Постанова № 21493530, 31.01.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2012 р. № 2а-11365/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Іваськевича С.В.,

представника позивача Курницького Р.Я., представника відповідача Дорош А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «БК-ВІВАТ»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «БК-ВІВАТ»(далі ПП «БК-ВІВАТ») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, які полягали у викладенні в Акті перевірки № 3495/23-209/35721053 від 23.09.2011 року висновків щодо завищення податкового кредиту в сумі 116759,04 грн., безтоварність і нікчемність фінансово-господарських операцій за квітень 2011 року, а також про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова № 000243232 від 29.09.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки № 3495/23-209/35721053 від 23.09.2011 року щодо нікчемності договорів позивача з його контрагентами, зроблені на підставі припущень та не підтверджені документально. У позивача наявні усі необхідні первинні документи, які дають право включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Відтак, позивач вважає оскаржувані дії та податкове повідомлення-рішення відповідача протиправними.

Ухвалою суду від 21.10.2011 року відкрито провадження у справі. Під час судового розгляду справи Ухвалою суду від 06.12.2011 року закрито провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, які полягали у викладенні в Акті перевірки №3495/23-209/35721053 від 23.09.2011 року висновків щодо завищення ПП «БК-ВІВАТ»податкового кредиту в сумі 116759,04 грн. та про безтоварність і нікчемність фінансово-господарських операцій позивача за квітень 2011 року.

В судовому засіданні 31.01.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові та додаткових поясненнях, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що податковий орган не мав правових підстав робити висновок щодо нікчемності господарських операцій ПП «БК-ВІВАТ»із ТзОВ «Авитек груп ЛТД»та ТзОВ «Тіал Альянс», у підприємства наявні належним чином оформлені документи, які підтверджують фактичне отримання та використання у господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, придбаних у зазначених контрагентів. А тому, прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суперечать вимогам податкового законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечив, пояснив, що встановлені під час проведення перевірки господарської діяльності позивача дані свідчать про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ПП «БК-ВІВАТ»з ТзОВ «Авитек груп ЛТД»та ТзОВ «Тіал Альянс». Первинні бухгалтерські документи, які на думку позивача підтверджують реальність господарських операцій із вказаними контрагентами, складені із порушенням вимог ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а отже не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість. Крім того, відповідач у своїх твердженнях посилається на Акт позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Авитек груп ЛТД»з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 17.07.2010 року по 30.04.2011 року № 688/23-3/37046350 від 09.06.2011 року, проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва, в якому задокументовано нікчемність правочинів, укладених товариством за вказаний період. Також, відповідач посилається на інформацію АІС «Реєстр платників податків»ДПІ у Печерському районі м.Києва, відповідно до якої відносно ТзОВ «Тіал Альянс»порушено провадження у справі про банкрутство, підприємство відсутнє за юридичною адресою, а фактичну адресу встановити не можливо, декларація по ПДВ за квітень 2011 року визнана недійсною, крім того, вона подана підприємством з нульовими показниками.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «БК-ВІВАТ»з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за квітень 2011 року, результати якої відображені в Акті №3495/23-209/35721053 від 23.09.2011 року. Проведення такої позапланової невиїзної перевірки обумовлено наслідками проведення перевірок ДПІ у Печерському районі м.Києва.

Перевіркою повноти визнання податкового кредиту за квітень 2011 року податковим органом встановлено його завищення на 116759,04 грн. за рахунок відображення податкового кредиту згідно господарських операцій за придбання товарно-матеріальних цінностей, зокрема фактичного нездійснених операцій за отримані товари (роботи, послуги) за квітень 2011 року від ТзОВ «Авитек груп ЛТД» в сумі ПДВ 74757,12 грн. та ТзОВ «Тіал Альянс»в сумі ПДВ 42001,92 грн. У звязку з цим, податковим органом зроблено висновок про порушення ПП «БК-ВІВАТ»положень ст. 215, 228 Цивільного Кодексу України, п. 198.1 ст. 198.6 Податкового Кодексу України.

