (т.1 а.а.с.95-99, 130-142).

Відповідно до абз.3 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. №13-92, чинному на момент виникнення спірних правовідносин. (далі Декрет №13-92), до складу витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вказана норма була передбачена також у розд.ІV «Оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993р. N12, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.06.1993р. за N64, (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 14.02.2001р. N53), чинної на момент виникнення спірних правовідносин, (далі Інструкція N12).

Згідно пп.8.1.2, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі Закон №334/94-ВР) під терміном амортизація основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

За змістом пп.8.2.1., пп.8.2.2. п.8.2. ст.8 Закону №334/94-ВР основні фонди це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Згідно з пп.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону №334/94-ВР сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Крім того, як вбачається зі змісту додатку №7 до Інструкції N12, відповідно до статті 8 («Амортизація») Закону N334/94-ВР, яким керуються субєкти підприємницької діяльності фізичні особи, формуючи склад витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів, можливо додатково зменшити валовий дохід виключно на суми витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно з порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України.

Тобто, при здійсненні нарахування фізичною особою-субєктом підприємницької діяльності амортизаційних відрахувань на основні засоби, які задіяні у господарській діяльності підприємця, валовий дохід зазначеного субєкта зменшується на суму амортизаційних відрахувань нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів (при умові ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно з порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України).

Представник позивача, наполягаючи в судовому засіданні на праві СПД ФО ОСОБА_4 включати до складу витрат амортизаційні відрахування на основні засоби у звязку з веденням ним бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів у встановленому порядку, подав суду розрахунки амортизації за 2008, 2009 та 2010 роки (т1. - а.а.с.143-147). Вказані розрахунки подавалися позивачем під час проведення перевірки та не були взяті податковим органом до уваги.

Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1591, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.1999р. №892/4185 (далі План рахунків), знос (амортизація) необоротних активів обліковується на рахунку бухгалтерського обліку з кодом 13.

За змістом Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. N291, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.1999р. за N893/4186 (далі Інструкція N291), рахунок 13 "Знос (амортизація) необоротних активів" призначено для узагальнення інформації про нараховану амортизацію та індексацію зносу (накопиченої амортизації) необоротних матеріальних і нематеріальних активів, що підлягають амортизації. За кредитом рахунку 13 "Знос (амортизація) необоротних активів" відображається нарахування амортизації та індексації зносу (накопиченої амортизації) необоротних активів, за дебетом - зменшення суми зносу (накопиченої амортизації). Аналітичний облік зносу (накопиченої амортизації) необоротних активів ведеться відповідно за видами основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів.

Подані позивачем розрахунки амортизаційних відрахувань не містять жодної інформації про групи основних фондів, види основних засобів, їх балансову вартість, норми амортизації, як це передбачено вимогами Закону N334/94-ВР, Планом рахунків, Інструкцією N291. Тобто, вказані розрахунки не є рахунками бухгалтерського синтетичного чи аналітичного обліку у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. N996-XIV.

Жодних доказів ведення бухгалтерського обліку із застосування рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» позивачем суду не надано.

Що ж стосується поданих у лише у судовому засіданні відомостей нарахування амортизації та актів введення в експлуатацію основних засобів (т.3 а.а.с.148, 150, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 164, 166, 168, 170, 172, 173-234, 236, 238, 240, 242, 244, 245-249), суд зазначає, що такі відомості теж не є доказом ведення бухгалтерського обліку у встановленому порядку, оскільки з наведених вище норм вбачається необхідність обліку амортизаційних відрахувань саме на рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротних активів».

Крім того, судом встановлено, що вказані відомості не надавалися СПД ФО ОСОБА_4 для перевірки.

Відповідно до пунктів 56.2, 56.3 ст.56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Як зазначено судом вище, позивач скористався правом на оскарження оспорюваних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку.