На підставі висновків зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 000243232 від 29.09.2011 року, яким ПП «БК-ВІВАТ»збільшено суму грошового зобовязання за платежем - податок на додану вартість на 145949 грн., з них 116 759 грн. за основним платежем, 29 190 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з позовних матеріалів між ПП «БК-Віват»та ТзОВ «Авитек груп ЛТД»укладено договори поставки товарів: №3003/1 від 30.03.2011 року на поставку палетної заготовки та №0704/1 від 07.04.2011 року на поставку верстату стрічкового горизонтального б/у, верстату для заточки стрічкових пил б/у, верстату для розводки стрічкових пил б/у, верстату брусу вальний б/у, верстату багатопилкового одновального б/у, верстату торцювального б/у.

Згідно умов вказаних договорів ТзОВ «Авитек груп ЛТД»проводить відвантаження товару по кількості згідно одиниць виміру вказаних в накладних. На кожну партію товару підприємство зобовязане надати покупцеві накладну та при необхідності інші товарно-супровідні документи, податкову накладну.

ТзОВ «Авитек груп ЛТД»відвантажило товари для ПП «БК-Віват»на загальну суму 456 606,7 грн., в т.ч. ПДВ 76 101,12грн., на що було виписано накладні та податкові накладні, проте в квітні 2011 року в реєстрах отриманих податкових накладних відображено придбання ТМЦ в сумі ПДВ 74 757,12 грн. Вказана сума ПДВ відображена позивачем у складі податкового кредиту в квітні 2011 року.

Відповідачем зроблено висновок стосовно відображення господарських операцій позивача на підставі висновків Акту позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Авитек груп ЛТД»з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 17.07.2010 року по 30.04.2011 року № 688/23-3/37046350 від 09.06.2011 року, проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва, та у звязку із складанням первинних бухгалтерських документів із порушенням вимог податкового законодавства.

Так, ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено відсутність у ТзОВ «Авитек груп ЛТД»об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 17.07.2010 року по 30.04.2011 року, які підпадають під визначення ст.3 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року та ст. 185 Податкового Кодексу. Аналізом матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших наявних документів, податковим органом встановлено, що в перевіряємому періоді підприємство декларувало доходи, отримані від продажу товарів. В той же час, за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності встановлено відсутність трудових ресурсів (загальна чисельність працюючих 1 чоловік), виробничого та торгівельного обладнання, транспортних засобів, що ставить під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТзОВ «Авитек Груп ЛТД»до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Із службової записки ГВПМ ДПІ у Печерському районі м.Києва від 31.05.2011 року за № 6512/26-06/51 вбачається, що в ході відпрацювання підприємств «ймовірних податкових ям», що доведені ДПА України, встановлено та опитано директора ТзОВ «Авитек Груп ЛТД»Маринюка А.Ф., який пояснив, що не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства. А відтак, ставиться під сумнів виконання підприємством обов'язку зі сплати податкових зобов'язань, укладення та виконання правочинів. Таким чином, податковим органом, зроблено висновок про нікчемність господарських операцій ТзОВ «Авитек Груп ЛТД», проведених за з 17.07.2010 року по 30.04.2011 року.

Щодо господарських відносин ПП «БК-ВІВАТ»з ТзОВ «Тіал Альянс», то судом встановлено наступне.

Між вказаними підприємствами укладені договори про постачання товарів: №0104/1 від 01.04.2011 року про поставку піддонів та № 0504/1 від 05.04.2011 року про поставку компресора з комплектуючими. Згідно умов вказаних договорів ТзОВ «Тіал Альянс»зобовязане надати покупцеві накладну та при необхідності інші товарно-супровідні документи, податкову накладну.

На виконання умов даного договору ТзОВ «Тіал Альянс» відвантажило товари для ПП «БК-ВІВАТ»на загальну суму 252011,52 грн., в тому числі ПДВ 42001,92 грн. Вказана сума ПДВ відображена позивачем у складі податкового кредити в квітні 2011 року.

Згідно інформації ДПІ у Печерському районі м. Києва з АІС «Реєстр платників податків»відносно ТзОВ «Тіал Альянс»порушено провадження у справі про банкрутство, підприємство відсутнє за юридичною адресою, а фактичну адресу встановити не виявилось можливим, декларація по ПДВ за квітень 2011 року визнана недійсною, крім того, вона подана підприємством з нульовими показниками.

При проведенні аналізу декларацій ТзОВ «Тіал Альянс»з ПДВ та додатку №5 (розділ «податкові зобов'язання»), поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва, встановлено, що у Додатку №5 до Декларації «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»за квітень 2011 року перелік покупців відсутній, статус додатку «недійсний». Фактично згідно податкової звітності у товариства встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого та торгівельного обладнання, складських приміщень для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства (установи), від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Суд керується листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для зясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

У звязку з наведеним, а також враховуючи принцип офіційного зясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та пятою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд запропонував позивачу представити документи, які спростовують доводи податкового органу щодо наявності порушень та підтверджують реальність господарських операцій, проведених з ТзОВ «Авитек Груп ЛТД»та ТзОВ «Тіал Альянс». Позивачем долучено до матеріалів справи договори купівлі продажу ТМЦ, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення щодо сплати коштів за договорами купівлі-продажу ТМЦ.

Однак, такі документи суд не може прийняти як доказ фактичного здійснення господарських операцій, оскільки з них не можливо встановити чи уповноваженими представниками підприємств укладені правочини, чи відбулось фактичне приймання-передача товару, його транспортування та зберігання, подальше використання у господарській діяльності покупця ПП «БК-ВІВАТ». Крім того, позивачем не представлено сертифікати відповідності або свідоцтва про визнання відповідності якості товару, хоча на необхідність таких документів вказується у договорах купівлі-продажу ТМЦ.

Крім того, з оглянутих у судовому засіданні податкових накладних, представлених позивачем, вбачається, що в графі «Форма проведених розрахунків»зазначено, що за постачання товару проведена оплата з поточного рахунку. Для підтвердження проведення оплати за придбаний товар, позивач представив суду платіжні доручення: № 152 від 16.05.2011 року, №150 від 11.05.2011 року, №147 від 10.05.2011 року, № 138 від 04.05.2011 року, №136 від 27.04.2011 року, №119 від 14.04.2011 року, № 148 від 10.05.2011 року, №137 від 28.04.2011 року, №139 від 04.05.2011 року, №154 від 17.05.2011 року, №159 від 23.05.2011 року, №174 від 09.06.2011 року, №179 від 15.06.2011 року, №188 від 29.06.2011 року, №192 від 05.07.2011 року.

Таким чином, оплата за придбаний товар проведена значно пізніше, ніж оформлені податкові накладні, що свідчить про безпідставність формування податкового кредиту у квітні 2011 року.

Таким чином, судом встановлено та доведено відповідачем, що позивачем відображались операції без мети реального настання правових наслідків, з метою формування податкового кредиту, та, як наслідок, несплати податків.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, таким правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правом чи який визнається судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення ст. 207 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно ч.1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутись до адміністративного суду із вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між платником податку та його контрагентом, з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства для стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами це встановлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Під час перевірки податковий орган встановив обставини, які свідчать про умисел позивача на укладення договорів без наміру створити наслідки, які ними передбачені, а позивач не надав доказів протилежного і під час судового розгляду справи.

Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що господарські операції позивача з вищевказаними контрагентами суперечать актам цивільного законодавства, встановлено факти, які свідчать про те, що проведення таких операцій не відповідає дійсним намірам сторін і, що вони спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є достатньо обґрунтованими та знайшли своє підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду наявні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість, правомірним.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути з позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

Відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 03 лютого 2012 року.

Суддя Сакалош В.М.