Подаючи скарги до ДПА в Рівненській області та до ДПА України, СПД ФО ОСОБА_4 не додав відомостей нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів й актів введення в експлуатацію основних засобів, на які представник посилається в судовому засіданні, що свідчить про зібрання таких доказів після проведення перевірки та прийняття податковим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відсутність ведення СПД ФО ОСОБА_4 бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів у порядку, встановленому Міністерством фінансів України, а, відтак, ДПІ у м.Рівне правомірно виключено зі складу витрат позивача суми амортизаційних відрахувань на основні засоби, придбані у ТОВ «Неотек-Рівне» та ТОВ «Прайм-Дивелопмент», та обґрунтовано збільшено підприємцю грошове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 09.02.2011р. №0000221742/0 у сумі 22858,86грн. А тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог СПД ФО ОСОБА_4 цій частині.

Як встановлено в ході судового розгляду, у перевіреному періоді позивачем було отримано від ТОВ «Фелконс Лімітед» послуги з перевезення вантажу на виконання договору від 01.03.2010р.№17 (т.1 а.с.240).

Надання СПД ФО ОСОБА_4 транспортних послуг ТОВ «Фелконс Лімітед» підтверджується актами здачі-прийняття робіт: акт № 240301 на загальну суму 15113,00грн. (в т.ч. ПДВ 2518,83грн.), акт №080401 на загальну суму 17746,61грн. (в т.ч. ПДВ 2957,77грн.), акт №260401 на загальну суму 17856,96грн. (в т.ч. ПДВ 2976,16грн.), акт №260501 на загальну суму 30751,02грн. (в т.ч. ПДВ 5125,17грн.), акт № 220601 на загальну суму 31545,66грн. (в т.ч. ПДВ 5257,61грн.) (т.1 а.а.с.100-104).

За вказаними господарськими операціями ТОВ «Фелконс Лімітед» для позивача виписано податкові накладні від 22.06.2010р. №220601 на суму 31545,66грн. (у т.ч. ПДВ 5257,61грн.), від 26.05.2010р. №260501 на суму 30751,02грн. (у т.ч. ПДВ 5125,17грн.), від 26.04.2010р. №260401 на суму 17856,96грн. (у т.ч. ПДВ 2976,16грн.), від 08.04.2010р. №080401 на суму 17746,61грн. (у т.ч. ПДВ 2957,77грн.), від 23.03.2010р. №230301 на суму 15113,00грн. (у т.ч. ПДВ 2518,83грн.)( т.1 а.с.105-109).

Розрахунки за отримані послуги позивачем здійснено повністю в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки вказаного контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями від 23.03.2010р. №1089, від 08.04.2010р. №1117, від 27.04.2010р. №1137, від 26.05.2010р. №1175, від 22.06.2010р. №1221 (т.1- а.а.с.110-114).

Витрати на придбання послуг з перевезення вантажу у ТОВ «Фелконс Лімітед» у сумі 94180,00грн. були включені позивачем до складу витрат І-ІІІкв. 2010р., податок на додану вартість у сумі 13577,00грн. на підставі вищевказаних податкових накладних до податкового кредиту відповідних періодів: березень 2010 року 2518,00грн., квітень 2010року - 5934,00грн., травень 2010 року 5125,00грн.

Відповідно до Декрету №13-92 та Інструкції N12 загальним оподатковуваним доходом фізичної особи - субєкта підприємницької діяльності вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій і натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо повязаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону N334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Тобто, Закон N334/94-ВР не встановлює вимог, згідно з якими валові витрати повинні бути розподілені пропорційно до оплачених рахунків за надані транспортні послуги. Основним критерієм віднесення витрат до складу валових витрат є подальше використання придбаних матеріальних цінностей в господарській діяльності платника податку.

Із заявок на перевезення вантажу автотранспортом вбачається найменування вантажу, адреса навантаження та розвантаження тощо (т.2 а.а.с.124 -148). Оскільки діяльність СПД ФО ОСОБА_4 повязана з посередництвом в торгівлі автомобільними деталями та приладдям, то послуги з перевезення вантажу ТОВ «Фелконс Лімітед» надавалися позивачу для здійснення останнім поставки товарів згідно з договорам поставки, укладеними підприємцем, як третьою особою з ТОВ «Inter cars Ukraine» та іншими субєктами господарювання (т.2 - а.а.с.149-180), при цьому також виписувались товарнотранспортні накладні, накладні, посвідчення про відрядження та подорожні листи (т.2 а.а.с.181-249, т.3 а.а.с.1-81). У ході перевірки було встановлено, що СПД ФО ОСОБА_4 отримував валовий дохід у вигляді агентської винагороди за комерційно посередницькі послуги по продажу автозапчастин від ТОВ «Inter cars Ukraine», а тому витрати позивача на оплату послуг з перевезення вантажу ТОВ «Фелконс Лімітед» повязані з отриманням доходу.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про правомірність включення СПД ФО ОСОБА_4 до складу витрат коштів, сплачених ТОВ «Фелконс Лімітед» за надання послуг з перевезення вантажу у сумі 94180,00грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 09.02.2011р. №0000221742/0 є протиправним та підлягає до скасування в частині збільшення грошового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 14127,00грн.

Щодо правомірності збільшення позивачу грошового зобовязання з податку на додану вартість оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 09.02.2011р. №0000211742/0 у загальній сумі 52526,25грн.(у т.ч.: 42021,00грн. за основним платежем, 10505,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), суд зазначає наступне.

Як зазначалося судом вище, грошове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 42021,00грн. визначено податковим органом на підставі аналізу господарських операцій з наступними контрагентами: ТОВ «Фелконс Лімітед» - 13577,00грн.; філії «Авто ЗАЗ-сервіс» АТ «Українська автомобільна корпорація» - 13071,60грн.; ДПІІ «Автоінвестстрой-Рівно» - 13848,30грн.; ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» - 1524,00грн.

Відповідно до п.1.7 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №168/97-ВР), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

За змістом наведених правових норм необхідною умовою для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту є, зокрема, фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону N168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як зазначалося судом вище, фактичне придбання СПД ФО ОСОБА_4 у ТОВ «Фелконс Лімітед» послуг з перевезення вантажу та використання таких послуг у власній господарській діяльності знайшло підтвердження у ході судового розгляду справи. Дії позивача, як платника податку, свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з ТОВ «Фелконс Лімітед» не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Податковий кредит за наслідками вказаних господарських операцій у сумі 13578,00грн. позивачем сформовано на підставі вищезазначених виписаних для нього ТОВ «Фелконс Лімітед» податкових накладних, які відповідають вимогам вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР та наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997р. №165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за N233/2037 (далі Наказ №165). На момент здійснення господарських операцій з позивачем та складання вказаних податкових накладних ТОВ «Фелконс Лімітед» було зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво від 06.02.2009р. №100188446), дані про нього містилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ 36184244) (т.1 а.с.53). Зворотного відповідачем суду не доведено.

З акта перевірки від 21.01.2011р. №8/17-117/НОМЕР_1 (т.1 а.с.45) вбачається, що висновок про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ним ТОВ «Фелконс Лімітед», зроблено податковим органом за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Так, ТОВ «Фелконс Лімітед» не задекларовано та відповідно не сплачено до бюджету податкові зобовязання за операціями з СПД ФО ОСОБА_4, остання декларація з податку на додану вартість ТОВ «Фелконс Лімітед» подана до ДПІ у Печерському районі м.Києва за квітень 2010 року з нульовими значеннями податкових зобовязань, ТОВ «Фелконс Лімітед» має стан 8(відсутність за місцезнаходженням).

Суд критично оцінює вищевказані доводи відповідача, зважаючи на те, що відповідно до ст.61 Конституції України, п.36.5 ст.36 ПК України відповідальність має індивідуальний характер. Тобто, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платники податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення.

Відтак, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит добросовісному платнику податків. Дані податкової звітності контрагентів такого добросовісного платника не можуть вважатися підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань, оскільки у податковому законодавстві відсутня норма, яка надає право податковому органу виключати з податкового кредиту одного платника фактично понесені витрати внаслідок несплати податку іншим платником та застосовувати, при цьому, фінансові санкції.

За таких обставин, суд вважає, що СПД ФО ОСОБА_4 правомірно включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 13577,00грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ «Фелконс Лімітед», відповідно ДПІ у м.Рівне протиправно збільшено позивачу грошове зобовязання з податку на додану вартість на суму 13577,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3394,25грн. Відтак, податкове повідомлення-рішення від 09.02.2011р. №0000211742/0 підлягає до скасування в обумовленій частині.

Крім того, у перевіреному періоді СПД ФО ОСОБА_4 відповідно до договорів поставки від 13.07.2010р. №714604-D00267 та від 30.07.2009р. №714604- D00081 (т.1 а.а.с.230-232, 234-236) придбав у Філії «Авто ЗАЗ-сервіс» АТ «Українська автомобільна корпорація» два автомобілі: Таврія НОМЕР_5, Таврія НОМЕР_6.

Факт придбання вказаних автомобілів підтверджується актом прийому-передачі автомобіля від 23.07.2010р. №hk60042445 (т.1 а.а.с.233), видатковими накладними від 31.07.2009р. №ЗС-0004287 на суму 40670,00 (у т.ч. ПДВ 6778,33грн.), від 23.07.2010р. №ЗС-0011620 на суму 37760,00грн. (у т.ч. ПДВ 6293,33грн.) (т.1 а.а.с.122,124).

Розрахунки з Філією «Авто ЗАЗ-сервіс» АТ «Українська автомобільна корпорація» проведено позивачем повністю у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями від 30.07.2009р. №806, від 14.07.2010р. №1243 (т.1 а.а.с.126-127).

За вказаними господарськими операціями Філією «Авто ЗАЗ-сервіс» АТ «Українська автомобільна корпорація» для СПД ФО ОСОБА_4 виписано податкові накладні від 30.07.2009р. №1853/002 на суму 40670,00грн. (у т.ч. ПДВ 6778,33грн.) та від 14.04.2010р. №11338/002 на суму 37760,00грн. (у т.ч. ПДВ 6293,33грн.) (т.1 а.а.с.123, 125).

Податок на додану вартість на підставі вказаних податкових накладних включено позивачем до складу податкового кредиту: за липень 2009 року - 6778,33грн., за серпень 2010року - 6293,33грн.

Також СПД ФО ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу від 12.10.2009р. №829 (т.1 а.а.с.237-239) придбав у ДПІІ «Автоінвестстрой-Рівно» два автомобілі: ГАЗ-2752-404, ГБО ГАЗ-2752.

Факт придбання вказаних автомобілів підтверджується видатковими накладними від 12.10.2009р. №218 на суму 7400,00грн. (у т.ч.1233,33грн.) та від 12.10.2009р. №177 на суму 76690,00грн. (у т.ч. ПДВ 12781,67грн.) (т.1 а.с.117, 120).

Розрахунки з ДПІІ «Автоінвестстрой-Рівно» проведено позивачем повністю у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями від 03.10.2009р. №900, від 18.09.2009р. №881 (т.1 а.а.с.128-129).

За вказаними господарськими операціями ДПІІ «Автоінвестстрой-Рівно» для СПД ФО ОСОБА_4 виписано податкові накладні від 05.10.2009р. №574 на суму 7400 (у т.ч. ПДВ 1233,33грн.), від 05.10.2009р. №575 на суму 75690,00грн. (у т.ч. ПДВ 12615,00грн) (т.1 а.а.с.118, 121), які відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР та Наказу №165.

Податок на додану вартість у загальній сумі 13848,33грн. на підставі вказаних податкових накладних включено позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2010року.

Придбані СПД ФО ОСОБА_4 вищевказані транспортні засоби були зареєстровані у встановленому порядку органами державтоінспекції за позивачем, як за фізичною особою, що підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (т.1 а.а.с.115-116).

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Відповідачем під час проведення перевірки зроблено висновок про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість у загальній сумі 26919,90грн., сплаченого вказаним контрагентам у ціні придбаних транспортних засобів лише з тих підстав, що такі транспортні засоби зареєстровані за позивачем як за фізичною особою та, відповідно, не використовуються ним у підприємницькій діяльності. Тобто, податковий орган фактично заперечує сам факт придбання автомобілів позивачем, як субєктом господарювання.

Суд вважає такі висновки безпідставними.

З досліджених у судовому засіданні договорів на придбання транспортних засобів від 13.07.2010р. №714604-D00267, від 30.07.2009р. №714604- D00081 та від 12.10.2009р. №829 вбачається, що вказані договори укладалися ОСОБА_4, як фізичною особою-підприємцем.

Пунктом 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. N1388 передбачено, що транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Таким чином, реєстрація транспортних засобів за фізичним особами субєктами підприємницької діяльності не передбачена чинним законодавством. Відповідно й свідоцтва про державну реєстрацію транспортних засобів не можуть містити будь-яких відміток про належність транспортного засобу саме фізичній особі-підприємцю.

У ході судового розгляду встановлено, що придбані транспортні засоби є вантажними малотоннажними фургонами та вантажним малотоннажним пікапом і використовуються позивачем у підприємницькій діяльності, зокрема для перевезення автомобільних деталей та приладдя. Вказані обставини підтверджується, зокрема, товарно-транспортними накладними, що містяться в матеріалах справи (т.2 а.а.с.203, 222, 234, т.3 а.а.с.1, 27, 51, 65, 73, 81).

За таких обставин, підстави для виключення за наслідками перевірки зі складу податкового кредиту СПД ФО ОСОБА_4 податку на додану вартість у сумі 26919,90грн. сплаченого ним у ціні придбаних транспортних засобів, у податкового органу відсутні.

Відтак, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне від 09.02.2011р. №0000211742/0 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 26919,90грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6729,98грн.

Крім того, як вбачається з акта перевірки від 21.01.2011р. №8/17-117/НОМЕР_1 (т.1 а.с.44), до складу податкового кредиту за серпень 2009 року СПД ФО ОСОБА_4 включено податок на додану вартість у сумі 1523,96грн. на підставі отриманих від ТОВ «Метро Кеш енд Кері» податкових накладних від 10.08.2009р. №3423028487, від 10.08.2009р. №3422052631, від 11.08.2009р. №3423028707, відповідно до яких позивачем придбано два телевізори Panasonic LSD, DVD-плеєр, Samsung БФП. Згідно з даними податкової декларації загальна сума поставки складає 7619,80грн. (т.2 а.с.55, зворот).

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Ні під час проведення перевірки, ні у ході судового розгляду справи позивачем не обґрунтовано доцільності придбання вказаної техніки та відповідно здійснення обумовлених витрат для ведення господарської діяльності. Яким чином вплинуло придбання у ТОВ «Метро Кеш енд Кері» вказаних товарів на отримання доходу від підприємницької діяльності за видами роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, посередництво в торгівлі автомобільними деталями та приладдям, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, ні позивачем у позові, ні представником у судовому засіданні не доведено.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону N168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки позивачем не доведено використання у господарській діяльності придбаного у ТОВ «Метро Кеш енд Кері» товару, суд, з урахуванням вимог пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону N168/97-ВР, вважає, що підприємець не мав права формувати податковий кредит за наслідками вказаних господарських операцій.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне від 09.02.2011р. №0000211742/0 в частині збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1524,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 381,00грн. є правомірним, а тому в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині в цій частині позивачу слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на те, що відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 09.02.2011р. №0000211742/0 в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальній сумі 50621,25грн. (40497,00грн. - за основним платежем, 10124,25грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкового повідомлення-рішення від 09.02.2011р. №0000221742/0 в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 14127,00грн. (14127,00грн. - за основним платежем), адміністративний позов у цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 09.02.2011р. №0000211742/0 в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальній сумі 50621,25грн. (40497,00грн. - за основним платежем, 10124,25грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 09.02.2011р. №0000221742/0 в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 14127,00грн. (14127,00грн. - за основним платежем).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2,46грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.